Справа № 126/156/26
Провадження № 22-ц/801/1344/2026
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Губко В. І.
Доповідач:Копаничук С. Г.
28 травня 2026 рокуСправа № 126/156/26м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Рибчинського В.П., Голоти Л.О.
за участю секретаря судового засідання: Ходакової М. Г.
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 24.03.2026 року, постановлене під головуванням судді Губко В.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-
Встановив
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини -їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання. ОСОБА_4 проживає разом із його маті'рю - ОСОБА_1 та є студентом 2 курсу Вінницького національного аграрного університету. Рішенням Бершадського районного суду від 23.12.2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Оскільки ОСОБА_1 не може самостійно забезпечити належний рівень утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) ,але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.08.2025 року і до закінчення навчання, тобто, до 01.07.2028 року.
Рішенням Бершадського районного суду від 24.03.2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Вирішено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти, на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи стягнення з 23.01.2026 року і до закінчення сином навчання, але на більше ніж до досягнення двадцяти трьох річного віку.
В апеляційній скарзі особа, що не брала участі у справі - його мати ОСОБА_3 просить зазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення , яким у задоволенні позову відмовити. Вказала, що встановивши факт зникнення ОСОБА_2 під час виконання військового обов'язку, суд фактично проігнорував правову природу такого статусу, його наслідки для можливості виконання цивільно-правових обов'язків, а також не дослідив належним чином ключову юридичну умову для виникнення аліментного обов'язку - можливість надавати матеріальну допомогу. Суд формально визнав наявність можливості надавати матеріальну допомогу , проте не встановив жодного підтвердження цього. Суд дійшов помилкового висновку про те, що грошове забезпечення, що зберігається за безвісти зниклим військовослужбовцем, є його доходом і може бути джерелом сплати аліментів. Суд обмежився формальним посиланням на те, що цивільна правоздатність ОСОБА_2 не припинена, проте повністю проігнорував іншу складову - фактичну можливість реалізації цієї правоздатності.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі - необхідно закрити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України апеляційний суд ухвалою закриває апеляційне провадження якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 року у справі № 308/12227/13-ц дійшов висновку про те, що відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч.1 ст. 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
76. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13.
Верховний Суд у постанові від 12.12.2022 року у справі № 2218/13632/2012 дійшов висновку, що особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому статтею 352 ЦПК України, повинна довести, наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Апеляційним судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6)
Як вбачається із свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 12.05.1982 року, батьками ОСОБА_2 є батько ОСОБА_5 та мати ОСОБА_3 (а.с.26)
Апеляційну скаргу подано ОСОБА_3 , яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. Оскаржуваним рішенням Бершадського районного суду від 24.03.2026 року вирішено спір виключно щодо обов'язку ОСОБА_2 сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. При цьому ні у мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 24.03.2026 рокуне міститься висновків щодо прав, свобод, інтересів чи обов'язків ОСОБА_3 . Судом не вирішувалося питання про її права чи обов'язки, а також не встановлено будь-якого безпосереднього правового зв'язку між предметом спору та правами чи обов'язками скаржниці. Сам по собі факт родинних відносин із відповідачем, а саме те, що ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_2 , не свідчить про вирішення судом питання щодо її прав та обов'язків у розумінні статті 352 ЦПК України та не надає їй права на апеляційне оскарження судового рішення. Отже, ОСОБА_3 є особою, яка не брала участі у справі, а оскаржуваним рішенням питання про її права, інтереси чи обов'язки не вирішувалося, у зв'язку з чим вона не є належним суб'єктом апеляційного оскарження. За таких обставин ,апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 підлягає закриттю на підставі п. 3 ч.1 ст. 362 ЦПК України.
За встановлених обставин, враховуючи, що рішенням Бершадського районного суду від 24.03.2026 року не було вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3 , апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, у зв'язку з чим відсутні підстави для перегляду оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку.
Керуючись ст. ст. 352, 362, 367, 389, 390 ЦПК України, -
Апеляційне провадження ,відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 24.03.2026 року, - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Суддя-доповідач С. Г. Копаничук
судді: Л.О. Голота
В.П. Рибчинський