Справа № 755/17378/25
"28" травня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040002156 від 23.06.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Княже Снятинського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, неодруженого, офіційно непрацюючого, військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 18.01.2024 року Городенківським районним судом Івано-Франківської області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.194, ч.ч.1,4 ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- 30.01.2024 року Коломийським районним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.189, ч.3 ст.357, ч.4 ст.70 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі, 29.04.2024 року звільнений ухвалою суду апеляційної інстанції з-під варти в залі суду, як такий що відбув покарання;
- 17.01.2025 року Деснянським районним судом м. Києва за ч.1 ст.309 КК України до 3 років пробаційного нагляду;
- 20.06.2025 року Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 4 ст. 185, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, 25.11.2025 року ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області звільнений умовно-достроково, невідбутий строк покарання 4 роки 9 місяців 4 дні,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (дистанційно),
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Так, ОСОБА_3 , у період дії воєнного стану на території України, 21.06.2025 приблизно о 19 год. 45 хв., тобто під час дії ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022, ОСОБА_3 , перебував у приміщенні торгової зали магазину «Епіцентр К», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 11, де у останнього виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.
Отже, 21.06.2025, приблизно о 19 год. 47 хв., ОСОБА_3 , зайшовши до торгової зали та перебуваючи в приміщенні магазину «Епіцентр К», направився до стелажу з аксесуарами для телефонів та іншими електронними приладами, де з полиці взяв до рук зарядний пристрій марки «PROMATE 20000mAh 130W 2Хusb-с Power Delivery USB-A» чорного кольору, ринковою вартістю 4116 гривень 33 копійки (чотири тисячі сто шістнадцять гривень 33 копійки) та навушники марки «JBL T 510 BT» чорного кольору, ринковою вартістю 1480 гривень 00 копійок (одна тисяча чотириста вісімдесят гривень).
В подальшому, реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, ОСОБА_3 , впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, та його дії залишаються таємними для сторонніх осіб та працівників даного магазину, утримуючи при собі попередньо обраний ним товар, який знаходився у нього в руках, не розрахувавшись за нього, діючи таємно, умисно, повторно, направився в сторону службового виходу з приміщення магазину, де, вийшовши з нього та опинившись на території заднього двору магазину «Епіцентр К», стрибнувши на ящики та пройшовшись по ним, з викраденим майном переліз через огорожу та пішов в невідомому напрямку, а вказаним вище товаром розпорядився на власний розсуд.
Тим самим, ОСОБА_3 завдав матеріального збитку ТОВ «Епіцентр К» на загальну суму 5596 гривень 33 копійок.
Крім того, ОСОБА_3 , 15.07.2025 приблизно о 21 год. 10 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 14-А, біля магазину «Новус» помітив спортивний гірський велосипед марки «CYCLONE SLX Pro Trail mountain bike 29», чорного кольору з червоними вставками на рамі та прикріпленим велокомп'ютером, який (велокомп'ютер) матеріальної цінності для потерпілого не становить, а також із задніми та передніми ліхтариками, що належить потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де у цей час у нього виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, з метою особистого протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи таємно, умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та не зможе завадити вчиненню протиправних дій ОСОБА_3 сів на велосипед марки «CYCLONE SLX Pro Trail mountain bike 29» чорного кольору з червоними вставками на рамі та прикріпленим велокомп'ютером, який (велокомп'ютер) матеріальної цінності для потерпілого не становить, а також із задніми та передніми ліхтариками, ринковою вартістю 29588 гривень 30 копійок (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім гривень 30 копійок), та поїхав в невідомому напрямку, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 29588 гривень 30 копійок.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, в умовах воєнного стану.
Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.
Вказав, що дійсно він ввечері 21.06.2025 року зайшов до приміщення магазину «Епіцентр К», що за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 11, де впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, взяв з полиці зарядний пристрій та навушники, після чого не розрахувавшись вийшов з магазину, а викраденим розпорядився на власний розсуд.
Крім того, він ввечері 15.07.2025 року був в магазині «Новус», що за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 14-А, де помітив спортивний гірський велосипед та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, сів на велосипед та поїхав, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Також повідомив, що визнає в повному обсязі заявлені потерпілими цивільні позови та буде відшкодовувати завдані збитки по мірі можливості. Крім того, повідомив суду, що він має намір продовжити військову службу.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
При кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст. 185 КК України, судом враховано позицію, викладену у Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08.02.2021 року (справа № 390/235/19, провадження № 51-2177кмо20), згідно якої Законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену ч.1 ст.32 КК повторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.
В даній постанові зазначено, що передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ст. 70 КК) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади кримінальних правопорушень і які мають самостійні санкції. За цими ж правилами призначається покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчене кримінальне правопорушення, а решта - як готування до кримінального правопорушення чи замах на нього. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
Якщо вчинені кримінальні правопорушення, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до частини другої статті 33 КК повинні отримувати окрему кваліфікацію. Якщо ж кримінальні правопорушення, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення, їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність кримінальних правопорушень повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних кримінальних правопорушень.
Така правова позиція знайшла своє відображення в існуючій практиці Касаційного кримінального суду. Так, у постановах колегій суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 травня 2018 року (справа №187/1354/15, провадження № 51-1017км18), Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 29 листопада 2018 року (справа №541/715/17, провадження № 51-7898км18) та від 10 липня 2019 року (справа № 723/1538/16-к, провадження № 51-8625км18), Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 січня 2020 року (справа № 585/1603/17, провадження № 51-3290км19) та від 29 липня 2020 року (справа № 541/715/17, провадження № 51-7898км18) визнано, що за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається і правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях "Рінгвольд проти Норвегії" від 11 лютого 2003 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, "Абу Зубайда проти Литви" від 31.05.2018 року, а також "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" від 08.07.2004 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий, має задовільний стан здоров'я, не є інвалідом І чи ІІ групи, спосіб життя, позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме систематичне вчинення кримінальних правопорушень, об'єктом посягання яких є власність; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 71 КК України частково приєднавши до покарання за даним вироком, невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.06.2025 року, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень) як ним самим так і іншими особами.
Дане остаточне покарання (позбавлення волі), визначене ОСОБА_3 на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Під час досудового розслідування потерпілий ОСОБА_6 подав цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 29 588 грн. 30 коп., а саме вартості викраденого ними майна, яке не повернуто власнику, який був направлений до Дніпровського районного суду м. Києва разом з обвинувальним актом.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні представником потерпілого ТОВ «Епіцентр К» ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про відшкодування спричинених матеріальних збитків на суму 5596 грн. 33 коп., а саме вартості викраденого ними майна, яке не повернуто власнику.
Вказані цивільні позови обвинувачений ОСОБА_3 визнав повністю та виявив намір про відшкодування завданих збитків потерпілим.
При вирішенні заявлених цивільних позовів, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Так, частиною 1 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Частина 2 статті 1166 ЦК України встановлює, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В той же час, згідно абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування шкоди, що не випливають із пред'явленого обвинувачення. При виникненні такої ситуації суд повинен роз'яснити потерпілому можливість вирішення спірних питань у порядку цивільного судочинства».
Слід звернути увагу, що злочини проти власності є однією з найпоширеніших груп злочинних діянь, які посягають на одне з найцінніших соціальних благ - право власності.
Власність - це суспільні відносини, пов'язані з присвоєнням особою засобів і продуктів виробництва.
Право власності - це право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею. Право власності включає в себе право особи володіти, користуватися та розпоряджатися річчю чи майном, що належить цій особі.
Право власності захищається Конституцією України. В ст.41 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а право приватної власності є непорушним.
Також право власності захищається Кримінальним кодексом України. Адже, відповідно до КК України, протиправне позбавлення особи права на власність карається законом. За вчинення злочину проти власності особа, яка його вчинила, притягується до кримінальної відповідальності.
Предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи. До такого майна слід віднести: рухомі та нерухомі речі, грошові кошти, цінні папери та ін., а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» Розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді.
Частина 1 ст. 91 КПК України передбачено, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування спричинених матеріальних збитків на суму 29 588 грн. 30 коп. та цивільний позов представника потерпілого ТОВ «Епіцентр К» ОСОБА_7 про відшкодування спричинених матеріальних збитків на суму 5596 грн. 33 коп., підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 04.05.2026 року по дату набрання цим вироком законної сили, а також термін його перебування в ДУ «Коломийська виправна колонія №41» з 29.07.2025 року по 25.11.2025 року у зв'язку з відбуттям покарання за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 20.06.2025 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою залишити без змін, продовживши тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 2 (два) місяці.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 20.06.2025 року за ч. 4 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України, та остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 5 (п'яти) років та 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши у строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 17 години 25 хвилин 04.05.2026 року по дату набрання цим вироком законної сили, а також термін його перебування в ДУ «Коломийська виправна колонія №41» з 29.07.2025 року по 25.11.2025 року у зв'язку з відбуттям покарання за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 20.06.2025 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити без змін, продовживши тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди - 29 588 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 30 коп.
Цивільний позов представника ТОВ «Епіцентр К» ОСОБА_7 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь потерпілого - цивільного позивача ТОВ «Епіцентр К» в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди - 5 596 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) гривень 33 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчих експертиз в сумі 820 (вісімсот двадцять) гривень 00 коп., а саме:
- за проведення судово-товарознавчої експертизи № 2120/25 від 04.08.2025 року в сумі 400 гривень 00 копійок;
- за проведення судово-товарознавчої експертизи № 2157/25 від 11.08.2025 року в сумі 420 гривень 00 копійок;
Речові докази у кримінальному провадженні:
- відеозаписи з зовнішніх та внутрішніх камер спостереження, які розташовані в торгівельному центрі «Епіцентр», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 11, що зберігається в матеріалах досудового провадження - залишити зберігати при матеріалах наглядового провадження прокурора;
- диск DVD-R «Verbatium» 4.7GB, який містить інформацію, а саме відеозапис зовнішніх камер відеонагляду АОСББ «Паркові Озера» події, що сталась в період часу з 21 год. 00 хв. По 21 год. 20 хв. 15.07.2025 року, що зберігається в матеріалах досудового провадження - залишити зберігати при матеріалах наглядового провадження прокурора.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а засудженим який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Учасникам кримінального провадження роз'яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя