Рішення від 21.01.2011 по справі 2-97/11

Справа № 2-97/11

20 січня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Ауловій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі органів державної влади та органів місцевого самоврядування Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області та Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області до ОСОБА_3 про знесення самовільно збудованого об'єкту нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року, прокурор Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі органів державної влади та органів місцевого самоврядування Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області та Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, звернувся з вказаним позовом до відповідачки, в якому зазначив, що прокуратурою Овідіпольського району, під час проведення перевірки додержанням фізичними особами норм земельного та архітектурно-будівельного законодавства України, регулюючих будівництво споруджень на земельних ділянках території Сухолиманської сільради Овідіопольського району Одеської області, було встановлено, що відповідачкою без відповідних дозволів самовільно побудовано нерухоме майно у вигляді житлового будинку з магазином будівельних матеріалів та господарчими будівлями та спорудами за адресою : АДРЕСА_1, про що було зазначено у листі Інспекції ДАБКу в Одеській області № 05/1-104 від 21.01.2010 р., від яких відповідачці був наданий відповідний припис та листі Сухолиманської с/р № 179 від 29.12.2009 р. про відсутність у відповідачки дозволу на будівництво нерухомого майна за вказаною адресою.

Вважаючи, що при будівництві вказаного вище нерухомого майна за зазначеною адресою, відповідачкою були порушені норми діючого земельного та містобудівного законодавства, прокурор, посилаючись на ст. 36-1Закон України «Про прокуратуру», просив суд зобов'язати відповідачку за власний рахунок знести споруди, розташовані за адресою : АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представниця прокуратури підтримала позов.

Представник позивача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток, однак надав суду заяву, в якій підтримав позов прокурора та просив суд слухати справу за його відсутності (а.с. 27,35,40-43).

Представник позивача Сухолиманської сілдьради Овідіопольського району Одеської області -голова сільради ОСОБА_4, в судовому засіданні підтримав позов прокурора, але в подальшому, дізнавшись про оформлення відповідною законним чином свої права власності на спірні будівлі та споруди, поклався у вирішенні спору на розсуд суду.

Представник відповідачки за нотаріально-посвідченою довіреністю позов не визнав, пославшись на безпідставність вимог прокурора, надавши при цьому суду рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 19.10.2010 р., яке набрало законної чинності 01.11.2010 р. про визнання за відповідачкою права власності на спірні будівлі та споруди та витяг про реєстрацію права власності відповідачки на вказані будівля та споруди.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

З приписів статті 376 ЦК України, видно, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що прокурор Овідіопольського району Одеської області безпідставно звернувся до суду в інтересах Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, так як вказана інспекція -не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, як то передбачене нормами зазначеної статті 376 ЦК України. Крім того, Закон України «Про прокуратуру», а саме ст. 36-1, на яку посилається прокурор, як на підставу звернення до суду, також не передбачає право прокурора на звернення до суду в інтересах Інспекції ДАБКу, як державного органу влади чи органу місцевого самоврядування. Таким чином, Інспекція ДАБКу -є неналежним позивачем у справі.

У відповідності з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено -власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст.ст. 319-321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.

Стаття 325 ЦК України вказує, що суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Крім того, статтею 328 ЦК України передбачено -право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, частина 3 якої зазначає -обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд встановив, що згідно рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 19.10.2010 р., яке набрало законної чинності 01.11.2010 р., було розрізано договір простого товариства, укладений 11.03.2009 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та визнано за ОСОБА_3 право власності на самочинно побудоване нерухоме майно у вигляді житлового будинку з магазином та господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою : АДРЕСА_1. Крім того, вказаним рішенням суду, було встановлено, що право користування ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 0,08 га, на якій знаходиться спірне нерухоме майно, під розташування та обслуговування магазину, яка розташована за вказаною вище адресою, підтверджено договором оренди та відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, під час будівництва ОСОБА_6 спірного нерухомого майна, а саме житлового будинку з магазином - нею були дотримані вимоги державних будівельних норм та правил, не порушено законних прав і інтересів інших осіб (а.с.44).

Крім цього, представником відповідачки в судове засідання, було надано витяг про державну реєстрацію прав, виданого КП «Овідіопольське РБТІ»№ 27901200 від 05.11.2010 р., з якого видно, що відповідачка ОСОБА_3 -є власником житлового будинку з магазином та господарчими будівлями та спорудами, розташованих за адресою : АДРЕСА_1, чиє право власності, було зареєстроване на підставі рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 19.10.2010 р. (а.с. 45).

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог прокурора щодо зобов'язання відповідачки за власний рахунок знести нерухоме майно, яке розташоване за вищевказаною адресою, враховуючи та зважаючи на законне право власності відповідачки ОСОБА_3 на зазначене вище нерухоме майно, яке доречи є непорушним, як це передбачено наведеними вище нормами ЦК України та у встановленому законом порядку зареєстроване відповідачкою в органах РБТІ і законні підстави для зносу вказаних будівель та споруд, як належать відповідачці у прокурора немає, у зв'язку з чим, в задоволенні позовних вимог прокурора слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10,11,57-61,208-209,213-215,218 ЦПК України, ст.ст. 316,317,319-321,325,328,376 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави, в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області та Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області до ОСОБА_3 про знесення самовільно збудованого об'єкту нерухомості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Гандзій Д.М.