21 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/34820/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 ( суддя Букіна Л.Є.) в адміністративній справі №160/34820/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо направлення звернення до органів поліції звернення для доставлення позивача, як такого, що вчинив адміністративне правопорушення для складання протоколу про адміністративне правопорушення;
зобов'язати відповідача направити до ГУНП в Дніпропетровській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача, як такого, що вчинив адміністративне правопорушення для складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до п. 79 Порядку №1487.
Позивач посилається на протиправні дії відповідача щодо направлення до органів поліції звернення для доставлення позивача, як такого, що вчинив адміністративне правопорушення для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Окремо позивач зазначив про сплив строку для притягнення відповідальності та проходження ВЛК 16.06.2025 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року відмовлено у задоволені вимог позову.
Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку у відповідача як військовозобов'язаний та в реєстрі містяться відомості про порушення правил військового обліку, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, військово-обліковим документом Резерв +.
Спірним в цій справі є питання направлення ТЦК та СП до органів поліції звернення для доставлення позивача, як такого, що вчинив адміністративне правопорушення для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із ч. 8 ст. 2 Закону України № 2232-XII виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходження зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Відповідно до ч. 14 ст. 2 Закону України № 2232-XII виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актам.
Частиною 9 ст. 1 Закону України № 2232-XII визначені категорії громадян України щодо військового обов'язку, а саме: допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України № 2232-XII громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України № 2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі.
Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 33 Закону України № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною 2 ст. 33 Закону України № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України № 2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України. Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154).
Відповідно до п. 1 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (у редакції від 17.04.2025), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Пункт 79 Порядку № 1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20); виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Тож, відповідно до пункту 79 Порядку № 1487, Національна поліція здійснює затримання та доставку військовозобов'язаних лише за наявності матеріалів, які підтверджують вчинення ними адміністративного правопорушення (ст. 210, 210-1 КУпАП).
Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2016 № 1951-VІІІ органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 8 статті 5 Закону України № 1951-VІІІ органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України № 1951-VІІІ ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Частиною 3 ст. 14 Закону України № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 п. 12 розділу III «Відомості, що вносяться до Реєстру»), передбачено, що отримання призовником, військовозобов'язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.
Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, застосунок Резерв+ надає можливість оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України № 1951-VІІІ електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Повертаючись до обставин справи встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку (ас16-21).
При цьому, реєстр містить відомості, що відображені у військово-обліковому документі Резерв +, щодо порушення позивачем правил військового обліку, а саме, причина звернення до Нацполіції : «не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК.
Разом з тим, в військово-обліковому документі міститься інформація, що станом на 2023 рік відповідно до Постанови ВЛК позивача визнано «непридатним в мирний час, обмежено придатним у військовий час».
Заперечуючи правомірність внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо порушення ним правил військового обліку позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином повідомив за викликом відповідача по повістці.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів зазначає, що 04 травня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21.03.2024, який скасував статус «обмежено придатний до військової служби», та встановив, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Таким чином, зазначене зобов'язувало позивача до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, який був покладений пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України №3621-ІХ від 21 березня 2024 року в редакції Закону України № 4235-IX від 12.02.2025 року, на громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом.
Доказів виконання позивачем приписів Закону № 3621-ІХ та в установлений законом строк до 05.06.2025 року проходження військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби матеріали справи не містять, позивачем не надано.
Зазначене свідчить про те, що позивачем порушено правила військового обліку.
Отже, відображення відповідачем в інформаційних базах інформації про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 є правомірним.
Проте, наявність в застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» та перебування у зв'язку з цим у розшуку ТЦК та СП не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 210 КУпАП та навпаки передує складенню стосовно особи протоколу про адміністративне правопорушення та притягненню до адміністративної відповідальності.
Відомості про притягнення до адміністративної відповідальності та відомості про порушення військовозобов'язаним Правил військового обліку не є тотожними та рівнозначними поняттями, це принципово різні правові категорії, які відображають різні стадії та результати правового процесу з огляду на наступне.
Відомості про порушення Правил військового обліку, це фіксація факту або припущення, що особа не виконала обов'язок (наприклад, не з'явилася за повісткою, не пройшла ВЛК). Правопорушення в такому разі, лише передбачається, вину особи ще не доведено. Отже, діє презумпція невинуватості, особа вважається невинуватою, доки зворотнє не буде доведено в законному порядку.
Відомості про притягнення до адміністративної відповідальності, це офіційне рішення уповноваженого органу (ТЦК або суду) про те, що особа визнана винною у вчиненні правопорушення. Наявна постанова про накладення адміністративного стягнення (штрафу) за ст. 210 або 210-1 КУпАП. Вину особи офіційно доведено, процедуру розгляду справи завершено.
Таким чином, внесення інформації до баз даних або направлення звернення до поліції на підставі лише «відомостей про порушення» є протиправними діями ТЦК.
Відповідно до ст. 262 КУпАП та п. 79 Порядку №1487, поліція здійснює затримання та доставлення особи для складання протоколу лише тоді, коли ТЦК надав матеріали, які підтверджують вчинення порушення, а не просто суб'єктивні відомості (підозри) ТЦК.
Таким чином, звернення до поліції потребує доведеного факту.
Постанова Кабміну № 560 регламентує детальний порядок взаємодії між ТЦК та органами поліції. Звернення повинно містити чіткі відомості про дату, час, місце вчинення порушення та заходи, які ТЦК вживав самостійно.
ТЦК не мають права вимагати від поліції затримання особи, поки не зафіксують факт ігнорування конкретного виклику (повістки) на медогляд і не розпочнуть офіційне провадження.
Самі по собі відомості чи інформаційні картки в базах даних не є доказом вини особи та не можуть бути підставою для обмеження її прав (зокрема, свободи пересування) без належно оформленого протоколу чи постанови.
Щодо вимоги зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до ГУНП в Дніпропетровській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача, як такого, що вчинив адміністративне правопорушення для складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до п. 79 Порядку №1487
Підстави для задоволення саме такого формулювання вимоги відсутні, оскільки обрання способу скасування розшуку чи затримання є дискреційними повноваженнями ТЦК, а суд не може перебирати на себе функції військового органу управління.
Водночас, оскільки ТЦК вже направив незаконне звернення, визнання його дій протиправними (перша вимога) без зобов'язання вчинити дії (друга вимога) не оновить права позивача, а отже належним та ефективним способом захисту порушеного права буде зобов'язання ТЦК та СП відкликати раніше направлене звернення (або повідомлення) про затримання та доставлення ОСОБА_1 або зобов'язання виключити відомості про розшук/затримання з відповідних баз даних.
Орган влади (ТЦК), який припустився помилки чи порушив закон при направленні звернення, зобов'язаний самостійно усунути її наслідки через комунікацію з органом поліції.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неповного з'ясування обставин та порушення норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про відмову у задоволенні позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 в адміністративній справі №160/34820/25 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії відповідача щодо направлення звернення до органів поліції звернення для доставлення позивача, як такого, що вчинив адміністративне правопорушення для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 відкликати раніше направлене звернення (або повідомлення) до ГУНП в Дніпропетровській області про затримання та доставлення ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 3028,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 21 травня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 25 травня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова