Справа № 2-105/11
25 січня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:
судді Гандзій Д.М.
при секретарі Ауловій О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту, -
У листопаді 2010 року, Публічне акціонерне товариство «ПроКредитБанк», яке згідно Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VI від 17.09.2008 р. та засідання загальних зборів акціонерів банку було перейменовано з ЗАТ «ПроКредитБанк»на Публічне акціонерне товариство «ПроКредитБанк»і відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А01№250661 від 15.09.2009 р. та є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «ПроКредитБанк», звернулися до суду з позовом, та в якому зазначили, що відповідно до кредитного договору № 5.17834 від 08.08.2008 року, банк надав, а відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 15000 грн., строком користування 24 місяці із сплатою 30 % річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно, згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом, а 15.09.2009 р., між сторонами було укладено договір № 1 про внесення змін до вказаного кредитного договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до умов вказаного кредитного договору, банк повністю та у встановлені договором строки виконав свої зобов'язання по договору, надавши відповідачу ОСОБА_1 вказану суму кредиту у зазначеному розмірі, що підтверджується випискою по рахунку.
Однак, відповідач ОСОБА_1, в порушення умов кредитного договору та договору № 1 про внесення змін до кредитного договору, не здійснив погашення кредиту та сплаті відсотків за фактичне використання кредитних коштів щомісячно, у зв'язку з чим, у нього виникла прострочена заборгованість перед позивачем по кредиту, відсоткам за його користування та пені, яку він, незважаючи на письмову вимогу банку щодо погашення кредиту та відсотків не погашає.
В забезпечення кредитних зобов'язань відповідача ОСОБА_1 перед банком, позивачем були укладені наступні договори поруки : № 5.17834-ДП 2 від 08.08.2008 р. та договір № 1 про внесення змін до говору поруки від 15.09.2009 р. з відповідачкою ОСОБА_3 та № 5.17834-ДП 1 від 08.08.2008 р. і договір № 1 про внесення змін до договору поруки від 15.09.2009 р. з відповідачем ОСОБА_2, відповідно, згідно з п. 2.1 договорів № 1 про внесення змін до яких, у випадку невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов'язань, поручителі і позичальник ОСОБА_1 -несуть солідарну відповідальність перед кредитором -позивачем на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги.
В порушення взятих на себе кредитних зобов'язань, відповідач ОСОБА_1 не погашає кредит та продовжує їм користуватись, внаслідок чого, станом на 24.09.2010 року, заборгованість позивачем складає 17935,53 грн., у тому числі : заборгованість за кредитом 6701,63 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом 1295,84 грн.; пеня 9938,06 грн., які представник позивача просив суд, стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь банку, а також судові витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу у розмірі 299,36 грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення відповідачам під підпис судових повісток, причини своєї неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності суду не надали (а.с. 32,36-39).
Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши думку представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов'язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ч.1), поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (ч.2).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Також, статтею 617 ЦК України передбачено -особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.
Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до кредитного договору № 5.17834 від 08.08.2008 року, банк надав, а відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 15000 грн., строком користування на 24 місяці із сплатою 30 % річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно, згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом, а також, 15.09.2009 р., між сторонами було укладено договір № 1 про внесення змін до вказаного кредитного договору, який є його невід'ємною частиною та додаток № 2 до кредитного договору з розрахунком сукупної вартості кредиту (а.с. 4-9).
Позивачем у повному обсязі було виконано умови кредитного договору щодо надання кредиту та кредит було отримано відповідачем повністю 08.08.2008 р., що підтверджується випискою по рахунку за період за 08.08.2008 р. (а.с. 16).
Проте відповідач ОСОБА_1, на порушення умов кредитного договору своєчасно й у повному обсязі не погашав кредит та не сплачував відсотки за користування кредитними коштами, внаслідок чого, у нього виникла заборгованість, яка станом на 24.09.2010 року, складає 17935,53 грн., у тому числі : заборгованість за кредитом 6701,63 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом 1295,84 грн.; пеня 9938,06 грн., обґрунтований розрахунок якої, зроблений у відповідності з нормами діючого законодавства був зроблений та наданий позивачем та перевірений судом (а.с. 22).
Згідно із п. 1.1 договору № 1 про внесення змін до кредитного договору від 15.09.2009 р., кредитор на підставі цього договору, зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, що передбачені цим договором.
Пунктом 2.2 вказаного договору передбачено -погашення кредиту здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені графіком.
У відповідно з п.п. 3.2.1, 3.3 зазначеного договору, у разі виникнення простроченої заборгованості згідно графіку більше ніж 3 банківських дні, кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення кредиту та інших нарахувань за ним.
В забезпечення кредитних зобов'язань відповідача ОСОБА_1 перед банком, позивачем були укладені наступні договори поруки : № 5.17834-ДП 2 від 08.08.2008 р. та договір № 1 про внесення змін до говору поруки від 15.09.2009 р. з відповідачкою ОСОБА_3 та № 5.17834-ДП 1 від 08.08.2008 р. і договір № 1 про внесення змін до договору поруки від 15.09.2009 р. з відповідачем ОСОБА_2, відповідно, та згідно з п. 2.1 договорів поруки, які є ідентичними, у випадку невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов'язань, поручителі і позичальник ОСОБА_1 -несуть солідарну відповідальність перед кредитором -позивачем на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги (а.с. 10-15).
Пунктами 1.1, 1.2 договорів поруки передбачено -сторони цього договору встановлюють, що поручителі на добровільних засадах, беруть на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору № 5.17834 від 08.08.2008 р. в повному обсязі цих зобов'язань. Поручителі, протягом 3-х банківських днів з дня одержання повідомлення від кредитора про порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором по поверненню кредиту, сплати нарахованих відсотків за користування кредитом зобов'язується погасити заборгованості по кредитному договору.
Одночасно, п. 1.5 договорів поруки передбачено, що поручитель гарантує кредитору, що при укладанні даного договору, він свідчить, що з умовами кредитного договору ознайомлений та згоден.
У зв'язку невиконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх кредитних зобов'язань, на адресу позичальника-боржника ОСОБА_1 та поручителів, 22.07.2010 р. були направлені вимоги про повне дострокове погашення кредиту, які були залишені відповідачами без задоволення та будь-якої відповіді (а.с. 17-21).
На момент розгляду справи, доказів погашення кредиту та сплати відсотків та пені, відповідачами суду не надано, та відповідно у суду вони відсутні.
За таких обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення всієї суми заборгованості з відповідачів в солідарному порядку обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору та cт. 1050 ЦК України.
Крім того, у відповідності до вимог ст.ст. 85,88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 179,36 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120 грн. (а.с. 2,3).
Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, які суд вважає обґрунтованими і доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,57,208-209,213-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 524,525,526,530,549,550,554,626,612,617,625,629,1048,1050,1054,1055 ЦК України, суд, -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту - задовольнити ;
2. Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк»: заборгованість за кредитним договором № 5.17834 від 08.08.2008 року та договором № 1 про внесення змін до кредитного договору від 15.09.2009 р., у розмірі - 17935 грн. 53 коп. та судові витрати по сплаті державного мита в сумі 179,36 грн. і інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 120 грн., а разом -18234 грн. 89 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Д.М. Гандзій