Номер справи 175/5153/26
Номер провадження 1-кс/175/1392/26
іменем України
28 травня 2026 року селище Слобожанське
Слідчий суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні ЄРДР №12026052380000572 від 20.03.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Краматорськ Донецької області, громадянин України, освіта середня спеціальна, офіційно не працевлаштований, не одружений, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 , раніше судимий
- 03.03.2025 Дніпровським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.309 КК України до двох років пробаційного нагляду,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
Старший слідчий СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що в середині січня 2025 року, в денний час доби, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи неподалік від буд. АДРЕСА_2 , на відкритій ділянці місцевості, біля дерева, побачив предмет округлої форми, який привернув його увагу, та вирішив перевірити даний предмет. Підійшовши ближче, на землі, ОСОБА_4 виявив корпус оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1, який є вибуховою речовиною. В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на придбання, носіння та зберігання вибухової речовини без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що виявлений ним предмет є вибуховою речовиною, носіння, зберігання і придбання яких без відповідного дозволу є незаконним, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, підняв корпус оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1, який є вибуховою речовиною, щоб перенести за місцем свого мешкання, тим самим здійснив умисне, придбання вибухової речовини без передбаченого законом дозволу.
Продовжуючи свій злочинний умисел, цього ж дня, ОСОБА_4 , придбаний при вищевказаних обставинах корпус оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 переніс за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим здійснив умисне, носіння вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
Знаходячись за вказаним місцем мешкання, ОСОБА_4 поклав корпус оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 на крісло у приміщенні спальної кімнати, почавши незаконно, умисно зберігати вибухові речовини без передбаченого законом дозволу.
20 березня 2026 року, в період часу з 15 години 52 хвилини по 16 годину 44 хвилину, під час проведеного у встановленому законом порядку огляду місця події, а саме території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 виявлено та вилучено з крісла, яке знаходилось у приміщенні спальної кімнати за вищевказаною адресою: - корпус оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1, який є вибуховою речовиною.
Тим самим придбання, носіння та зберігання ОСОБА_4 вибухових речовин здійснено без передбаченого законом дозволу та в порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 за № 576; Додатку № 1, затвердженого пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 № 2471-12 «Про право власності на окремі види майна»; п.2.1 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 за № 622, відповідно до положень яких вказані вище вибухові речовини відносяться до видів майна, що не можуть перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб, інших держав на території України та не є предметами, щодо яких може бути надано дозвіл МВС України, а тому доступ до цих предметів сторонніх осіб є значною загрозою інтересам держави та безпеки громадян.
30.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме носіння, зберігання та придбання вибухової речовини без передбаченого законом дозволу.
Прокурор в судовому засіданні клопотання слідчого підтримав, просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти заявленого прокурором клопотання.
Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи слідчий суддя встановив:
30.04.2026 о 12:10 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 України.
Судом взято до уваги вагомість наявних в матеріалах справи доказів, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме: протокол огляду місця події, висновок експерта, протоколи допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , протокол проведення слідчого експерименту.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий суддя погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від суду, зважаючи на тяжкість покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочину, який йому інкримінується.
Згідно практики ЄСПЛ очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді реального позбавлення волі за тяжкий злочини у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Також, слідчий суддя бере до уваги, що на даний час у кримінальному провадженні під час досудового розгляду допитані свідки, які є його знайомими, тому перебуваючи на волі і, маючи змогу вільно пересуватися, підозрюваний зможе здійснити спробу впливу різними методами та шляхами на свідків з метою зміни їх показань в суді, оскільки вони ще не були допитані безпосередньо судом у цьому кримінальному провадженні, що вказує на існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Підставою вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інші злочини є те, що останній раніше судимий за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, має не зняту та непогашену в установленому закону судимість, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, не має офіційного джерела прибутку, що вказує на існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Відтак встановлено, що наведені ризики є реальними, обґрунтованими та підтвердженими дослідженими у судовому засіданні доказами.
Вищевикладене у своїй сукупності свідчить про необхідність запобігти ризикам та застосувати запобіжний захід до підозрюваного.
При вирішенні питання щодо обрання виду запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, його вік та стан здоров'я, майновий стан, відсутність міцних соціальних зв'язків, наявність судимості, та ризики переховуватись від правоохоронних органів та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.181 КПК домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років.
Оцінивши у сукупності всі обставини, в тому числі передбачені ст.ст.177-178 КПК України, слідчий суддя вважає, що з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення жоден із більш м'яких запобіжних заходів, аніж домашній арешт, не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя доходить висновку, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 на даному етапі є найбільш доцільним запобіжним заходом.
У зв'язку з цим, клопотання слідчого необхідно задовольнити та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поклавши на обвинуваченого ряд обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст.176-178, 181, 184, 193, 194, 197, 395 КПК України, -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 - задовольнити повністю.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк два місяці, тобто до 28.07.2026, заборонивши йому у період доби з 18:00 до 06:00 залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , крім випадків необхідності запобігти загрозі життю та здоров'ю.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за вимогою;
- не відлучатись із Краматорського району без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідком ОСОБА_6 .
Попередити підозрюваного, що у разі невиконання вказаного запобіжного заходу до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1