Апеляційне провадження № 22-ц/824/9071/2026
Справа № 755/18422/25
26 травня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів: Фінагеєва В.О., Яворського М.А., вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року позов задоволено. Повний текст рішення суду складено 13 жовтня 2025 року. Не погоджуючись із даним рішенням, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 06 березня 2026 року засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, та, пропустивши строк на апеляційне оскарження, заявив клопотання про його поновлення, мотивоване тим, що відповідач не мав можливості своєчасно усунути недоліки первинно поданої апеляційної скарги у встановлений судом строк, оскільки ухвала суду про залишення апеляційної скарги без руху фактично не була ним отримана, зокрема, на адресу відповідача не надходила письмова кореспонденція з копією відповідної ухвали суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 березня 2026 року визнано зазначені в апеляційній скарзі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року неповажними, апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху та надано час для усунення недоліків, а саме позивачу необхідно було подати до суду заяву, в якій зазначити інші поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року.
01 травня 2026 року, 05 травня 2026 року та 11 травня 2026 року до Київського апеляційного суду на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 30 березня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшли клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до яких долучено уточнену заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення. Вказані клопотання мотивовані тим, що ухвалою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Зачепіло З.Я., було залишено без руху, водночас недоліки апеляційної скарги апелянтом не були усунені у зв'язку з неознайомленням з ухвалою суду, оскільки жодних процесуальних документів засобами поштового зв'язку ані апелянт, ані його представник не отримували. Інформація про постановлення зазначеної ухвали на той момент була відсутня в мобільному застосунку «Дія», а також не була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, апелянт об'єктивно не був повідомлений про необхідність усунення недоліків апеляційної скарги та не мав можливості дізнатися про зміст ухвали суду і встановлений строк для їх усунення. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху направлена виключно в електронній формі через підсистему «Електронний суд». У період дії воєнного стану в Україні виникли об'єктивні труднощі з доступом до електронних систем, стабільним електропостачанням та своєчасним реагуванням на процесуальні документи в електронному вигляді, що є загальновідомим фактом на території України. Зазначені обставини вважав поважними причинами пропуску строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Вирішуючи вказане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскаржуване рішення Дніпровського районного суду м. Києва було ухвалене 13 жовтня 2025 року, повний текст рішення суду складено 13 жовтня 2025 року, таким чином, строк апеляційного оскарження розпочався 14 жовтня 2025 року та закінчився 12 листопада 2025 року (тридцять календарних днів). Подавши апеляційну скаргу 06 березня 2026 року, відповідач пропустив вказаний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, первинно подана апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. є такою, що подана у встановлений законом тридцятиденний строк, а саме 10 листопада 2025 року. До апеляційної скарги на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції адвокат Зачепіло З.Я. долучила ордер серії ВН за № 1506030 від 10 листопада 2025 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року було залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк для усунення недоліків.
12 грудня 2025 року Київський апеляційний суд направляв адвокату Зачепіло З.Я. копію ухвали Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху до її електронного кабінету в системі "Електронний суд". Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с. 107), електронний лист з вмістом зазначеної ухвали надійшов до електронного кабінету представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. в її електронний кабінет в системі "Електронний суд" 12 грудня 2025 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року було повернуто особі, яка її подала, оскільки недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк заявником не було усунуто.
Відповідно до супровідного листа Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року (а.с. 111) копію ухвали про повернення апеляційної скарги та апеляційну скаргу з доданими письмовими матеріалами було направлено адвокату Зачепіло З.Я. на її поштову адресу: вул. Володимирська, буд. 51/53, оф. 19, м. Київ, 01001.
Відповідно до ч. 7 ст. 272 ЦПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач мав можливість вчасно усунути недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року, і не скасувався правом касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року про повернення апеляційної скарги, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, викладені в апеляційній скарзі, ухвалою Київського апеляційного суду від 30 березня 2026 року були визнані судом неповажними.
Подавши 01 травня 2026 року, 05 травня 2026 року та 11 травня 2026 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищезазначеного рішення суду першої інстанції, представник відповідача повторно зазначила аналогічні причини пропущення строку, які і ті, що були зазначені нею в первісному клопотанні, а саме вказано те, що відповідач не мав можливості своєчасно усунути недоліки первинно поданої апеляційної скарги у встановлений судом строк, оскільки ухвала суду про залишення апеляційної скарги без руху фактично не була ним отримана, зокрема, на адресу відповідача не надходила письмова кореспонденція з копією відповідної ухвали суду. Також представник відповідача послалася на те, що у період дії воєнного стану в Україні виникли об'єктивні труднощі з доступом до електронних систем, стабільним електропостачанням та своєчасним реагуванням на процесуальні документи в електронному вигляді, що є загальновідомим фактом на території України.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 47 постанови від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22 виснувала, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
У постанові Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 344/19707/23 (провадження № 61-3711св25) викладено правові висновки, що посилання заявника на запровадження у країні воєнного стану, активні бойові дії та відключення електроенергії не можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідач подав апеляційну скаргу і мав з розумним інтервалом часу сам цікавитись провадженням у його справі.
Апеляційний суд також враховує, що правом касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 не скористався.
Враховуючи зазначене, вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційним судом повторно визнаються неповажними.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або оспорюються, створено перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Проте, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини зазначає, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).
ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, якою визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Також ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Суд зобов'язаний запобігати зловживанню учасниками процесу їхніми права та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5 частини п'ятої статті 12 цього Кодексу).
Стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить принцип неприпустимості зловживання правами.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенції) (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
Таким чином, оскільки представником відповідача інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження не зазначено, відповідно, у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст. 185, 357, 358 ЦПК України,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.