Справа № 580/6031/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ
27 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому позивач з урахуванням зміни предмету позову просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.03.2025 № 233050011023;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити позивачу нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив позивачці у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій з підстав роботи позивача у закладі позашкільної освіти. Позивач стверджує, що посада вихователя дошкільного навчального закладу включена до переліку педагогічних працівників, а тому позивач має право на отримання вищевказаної виплати.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.03.2025 № 1524/03-16 про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій, відповідно до п. 7-1 ч.1 Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 ч. 1 Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025 та від 16.12.2025 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
18.11.2025, під № 32291 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25.02.2025 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 пенсій за віком.
На звернення вказане звернення, ГУ ПФУ в Тернопільській області за принципом екстериторіальності прийняло рішення від 04.03.2025 № 1524/03-16, яким відмовлено позивачу у виплаті грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Підставою зазначено, що по документах наявних у пенсійній справі страховий стаж становить 42 роки 3 місяці 14 днів, в тому числі стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років 23 роки 6 місяців 29 днів, що є недостатнім для виплати одноразової грошової допомоги. Згідно документів наявних в електронній пенсійній справі, до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги, враховано період роботи з 01.06.2001 по 31.12.2024 на посаді вихователя Родниківського закладу дошкільної освіти (Родниківський заклад дошкільної освіти ясла-садок комбінованого типу «Роднічок»).
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась в суд з цим позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач працювала на посаді вихователя дошкільного навчального закладу, тобто була працівником освіти та виконувала роботи, з яким законодавство пов'язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Як було установлено судом, станом на час звернення до органу пенсійного фонду, позивач досягла віку 60 років та пропрацювала на посаді вихователя дошкільного навчального закладу школи більше 40 років, а тому, має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій.
Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки:
- Головне управління не приймало жодного розпорядчого акта за результатами розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії та не порушувало прав позивача;
- дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому неправомірні дії чи бездіяльність відсутні.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Пунктом 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року № 1191, затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до приписів пункту 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі Перелік №909).
Пунктом 5 Порядку № 1191, визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Тож, з наведеного слідує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що згідно трудової книжки позивача, остання у період з 16.08.1984 до 31.05.2001 позивач працювала вихователем в дитячому садку «Родниківка». З 01.06.2001 працює вихователем Родніківської дошкільної установи.
Так, Переліком № 909, установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, зокрема, Розділом 1 «Освіта» передбачено такі установи та посади: Дошкільні навчальні заклади всіх типів - директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.
Отже, як обґрунтовано наголосив суд першої інстанції, позивач працювала на посаді вихователя дошкільного навчального закладу та була працівником освіти та виконувала роботи, з яким законодавство пов'язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при цьому, станом на час звернення до органу пенсійного фонду, позивач досягла віку 60 років та пропрацювала на посаді вихователя дошкільного навчального закладу школи більше 40 років, а тому, має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій.
Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 04.03.2025 № 1524/03-16, яким відмовлено позивачу у виплаті вказаної грошової допомоги, є протиправним та підлягає скасуванню.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що пенсія позивачу призначена ГУ ПФУ в Черкаській області за віком.
Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 року у справі № 175/4084/16-а, обставини якої є подібними, дійшов висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком».
Доказів, що позивачу нараховувалась та виплачувалась пенсія до моменту звернення за допомогою відповідачем суду не надано.
У контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що після прийняття рішення про відмову у виплаті грошової допомоги ГУ ПФУ в Тернопільській області електронну пенсійну справу для проведення виплати пенсії передано за місцем проживання/реєстрації до ГУ ПФУ в Черкаській області, а тому, саме цей орган, який виплачує пенсію позивачу має вирішити питання нарахування та виплати грошової допомоги. Крім того, ГУ ПФ України в Черкаській області листом від 10.03.2025 відмовив позивачу в прийняті рішення про призначення та виплату 10 мінімальних пенсій відповідно п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В листі було зазначено наступне: «…Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення № 233050011023 від 04.03.2024 відмовити Вам в проведенні перерахунку пенсії згідно поданої заяви…», при цьому в даній відповіді не було зазначено, що рішення № 233050011023 від 04.03.2024 було прийнято саме ГУ ПФУ в Тернопільській області, а також у вказаному листі-відмові не зазначено, що до нього додається додаток у вигляді рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області №233050011023 від 04.03.2024. До того ж, підстави для зобов'язання іншого територіального органу Пенсійного фонду України (Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області) провести нарахування та виплату грошової допомоги позивачу, виходячи з положень Порядку № 22-1, відсутні, так як даний порядок визначає процедуру подання та оформлення документів для призначення/перерахунку пенсії, а не грошової допомоги.
Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко