Справа № 120/13929/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
28 травня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови від 23.08.2024 № 9294/19/00/0704/3585700037/ДПС про накладення на позивача за порушення законодавства про працю та зайнятість населення штрафу у розмірі 720000,00 грн.
17 грудня 2025 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.07.2024 від Головного управління ДПС у Тернопільській області на адресу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшли матеріали перевірки ФОП ОСОБА_1 , а саме: акт перевірки щодо дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв від 20.06.2024 №7747/19/00/0704/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 , у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , для прийняття рішення в межах повноважень за порушення законодавства про працю.
Згідно змісту вказаного акту перевірки, посадовими особами ГУ ДПС у Тернопільській області під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 виявлено факт використання праці неоформлених працівників - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, що стало підставою для застосування попередження за порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено абзацом другим частини 2 статті 265 КЗпП України, у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 , перебуває на ІІ групі спрощеної системи оподаткування.
За результатами розгляду справи за актом ГУ ДПС у Тернопільській області від 20.06.2024 №№7747/19/00/0704/3585700037 Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було застосовано попередження до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 31.07.2024 №7747/19/00/0704/3585700037 - ТД/ДПС.
Крім того, 19 липня 2024 року працівниками ГУ ДПС у Тернопільській області проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт від 19 липня 2024 року №9294/19/00/0704/35857000037.
На підставі вказаного акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2024 року №0290000705, №0290010705 про застосування відносно ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1731972,00 грн та 2040,00 грн, відповідно.
06.08.2024 від Головного управління ДПС у Тернопільській області на адресу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшли матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , а саме: акт перевірки від 19.07.2024 №9294/19/00/0704/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , для прийняття рішення в межах повноважень за порушення законодавства про працю.
Із змісту вказаного акту встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Тернопільській області під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , виявлено факт використання праці неоформлених працівників - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
23.08.2024 Управлінням Держпраці на підставі акта перевірки Головного управління ДПС у Тернопільській області від 19.07.2024 №9294/19/00/0704/3585700037 прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №9294/19/00/0704/3585700037-ДПС, якою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 720 000,00 грн.
Непогоджуючись із вказаною постановою позивач оскаржив її до суду.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (Порядок №509), у пункті 1 та 2 якого визначено механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».
Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Таким чином, акт перевірки територіального органу ДПС, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, є самостійною підставою для накладення штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України.
Стосовно порушення вимог частини 4 статті 24 КЗпП України ФОП ОСОБА_1 , то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, трудовий договір чинне законодавство визначає як домовленість між працівником і власником про умови виконання роботи, оскільки працівники самі не організовують роботу і виконують таку не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам.
Так, абз. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» визначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв'язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.
Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вчинення фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю та має наслідком застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Згідно ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;
Вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 05.10.2020 у справі №560/407/19 вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.
Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору повинен бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб'єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.
У акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.
Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.
Отже, контролюючий орган, під час здійснення фактичної перевірки в межах наданої компетенції, повинен був перевірити і з'ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, зокрема, в частині факту допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також підтвердити такі належними та допустимими доказами.
Так, в акті фактичної перевірки від 19.07.2024 №9294/19/00/0704/ НОМЕР_1 , на підставі якого в подальшому винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу, зазначено про те, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не укладено на момент проведення фактичної перевірки трудової угоди.
Проте, згідно долучених до матеріалів справи та наданих до заперечнь на акт перевірки копій Виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з 01.05.2024, 09.08.2019 та 07.05.2024 відповідно зареєстровані як фізична особа-підприємець, основний вид економічної діяльності 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Також в матеріалах справи наявні договори про співпрацю від 16.05.2024, що укладені між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 , відповідно до умов якого сторони за цими договорами зобов'язалися шляхом об'єднання фінансових активів і зусиль спільно діяти з приводу управління та організації роботи торгової точки за адресою: АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме: підтримувати позитивну репутацію магазину, аналізувати конкурентоспроможності, вносити пропозиції з підвищення продажів.
Згідно ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Отже, фізична особа-підприємець має право здійснювати підприємницьку діяльність самостійно, шляхом створення юридичних осіб, із залученням найманої праці та спільно з іншими особами на підставі відповідних угод.
Таким чином, сам факт перебування ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 у магазині позивача під час проведення фактичної перевірки не може бути самодостатньою підставою на підтвердження трудового характеру правовідносин між ними та позивачем, а є наслідком реалізації договору про співпрацю фізичних осіб-підприємців.
При цьому, відповідачем не доведено відповідними доказами беззаперечний факт про наявність трудових правовідносин між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Також, у матеріалах акту фактичної перевірки відсутні обставини та докази, які могли б підтверджувати, яку саме роботу, на якій посаді, в межах якого трудового розпорядку та за яких умов оплати праці виконували зазначені особи.
Отже, складений податковим органом акт за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 не містить належних, допустимих і достовірних доказів, які б беззаперечно підтверджували факт виконання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 трудових функцій на користь позивача.
З аналізу матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 (яких податковий орган самостійно визначив працівниками позивача) мають статус фізичної особи-підприємця, що передбачає сплату ними, зокрема, єдиного внеску, внаслідок чого вищезазначена мета по утриманню належних відрахувань досягається.
Посилання відповідача лише на фізичну присутність цих осіб під час перевірки в одязі на якому відображено логотип " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не дають підстав для обґрунтованого висновку про наявність між ними та позивачем трудових правовідносин. Відповідач не зафіксував факту виконання робіт, не відібрав у вказаних осіб пояснення, не зафіксував процес інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- чи відеотехніки, а також не надав доказів щодо характеру виконуваних цими особами дій та обставин, необхідних для ідентифікації правовідносин як трудових. Таким чином, суб'єкт владних повноважень не виконав свого обов'язку щодо підтвердження викладених в акті тверджень належними доказами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23.08.2024 №9294/19/00/0704/3585700037/ДПС не відповідає встановленим статтею 2 КАС України критеріям обґрунтованості та безсторонності (неупередженості), а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.