25.03.2026 Справа № 756/688/26
Справа № 756/688/26
1-кп/756/1103/26
25.03.2026 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
провівши відкрите підготовче судове засідання на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №12025000000002314 від 19.08.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Хмельницький, жителя АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 3612 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
обвинувачений ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_6 ,
20.01.2026 до Оболонського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 3612 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 3612 КК України, перешкод для цього не вбачав, зазначив про його відповідність вимогам КПК України, про дотримання правил територіальної підсудності при скеруванні до суду першої інстанції на розгляд, а також про відсутність підстав для закриття провадження, передбачених пунктами 5-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, а тому просив призначити судовий розгляд.
Захисник ОСОБА_6 заперечив проти призначення судового розгляду, вважав, що існують підстави для закриття кримінального провадження №12025000000002314 від 19.08.2025 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України та повернення обвинувального акта прокурору, про що подав відповідні клопотання.
Крім того, підтримавши подані скарги на дії та бездіяльність слідчого на стадії досудового розслідування, просив розглянути їх по суті.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Вирішуючи клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження №12025000000002314 від 19.08.2025 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, суд приходить до наступного висновку.
Так, обгрунтовуючи вимоги клопотання, захисник посилається на те, що 30.06.2025 о 16:00 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру за ч. 1 ст. 3612 КК України, тому, враховуючи положення п. 4 ст. 219 КПК України, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 мав бути скерований до суду не пізніше ніж 23:59 01.09.2025, а в разі продовження строку досудового розслідування кримінального провадження до 6 місяців не пізніше ніж 23.59 31.12.2025. Натомість, обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 3612 КК України лише 19.01.2026 був затверджений прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та в цей же день о 14.00 вручений ОСОБА_5 . Тобто, згідно тверджень захисника, з моменту вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру (30.06.2025) до вручення обвинувального акта (19.01.2026) минуло 6 місяців та 20 днів. При цьому, захисник акцентує увагу в клопотанні на тому, що відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025000000002314 від 19.08.2025, а також відповідно до матеріалів кримінального провадження, які було відкрито стороні захисту, процесуальні рішення про зупинення та/або продовження строку досудового розслідування кримінального провадження не приймалися. Відтак, захисник вважає, що звернення до суду з обвинувальним актом стороною обвинувачення було здійснено поза межами строку досудового розслідування, внаслідок чого кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання захисника, вважав, що при обрахуванні строків досудового розслідування поза увагою сторони захисту залишились положення ч. 5 ст. 219 КПК України.
Суд звертає увагу, що відповідно до роз'яснень, що містяться у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №344/6630/17 (провадження №51-4852км20), відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України України досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Отже, закон пов'язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов'язаних з направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання. У Параграфі 1 Глави 24 КПК України розкриваються відповідні форми закінчення досудового розслідування.
Окрім того, закон містить поняття «завершення» як проміжний етап досудового розслідування. Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові віхи: початок визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення пов'язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК; закінчення фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування.
Водночас, суд звертає увагу, що Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 24.10.2022 у справі №216/4805/20 було сформульовано висновок про те, що відповідно до положень ч. 5 ст. 219 КПК (в редакції Закону України № 2201-IX від 14.04.2022) не включається у строк досудового розслідування, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, який обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення із матеріалами розслідування, до моменту закінчення ознайомлення вказаних осіб з матеріалами досудового розслідування.
День направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, має рахуватися у строк досудового розслідування.
Мотивуючи свій висновок, Верховний Суд у своїй постанові зазначив про те, що проміжок у часі між повідомленням про завершення досудового розслідування та наданням фактичного доступу до матеріалів досудового розслідування не може свідчити про те, що строк досудового розслідування має рахуватися аж до моменту реального забезпечення доступу до матеріалів розслідування, оскільки можуть існувати ситуації, коли уповноважені суб'єкти об'єктивно не можуть негайно надати фактичний доступ до вказаних матеріалів. До того ж приписи КПК України не містять вимоги «невідкладності» щодо забезпечення доступу до матеріалів розслідування після здійснення повідомлення про завершення досудового розслідування.
Відповідно до відомостей, що містяться в реєстрі матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акта, у вказаному кримінальному провадженні у період з 22.08.2025 по 19.01.2026 виконувались вимоги ст. 290 КПК України, що не оспорюється стороною захисту.
За таких обставин, враховуючи приписи ч. 5 ст. 219 КПК України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання з мотивів викладених стороною захисту.
Вирішуючи клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта, суд приходить до наступного висновку.
Так, обгрунтовуючи вимоги клопотання, сторона захисту посилається на те, що відсутність деталізації та коректно сформульованого обвинувачення позбавляє сторону захисту побудувати лінію захисту. На переконання сторони захисту, стороною обвинувачення в обвинувальному акті взагалі не розкривається суть суб'єктивної сторони, так само і дії, вчинені обвинуваченим щодо несанкціонованого розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства. Також, в обвинувальному акті не зазначено, яку істотну шкоду фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі завдано діями обвинуваченого. Відтак, сторона захисту вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для його доопрацювання з метою чіткого формулювання та конкретизації обвинувачення ОСОБА_5 на підставі доказів, які здобуто під час досудового розслідування цього кримінального провадження.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання сторони захисту, зазначивши, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, формулювання обвинувачення та виклад фактичних обставин, про які зазначено в ньому, сформульовано відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 цього Кодексу, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Підстави повернення обвинувального акта прокурору визначено ч. 3 ст. 314 КПК України, якою передбачено, що суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 03.07.2019 №273/1053/17 містяться роз'яснення, що «відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею… Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора».
Тобто, підготовче судове провадження на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні є обов'язковою, самостійною стадією кримінального провадження в суді першої інстанції, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта. На стадії підготовчого провадження суд може повернути прокурору обвинувальний акт виключно з підстав його невідповідності формальним вимогам статті 291 КПК України, однак це є правом, а не обов'язком суду, а підставою для такого повернення може бути лише така невідповідність вимогам цього Кодексу, що суттєво перешкоджає призначенню судового розгляду.
При цьому питання про відповідність викладеного обвинувачення фактичним обставинам справи, про їх узгодженість із формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, про наявність чи відсутність тих чи інших відомостей, не може бути предметом розгляду підготовчого провадження, оскільки на цій стадії судового провадження суд позбавлений можливості досліджувати докази, які можуть бути досліджені лише під час судового розгляду. Також конкретність та доведеність обвинувачення, які досліджуються під час судового розгляду, оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення за наслідками судового провадження і не можуть бути оцінені під час підготовчого судового провадження.
Статтею 291 КПК України визначено обов'язкові вимоги до змісту та форми обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.
Суд вважає необґрунтованим твердження сторони захисту про те, що всупереч положенням вказаної норми процесуального закону обвинувальний акт не містить чіткого формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 3612 КК України, оскільки п. 5 ч. 2 вказаної норми КПК України передбачає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, тобто викладення фактичних обставин кримінального правопорушення законодавцем віддано на розсуд прокурора.
Слід звернути увагу й на те, що статтею 91 КПК України визначено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. У той же час відповідно до положень ст. 36 цього Кодексу прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності та, звертаючись до суду з обвинувальним актом, саме прокурор визначає обставини кримінального правопорушення, які він вважає встановленими за результатами досудового провадження.
Водночас, перевірка та оцінка фактичних обставин кримінального провадження, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація інкримінованих злочинів, є предметом судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення.
Таким чином, обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, містить всі необхідні відомості, включаючи виклад фактичних обставин інкримінованих злочинів, які сторона обвинувачення вважає встановленими, правову кваліфікацію злочинів за нормами КК України та формулювання самого обвинувачення, з огляду на це клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору задоволенню не підлягає.
Що стосується скарг на дії та бездіяльність слідчого на стадії досудового розслідування, поданих стороною захисту в підготовчому судовому засіданні, то суд приходить до наступного висновку.
Так відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Статтею 315 КПК України визначені ті питання, які вирішує суд з метою підготовки до судового розгляду. Зокрема: 1) визначає дату та місце проведення судового розгляду; 2) з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; 3) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; 4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
Положеннями ч. 2 ст. 303 КПК України визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора (ніж ті, що зазначені в частині 1 цієї статті) не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Отже, положення ч. 2 ст. 303 КПК України не містять імперативної вимоги щодо обов'язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-318 КПК України (зокрема, на це указує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, а також пряме відсилання до правил статей 314-316 КПК України).
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов'язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду, що узгоджується зі сталою судовою практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанови від 03.07.2019 у справі №273/1053/17 (провадження №51-8914км18), від 06.06.2023 у справі №489/6721/21 (провадження №51-4081км22).
На обґрунтування скарг, поданих у підготовчому судовому засіданні, сторона захисту надала до суду копії процесуальних документів, які, на переконання сторони захисту, повинні бути оцінені судом на предмет їх допустимості.
Суд вважає, що для прийняття правильного та обґрунтованого рішення існує необхідність з'ясування обставин, установлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами у порядку статей 347-363 КПК України, що в силу положень КПК України є неможливим на стадії підготовчого судового провадження, з огляду на що такі скарги підлягають долученню до матеріалів судового провадження з наданням їм відповідної оцінки на відповідній стадії судового провадження.
Таким чином, враховуючи, що за результатами підготовчого судового провадження судом встановлено відсутність підстав для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки перевірка та оцінка фактичних обставин кримінального провадження, формулювання обвинувачення, правова кваліфікація інкримінованого злочину, тобто вирішення обвинувачення по суті, є предметом судового провадження кримінального провадження, а також установлено, що кримінальне провадження підсудне Оболонському районному суду міста Києва, відсутні підстави для його закриття, передбачені пунктами 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу, а тому суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025000000002314 від 19.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 3612 КК України підлягає призначенню до судового розгляду, який слід здійснювати у відкритому судовому засіданні відповідно до вимог ст. 27 КПК України.
Керуючись статтями 27, 31-32, 110, 182, 314-316 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження №12025000000002314 від 19.08.2025 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта відмовити.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 3612 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Оболонського районного суду міста Києва за участю учасників кримінального провадження на 03.04.2026 о 10:00.
Долучити до матеріалів судового провадження та вирішити на відповідній стадії судового провадження:
- скаргу захисника ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого ГСУ НП України ОСОБА_8 щодо невиконання вимог ч. 2 ст. 290 КПК України;
- скаргу захисника ОСОБА_6 на дії слідчого ОСОБА_9 та оперативних співробітників СБУ під час проведення обшуку 28.03.2024;
- скаргу захисника ОСОБА_6 на дії оперуповноваженого ДКІБ СБУ ОСОБА_10 , котрий 21.06.2024 проводив огляд системного блоку;
- клопотання захисника ОСОБА_6 про виклик свідків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1