Справа № 752/13160/25
Провадження № 2/752/3937/26
Іменем України
19 травня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Слободянюк А.В.,
за участю секретаря -Пулинець Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Києва порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Перша київська державна нотаріальна контора, Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у здійсненні права власності,
У травні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з наведеним позовом, в якому просить усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом скасування арешту на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного Першою київською державною нотаріальною конторою № 1424092 від 29 жовтня 2004 року, на підставі повідомлення № 099/1538 від 11 грудня 2000 року Держадміністрації Московського району, реєстраційний номер обтяження: 1424092.
В обґрунтування позову повідомляє, що 23 квітня 2025 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ісаченко М.О. із заявою про прийнята спадщини, яка відкрилась після смерті її матері. Листом від 25 квітня 2025 року № 7/01-46 приватний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва на спадщину, оскільки на спадкове майно, а саме: будинок (приватний) за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт.
З інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається запис про арешт за реєстраційним номером № 1424092 від 29 жовтня 2004 року. Обтяження зареєстровано Першою київською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення № 099/1538 від 11 грудня 2000 року Держадміністрації Московського району, об'єктом обтяження є жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Повідомляє, що наявність арешту нерухомого майна перешкоджає їй оформити спадкові права відповідно до вимог законодавства України та порушує права власності, визначені ст.317 ЦК України. Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року в справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.27-29).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року задоволено клопотання позивачки, витребувано у Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації копію повідомлення, на підставі якого Першою київською державною нотаріальною конторою було накладено арешт на нерухоме майно (а.с. 94, 95).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 листопада 2025 року витребувано від Першої київської державної нотаріальної контори та від Державного архіву м. Києва копію повідомлення, на підставі якого було накладено арешт на нерухоме майно (а.с.119-121).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва суду від 09 грудня 2025 року залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію (а.с. 147,148).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва суду від 07 квітня 2026 року змінено найменування відповідача з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (а.с. 188-190).
23 червня 2025 року в системі «Електронний суд» представником відповідача Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (до зміни найменування відповідача на Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ), подано суду відзив на позовну заяву (а.с.59-79).
Також 09 липня 2025 року представником відповідача Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.82-85).
Вказані відзиви відповідачів суд не приймає до уваги, оскільки відзиви подано з порушенням ст.178 ЦПК України, а саме, на надано належних доказів про направлення відзивів всім учасникам справи.
Зокрема, відповідно до положень ч.5 ст.178 ЦПК України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (подання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
29 квітня 2026 року Першою київською державною нотаріальною конторою подано заяву про розгляд справи без участі представника Першої київської державної нотаріальної контори на весь час розгляду справи (а.с. 207).
У судове засідання учасники, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, не з'явились.
Позивачка у заяві від 19 травня 2026 року просить розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 208).
Учасниками справи, в судове засіданні не заявились.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджатися своїм майном.
За змістом ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений в його здійсненні.
Судом встановлено, що за договором дарування частини житлового будинку від 04 лютого 1999 року, ОСОБА_2 прийняла в дар від ОСОБА_3 будинку АДРЕСА_1 (а.с. 9, 10).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 листопада 2001 року (справа № 2-3785/8) визнано факт прийняття спадщини за законом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді будинку АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_4 . Визнано право власності за ОСОБА_2 на будинку АДРЕСА_1 (а.с.13,14).
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Кулик Н.М. відмовлено у державній реєстрації права власності на житлових будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , з підстав інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про арешт нерухомого майна - реєстраційний номер обтяження 1424092 (а.с.15).
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, приватним нотаріусом Пашкевич Л.Г. 04 березня 2020 року посвідчено заповіт (номер у спадковому реєстрі № 65633684) заповідача ОСОБА_2 , дата реєстрації - 05 березня 2020 року (а.с.16).
Як вбачається, 23 квітня 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась із заявою № 4 у спадковій справі № 3/2025 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ісаченко М.О. про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері - ОСОБА_2 (а.с.13).
На звернення ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаченко М.О. надано відповідь від 24 квітня 2025 року № 7/01-46, в якій заначено, що при заведенні спадкової справи було встановлено, що на спадкове майно, а саме на буд. АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладено арешт (а.с. 11,17).
Так, за матеріалами справи, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_5 , у графі «мати» зазначено - ОСОБА_6 (актовий запис № 309 від 11 лютого 1971 року відділу актів громадського стану Московського району м.Києва) (а.с.114).
29 липня 1983 року відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 (актовий запис № 1360 від 29 липня 1983 року відділу актів громадського стану Московського району м. Києва, прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_8 » (а.с.113).
Як вбачається з витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклала 05 грудня 1991 році шлюб з громадянином ОСОБА_9 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_10 » (а.с.112).
Даний шлюб було розірвано відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 (актовий запис № 292 від 28 лютого 1995 року відділу реєстрації актів громадянського стану Ватутінського району м. Києва), прізвище дружини після розірвання шлюбу - « ОСОБА_10 » (а.с.111).
19 лютого 1999 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклала шлюб з ОСОБА_12 відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_4 (актовий запис № 177 від 19 лютого 1999 року відділу реєстрації актів громадянського стану Ватутінського району м. Києва), прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_13 » (а.с.110).
Позивач звернулась до суду з вимогою про скасування арешту, накладеного на майно її матері ОСОБА_2 , для оформлення своїх спадкових прав після померлої.
З Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02 квітня 2025 року вбачається, що 29 жовтня 2004 року за № 1424092 Першою київською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення № 099/1538 Держадміністрації Московського району від 11 грудня 2000, був накладений арешт на будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18,19).
З наданої інформації Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 100-13881 від 25 вересня 2025 року, що надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів, вбачається, що в адміністрації відсутні документи, на підставі яких було зареєстровано обтяження у вигляді арешту у 2004 році на будинок АДРЕСА_1 . Повідомлено, що створена Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація не є правонаступником ліквідованих у 2010 році Голосіївської районної у м. Києві ради та її виконавчого органу - Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації (а.с.106).
Першою київською державною нотаріальної контрою листом від 04 грудня 2025 року № 5250/01-16 повідомлено, що відповідно до номенклатури справ, термін зберігання документів, на підставі яких були накладені (зняті) арешти (заборони) на майно до 2001 року включно, складав три роки. Копію повідомлення № 099/1538 від 11 грудня 2000 року Держадміністрації Московського району, на підставі якого накладено обтяження, не має можливості надати у зв'язку з відсутністю документів (а.с. 162).
Також, Державний архів міста Києва листом від 02 грудня 2025 року № 068/05-12/2598 на запит про витребування інформації щодо копії повідомлення № 099/1538 від 11 грудня 2000 року Держадміністрації Московського району, повідомив, що до Державного архіву міста Києва у встановленому порядку на зберігання передано за описами справи за актами приймання-передавання документів фонду № Р-20 «Московська районна державна адміністрація міста Києва» за 1943-1994 роки. З огляду на що, відомостей за 2000 рік надати немає можливості (а.с. 164).
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Таким чином спадкуванню підлягає майно, яке належало спадкодавцеві на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб?єктів права власності.
За змістом ч.ч.1, 4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі « Вендітеллі проти Італії» /1994 / Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності.
Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Стаття 1 Протоколу вимагає, перш за все і особливо, щоб втручання державної влади у використання права на майно було законним / рішення в справі «Півень проти України 2004 рік».
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як встановлено судом, на нерухоме майно матері позивача, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , Першою київською державною нотаріальною конторою, за повідомленням Держадміністрації Московського району 11 грудня 2000 року № 099/1538, 29 жовтня 2004 року було накладено обтяження у вигляді арешту. Судом, за клопотанням сторони позивача, вживались заходи щодо з'ясування підстав накладення такого обтяження. Зокрема, Державний архів міста Києва надав відповідь, що на зберігання архіву не передавались матеріали за означений період. У свою чергу, Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація, яка була залучена судом до участі у справі якості третьої особи, інформацію та документи щодо накладення арешту на вказану нерухомість не надала, посилаючись на те, що не є правонаступником ліквідованих органів.
Водночас, арешт майна має тимчасовий характер, його тривалість обмежена часовими рамками в залежності від підстав його застосування.
Таким чином, у ході розгляду справи не здобуто доказів того, що у позивача або її матері ОСОБА_2 є будь-які майнові зобов'язання, на забезпечення виконання яких може існувати таке обтяження, а тому існування заборони відчуження належного спадкодавцю позивача майна є надмірним втручанням у право власності.
Позивачка, яка є спадкоємцем за законом після смерті померлої матері, не має можливості реалізувати своє право на отримання спадкового майном, а перешкоди у реалізації прав власника мають бути усунені шляхом звільнення майна з-під арешту.
Так, позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Встановлено, що продовження арешту на майно призводить до порушення прав і законних інтересів спадкоємця ОСОБА_1 після померлої ОСОБА_2 , що суперечить положенням ст. 41 Конституції України.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст.41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.
Крім того, наявність тривалого часу не скасованого арешту на майно за умови відсутності претензій з боку будь-яких осіб, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Згідно з ч.1 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту її права шляхом скасування такого арешту.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 273,354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Перша київська державна нотаріальна контора, Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у здійсненні права власності, - задовольнити.
Зняти арешт з будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 1424092, накладений 29 жовтня 2004 року Першою київською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення Держадміністрації Московського району № 099/1538 від 11 грудня 2000 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 28 травня 2026 року.
Суддя А.В. Слободянюк