21 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/7286/25 пров. № А/857/19113/26
Восьмий апеляційний адміністративний суду у складі:
головуючого судді Сала П.І.,
суддів Димарчук Т.М., Москаля Р.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Бугрінової Е.В.,
представника відповідача Яблонського О.О. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області
про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за апеляційною скаргою представника позивача, адвоката Штеця Івана Івановича, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року (головуючий суддя Скраль Т.В., дата складання повного рішення - 13 березня 2026 року),
У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач), через уповноваженого представника Штеця Івана Івановича (далі - представник позивача) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУНП в Закарпатській області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 143 о/с від 28.08.2025, винесений т.в.о. начальника полковником поліції ГУНП в Закарпатській області Пеняком І. про звільнення ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліції" зі служби за п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника командира взводу № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області;
- стягнути з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі.
На підтримку заявлених позовних вимог зазначив, що позивач не вчиняв відображені у висновку службового розслідування порушення, його вину дисциплінарна комісія встановила на припущеннях без збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Усі письмові відомості та докази щодо порушення службової дисципліни, невиконання чи неналежного виконання обов'язків поліцейського були зібрані поверхнево та без достатніх правових підстав з посиланням на відповідні докази, які б свідчили про вчинення дисциплінарного проступку. Матеріали службової перевірки не містять достатніх, достовірних та беззаперечних доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Спірне рішення про притягнення позивача до найсуворішого виду дисциплінарного стягнення є непропорційним, оскільки відповідач не врахував характеру проступку, обставини, за яких він був вчинений та ступеню вини поліцейського у його вчиненні.
Відповідач, своєю чергою, подав відзив на позовну заяву, у якому позов ОСОБА_1 заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні.
Вказав, що за результатами службового розслідування, наказом ГУНП в Закарпатській області від 28.08.2025 № 2319 за вчинення грубого дисциплінарного проступку, порушення вимог частин 1, пунктів 1, 2, 4, 5, 6 частини 3 статті 1, частин 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, абзаців 1, 12 частини 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у невиконанні наказу Зведеної бригади "Скеля" від 10.06.2025 № 368 "Про затвердження внутрішнього розпорядку поліцейських Зведеної бригади "Скеля"", самовільному залишенні місця несення служби та безпричинній відсутності на службі 15.08.2025, в умовах воєнного стану та посиленого варіанту службової діяльності, не повідомленні прямого та безпосереднього керівника про намір залишення ним місця дислокації ГУНП в Волинській області, де він був відряджений для несення служби та виконання завдань у складі зведеної бригади поліції під умовною назвою "Скеля", порушенні Присяги та Правил етичної поведінки поліцейського, заступника командира взводу № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 , відповідно до пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнено зі служби в поліції.
Наказ ГУНП в Закарпатській області від 28.08.2025 № 2319 року було реалізовано шляхом видання наказу ГУНП в Закарпатській області № 143 о/с від 28.08.2025, яким позивача звільнено зі служби в поліції (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) відповідно до п 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Щодо службового розслідування, то таке проведено повно, всебічно, з дотриманням усіх прав ОСОБА_1 , який опитувався та надав письмові пояснення за фактом залишення ним місця несення служби. Крім того, під час призначення дисциплінарного стягнення враховувалися характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особа порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'яшують та обтяжують відповідальність, попередня поведінка поліцейського, його ставлення до виконання посадових обов'язків та службова характеристика.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи це рішення, суд виходив з того, що обставини стосовно вчинення позивачем дисциплінарного проступку викладені у наказі від 28.08.2025 за № 2319 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира взводу № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_1 ", який у цій справі не оскаржується. Водночас позивач помилково вважає, що його права у спірних правовідносинах порушені лише наказом про звільнення, а наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності є проміжним, що не потребує окремого оскарження. Дисциплінарним статутом передбачено оскарження саме наказу, яким застосовано до поліцейського дисциплінарне стягнення. Відтак в межах розгляду справи з предметом позову щодо оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності суд надає оцінку обставинам, які свідчать про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку. Наказ про звільнення зі служби в поліції є лише реалізацією (наслідком) наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, який може бути оскаржений окремо. Під час розгляду справи відповідач довів, що наказ ГУНП в Закарпатській області № 143 о/с від 28.08.2025 відповідає вимогам чинного законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для його скасування. Натомість позивачем не наведено у чому саме полягає незаконність цього наказу та не підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування підстав його неправомірності.
У поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права та неправильно оцінив обставини у справі.
Звертає увагу, що наказ про звільнення поліцейського є кінцевим актом, який безпосередньо порушує права позивача, а тому його можна оскаржувати незалежно від проміжних дисциплінарних рішень. Крім того, матеріали службового розслідування не містять достовірних доказів складу дисциплінарного проступку, висновки комісії ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Також відповідачем було застосовано найсуворіше дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби, однак при цьому не враховано характер проступку, обставини його вчинення та ступінь вини позивача. Щодо службового розслідування, то, на думку представника позивача, таке проведено поверхнево, без належного збору та перевірки доказів, а в ході його проведення позивач не був забезпечений правом на захист (пояснення, ознайомлення з матеріалами).
Апеляційне провадження відкрито ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 з витребуванням матеріалів справи із суду першої інстанції.
07.04.2026 від ГУНП в Закарпатській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Наголошує на тому, що службове розслідування стосовно поведінки позивача було проведено з повним дотриманням вимог чинного законодавства, об'єктивно та усебічно. Вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку, який виразився у грубому порушенні службової дисципліни через самовільне залишення місця служби (визначеної дислокації) під час перебування у службовому відрядженні доводиться зібраними матеріалами. Застосовуючи дисциплінарне стягнення керівником враховано, що згідно з відомостями, зазначеними у службовій характеристиці, ОСОБА_1 за період служби в поліції, зокрема на посадах в БПОП (стрілецький) ГУНП зарекомендував себе безвідповідальним та недисциплінованим поліцейським. Обставин, що пом'якшують відповідальність під час розслідування не встановлено.
У відповіді на відзив від 14.04.2026 представник позивача з твердженнями відповідача не погоджується та вважає, що відзив не спростовує доводів апеляційної скарги та не містить належних доказів правомірності дій відповідача.
Зазначає, що матеріали службового розслідування, на які посилається відповідач, не містять належних та допустимих доказів умисного дисциплінарного проступку. Висновки комісії ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені беззаперечними фактами. Застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби є надмірним та непропорційним, що суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію" та практиці Верховного Суду щодо необхідності врахування тяжкості проступку, обставин його вчинення та попередньої поведінки працівника.
Ухвалою від 11.05.2026 справу призначено до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 21.05.2026.
Представник відповідача у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) апеляційну скаргу заперечив з підстав, наведених у відзиві. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Належно повідомлений представник позивача на виклик суду не з'явився, заяв (клопотань) про відкладення апеляційного розгляду справи через причини, які можуть визнаватися поважними не подав. Відтак на підставі положень ч. 2 ст. 313 КАС України апеляційний розгляд вирішено здійснювати за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Як установлено судом та підтверджується наявними у справі доказами, ОСОБА_1 займав посаду заступника командира взводу № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Закарпатській області.
15.08.2025 т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_2 подав на ім'я начальника ГУ НП в Закарпатській області рапорт, в якому доповів, що заступник командира взводу № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_1 , 22.04.2025 згідно з наказом ГУНП від 21.04.2025 № 1107 дск був відряджений для виконання службових завдань до Зведеної бригади поліції при ГУНП у Волинській області під умовним найменуванням "Скеля". 15.08.2025 близько 11 год 00 хв виявлено відсутність ОСОБА_1 за місцем тимчасового проживання, а саме в одному з населених пунктів Ковельського району Волинської області, який перебував після добового чергування в складі бойового резерву. При цьому табельна зброя ПМ, автоматична зброя АК-74 та боєприпаси до неї ОСОБА_1 залишив у місці зберігання зброї за місцем розташування взводного опорного пункту під умовною назвою "Пуля". Наразі проводяться пошукові заходи з метою встановлення місця перебування ОСОБА_1 , телефон останнього вимкнений. У зв'язку із викладеним та з метою встановлення всіх обставин за вказаним фактом просив призначити службове розслідування.
15.08.2025 наказом ГУ НП в Закарпатській області № 2199 "Про створення дисциплінарної комісії та організацію проведення службового розслідування", з метою об'єктивного та повноцінного дослідження відомостей, викладених у рапорті ОСОБА_3 від 15.08.2025 щодо факту грубого порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, керуючись статтями 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, Порядком та Положенням, затвердженими наказом МВС від 07.11. 2018 № 893, наказано оголосити персональний склад дисциплінарної комісії ГУ НП в Закарпатській області та провести службове розслідування.
Службовим розслідуванням установлено, що поліцейський ОСОБА_1 , згідно з наказом ГУНП в Закарпатській області від 21.04.2025 № 1107 дск "Про відрядження окремих поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області", був відряджений з ГУНП в Закарпатській області в підпорядкування ГУНП в Волинській області для несення служби та виконання завдань у складі зведеного батальйону зведеної бригади поліції під умовною назвою "Скеля" в одному з населених пунктів Ковельського району Волинської області. Відповідно до завдань, які покладалися на поліцейського ОСОБА_1 , він заступав в якості відповідального на спостережні пункти та взводні опорні пункти. 15.08.2025 ОСОБА_1 у відповідності до наказу командира зведеної бригади поліції "Скеля" від 10.06.2025 № 368 "Про затвердження внутрішнього розпорядку поліцейських Зведеної бригади "Скеля"" повинен був перебувати по місцю дислокації (проживання) в одному з населених пунктів та без дозволу безпосереднього керівника не відлучатися, тобто перебувати у складі бойового резерву. Разом із цим о 09.00 год ОСОБА_1 без дозволу керівництва та повідомлення колег із якими проживав, зібравши речі покинув місце дислокації підрозділу, тобто був безпричинно відсутній по місцю несення служби та поїхав до Закарпатської області, де в подальшому був виявлений працівниками ГУНП в Закарпатській області. Опитаний з даного приводу заступник командира батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , повідомив, що 15.08.2025 о 09 год 05 хв, перебуваючи на контрольно спостережному пункті під умовною назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (надалі КСП "Дача") він отримав інформацію від командира взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_5 та командира взводу № 1 ОСОБА_6 про те, що заступник командира взводу № 1 капітан поліції ОСОБА_1 відсутній за місцем тимчасового проживання та його місце знаходження невідоме. За вказівкою ОСОБА_4 до місця дислокації ОСОБА_1 негайно виїхали старшим інспектором відділення моніторингу та контролю БПОП (стрілецький) капітан поліції Гречин В., інспектор відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення майор поліції ОСОБА_7 , а також ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , якими було підтверджено факт залишення місця служби ОСОБА_1 . Про даний факт ними складено комісійний акт (від 15.08.2025 № 295/106/34-2025). Комісією по місцю несення служби ОСОБА_1 з'ясовано, що він зібрав та забрав із собою всі свої особисті речі, що свідчило про те, що він свідомо покинув місце несення служби та поїхав у невідомому на той час напрямку. Під час здійснення дзвінків на номер телефону оператора мобільного зв'язку, яким користується ОСОБА_1 , останній не відповідав. ОСОБА_4 зазначив, що до ОСОБА_1 , як і до інших поліцейських доводилися вимоги наказів МВС України та НПУ з питань недопущення порушень службової дисципліни та надзвичайних подій (що підтверджується відповідними відомостями та підписами в них), зокрема і наказ від 10.06.2025 № 368. Як повідомили колеги ОСОБА_1 , із якими він проживав в місці дислокації, зазначений поліцейський, який також є керівником, жодних намірів втекти чи відмовитися від несення служби їм не висловлював. Гендер вказав, що цей випадок негативно вплинув на стан дисципліни у батальйоні, оскільки грубе порушення службової дисципліни допустив ОСОБА_1 , який був керівником та повинен своєю поведінкою та відношенням до служби показувати приклад поліцейським, натомість сам грубо порушив службову дисципліну. Це дуже негативно вплинуло на стан бойового духу та мотивації поліцейських, які в подальшому плануються для відправлення до зони бойових дій для виконання бойових завдань із захисту України від військ російської федерації. З огляду на це проступок ОСОБА_1 став надзвичайно негативним випадком негідної поведінки, яка напередодні відрядження поліцейських батальйону до зони бойових дій наносить непоправної шкоди кожному поліцейському. У подальшому ОСОБА_4 стало відомо, що ОСОБА_1 свідомо втік до Закарпатської області, тобто до місця свого проживання, де був виявлений в м. Мукачеві працівниками ГУНП в Закарпатській області, що підтверджує скоєння ним грубого дисциплінарного проступку, оскільки на місці його виявлення до того ж він поводився також негідно, відмовляючись виконувати законні вимоги поліцейських та зачинившись у власному автомобілі.
Крім того, опитаний з даного приводу командир взводу № 1 (вогневої підтримки) батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_9 повідомив, що 15.08.2025 о 09.00 перебуваючи на КСП "Дача" він отримав інформацію від командира взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП майора поліції ОСОБА_5 про те, що його підлеглий ОСОБА_1 відсутній за місцем тимчасового проживання та його місце знаходження невідоме. Оскільки відповідно до наказу командира зведеної бригади поліції "Скеля" від 10.06.2025 № 368 він, як і всі поліцейські повинні перебувати по місцю дислокації батальйону і відлучатися із місця дислокації можливо тільки з дозволу керівника, який ОСОБА_1 не отримував, про вказану подію ним було інформовано т.в.о командира БПОП ОСОБА_10 . Після цього негайно здійснено виїзд до місця проживання (дислокації) ОСОБА_1 та з'ясовано, що починаючи з 09.00 ОСОБА_1 залишив місце несення служби безпричинно та без відповідного дозволу, забравши всі свої речі, що свідчило про умисну втечу з місця дислокації та служби. У зв'язку із цим вказаний факт задокументований комісійно, зокрема було складено акт відсутності на службі. Окрім цього було з'ясовано, що табельна, автоматична зброя та боєкомплект до неї, які закріплені за ОСОБА_1 знаходилась в той час за визначеним місцем зберігання. Під час здійснення дзвінків на номер телефону оператора мобільного зв'язку, яким користується ОСОБА_1 , останній не відповів.
Подібні за змістом пояснення надав також командир взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_11 .
У свою чергу, опитаний в межах службового розслідування ОСОБА_1 повідомив дисциплінарну комісію, що його з місця дислокації ГУНП в Волинській області, де він був відряджений для несення служби та виконання завдань у складі зведеної бригади поліції під умовною назвою "Скеля", ніхто не відпускав, а виїхав він у Закарпатську область для надання рапорту про звільнення з лав Національної поліції України. Також ОСОБА_1 зазначив, що в подальшому проходити службу в БПОП (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області не бажає.
Крім того, за висновками службового розслідування, дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 був безпідставно відсутній по місцю несення служби з 09.00 15.08.2025 по 18.00 15.08.2025 (акт про невихід на службу від 15.08.2025 №200/105/34-2025). Згідно з рапортом старшого інспектора відділу підтримки УГІ ГУНП підполковника поліції Тупчія О., 15.08.2025 о 16.00 год поліцейськими відділу поліції № 1 та ГУНП по вул. Возз'єднання в м. Мукачево Закарпатської області було виявлено автомобіль марки "Шкода Октавія А7", д.н.з. НОМЕР_1 , коричневого кольору, в якому на задньому сидінні перебував поліцейський ОСОБА_1 . На чисельні прохання поліцейських дисциплінарної комісії (О. Тупчій, ОСОБА_12 ) вийти з автомобіля з метою надання пояснень для встановлення об'єктивної істини щодо самовільного, безпідставного, залишення місця дислокацій підрозділу у Волинській області та причин перебування на території Закарпатської області, ОСОБА_1 категорично відмовлявся. Будь-які прохання щодо надання пояснення ОСОБА_1 протягом 2-х годин ігнорував шляхом блокування вікон і дверей в салоні автомобіля. Окрім цього, ОСОБА_1 проявляв нетактовну поведінку, яка проявлялась у ігноруванні вимог поліцейських ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також голови та члена дисциплінарної комісії ГУНП в Закарпатській області, тобто старших по званнях та посадах поліцейських. Своїми діями поліцейський ОСОБА_1 підвищував суспільну напругу, яка могла призвести до резонансу та негативному висвітленні поліцейських Закарпатської області у засобах масової інформації (Інтернет мережі). Протягом трьох годин ОСОБА_1 відмовлявся спілкуватися, залишати салон вищезазначеного транспортного засобу та мав намір самовільно, залишити місце події. При спробі дисциплінарною комісією здійснити відеофіксацію та отримати усні пояснення, ОСОБА_1 ховався у транспортному засобі, тобто поводився негідно, принижуючи своїми діями авторитет поліцейських. У подальшому, близько о 19.00 год, після неодноразових численних вимогах та прохань ОСОБА_1 таки вийшов із автомобіля та надав пояснення дисциплінарній комісії. Така поведінка ОСОБА_1 свідчить про його неналежне відношення до поліцейських та скоєння дій, які перешкоджання іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки. Фактично така поведінка ОСОБА_1 суперечить вимогам абзаців 1, 2 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 06.12.2016 № 1179 та свідчить про навмисне порушення ним норм та приписів належної поведінки поліцейського, створюючи підстави для погіршення службової дисципліни та авторитету поліції в цілому.
Відтак, за результатами проведеного службового розслідування, відповідно до висновку від 27.08.2025 "За фактом самовільного залишення несення служби та невиконання наказу окремими поліцейськими БПОП (стрілецький) ГУНП" дисциплінарна комісія дійшла висновку, що за вчинення грубого дисциплінарного проступку, порушення вимог частин 1, пунктів 1, 2, 4, 5, 6 частини 3 статті 1, частин 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, абзаців 1, 12 частини 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у невиконанні наказу Зведеної бригади "Скеля" від 10.06.2025 № 368 "Про затвердження внутрішнього розпорядку поліцейських Зведеної бригади "Скеля"", самовільному залишенні місця несення служби та безпричинній відсутності на службі 15.08.2025, в умовах воєнного стану та посиленого варіанту службової діяльності, не повідомленні прямого та безпосереднього керівника про намір залишення ним місця дислокації ГУНП в Волинській області, куди поліцейський був відряджений для несення служби та виконання завдань у складі зведеної бригади поліції під умовною назвою "Скеля", порушенні Присяги та Правил етичної поведінки поліцейського, заступника командира взводу № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, слід звільнити зі служби в поліції.
28.08.2025 т.в.о. начальником ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_15 , відповідно до пункту 1 наказу № 2319 наказано за вчинення грубого дисциплінарного проступку, порушення вимог частин 1, пунктів 1, 2, 4, 5, 6 частини 3 статті 1, частин 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, абзаців 1, 12 частини 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у невиконанні наказу Зведеної бригади "Скеля" від 10.06.2025 № 368 "Про затвердження внутрішнього розпорядку поліцейських Зведеної бригади "Скеля"", самовільному залишенні місця несення служби та безпричинній відсутності на службі 15.08.2025, в умовах воєнного стану та посиленого варіанту службової діяльності, не повідомленні прямого та безпосереднього керівника про намір залишення ним місця дислокації ГУНП в Волинській області, куди він був відряджений для несення служби та виконання завдань у складі зведеної бригади поліції під умовною назвою "Скеля", порушенні Присяги та Правил етичної поведінки поліцейського, заступника командира взводу № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 , відповідно до пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнити зі служби в поліції.
Наказ ГУНП в Закарпатській області від 28.08.2025 № 2319 реалізовано шляхом видання наказу ГУНП в Закарпатській області № 143 о/с від 28.08.2025, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) відповідно до п 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Підстава: пункт 1 наказу ГУНП в Закарпатській області від 28.08.2025 № 2319 та довідка-розрахунок про отримані поліцейським предмети однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, № 44, видана УЛМТЗ ГУНП 28.08.2025.
Не погодившись із наказом ГУНП в Закарпатській області від 28.08.2025 № 143 о/с, позивач звернувся до суду з позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України № 580-VIII від 02 липня 2015 року "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 19 Закону № 580-VІІІ встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Так, Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), у частині 1 статті якого визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, як закріплено у частині другій статті 1 Дисциплінарного статуту, ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно з частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених КУпАП. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком, як визначено у статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За змістом статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначається Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом МВС від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок № 893).
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
За приписами пункту 4 вказаного Розділу цього Порядку службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктом 2 розділу VI цього Порядку підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Пунктом 7 Порядку № 893 визначено, що висновок службового розслідування підписують голова, заступник голови та члени дисциплінарної комісії.
У разі якщо за результатами службового розслідування в діях поліцейського встановлено склад дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія разом з висновком службового розслідування подає уповноваженому керівнику проект наказу про накладення на цього поліцейського дисциплінарного стягнення.
Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
У висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку (частина перша статті 19 Дисциплінарного статуту).
Приписами частин третьої та восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту закріплено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія та керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
За правилами частин першої та четвертої статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
Також суд враховує, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.
Водночас службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства та етичних норм, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють.
Тобто поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції.
Обов'язок дотримуватися етичних, правових і службово-дисциплінарних норм поведінки, загальнолюдських цінностей, які спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству, є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від посади, звання та його місцеперебування.
Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним та дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, свідоме допущення настання несприятливих наслідків унаслідок вчинення поліцейським певних дій чи бездіяльності.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.06.2021 у справі № 815/2705/16, у постанові від 22.09.2022 у справі № 420/4977/20.
Відповідно до змісту Присяги поліцейського, текст якої наведено у ст. 64 Закону № 580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліцію, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
За приписами п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з п.п. 1, 4, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону № 580-VІІІ, зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Крім того, Правилами етичної поведінки поліцейських, що затверджені наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016 (далі - Правила), передбачено, що поліцейський, під час виконання службових обов'язків, повинен професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного .
Отже, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Зазначена правова позиція знаходить своє відображення у постановах Верховного Суду від 05.05.2019 у справі № 825/1902/16, від 17.07.2019 у справі № 806/2555/17, від 07.03.2019 у справі № 819/736/18, від 26.01.2021 у справі № 2140/1342/18.
Частиною сьомою статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Статтею 29 Дисциплінарного статуту визначені особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану. У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право подати рапорт про перегляд застосованого до нього дисциплінарного стягнення або його скасування протягом трьох днів з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Отже, як правильно наголошено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, Дисциплінарним статутом чітко визначено процедуру оскарження поліцейським застосованого до нього в період дії воєнного стану дисциплінарного стягнення, в тому числі у виді звільнення зі служби в поліції, яка включає у себе право подати рапорт про перегляд відповідного наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, або звернутися до суду з позовом про оскарження застосованого дисциплінарного стягнення.
При цьому наказ про звільнення зі служби в поліції є лише реалізацією (наслідком) наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Тому, якщо поліцейський не погоджується з притягненням його до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби, він вправі оскаржити безпосередньо наказ про застосування до нього дисциплінарного стягнення.
В іншому разі неоскаржений наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності (який є первинним) залишається чинним і презюмується правомірним, що фактично унеможливлює скасування похідного наказу по особовому складу (про реалізацію стягнення/звільнення).
Оскільки наказ про звільнення є лише похідним актом реалізації вже накладеного стягнення, суд не може оцінювати правомірність звільнення без оскарження самого факту притягнення до дисциплінарної відповідальності. Якщо первинне рішення не визнано протиправним, похідний наказ вважається законним, адже виданий на виконання чинного акта. Тобто в межах розгляду справи про скасування лише наказу "по особовому складу" не має правових підстав давати оцінку законності процедури службового розслідування чи пропорційності самого стягнення. При цьому, виходячи з принципу диспозитивності, суд не може самостійно вийти за межі позову та оцінювати чи скасовувати рішення, яке не є предметом позову і, тим паче, не має похідного характеру від основного рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту прав у спірних правовідносинах, вважаючи, що його права порушенні лише наказом про звільнення, а наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності є проміжним та не потребує окремого оскарження.
При цьому суд враховує, що представництво інтересів позивача забезпечував адвокат, який відповідно до закону наділений комплексом професійних прав для надання клієнту необхідної правничої допомоги.
Крім того, розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження, що додатково свідчить про наявність у сторони позивача процесуальних передумов для належної реалізації своїх прав учасника справи, визначених статтею 44, 47 КАС України, зокрема на зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог шляхом подання відповідної заяви до закінчення підготовчого провадження.
Верховний Суд у постанові від 16.02.2021 у справі № 320/950/19 вказав на те, що згідно з нормами ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Водночас обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Крім того, досліджуючи підстави для звернення до суду з адміністративним позовом, у постанові від 01.09.2022 у справі № 990/46/22 Велика Пала Верховного Суду зазначила, що рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Таким чином, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Порушення має бути реальним та стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб'єктом владних повноважень порушуються індивідуально-виражені права позивача.
Водночас право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені рішенням, дією або бездіяльністю відповідача у публічно-правових відносинах.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2024 (справа № 990/49/23) зазначила, що як обов'язок із доказування потрібно розуміти закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування, тобто спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало і переконливо сторони виконали вимоги щодо розподілу тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у правильності своєї позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
При цьому Велика Палата Верховного Суду врахувала, що в адміністративних справах тягар доказування правомірності прийнятого рішення в разі його оскарження в суді покладається саме на суб'єкта владних повноважень. Проте наголосила, що покладення такого тягаря доказування на відповідача не звільняє від права та обов'язку позивача - приватної особи - спростувати надані відповідачем докази
З огляду на викладене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що хоча в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, разом з тим кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з принципом змагальності позивач також несе процесуальний обов'язок спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Суд враховує, що відповідач, заперечуючи позовні вимоги, стверджує, що службове розслідування підтвердило самовільне залишення місця служби капітаном поліції ОСОБА_1 , який забрав речі та виїхав без дозволу керівництва, що підтверджуються складеними актами, наказами, пояснення колег і комісії підтверджують умисність дисциплінарного проступку. Відтак такі дії позивача підірвали дисципліну, морально-психологічний стан батальйону та авторитет керівництва. Службове розслідування встановило, що капітан поліції ОСОБА_1 самовільно залишив місце служби, порушив накази, Присягу та правила етичної поведінки, у зв'язку з чим наказом ГУНП його правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби відповідно до Дисциплінарного статуту, Закону "Про Національну поліцію", КЗпП та інших нормативних актів.
Крім того, під час розгляду справи відповідач з наданням матеріалів службового розслідування спростував аргументи позивача щодо порушення його прав у ході проведення службового розслідування (позивач надавав пояснення та мав можливість подати наявні у нього докази за фактом розслідування), а також щодо непропорційності і надмірності накладеного на нього дисциплінарного стягнення (враховано тяжкість проступку, обставин його вчинення, попередню поведінку поліцейського, його службову характеристику).
Натомість, оскаржуючи наказ про звільнення зі служби в поліції без вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, сторона позивача обмежилася загальними твердженнями щодо неправомірності дій відповідача під час проведення службового розслідування та протиправності спірного наказу. При цьому позивач належним чином не обґрунтував таких своїх доводів та не підтвердив їх доказово, зокрема щодо того: які саме порушення (в тому числі істотні) були допущені відповідачем у зв'язку з призначенням та проведенням службового розслідування; з якими саме висновками за результатами розслідування не погоджується позивач та чому саме; які обставини й докази були неправильно оцінені дисциплінарною комісією або взагалі залишені поза увагою (зокрема ті, що свідчать про відсутність у діях позивача складу дисциплінарного проступку); в чому конкретно полягає порушення процедури службового розслідування, її неповнота чи необ'єктивність, які окремо або в сукупності нівелюють зроблені за її результатами висновки.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування наказу ГУНП в Закарпатській області №143 о/с від 28.08.2025 про звільнення ОСОБА_1 відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліції", а відтак - відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. Решта позовних вимог мають похідний характер, а тому також не можуть бути задоволені.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 року відповідає, а викладені в апеляційні скарзі доводи є неприйнятними.
Частиною першою статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведені мотиви, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Оскільки рішення суду першої інстанції не змінюється або не скасовується, судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі № 260/7286/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя П. І. Сало
судді Т. М. Димарчук
Р. М. Москаль
Повне судове рішення складено 28.05.26