Справа № 287/270/24
провадження 2-н/287/47/26
28 травня 2026 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз», представник заявника Гончарук Ольга Миколаївна, про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ,-
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» звернулося до Олевського районного суду Житомирської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ. У вказаній заяві заявник просить суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 1225,81 грн. за період з 01.10.2021 по 31.08.2023 та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 268,40 грн.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заява передана судді Русину М.Г.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями заява передана судді Винару Л.В.
Суддя дослідив заяву, додані до неї матеріали та дійшов такого висновку.
Підстави та порядок видачі судового наказу регламентовано положеннями Розділу ІІ Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 160 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Таким чином, наказне провадження - це спрощений вид цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються справи про стягнення з боржника грошових коштів і витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Спрощена правова процедура по видачі судового наказу обумовлена правовою природою вимог, що підлягають захисту шляхом видачі судового наказу.
В силу приписів пункту 3 частини 1 статті 161 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Частиною 3 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Тобто, у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Отже, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у цивільному судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пункт 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначає, що споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначає, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Частиною 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Із заяви про видачу судового наказу вбачається, що представник заявника просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 1225,81 грн. за період з 01.10.2021 по 31.08.2023 та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 268,40 грн. та зазначає, що боржник проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, згідно з інформацією наданою Білокоровицькою сільською радою Коростенського району Житомирської області за вих. № 359 від 24.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знятий з зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 07.08.2023 року.
Таким чином, заявником не надано відомостей, що ОСОБА_1 в період утворення заборгованості був власником домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, суду не надано жодного належного та допустимого доказу, які б підтверджували, що боржник користується об'єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, оскільки відомості у заяві про видачу судового наказу та відповідь отримана від Білокоровицької сільської ради Коростенського району Житомирської області містять суттєві розбіжності, суд позбавлений можливості правильно ідентифікувати місце реєстрації боржника та вказати необхідні відомості у судовому наказі.
Окрім цього, п. 1 ч. 3 ст. 163 ЦПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Як вбачається з копії платіжної інструкції № 525370039 від 23.01.2024, яка долучена заявником до заяви, сума сплаченого судового збору становить 302,80 грн. При цьому, заявник просить стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 268,40 грн., що є меншою, ніж сплачена сума судового збору. Тому заявнику слід уточнити розмір судових витрат, які підлягають стягненню з боржника за розгляд судом заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 165 ЦПК України, заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 163, 165, 166, 167, 258, 260, 261, 353, 355 ЦПК України, -
У видачі судового наказу за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз», представник заявника Гончарук Ольга Миколаївна, про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Л. В. Винар