Справа № 127/15591/26
Провадження №11-сс/801/531/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
28 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
заявника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19.05.2026, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Вінницької окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_7 (№ 12) про вчинення кримінального правопорушення,
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області від 19.05.2026 відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Вінницької окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_7 (№12) про вчинення кримінального правопорушення.
Своє рішення мотивує тим, що дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку, що в поданій ОСОБА_7 заяві не вбачається обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та не наведено об'єктивних даних, які б свідчили про реальну необхідність внесення відомостей до ЄРДР, а тому в задоволенні скарги ОСОБА_7 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи Вінницької окружної прокуратури Вінницької області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_7 (№12) про вчинення кримінального правопорушення, відмовив.
ОСОБА_7 не погодившись із рішенням слідчого судді подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовільнити скаргу ОСОБА_7 .
Апеляційну скаргу мотивував тим, що, на його думку, оскаржувана ухвала є незаконною та постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначав, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи, а при вирішенні питання судом першої інстанції не було надано належної оцінки доводам, викладеним у його скарзі. У зв'язку із цим вважав ухвалу необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення його скарги.
Колегія суддів, вислухавши думку заявника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовільнити, позицію прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду першої інстанції в силі, вивчивши та перевіривши матеріали судової справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала слідчого судді відповідає.
Так, відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є не лише захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень і забезпечення притягнення винного до відповідальності, але й запобігання необґрунтованому процесуальному примусу та кримінальному переслідуванню. Отже, положення цієї статті зобов'язують суд забезпечувати баланс між правами заявника та правами осіб, щодо яких він висуває обвинувачення.
Крім того, ст. 7 КПК України закріплює принцип верховенства права, який вимагає від суду тлумачити та застосовувати закон у спосіб, що забезпечує ефективний захист прав і свобод людини.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Саме з цих позицій суд оцінює доводи апелянта та дії прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником; 9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником; 10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником; 11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Отже, із змістовного аналізу зазначеної вище статті, а саме положенням п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачається можливість оскарження на досудовому провадженні бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Як встановлено із матеріалів судової справи, а саме зі скарги ОСОБА_7 від 06.05.2026, яку він подав до суду першої інстанції, заявник просив слідчого суддю зобов'язати уповноважену особу Вінницької окружної прокуратури Вінницької області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_7 (№12) про вчинення кримінального правопорушення, щодо приховування злочинів за ст. ч.ч. 1, 3 ст. 403, ч.ч. 2, 4 ст. 426, ч. 2 ст. 366 КК України, проти Вінницького міського суду Вінницької області за ст. 396, 28 КК України. Заявник у скарзі зазначає, що справу і посаду 31.12.2004 не здавав, що підтверджується показами 5 свідків в кримінальному провадженні № 12018020020003629 внесеному до ЄРДР 12.09.2018. Розрахунок відсутній, що підтверджено рішенням ЄСПЛ № 13977/05 від 07.11.2013. Порушено ЗУ №2232-ХІІ від 25.03.1993.
Разом із тим, як правильно встановив слідчий суддя та що підтверджується матеріалами судового провадження, звернення ОСОБА_7 від 05.05.2026 не було залишене без реагування органом прокуратури.
Так, із листа заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області № 02.50-6524ВИХ-2026 02.50-18-21 від 06.05.2026 вбачається, що подане заявником звернення, відповідно до вимог ст.ст. 214, 216 КПК України та Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженої наказом Генерального прокурора України №125 від 03.12.2012, було направлено для перевірки до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому.
Більше того, у вказаному листі прямо зазначено, що доводи, викладені у зверненні заявника, підлягатимуть перевірці відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, а за наявності підстав будуть вжиті відповідні заходи реагування, про що заявника буде повідомлено у встановленому законом порядку.
За таких обставин твердження апелянта про допущену бездіяльність є необґрунтованими, оскільки сам факт направлення звернення за належністю до компетентного органу досудового розслідування свідчить про здійснення відповідного реагування на подану заяву.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що положення ст. 214 КПК України не можуть тлумачитися відокремлено від змісту самої заяви та наведених у ній обставин. Обов'язок внесення відомостей до ЄРДР пов'язується із наявністю у заяві об'єктивних даних, які можуть свідчити про ознаки кримінального правопорушення, а не лише із формальним посиланням заявника на норми Кримінального кодексу України.
Саме на це звернув увагу і Верховний Суд у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 16.05.2019 у справі № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18, зазначивши, що якщо відсутня подія кримінального правопорушення або у діях особи відсутній склад кримінального правопорушення, кримінальне провадження не може бути розпочато, а у разі його помилкового початку - підлягає негайному припиненню з огляду на вимоги правопорядку та необхідність дотримання прав усіх учасників правовідносин
Колегія суддів також враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 818/1526/18, відповідно до якої у межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей до ЄРДР слідчий суддя має з'ясувати обставини та мотиви, з яких слідчий чи прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення таких відомостей, а також перевірити, чим саме обґрунтоване невнесення інформації до ЄРДР, після чого вирішити питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для зобов'язання внести відповідні відомості.
Таким чином, слідчий суддя, дослідивши подані матеріали та перевіривши обставини звернення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_7 , а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника із прийнятим судовим рішенням та не містять належних даних, які б свідчили про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону чи неправильність висновків слідчого судді.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.05.2026, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Вінницької окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_7 (№ 12) про вчинення кримінального правопорушення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4