28 травня 2026 року
м. Київ
справа №520/23509/25
адміністративне провадження № К/990/22709/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо непроведення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 у період з 01.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення (розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової ставки за вислугу років, премії, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, основних та додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру-мінімальної заробітної плати встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 19.05.2023, грошове забезпечення (розміри посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової ставки за вислугу років, премії, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, основних та додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру-мінімальної заробітної плати встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023 (включно), у тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік та 2023 рік, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023 (включно), у тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік та 2023 рік, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум. В решті частин позовних вимог відмовлено.
19 травня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність застосування відповідачем розрахункової величини прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 при нарахуванні грошового забезпечення позивачу та пов'язане з цим право позивача на перерахунок і виплату належного грошового забезпечення.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Харківським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначив, що на сьогоднішній день тисячі військовослужбовців звертаються до суду з позовами до військових частин, в яких просять суд зобов'язати військові частини здійснити перерахунок їх грошового забезпечення з 30.01.2020 по дату звільнення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» станом на відповідний рік, проте, суди різних інстанцій виносять діаметрально протилежні рішення стосовно цих правовідносин.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічним предметом та подібними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Разом з цим скаржник послався на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначив, що ця справа має виняткове значення для військової частини НОМЕР_1 , оскільки зобов'язання за судовими рішеннями по справі № 520/23509/25 призводить до виплати значної суми грошових коштів, майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання військовою частиною НОМЕР_1 певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам та завдань з оборони України. Також скаржник зазначив, що ця справа становить значний суспільний інтерес.
Суд наголошує, що з огляду на те, що поняття виняткового значення справи та суспільного інтересу є оціночними, вони потребують належного обґрунтування з боку скаржника. Посилання на негативні наслідки для відповідача у зв'язку з ухваленими рішеннями судів у цій справі не на його користь без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає підстав для відкриття касаційного провадження.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко М.В. Білак А.В. Жук