28 травня 2026 року
м. Київ
справа №520/22342/25
адміністративне провадження № К/990/23093/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Жука А.В., Білак М.В.,
перевірив касаційну скаргу представника Харківського міського голови ОСОБА_3 - адвоката Бабича Юрія Вікторовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Харківського міського голови ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2025 року ОСОБА_2 ОСОБА_1 звернулися з позовом до Харківського міського голови ОСОБА_3, в якому просили суд:
- визнати протиправною бездіяльність Харківського міського голови ОСОБА_3, яка виявилася у неналежному реагуванні на скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від 26.06.2025 (вх. № КО-8-8783/1-25);
- зобов'язати Харківського міського голову ОСОБА_3 розглянути скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від 26.06.2025 (вх. № КО-8-8783/1-25) на заступника міського голови з питань цифрової трансформації ОСОБА_4 і директора Департаменту земельних відносин ОСОБА_5, з урахуванням висновків суду;
- зобов'язати Харківського міського голову ОСОБА_3 надати суду звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Харківського міського голови ОСОБА_3 щодо направлення звернення позивачів від 26.06.2025 на розгляд тій же самій посадовій (службовій) особі рішення чи діяння якої оскаржуються. Зобов'язано Харківського міського голову ОСОБА_3 розглянути заяву ОСОБА_2 і ОСОБА_1 від 26.06.2025 (вх. № КО-8-8783/1-25) у спосіб, передбачений Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян», з урахуванням висновків суду у цій справі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
20 травня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник відповідача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність неналежного реагування на скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від 26.06.2025 (вх. № КО-8-8783/1-25).
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Харківським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначив, що правове питання, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики полягає у правильному застосуванні норм Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон), а саме: критеріїв розмежування заяви (клопотання) та скарги (стаття 3 Закону); меж застосування імперативної заборони, передбаченої частиною 4 статті 7 Закону, у випадках, коли звернення подається на особистому прийомі міського голови і містить прохання про вчинення певних організаційних дій (призначення службового розслідування, ініціювання перевірок тощо), але не містить прямої вимоги про поновлення порушених особистих прав заявника; обсягу повноважень міського голови, як головної посадової особи територіальної громади щодо організації розгляду звернень, поданих саме на його особистому прийомі, зокрема його права доручати розгляд таких звернень профільним виконавчим органам ради відповідно до їх компетенції.
Перевіривши викладені доводи, Верховний Суд зазначає, що посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими та не свідчать про наявність питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, позаяк наведені у касаційній скарзі доводи фактично стосуються оцінки конкретних обставин цієї справи та правильності застосування судами попередніх інстанцій норм Закону України «Про звернення громадян» до встановлених фактичних обставин, що саме по собі не свідчить про існування виключної правової проблеми, яка потребує втручання суду касаційної інстанції.
Порушені скаржником питання щодо розмежування заяви (клопотання) та скарги, застосування частини четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян», а також обсягу повноважень міського голови при організації розгляду звернень громадян врегульовані положеннями чинного законодавства та не містять ознак нормативної невизначеності чи суперечності, які б обумовлювали необхідність формування нового правового висновку Верховного Суду.
Скаржник не навів обґрунтованих доводів щодо наявності різної судової практики у подібних правовідносинах, не зазначив, у чому саме полягає фундаментальне значення порушених питань для широкого кола спорів, а також не довів необхідності забезпечення єдності правозастосування шляхом формування висновку суду касаційної інстанції.
При цьому сам по собі виклад скаржником власного бачення правильного застосування норм Закону України «Про звернення громадян» та незгода з висновками судів попередніх інстанцій не є підставою для висновку про наявність випадку, передбаченого підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, наведені у касаційній скарзі доводи не підтверджують наявності питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Відтак, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Разом з цим скаржник у касаційній скарзі послався на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, проте перевіривши зміст поданої касаційної скарги, колегія суддів констатує, що скаржник жодним чином не обґрунтував цю підставу допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Харківського міського голови ОСОБА_3 - адвоката Бабича Юрія Вікторовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Харківського міського голови ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко А.В. Жук
М.В. Білак