Справа № 278/494/26
Номер провадження 2/289/907/26
28.05.2026 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі :
головуючого судді Сіренко Н.С.,
за участі : секретаря судового засідання Василенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача - Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі АТ «ПУМБ») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 54543,40 грн. та судові витрати в розмірі 2662,40 грн. сплаченого судового збору, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори : 16.02.2021 кредитний договір №2001807906201, за яким позичальнику видано кредит у сумі 21710,00 грн., а також 25.05.2021 кредитний договір №1010104342, за яким позичальнику видано кредит у сумі 20000,00 грн.
Відповідач свої кредитні зобов'язання належним чином та довготривалий строк не виконує, в зв'язку з чим загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 24.11.2025 складає 54543,40 грн., а саме :
-по кредитному договору №2001807906201 - 33677,29 грн., з яких 21709,94 грн. - заборгованість за кредитом, 11967,35 грн. - заборгованість за процентами;
-по кредитному договору №1010104342 - 20866,11 грн., з яких 12492,25 грн. - заборгованість за кредитом, 3,66 грн. - заборгованість за процентами, 8370,20 грн. - заборгованість за комісією.
Оскільки відповідач ухиляється від взятих на себе зобов'язань з повернення отриманої суми кредиту та нарахованих відсотків, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника Банку.
Ухвалою від 20.03.2026 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу з викликом сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву (а.с.58).
14.05.2026 від представника відповідача адвоката Бойка В.В. надійшли заперечення на правову позицію АТ «ПУМБ», в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що кредитні договори, укладені між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ», не відповідають вимогам чинного законодавства та помилково нараховані відсотки та штрафні санкції період дії карантину, цивільно-правова відповідальність за прострочення вказаних договорів не повинна застосовуватися щодо відповідача; проценти та штрафи по кредитам у період воєнного стану не платяться, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю (а.с.79-82).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розгляд справи провести без участі представника позивача, проти винесення судом заочного рішення не заперечує (а.с.3).
Відповідач та його представник про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлені належним чином (а.с.73,74,75,76), в судове засідання відповідач повторно не з'явився, причини неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не подав. Також до суду не надходили від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи.
У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.
З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом (Постанова ВС від 13.10.2025 у справі №572/3022/24).
З огляду на вказане суд, з урахуванням положень ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, протокольно ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини в сфері кредитування.
Так, 16.02.2021 відповідач ОСОБА_1 став клієнтом АТ «ПУМБ», підписавши власноручно Заяву №2001807906201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій зазначено, що відповідач просить відкрити на його ім'я поточний рахунок в гривнях та надати кредитну картку миттєвого випуску, на якій встановити кредитний ліміт у розмірі 20000,00 грн. Строк дії кредитного ліміту 12 місяців з дня його надання. Зі спливом вказаного строку, дія Кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО. Підписанням Заяви підтвердив, що ним отримана у непошкодженому стані платіжна картка і ПІН, а також що з правилами користування платіжною карткою ознайомлений та зобов'язується їх дотримуватися; стандартна процентна ставка складає 47,88% (а.с.11).
Цього ж дня, ОСОБА_1 також особисто підписав Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) (а.с.12). Паспорт містить аналогічну Заяві інформацію та контактні дані кредитодавця; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти.
Із Заяви та Паспорту та виписок з особового рахунку відповідача вбачається, що позивач надав відповідачеві кредит у сумі 20000,00 грн. шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії в межах встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку відповідача з дня прийняття рішення Банком строком на 12 місяців, з продовженням кожного разу у разі відсутності заперечень Сторін, зі сплатою процентів в розмірі 47,88 % річних (реальна річна процентна ставка 47,88 %) на загальні споживчі цілі. Вказана обставина не заперечується стороною відповідача.
З виписок по особовому рахунку за період з 16.02.2021 по 24.11.2025 вбачається, що відповідач кредитними коштами активно користувався, поповнював мобільний зв'язок, здійснював купівлі товарів через POS-термінал, переказ коштів та здійснював періодичне погашення заборгованості, останнього разу операція здійснена 25.01.2022. Відповідач здійснював погашення основної заборгованості, відсотків шляхом переказу грошових коштів, а банком нараховувалися відповідачу відсотки за користування кредитом (а.с.27-29).
Протягом 2021-2023 років кредитний ліміт збільшувався, востаннє 15.06.2023 до 21710,00 грн., ставка 47,88%, що підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту по договору №2001807906201 від 16.02.2021 (а.с.21).
Із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем станом на 24.11.2025 нарахована заборгованість за Договором №2001807906201 від 16.02.2021 в розмірі 33677,94 грн., з яких заборгованість за сумою кредиту - 21709,94 грн., заборгованість за відсотками - 11967,35 грн. (а.с.24-25).
Окрім того, 25.05.2021 відповідач ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису підписав Заяву №1010104342 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.7-8) та Паспорт споживчого кредиту (а.с.8 на звороті).
У вказаній Заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб зазначено, що відповідач просить надати йому споживчий кредит на споживчі цілі у сумі 20000,00 грн. на строк 24 місяці, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99%; розмір процентної ставки 0,01% річних; схема повернення кредиту - ануїтетна (рівними платежами); спосіб надання кредиту - банківський переказ на вказаний рахунок отримувача ОСОБА_1 . В Заяві міститься графік платежів за кредитом (а.с.7).
Згідно графіку платежів: Платіжні періоди з 25.05.2021 по 25.05.2023; Чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період: 1431,42 щомісяця та останній платіж 1431,28 грн. (всього за 24 місяців: 34353,94 грн.), у тому числі : Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 598,00 грн. щомісяця (всього за 24 місяці: 14352,00 грн.); Реальна річна процентна ставка: 76692 %.
Факт перерахування грошових коштів у сумі 20000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 підтверджується Платіжною інструкцією від 25.05.2021 (а.с.21 на звороті), Випискою з особового рахунку за період з 25.05.2021 по 24.11.2025 (а.с.25 на звороті - 26), та не було спростовано відповідачем.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за Кредитним договором №1010104342 від 25.05.2021 станом на 24.11.2025 (включно) у сумі 20866,11 грн., з яких: 12492,25 грн. - заборгованість по сумі кредиту; 3,66 грн. - заборгованість по процентам; 8370,20 грн. заборгованість по комісії (а.с.22-23).
Вказані обставини стороною відповідача не спростовані.
21.11.2025 АТ «ПУМБ» направляв поштою на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу про виконання зобов'язання та погашення наявної заборгованості за укладеним договором (а.с.18звор.-19).
В обґрунтування законності та обґрунтованості своїх вимог до відповідача, банк надав Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 15.03.2021) (а.с.12 на звороті - 18).
Вказаний документ не містить ані особистого, ані електронного підпису відповідача.
Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
За положеннями ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «Перший Український Міжнародний банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, виходячи із змісту статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судом встановлено, що у договорах № 2001807906201 від 16.02.2021 та № 10101043422 від 25.05.2021 сторонами були обумовлені питання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги та наполягаючи на правомірності позовних вимог до відповідача по стягненню комісії, посилався на Публічні пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та на Паспорти споживчого кредиту до вказаних кредитних договорів, які містять інформацію, яка надавалась споживачу до укладення договору до споживчого кредиту, як невід'ємні частини кредитного договору.
Водночас суд зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які містяться в Публічних пропозиціях ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ознайомився позичальник і погодився з ними, підписуючи Заяву № 2001807906201 та Заяву № 10101043422 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема щодо сплати комісії.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Окрім того, у цій справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що розміщена на офіційному сайті Банку, неодноразово змінювалися самим Банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Перший Український Міжнародний банк» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «ПУМБ», відсутність в Заяві на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 10101043422 від 25.05.2021 роз'яснень щодо повного переліку послуг, за які банком нараховуються комісії, вони не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладених з відповідачем договорах, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, Публічні пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що містять умови та порядок надання банківських послуг, які долучені позивачем до матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в Заяві позичальника № 10101043422 від 25.05.2021 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття останнім запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі комісій за послуги Банка.
Судом встановлено, що факт отримання кредитних коштів та активного користування ними підтверджується виписками по особових рахунках відповідача, які є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач також їх не надав, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком. З наданих Банком розрахунків заборгованості вбачається, що вони є чіткими, зрозумілими, узгоджуються з умовами Кредитних договорів, з них вбачається основний борг, нараховані відсотки, суми погашення заборгованості з датами внесення таких грошових коштів на рахунок Банку, залишок нарахованих не погашених відсотків та тіла кредиту.
Так, позивачем нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами в межах строку дії кредитних договорів, згідно умов яких зі спливом узгодженого строку, дія Кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО. Доказів наявності заперечень або скорочення строку дії даного Договору сторонами не надано.
Суд вважає, що підписавши 16.02.2021 власноруч заяву №2001807906201 на приєднання до ДКБО, а також 25.05.2021 за допомогою електронного підпису заяву №1010104342, відповідач ОСОБА_1 погодився зі всіма запропонованими умовами кредитування, оскільки у вказаних заявах надав згоди, що ознайомлений зі змістом ДКБО і додаткового роз'яснення не потребує, а отже суд вважає, що розмір відсотків та умови їх нарахування йому було відомо, тим паче, такий розмір вказано у самій заяві.
Окрім того відповідач як Позичальник не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст.15 Закону України «Про споживче кредитування» та не відмовитися від договору протягом 14-ти календарних днів від дати їх укладення, без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним Кредиту.
Твердження представника відповідача в запереченнях про те, що проценти у період воєнного стану не платяться - не ґрунтуються на законі, а стягнення штрафів за неналежне виконання умов договору, позивачем не заявлено.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стороною відповідача не спростовано факту отримання грошових коштів, активного користування ними, не надано доказів відсутності заборгованості за вищевказаними договорами. Відповідач доводів позивача про наявність заборгованості не спростував, контррозрахунку заборгованості не надав, доказів сплати заборгованості за договорами у відповідності до їх умов не подав.
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 33677,29 грн. за договором № 2001807906201 від 16.02.2021, з яких 21709,94 грн. заборгованість за кредитом та 11967,35 грн. заборгованість процентами, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за договором № 1010104342 від 25.05.2021 у сумі 20866,11 грн., з яких: 12492,25 грн. - заборгованість за кредитом; 3,66 грн. - заборгованість за процентами; 8370,20 грн. - заборгованість за комісією, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 8370,20 грн. заборгованості за комісією задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Так, Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків. Нікчемний правочин є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу /набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.
Такі висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення п. 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Ураховуючи, що позивач у даній справі не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, тому положення п. 5. Заяви №1010104342 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 25.05.2021 та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23).
Враховуючи викладене вимога позивача про стягнення з відповідача 8370,20 грн., які нараховані як комісія за Кредитним договором, є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає, тому за договором № 1010104342 від 25.05.2021 підлягає стягненню заборгованість у сумі 12495,91 грн., з яких: 12492,25 грн. - заборгованість за кредитом; 3,66 грн. - заборгованість за процентами.
Відтак загальна сума заборгованості за кредитними договорами № 2001807906201 від 16.02.2021 та №1010104342 від 25.05.2021, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 46173,20 грн. (33677,29 грн. + 12495,91 грн.).
Сума сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №629 від 14.01.2026 (а.с.44).
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача, згідно положень ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню 2253,83 грн. судового збору (43173,20 /54543,40 х 2662,40).
Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-282, 289 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість у сумі 43173,20 грн. та судові витрати в розмірі 2662,40 грн., а всього 45427,03 грн. (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять сім грн. 03 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте Радомишльським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Наталія СІРЕНКО