Номер провадження: 11-кп/813/1520/26
Справа № 513/777/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
20.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Тарутинського районного суду Одеської обл. від 24.12.2025 про закриття к/п №12022162240000585 від 28.05.2025 відносно:
ОСОБА_8 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Стара Красниця Чорнобильського р-ну Київської обл., громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції к/п №12022162240000585 від 28.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь судового експерта ОСОБА_9 судові витрати в розмірі 180 грн. за залучення експертів та проведення експертиз.
Вирішено питання стосовно долі речових доказів.
Судове провадження відносно обвинувачених ОСОБА_10 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України - продовжено.
Відповідно до ухвали місцевого суду, ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що 23.05.2022 приблизно о 16 год. 30 хв. він знаходячись в гостях у своєї знайомої ОСОБА_10 , за останнім її місцем проживання: АДРЕСА_2 , на території подвір'я відчув трупний запах, який надходив з водопровідної ями, що була розташована посередині двору. Після чого, ОСОБА_8 підійшов ближче до ями, підійняв шифер, яким був прикритий колодязь, та виявив тіло власника будинку - ОСОБА_11 , 1967 р. н., який не подавав ознак життя. Далі, ОСОБА_8 почав запитувати у його знайомої ОСОБА_10 , що трапилося з ОСОБА_11 , але остання попрохала ОСОБА_8 засипати тіло ОСОБА_11 піском. В подальшому, ОСОБА_8 помітивши на території подвір'я купу піску, яка перебувала поблизу верандного приміщення будинку, за допомогою лопати закидав водопровідну яму, де знаходилося тіло ОСОБА_11 , та закрив її шифером.
Незважаючи на це, ОСОБА_8 , маючи реальну можливість повідомити правоохоронні органи про вчинення ОСОБА_10 особливо тяжкого злочину, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та своєї бездіяльності, не повідомив про даний злочин органи поліції, а навпаки почав активно сприяти у приховуванні такого, а саме допоміг за допомогою лопати закидав водопровідну яму, де знаходилося тіло ОСОБА_11 , та закрив її шифером.
Тобто, ОСОБА_8 , не будучи членом сім'ї чи близьким родичом ОСОБА_10 , усвідомлюючи факт вчинення нею злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, маючи реальну можливість протягом тривалого часу повідомити правоохоронні органи про вчинений злочин, усвідомлюючи протиправний характер своєї бездіяльності, заздалегідь не обіцяно, приховав вчинення особливо тяжкого злочину, чим створив перешкоду у своєчасному виявленні та розкритті особливо тяжкого злочину, а також притягненні винної особи до кримінальної відповідальності.
Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, за ознаками: заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину.
Окрім того, ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що 22.05.2022 приблизно о 18 год., під час дії воєнного стану на території держави, який був введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, на території України, він переслідуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та особистого збагачення, з корисливих мотивів, перебуваючи на території подвір'я буд. АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу, таємно, умисно, з корисливих мотивів викрав двоколісний велосипед, червоного кольору, вартістю 1560 грн., що знаходився обпертим неподалік вхідних дверей верандного приміщення вищевказаного домоволодіння, спричинивши потерпілому ОСОБА_11 матеріальний збиток на вказану суму, після чого з місця скоєння правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Отже, ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
За сукупністю ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 396, ч. 4 ст. 185 КК України.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , не оспорюючи правильності рішення про застосування п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України стосовно ОСОБА_8 , вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що підлягає зміні з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
На обґрунтування своїх вимог прокурор ОСОБА_7 , посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.06.2020 у справі №598/1781/17, згідно з якими суд зобов'язаний вирішити питання щодо процесуальних витрат у будь-якому судовому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Також прокурор ОСОБА_7 зазначає, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати ККС у складі ВС від 12.09.2022 у справі №203/241/17, у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування, зокрема витрати на проведення експертиз, не підлягають стягненню з особи, а відносяться на рахунок держави.
Крім того, що відповідно до правової позиції касаційного суду, викладеної у постанові від 02.07.2020 у справі №202/7821/24, закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, не свідчить про відсутність у діях особи складу кримінального правопорушення, а тому понесення органом досудового розслідування процесуальних витрат не може бути безумовною підставою для їх стягнення з такої особи. На думку апелянта, місцевий суду зазначених вимог закону та правових висновків Верховного Суду не дотримався.
За таких обставин, прокурор ОСОБА_7 просить ухвалу місцевого суду від 24.12.2025 змінити, в частині вирішення питання щодо процесуальних витрат та віднести судові витрати в сумі 180 грн. на рахунок держави, в іншій частині ухвалу залишити без змін.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_12 в судове засідання апеляційного суду не з'явились, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду, про причини неприбуття не повідомили та жодних клопотань на адресу суду не подавали.
Враховуючи неявку вищезгаданих учасників провадження в судове засідання, колегія суддів, керуючись при цьому вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України та з'ясувавши думку прокурора, вважає за можливе апеляційний розгляд провадження здійснювати без участі обвинуваченого та захисника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала вимоги апеляційної скарги прокурора ОСОБА_7 та просила її задовольнити, проаналізувавши доводи апелянта та перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваної ухвали дає підстави дійти висновку про те, що вказане судове рішення вищевикладеним вимогам кримінального процесуального закону відповідає не у повному обсязі з огляду на наступне.
Оскільки в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється законність закриття провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, апеляційний суд не переглядає оскаржену ухвалу у цій частині.
Водночас, що стосується доводів прокурора відносно того, що суд 1-ої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність стягнення процесуальних витрат з ОСОБА_8 на користь судового експерта ОСОБА_9 , апеляційний суд вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.
Частиною 2 ст. 124 КПК України передбачено, що процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, покладаються на обвинуваченого лише у разі ухвалення обвинувального вироку суду.
Приписами ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються із 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
За приписами ч. 1 ст. 122 КПК передбачено, що витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Судом 1-ої інстанції встановлено, що під час досудового розслідування к/п №12022162240000585 від 28.05.2025 відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, понесені процесуальні витрати, пов'язані із проведенням експертиз на загальну суму 180 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 було закрито за клопотанням прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_13 у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Так, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №598/1781/17 КПК України не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком.
Суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Вирішення питання про розподіл процесуальних витрат полягає у висновку суду про стягнення або відмову у стягненні певної грошової суми, яка є процесуальними витратами у розумінні КПК України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що, відносячи понесені в даному кримінальному провадженні процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, на рахунок обвинуваченого ОСОБА_8 , суд 1-ої інстанції залишив поза увагою той факт, що кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 було закрито у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, внаслідок чого процесуальні витрати необхідно було покласти на рахунок держави, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для внесення відповідних змін до оскаржуваної ухвали.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Пункти 3 та 4 ч. 1 ст. 409 КПК України визначають, що підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, є не застосування закону, який підлягає застосуванню.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала зміні, в частині стягнення процесуальних витрат на проведення експертиз, які необхідно покласти на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 24, 118, 124, 126, 285-288, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 413, 419, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Тарутинського районного суду Одеської обл. від 24.12.2025 про закриття к/п №12022162240000585 від 28.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - змінити.
Абзац 3 ухвали викласти в наступній редакції:
«Судові витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз на суму 180 грн. покласти на державу».
В іншій частині ухвалу суду 1-ої інстанції залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4