Номер провадження: 33/813/1109/26
Номер справи місцевого суду: 523/5858/26
Головуючий у першій інстанції Боков О. М.
Доповідач Копіца О. В.
25.05.2026 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Копіца О.В., в порядку підготовки до розгляду апеляційної скарги адвоката Негари Р.В. на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 14.04.2026 про закриття провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП
установив:
Оскаржуваною постановою суду 1-ої інстанції закрито провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.
05.05.2026 від адвоката Негари Р.В. надійшла апеляційна скарга на вказану постанову, в якій він, посилаючись на те, що є потерпілим в цій справі, просить скасувати оскаржувану постанову по ухвалити нову, якою накласти на ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга адвоката Негари Р.В. підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
При розгляді зазначеної справи у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому ст. 6 Конвенції; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992).
Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Практика ЄСПЛ з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Згідно із ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.
Відтак, в контексті обставин цієї справи, вирішуючи питання щодо наявності в особи права на апеляційне оскарження, в першу чергу слід з'ясувати чи є він в ній потерпілим.
Так, відповідно до ст. 269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення. Потерпілого може бути опитано як свідка відповідно до статті 272 цього Кодексу.
Отже, потерпілою вважається особа, якій адміністративним правопорушенням було заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
Відповідно до обставин цієї справи та як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОД № 07/26 під час надання відповіді на адвокатський запит адвоката Негари Р.В. посадова особа КНП «Одеський регіональний протипухлинний центр» ООР, а саме Генеральний директор ОСОБА_2 надала неповну інформацію, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.
За змістом протоколу, адвокату Негарі Р.В. була заподіяна значна моральна шкода, адже він вимушений нести вагомі втрати немайнового характеру, пов'язані із приниженням престижу та його ділової репутації, що викликані неможливістю отримати необхідну інформацію та надати належну правничу допомогу клієнту. Так неповне надання інформації створило перешкоди виконання зобов'язань перед клієнтом, стала причиною моральних страждань адвоката, адже з огляду на неспроможність реалізувати своє професійне право адвокат позбавлений можливості підтримувати не тільки власний високий професійний рівень, але і рівень Адвокатури України.
Отже, за змістом зазначеного протоколу адвокат є потерпілою особою, оскільки йому була завдана моральна шкода.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання".
При цьому, п. 9 ч. 1 цієї статті визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (постанова Пленуму ВСУ № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009).
Отже, виходячи із системного тлумачення вище наведеного, ділова репутація адвоката це оцінка його діяльності як учасника суспільних відносин, що полягає в оцінці ефективності його професійної діяльності з надання особі правничої допомоги, а саме чи дотримався він вимог закону та виконав свою роботу в межах наданих йому повноважень та чи вчинив всі необхідні дії задля захисту прав клієнта та з метою досягнення бажаного результату, в тому числі своєчасне звернення до уповноважених суб'єктів в інтересах клієнта, дотримання встановлених законом строків для вчинення відповідних дій тощо.
При цьому, оцінка ефективності роботи адвоката не може залежати від належності чи неналежності вчинення іншим учасником правовідносин дій, в тому числі учасником, на якого покладений обов'язок вчинити відповідну дію. Тобто, в тому разі, якщо адвокат в межах наданих йому повноважень своєчасно та у встановленому законом порядку звернувся із запитом до розпорядника інформації, натомість останній не виконав або неналежно виконав свій обов'язок та не надав відповідь, то він нестиме передбачену законом відповідальність.
Водночас, не вбачається підстав стверджувати, що ділова репутація адвоката в такому разі може зазнати шкоди, адже він належним чином та своєчасно виконав свій обов'язок та звернувся до уповноваженого суб'єкта з метою захисту прав та законних інтересів свого клієнта, відтак оцінка його професійної діяльності залежить від обсягу та якості виконаних ним дій, а не від належного чи неналежного виконання іншою особою своїх повноважень.
Таким чином, в контексті обставин цієї справи, підстави для визнання адвоката потерпілою особою не вбачаються, з огляду на що адвокат вважається таким, що не набув права на звернення до суду з апеляційною скаргою.
Разом з тим, в діючому КУпАП відсутня норма, що прямо передбачала б порядок дій апеляційного суду у випадку подання апеляційної скарги особою, яка не має на цього права, однак ч. 2 ст. 294 КУпАП встановлює, що апеляційна скарга, подана після закінчення встановленого десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Отже, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати аналогію права та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала, у зв'язку з тим, що вона не має права оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 269, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Негари Р.В. на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 14.04.2026 про закриття провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП - повернути адвокату Негарі Р.В. разом із доданими матеріалами.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца