28 травня 2026 року
м. Київ
справа № 160/33761/24
адміністративне провадження № К/990/21559/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 160/33761/24 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Криворізької міської ради, у якому просила суд, з урахуванням уточненого позову:
- визнати протиправною бездіяльність Криворізької міської ради щодо невизначення у Статуті територіальної громади міста Кривого Рогу, затвердженому рішенням Криворізької міської ради від 29 вересня 2010 року № 4041 у редакції затвердженої рішенням Криворізької міської ради від 22 листопада 2017 року № 2197, вимог щодо кількості підписів громадян на підтримку електронної петиції до Виконавчого комітету Криворізької міської ради та строку збору цих підписів та щодо невстановлення порядку розгляду електронної петиції до Виконавчого комітету Криворізької міської ради;
- зобов'язати Криворізьку міську раду на наступній після набрання законної сили рішенням суду чергової сесії у встановленому порядку включити до Статуту територіальної громади міста Кривого Рогу вимоги щодо кількості та строку збору підписів громадян на підтримку електронної петиції до Виконавчого комітету Криворізької міської ради та встановити порядок розгляду електронної петиції до Виконавчого комітету Криворізької міської ради.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року, адміністративний позов залишено без задоволення.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 160/33761/24.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що касаційна скарга, не містить чіткого визначення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертої статті 328 КАС України
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України щодо чіткого визначення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Хоча скаржник формально посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин справи, такі доводи викладені загально та без належної юридичної конкретизації, яка б дозволяла однозначно віднести їх до однієї з передбачених законом підстав касаційного перегляду.
Зокрема, у скарзі не чітко визначено, який саме висновок Верховного Суду застосовано неправильно або від якого необхідно відступити, не конкретизовано, у чому полягає відсутність висновку Верховного Суду щодо подібних правовідносин, доводи щодо порушення норм права поєднані з переоцінкою доказів та викладом обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду (статті 341 КАС України), відсутня структурована прив'язка доводів до пунктів частини четвертої статті 328 КАС України.
Фактично скарга зводиться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та повторного викладення позиції позивача по суті спору, що саме по собі не є самостійною підставою касаційного оскарження.
Таким чином, наведені у скарзі доводи не відповідають вимогам закону щодо обґрунтування касаційних підстав і не дають змоги суду касаційної інстанції встановити наявність передбачених статті 328 КАС України підстав для перегляду судових рішень.
Скаржник у тексті касаційної скарги використовує графічне виділення окремих фрагментів (жирний шрифт), що не впливає на обов'язок належного визначення підстав касаційного оскарження відповідно до КАС України.
При цьому, скаржник не конкретизує, які саме порушення, передбачені частинами другою або третьою статті 353 КАС України, маються на увазі та чітко не вказує пункт та частину статті 353 КАС України, що є обов'язковим при оскарженні судових рішень на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Таким чином, касаційна скарга не містить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України, а викладені доводи є загальними, неструктурованими та фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 160/33761/24 - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяІ.В. Дашутін