28 травня 2026 року
м. Київ
справа № 380/12964/25
адміністративне провадження № К/990/21875/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 380/12964/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку та виплати розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 вересня 2020 року по 19 липня 2022 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01 вересня 2020 року по 19 липня 2022 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", перерахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2020- 2022 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020- 2022 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 вересня 2020 року по день фактичної виплати.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з клопотанням про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу відповідача залишено без руху на підставі частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема в частині сплати судового збору та надання доказів направлення апеляційної скарги позивачу. Скаржнику надано п'ятиденний строк для усунення недоліків
На виконання вимог вказаної ухвали скаржником подано суду доказ направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам справи, а саме опис вкладення та фіскальний чек про надіслання апеляційної скарги позивачу, однак не виконано вимоги ухвали в частині сплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху. Суд апеляційної інстанції встановив, що у наданий строк недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Військова частина НОМЕР_1 повторно подала апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам частини третьої статті 298 КАС України щодо дотримання строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником коштів та для сплати судового збору проходить процедуру замовлення коштів у командуванні вище, у зв'язку з малим фінансуванням, кошти для сплати судового збору надходять із затримкою, проте це не повинно бути підставою для позбавлення військової частини НОМЕР_1 права на захист своїх прав. У зв'язку з цим первинно подану апеляційну скаргу було повернуто ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року. З метою захисту своїх прав та запобіганню затягуванню процесу, військова частина НОМЕР_1 знову в найкоротший термін (після надходження коштів від вищого командування для сплати судового збору) подала повторну апеляційну скаргу 10 березня 2026 року. У зв'язку з цим, просив поновити строк для подання апеляційної скарги.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 квітня 2026 року відмовив у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку апеляційного оскарження від 09 квітня 2026 року та відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2026 року касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 380/12964/25 повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року, Військова частина НОМЕР_1 вдруге звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно із частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
- підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав);
- у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
Водночас порушення норм права може виявлятися у:
- застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
- незастосуванні норми, яку належало застосувати;
- наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Залишаючи апеляційну скаргу без руху апеляційний суд встановив, що оскаржене судове рішення постановлено 17 вересня 2025 року, копію якого отримано скаржником 19 вересня 2025 року. Вперше апеляційну скаргу подано 07 жовтня 2025 року, в межах строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 380/12964/25 повернуто скаржнику. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги скаржник отримав 21 жовтня 2025 року о 22:13 в електронний кабінет користувача підсистеми "Електронний суд". Вдруге апеляційну скаргу подано 10 березня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому, особою, яка подала апеляційну скаргу не подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником коштів та для сплати судового збору проходить процедуру замовлення коштів у командуванні вище, у зв'язку з малим фінансуванням, кошти для сплати судового збору надходять із затримкою, проте це не повинно бути підставою для позбавлення військової частини НОМЕР_1 права на захист свої прав. У зв'язку з цим первинно подану апеляційну скаргу було повернуто ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року. З метою захисту свої прав та запобіганню затягуванню процесу, військова частина НОМЕР_1 знову в найкоротший термін (після надходження коштів від вищого командування для сплати судового збору) подала повторну апеляційну скаргу 10 березня 2026 року. У зв'язку з цим, просив поновити строк для подання апеляційної скарги.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції в ухвалі від 20 квітня 2026 року зазначив, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд зазначив, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Крім того, апеляційний суд вказав, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
На переконання суду апеляційної інстанції, скаржник повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Також суд апеляційної інстанції зауважив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Компанія «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії»).
Проаналізувавши доводи скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що своєчасне звернення до суду з вперше поданою апеляційною скаргою та повернення цієї скарги судом скаржнику не є об'єктивно непереборною обставиною чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб'єктивною обставиною та не може бути прийнято судом апеляційної інстанції, як підстава для поновлення строку апеляційного оскарження рішення.
Суд апеляційної інстанції наголосив, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Апеляційний суд звернув увагу, що відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Крім того, суд зазначив, що та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Відповідні висновки суд апеляційної інстанції зробив врахувавши правову позицію Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 12 березня 2021 року у справі №640/23723/19 та правову позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції вказав, що скаржником не зазначено поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 380/12964/25.
Водночас скаржник в касаційній скарзі жодним чином не спростовує, встановлені судом апеляційної інстанції, обставини.
Крім того, скаржник не надав доказів активних дій у період жовтень 2025 (повернення первинної апеляційної скарги) - березень 2026 (звернення з повторною апеляційною скаргою).
Скаржником не обґрунтовано помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування норм процесуального права, не зазначено, які саме норми були застосовані неправильно чи порушені, та не доводить, як такі порушення вплинули на результат розгляду питання, що свідчить про формальний характер касаційної скарги.
Щодо посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини, Суд зауважує, що практика ЄСПЛ стосується осіб, яким держава зобов'язана забезпечити дотримання визначених гарантій. Так, положення Конвенції з прав людини та основоположних свобод спрямовані саме на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб від протиправних дій з боку держави, а тому не поширюються на державні органи влади, що саме і діють від імені держави і чий статус є превальованим у правовідносинах із іншими особами.
Також, саме по собі посилання скаржника на подання первинної апеляційної скарги у межах установленого строку, не свідчить про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та не є безумовною підставою для відкриття апеляційного провадження.
Повторне подання апеляційної скарги після її повернення саме по собі не відновлює та не зупиняє перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження.
Поновлення пропущеного процесуального строку за відсутності об'єктивно непереборних причин суперечило б принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права, та призвело б до невиправданого порушення балансу між сторонами у справі.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21.
Суд зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи апеляційну скаргу, без документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.
Крім того, Європейським судом з прав людини здійснено розмежування між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов?язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Право на доступ до суду кореспондується обов'язок учасника справи добросовісно користуватися наданими процесуальними правами, дотримуватись установлених законом строків, форми та змісту процесуальних документів, а також виконувати інші вимоги процесуального законодавства, зокрема щодо своєчасної сплати судового збору.
Сам факт дії воєнного стану та виконання військовою частиною завдань із забезпечення оборони держави не звільняє суб'єкта владних повноважень від обов'язку дотримання процесуальних строків та не є безумовною підставою для їх поновлення без доведення причинно-наслідкового зв'язку між такими обставинами та неможливістю своєчасного вчинення процесуальної дії.
Отже, скаржник належним чином не обґрунтовує, у чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Наведені у касаційній скарзі доводи не містять належного правового обґрунтування, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про неправильне застосування норм процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 380/12964/25 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяІ.В. Дашутін