справа № 752/23899/24
провадження № 22-ц/824/5067/2026
26 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Кошель К. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» - адвоката Бачинського Остапа Михайловича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року в складі судді Чекулаєва С. О.,
встановив:
06.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі - ТОВ «ФК «Артеміда-Ф») через систему «звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 58714804 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи шляхом розміщення кредитодавцем проєкту кредитного договору/додаткової угоди в особистому кабінету позичальника, що є пропозицією про його укладення (офертою) та прийняттям пропозиції (акцептом) позичальника, яка надається позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти в розмірі 6 000 грн, поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 , вказаний відповідачем при оформленні кредитного договору.
На умовах кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у гривні в розмірі 6 000 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 22.07.2023. Позичальник сплачує проценти за кожний день користування кредитом у такому розмірі та порядку: за 1-й день користування кредитом - 5, 4860%, з 2-го по 15-1 день користування кредитом - 2,2860%, 16-го по 30-й день -3 %.
Кредитодавець свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.
В подальшому було укладено додаткові угоди до кредитного договору : №58714804-1 від 06.07.2023, №58714804-2 від 21.07.2023, №58714804-3 від 06.08.2023, №58714804-4 від 21.08.2023, яким строк кредитування продовжено до 20.09.2023.
Відповідач не виконав свої зобов'язання та не вніс платежі, передбачені умовами кредитного договору, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
30.11.2023 ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» уклали договір факторингу №3011 від 30.11.2023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками товариства, в тому числі і до ОСОБА_1 .
Станом на 06.11.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 757,45 грн, а саме: 5 999,80 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 757,65 грн - заборгованість за відсотками.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованість за кредитним договором № 58714804 від 22.06.2023 в розмірі 10 757,45 грн. Стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що з наданих доказів не вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій, спрямованих на отримання позики від ТОВ «Бі Ел Джі Мікрофінанс», а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб'єкта електронної комерції із одноразовим ідентифікатором, прийняв пропозицію (оферту) шляхом використання (підписання) надісланого одноразового ідентифікатора.
До позовної заяви позивачем було додано копію кредитного договору № 58714804 від 22.06.2023, копію паспорта споживчого кредиту до договору, додаткові угоди, у реквізитах яких не вбачається одноразового електронного підпису, одноразового ідентифікатора відповідача.
Твердження позивача про те, що позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор шляхом направлення для підписання кредитного договору на номер телефону електронного повідомлення суд відхилив, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаної обставини.
Довідка-повідомлення про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи не є належним та допустимим доказом отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки згідно вказаного платіжного доручення кошти в розмірі 6 000 грн були перераховані на номер карти позичальника, між тим доказів того, що вказаний картковий рахунок належить саме відповідачу матеріали справи не містять.
Отже, договір про надання кредиту не підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення з відповідачем договору позики, а також отримання за ним грошових коштів саме відповідачем, а тому вимоги про стягнення заборгованості є необґрунтованими.
28.11.2025 представник ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» - адвокат Бачинський О. М. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та відшкодувати судові витрати по справі.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку про те, що договір про надання кредиту не підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, атому позивач не довів факт його укладення, а також отримання за ним відповідачем грошових коштів.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти в розмірі 6 000 грн.
Наведене підтверджується п.6 кредитного договору №58714804 від 22.06.2023.
Ідентично основному договору відповідач уклав додаткові угоди до нього, які підписав електронним підписом.
На підтвердження вказаної обставини позивачем до апеляційної скарги надано довідки про ідентифікацію боржника ОСОБА_1 , які не були надані суду першої інстанції, оскільки неподання таких доказів було зумовлено причинами, що об'єктивно не залежали від позивача.
Так, в суді першої інстанції були відсутні заперечення відповідача щодо підписання ним договору, а розгляд справи проводився за правилами спрощеного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін, а тому позивач не міг навіть припустити, що суд першої інстанції самостійно визнає договір непідписаним сторонами.
Щодо доказів видачі кредитних коштів зазначає, що у випадку, якщо б дійсно відповідачу не було перераховані кошти, останній без жодних проблем міг надати виписку з його банківського рахунку. Натомість суд першої інстанції переклав обов'язок надання виписки із картки відповідача на позивача.
На підтвердження перерахування кредитних коштів на платіжну картку клієнта 6 000 грн, номер карти НОМЕР_2 , позивачем надано копію платіжної інструкції Fondy за кредитним договором №58714804, яка відповідає Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та відноситься до первинних облікових документів, що складений в електронній формі.
Номер карти НОМЕР_2 було особисто відповідачем в п. 2.2 кредитного договору, останній не надав доказів, що вказана картка йому не належить. Кредитор не має доступу до рахунків позичальника, тому покладати відповідальність на кредитора за самостійно внесені дані відповідачем суперечить як умовам договору та і вимогам закону.
Відповідач своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
19.03.2026 представник ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» - адвокат Бачинський О. М. звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилався на ту обставину, що 22 червня 2023 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було підписано кредитний договір №58714804, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит у формі грошових коштів у національній валюті України шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника в день укладення договору, але не пізніше 3 робочих (операційних) днів з моменту його укладення ( п.2.1 договору).
Реквізити банківської картки позичальника для перерахування кредиту кредитодавцем : НОМЕР_1 ( п.2.2 договору).
Цей договір укладається з допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС)шляхом розміщення кредитодавцем проекту кредитного договору /додаткової угоди в Особистому кабінету позичальника , що є пропозицією про його укладення (офертою), та прийняттям пропозиції (акцептом) позичальником, яка надається позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Приймаючи пропозицію (оферту) кредитодавця та погоджуючись з Правилами та умовами електронного договору, позичальник отримує від кредитодавця одноразовий ідентифікатор (алфавітно-цифрова послідовність, оtp-пароль), який відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» використовується з метою підписання електронного договору. Кредитодавець передає одноразовий ідентифікатор позичальнику засобом зв'язку, вказаним під час його реєстрації в ІКС, в тому числі, але виключно, шляхом направлення йому SMS-повідомлення за номером фінансового мобільного телефону. Отриманий одноразовий ідентифікатор позичальник додає до інших даних в ІКС. Підписаний таким чином позичальником договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Час отримання ІКС кредитодавця введеного позичальником одноразового ідентифікатору є часом укладення кредитного договору.
Використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України "Про електронну комерцію", де міститься також і його визначення.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції.
Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.
Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття "електронний підпис" визначається в чинному Законі України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву "Про електронні довірчі послуги"). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та пункт 15 частини першої статті 1 чинного Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги").
Отже, загалом електронний підпис не обов'язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов'язувався.
Позивачем суду першої інстанції не надано доказів на підтвердження підписання кредитного договору електронним підписом.
Як убачається із матеріалів справи у пункті 6 кредитного договору «Реквізити сторін», та додаткових угодах до нього з додатками електронні підписи фізичної особи ОСОБА_1 відсутні (а.с. 11, 13, 15, 17, 21).
Таким чином, кредитний договір та додаткові угоди до нього не містять вбудованого у ці документи електронного підпису відповідача.
Позивач також не додав доказів використання електронного підпису відповідача при укладенні кредитного договору.
Надані до апеляційної скарги довідки про підписання відповідачем кредитного договору та додаткових угод за допомогою одноразових ідентифікаторів з зазначенням в них відповідної комбінації цифр і букв, які останній отримував шляхом направлення йому смс-повідомлення, надісланого на телефон НОМЕР_3 , є новими доказами, які суду першої інстанції не надавались, а тому не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Доводи апеляційної скарги позивача в тій частині, що в суді першої інстанції були відсутні заперечення відповідача щодо підписання ним договору, а розгляд справи проводився за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, не є винятковими випадками, за яких позивач не міг подати вищевказані докази одночасно з поданням позовної заяви.
У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15).
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів на рахунку, заявами на переказ готівки тощо.
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі 753/16762/15-ц).
Надана позивачем копія платіжної інструкції Fondy за кредитним договором №58714804 підтверджує факт перерахування коштів в сумі 6 000 грн на платіжну карту НОМЕР_2 .
Доказів того, кому належить вказана платіжна картка матеріали справи не містять.
В клопотанням про витребування відповідних доказів з банківської установи, яка імітувала вказану платіжну картку, суду заявлено не було.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Позивачем визначено обсяг доказів в позовній заяві, розпорядившись своїми правами на власний розсуд.
З огляду на те, що саме кредитор повинен довести факт надання грошових коштів позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач повинен був надати виписку з банківського рахунку на підтвердження видачі кредитних коштів є необґрунтованими.
Обставини виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин, фактичне отримання позичальником кредитних коштів у визначеній договором сумі та неналежне виконання позичальником зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів не підтверджені позивачем належними та достатніми доказами.
За відсутності інших належних та допустимих доказів, які у своїй сукупності та взаємозв'язку підтверджують виникнення між сторонами кредитних правовідносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених позовних вимог та як наслідок - відмову в позові.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Артеміда-Ф». Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст. 353, 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» - адвоката Бачинського Остапа Михайловича залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 28.05.2026.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук