Справа № 320/63761/25 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
27 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до Акціонерного товариства "Тернопільвтормет" про стягнення податкового боргу, -
У грудні 2025 року позивач - ГУ ДПС у Тернопільській області звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Акціонерного товариства "Тернопільвтормет", яким просив стягнути з рахунків відповідача та за рахунок готівки, що належить відповідачу податкового боргу у сумі 45 399,48 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року позовну заяву повернуто в частині стягнення податкового боргу у розмірі 44 900,91 грн на підставі п. 8 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Апелянт зазначив про те, що відповідно до положення п.п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
Звернув увагу суду на те, що податкові повідомлення-рішення відповідачем не було оскаржено в судовому чи адміністративному порядку, а тому грошові зобов'язання визначені контролюючим органом вважаються узгодженими.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Приймаючи рішення про повернення позовної заяви Головного управління ДПС у Тернопільській області в частині стягнення податкового боргу у розмірі 44 900,91 грн на підставі п. 8 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції виходив з того, що шестимісячний строк на оскарження податкових повідомлень-рішень від 15 липня 2025 року №0094220408, №0094320408, №0093980408 №0094380408 станом на час подання позовної заяви не сплинув.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.
Верховний Суд в постановах від 21 серпня 2025 року у справі №120/14874/24 та від 30 жовтня 2025 року у справі №120/14997/24, аналізуючи зазначену норму, дійшов висновку, що фактично п. 8 ч. 4 ст. 169 КАС України встановлює процесуальне обмеження для суб'єкта владних повноважень: він не може подати до суду позов про стягнення боргу, який виник на підставі відповідного рішення суб'єкта владних повноважень раніше, ніж сплине строк на судове оскарження такого рішення, що визначений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1).
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 погодилася із правильністю усталеної практики судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо строків оскарження рішень податкового органу, а саме:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (ч. 2 ст. 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, відмова у реєстрації податкових накладних; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (ч. 4 ст. 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (п. 56.19 ст. 56 ПК України).
Питання щодо застосування судами п. 8 ч. 4 ст. 169 КАС України вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом.
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі №520/12807/19, від 12 травня 2022 року у справі №420/9673/20, позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду не раніше закінчення строку, встановленого для судового оскарження такого рішення.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом також в постановах від 21 серпня 2025 року у справі №120/14874/24 та від 30 жовтня 2025 року у справі №120/14997/24.
Суд першої інстанції встановив, що станом на день звернення до суду з даним позовом у позивача ще діяло обмеження на подання позовної заяви, встановлене п. 8 ч. 4 ст. 169 КАС України щодо частини податкового боргу, оскільки він виник на підставі податкових повідомлень-рішень, за якими не збіг визначений законом шестимісячний строк на їх оскарження.
Зокрема судом першої інстанції встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2025 року №0094220408, №0094320408, №0093980408 №0094380408 отримані відповідачем 22 липня 2025 року, тоді як позов про стягнення податкового боргу направлено до суду 10 грудня 2025 року.
Доводів на спростування зазначених обставин позивачем у апеляційній скарзі не наведено.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки у цій справі позов в частині вимог про стягнення податкового боргу у розмірі 44 900,91 грн поданий до суду до закінчення шестимісячного строку, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України, у суб'єкта владних повноважень право на пред'явлення визначених законом позовних вимог в цій частині ще не виникло, а тому були наявні підстав для повернення позовної заяви у відповідній частині.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 січня 2026 року у справі №420/21660/25.
Підсумовуючи наведене в сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви в частині стягнення податкового боргу у розмірі 44 900,91 грн.
Посилання апелянта на отримання відповідачем податкової вимоги віл 01 вересня 2025 року №0004544-1302-1900 платником податків 12 вересня 2025 року, не спростовує висновків суду у даній справі.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку