Справа № 640/21587/21
27 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н.П.
Суддів: Беспалова О.О., Файдюка В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністарції) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року, суддя Боженко Н.В., у справі за адміністративним позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністарції) до ОСОБА_1 про зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт,-
Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністарції) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:
- зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинно збудований об'єкт на АДРЕСА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
09 вересня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2021 року повернуто зустрічну позовну заяву.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року в задоволенні адміністративного суду відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністарції) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийнят и нове про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
29 грудня 2020 року позивач видав відповідачу містобудівні умови та обмеження (№1230) щодо спірного будівництва.
30 грудня 2020 року відповідач подав позивачу повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Йдеться про реконструкцію квартири АДРЕСА_2 .
01 березня 2021 року будівництво завершено, експлуатація розпочата 16.03.2021 року, дата початку будівництва 05.01.2021, згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 16.03.2021 року.
В матеріалах справи міститься подана декларація про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована 16.03.2021 року № КВ101210305139.
11 березня 2021 року позивач наказом №345 призначив позапланову перевірку відповідача в рамках будівництва по вищевказаному об'єкту.
12 березня 2021 року №б/н видано направлення для проведення планового (позапланового) заходу.
19 березня 2021 року відповідач зареєстрував право власності на нежитлове приміщення №184 в буд. АДРЕСА_3 на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
25 березня 2021 року позивачем складено акт за результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) б/н (далі Акт перевірки), згідно якого виявлені порушення законодавства:
1) ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" - для влаштування вхідних груп замовником влаштовано фундаменти, а також для встановлення пандуса підготовлено приямки для влаштування монолітного залізо-бетонного фундаменту. Отже, будівельні роботи виконуються з відхиленням від затвердженої проектної документації;
2) зокрема, також виявлено недоліки проектної документації, розробленої ТОВ «КБ «Експерт проект» (стосується розрахунку парко-місць, а також врахування вимог законодавства щодо осіб з інвалідністю).
Підсумовано, що будівництво є самочинним у відповідності до ст. 376 Цивільного кодексу України.
25 березня 2021 року позивач склав приписи:
1) для ТОВ «КБ «Експерт проект» - проектна документація розроблена без урахування містобудівних умов та обмежень, не створено безперешкодне життєве середовище для осіб з обмеженими можливостями, не розраховано клас наслідків згідно ДСТУ, відсутній розрахунок кількості машино-місць для працівників та відвідувачів зобов'язано до 25.04.2021 року усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у відповідності до вимог законодавства;
2) для відповідача згідно проектної документації влаштування вхідних груп повинно відбуватись без влаштування фундаментів, а такі влаштовано, також підготовлено приямки для влаштування монолітного залізо-бетонного фундаменту для встановлення пандуса зобов'язано до 25.04.2021 року усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у відповідності до вимог законодавства;
3) для відповідача з тих же обставин, що і попередній припис, однак з вимогою зупинити виконання будівельних робіт з реконструкції житлової квартири під нежитлове приміщення (офіс) з влаштуванням вхідної групи до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Позивач надав фотокопії, на яких в наявності приямки та залізна споруда, на окремих зображеннях споруда має фундамент.
11 травня 2021 року наказом №553 позивач призначив нову позапланову перевірку відповідача в т.ч. з питань виконання приписів від 25.03.2021 року.
17.05.2021 року №б/н видано направлення для проведення планового (позапланового) заходу.
Актом від 28.05.2021 року №б/н констатовано наявність раніше виявлених порушень
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2021 року №3038-VI (далі Закон №3038-VI).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону №3038-VI будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об'єкта будівництва.
Відповідно до ч. 1, 7 ст. 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.
Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 41-1 Закону №3038-VI у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право видавати обов'язкові до виконання об'єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
Як встановлено судом підч ас розгляду справи, пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:
1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
2) визначення такого об'єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, є неможливою;
3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2023 року у справі №320/6492/19.
Законодавство спрямоване на збереження об'єкта через перебудову, якщо це реально, а знесення можливе лише за рішенням суду, коли інші способи усунення порушень вичерпані, а саме:
- перебудова технічно неможлива (зокрема, через особливості розташування);
- особа відмовляється від перебудови після відповідного судового рішення чи припису.
Відповідно до вимог частини сьомої статті 376 ЦК України для задоволення позову у цій категорії справ необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об'єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.
У разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Суди при вирішенні подібної категорії спорів мають враховувати необхідність дотримання балансу між захистом суспільних інтересів і правами осіб, які можуть постраждати від знесення, та відповідність легітимній меті.
У практиці ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine), заява № 29979/04; "Кривенький проти України" (Krivenkyy v. Ukraine), заява № 43768/07; "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та № 37943/06; "Трегубенко проти України" (Tregubenko v. Ukraine), заява № 61333/00; "Spacek, s.r.o. v. the Czech Republic", заява № 26449/95)) суспільні (публічні) інтереси згадуються, як правило, у зв'язку з необхідністю визначення того, чи було втручання держави у права особи пропорційним та чи було дотримано при цьому необхідного балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами. За наявності обставин втручання держави шляхом вжиття певних заходів, пов'язаних із захистом суспільного (публічного) інтересу, такі дії не можуть розцінюватися як свавільний відступ від принципу належного урядування, втручання в легітимні очікування особи або оцінюватися/кваліфікуватися як порушення права на мирне володіння майном в аспекті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо такі заходи є пропорційними, необхідними для збереження балансу між захистом суспільного (публічного) та приватного інтересу.
Критеріями дотримання такого балансу є: 1) втручання суб'єкта владних повноважень у приватне право особи є виправданим лише за умови, коли це є надзвичайно необхідним для захисту суспільних (публічних) інтересів; 2) можливість суб'єктів владних повноважень змінювати або відкликати окремі власні адміністративні рішення лише в інтересах суспільства, якщо це необхідно, але з урахуванням права та інтересів приватних осіб; 3) наявність обов'язкової та справедливої компенсації особі у разі втручання в її приватне право, що викликане суспільною необхідністю; 4) обов'язковість дотримання розумного співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається для захисту суспільного (публічного) інтересу, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.03.2025 року у справі №120/13166/21-а.
Спірний об'єкт будівництва належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), що не оскаржується сторонами, декларативний порядок повідомлення про початок будівництва, не винесення Департаментом остаточного припису стосовно замовника щодо знесення об'єкта самочинного будівництва, та не зазначення Департаментом інших підстав для знесення об'єкта будівництва ці обставини свідчать про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2023 року у справі №320/6492/19.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, належні докази вчинення діяння, про що стверджував позивач, відсутні, фотографії від 12 та 16.03.2021 року зроблені без належної прив'язки до місцевості, їх пов'язаність з обставинами даної справи не підтверджується.
11.05.2021 року наказом №553 позивач призначив нову позапланову перевірку відповідача. Фотографії від 20.05.2021 року мають належну прив'язку до місцевості та стосуються обставин даної справи. Однак з їх змісту не вбачається існування порушень, про які стверджував позивач. Також 28.05.2021 року складено новий акт перевірки, який відтворює зміст попереднього, однак сам по собі не може бути єдиним доказом на підтвердження існування порушення. В свою чергу існування фундаменту з фотографій до акту не вбачається, додаткових актів з фіксацією певних обставин не надано. Також наявна прогалина щодо обсягу діянь: при першій перевірці позивач зазначав, що є фундаменти та приямки до нового фундаменту, при другій перевірці згадується лише що є фундаменти, для приямків не вказана.
Разом з тим, позивачем не вказано яка конкретно будівельна норма чи правило порушуються в зв'язку з тим, що вихідна група матиме фундаменти. В т.ч. в аспекті того, що згідно наданого робочого проекту передбачено забезпечення для осіб з обмеженими можливостями використання об'єкту будівництва, в т.ч. прямо вказано: вхідна група до будівлі розрахована на з'їзд інвалідного візка» (Т.1., а.с. 85, арк. 1.6. проекту).
Згідно виданих самим позивачем містобудівних умов та обмежень споруда має відповідати і іншим будівельним нормам, державним стандартам і правилам, тобто їх перелік не є вичерпним.
Згідно з нормами п. 5.6. ДБН В.2.1-10:2018 ОСНОВИ І ФУНДАМЕНТИ БУДІВЕЛЬ ТА СПОРУД Основні положення, основи і фундаменти споруд повинні задовольняти вимогам: безпеки, міцності, стійкості, надійності, експлуатаційної придатності, довговічності (крім спеціально обумовлених випадків для тимчасових споруд), а також додатковим вимогам, встановленим технічним завданням на проектування будівель та споруд.
При цьому за п. 1.2. цих ДБН їх норми застосовують при проектуванні основ і фундаментів споруд для нового будівництва та реконструкції існуючих споруд.
У схемі розташування сходів та схемі розташування каркасів згадується бетон.
Водночас, позивачем не обгрунтовано факт негативного впливу на суспільні правовідносини в зв'язку з наявністю у споруди фундаменту, а також не зазначено про те, що без фундаменту такі суспільні відносини перебували б у кращому стані.
Разом з тим, позивач мав обов'язок обґрунтувати чому наявність фундаментів (додаткової властивості споруди, яка збільшує її міцність, стійкість, тривалість використання, збільшує показники ефективного використання і тд) є порушенням та має саме негативний характер, а також підтвердити, що для відповідної споруди відсутність фундаментів (адже їх наявність згідно позиції позивача є негативом) було б більш позитивним варіантом, в т.ч. вказати за яким критерієм.
Між тим, як встановлено судом першої інстанції, позивач висунув відповідачу вимогу «усунути виявлені порушення у відповідності до вимог законодавства», тобто поклав зобов'язання неконкретизованого змісту: як з огляду на те, що не обґрунтував зміст допущеного порушення, так і з огляду на те, що кінцевий результат визначено в абстрактному вигляді (наприклад, не вказано провести перебудову в конкретний спосіб).
Водночас, суд зауважує, що позов подано щодо знесення самочинно збудованого об'єкту відповідної квартири. Вочевидь позивач адресував свої вимоги приміщенню, так як , зауваження Акту перевірки та припису стосувалися зовнішньої частини споруди (вихідної групи), в зв'язку з чим відсутнє будь-яке обґрунтування необхідності впливу на весь об'єкт за наявності зауважень до окремої його частини.
Не надано позивачем і обгрунтування стосовно обрання найбільш інтенсивного заходу впливу на відповідача: в зв'язку з чим зобов'язання (яке при цьому безпідставно стосується всього об'єкту) передбачає саме знесення такого об'єкту, а не, наприклад, його перебудову. Вказане має значення і в контексті попереднього абстрактного змісту припису. Тобто, позивач не вказав що конкретно має зробити відповідач, після чого вимагав застосувати до нього одразу крайню міру відповідальності.
З позовної заяви убачається, вщо позивач стверджує про те, що відповідач не виконав вимоги припису про зупинення будівельних робіт від 25.03.2021 року, що не узгоджується з тим, що об'єкт здано в експлуатацію 16.03.2021 року, а зареєстровано як об'єкт нерухомого майна 19.03.2021 року. Тобто, позивач просив задовольнити позов з підстави незупинення будівельних робіт 25.03.2021 року, хоча станом на дату видання припису про таке зупинення будівництво вже було завершене, а таке завершення було оформлене, в т.ч. за участю самого позивача. Також є безпідставним посилання на фотофіксацію від 20.05.2021 року, де позивач порівнював об'єкт станом на 25.03.2021 року та на 20.05.2021 року, однак з 16.01.2021 року об'єкт вже не змінювався, оскільки будівництво було завершено.
Щодо посилання позивача на поведінку ТОВ «КБ «Експерт проєкт», то суд вірно їх не прийняв до уваги, так як відповідач не відповідає за дії самостійного суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністарції) залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Беспалов О.О.
Файдюк В.В.