Справа № 127/17619/26
Провадження №11-сс/801/555/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
29 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного в режимі відеоконференції - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2026 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калинівка Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1141, ч. 3 ст. 3692 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно матеріалів кримінального провадження № 42026020000000070 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 травня 2026 року ОСОБА_7 оголошено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1141, ч. 3 ст. 3692 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2026 року задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком на 60 днів, з моменту затримання, тобто до 13:30 год 20 липня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що в судовому засіданні прокурором доведено обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а застосування менш суворих запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних рішень. Окрім того, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для визначення застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту. У разі залишення запобіжного заходу у виді тримання під вартою просить визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що постановлена з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження;
стороною обвинувачення під час судового розгляду не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а наведені у клопотанні ризики є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами;
прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні;
слідчий суддя не урахував дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, позитивно характеризується, одружений, має постійне місце проживання та двох малолітніх дітей;
слідчий суддя безпідставно не застосував альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Позиції учасників судового провадження
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисника, указала, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, заявлені ризики доведені.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала слідчого судді відповідає.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема, переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зі змісту ч. 1 ст. 183 КПК України слідує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що СВ УСБУ у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026020000000070, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 травня 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1141, ч. 3 ст. 3692 КК України.
22 травня 2026 року у межах указаного кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1141, ч. 3 ст. 3692 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється у порядку, встановленому ст. 278 КПК України у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.
Разом з тим, у кримінальному процесуальному розумінні існує відмінність між обґрунтованістю та доведеністю висунутої підозри, у тому числі на підставі достатніх, допустимих та достовірних доказів.
Європейський Суд з прав людини у справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10 лютого 2019 року) указав, що:
«Особа може бути затримана, відповідно до пункту 1 (с) статті 5 Конвенції, лише в рамках кримінального провадження з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.
Для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом.
Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або, навіть, притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом з тим, «обґрунтованість» підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у пункті 1 (с) статті 5. Слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано «розумним», залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої пунктом 1 (с) статті 5.
Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «обґрунтованість» також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень».
Зі змісту оголошеної підозри в достатній мірі можна дійти висновку, що підозрюваний ОСОБА_7 може бути причетний до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.
Щодо наявності ризиків у цьому кримінальному провадженні, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Отже, будь-який запобіжний захід покликаний забезпечити виконання особою, щодо якої він застосований, процесуальних обов'язків та у жодному разі не може застосовуватись як частина покарання за вчинене діяння.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1141, ч. 3 ст. 3692 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів.
Частиною шостою статті 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом п'ятим частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
З урахуванням обставин кримінальних правопорушень, їх тяжкості та імовірного покарання за злочини, по яким оголошено підозру, особи підозрюваного (має постійне місце проживання, не працює, одружений, має на утриманні двох дітей, раніше не судимий), а також тієї обставини, що інкриміновані кримінальні правопорушення відносяться до категорії тяжких злочинів, які у період воєнного стану становлять підвищену суспільну небезпеку, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що тримання під вартою підозрюваного є обґрунтованим, оскільки, підозрюваний перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Указані ризики виправдовують необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності підстав для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким у цьому випадку може лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд вважає, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини указує, що в кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Указані вимоги слідчим суддею дотримано у повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, урахував ступінь тяжкості інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та прийняв рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Ба більше, слідчий суддя правомірно не визначив підозрюваному ОСОБА_7 розмір застави, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2026 року - залишенню без змін, як законна, обґрунтована та вмотивована.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2026 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4