28 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/4558/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
22.04.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 23.04.2026), у якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) щодо зменшення йому відсотку грошового забезпечення з 83% до 70% при обчисленні основного розміру пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103);
зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити йому новий перерахунок та виплату пенсії у відповідності до вимог Закону України «від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) в розмірі 83% грошового забезпечення, з 20.10.2025;
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві, яка полягає у відмові перерахувати та виплачувати йому пенсію відповідно до довідки виданої Фінансово-економічним управлінням Служби зовнішньої розвідки України від 16.12.2025 №414 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, в розмірі 83% грошового забезпечення, з 01.04.2019;
зобов'язати ГУ ПФУ в м Києві перерахувати та виплатити йому пенсію відповідно до довідки виданої Фінансово-економічним управлінням Служби зовнішньої розвідки України від 16.12.2025 №414 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, в розмірі 83% грошового забезпечення, з 01.04.2019.
Позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 01.04.2019 має право на перерахунок його пенсії, оскільки з 05.03.2019 - дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), відповідно до статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, та статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), а не виплата пенсії у розмірі, визначеному законом порушує його право на належне пенсійне забезпечення. Також позивач зазначає, що відповідач зменшив основний розмір його пенсії з 83% відповідних сум грошового забезпечення до 70 % відповідних сум грошового забезпечення, що порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М від 24.04.2026 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження у цій справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на вказану позовну заяву.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію в відповідно до Закону № 2262-ХІІ, що не заперечується відповідачем.
Фінансово-економічним управлінням Служби зовнішньої розвідки України на підставі рішення Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19, яке набрало законної сили, було виготовлено та на адресу ГУ ПФУ в м. Києві надіслано довідку від 16.12.2025 №414 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії позивача .
08.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести відповідно до надісланої довідки перерахунок пенсії у відповідності до статті 63 Закону № 2262-ХІІ та постанови №704, в розмірі 83% грошового забезпечення, з 01.04.2019.
На вказану заяву позивача, відповідач листом від 28.02.2026 № 13481-5426/Б-02/8-2600/26 повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки, оскільки рішенням суду у справі №826/3858/18 та іншими рішеннями судів зобов'язання щодо проведення перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям не встановлено; після 01.03.2018 та 05.03.2019 рішення про збільшення розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців Урядом не приймалось.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправними такі дії (бездіяльність) відповідача, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Конституція України - це Основний Закон України, що закріплює головні засади організації держави та суспільства, утверджує конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, конституційний (державний і суспільний) лад.
Статтею 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
У свою чергу, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв'язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов'язують наділених державною владою суб'єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Водночас, за змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював низку юридичних позицій, згідно із якими: «З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв'язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п'ятої статті 17 Основного Закону України»; «припис частини п'ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов'язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей»; «виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов'язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності»; «заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України» [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022].
Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у рішенні від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 вказав на те, що встановлений частиною п'ятою статті 17 Основного Закону України обов'язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.
Тобто, на Державу покладається конституційний обов'язок посиленого соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності.
У рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004). Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004). Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Відносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб врегульовані Законом №2262-ХІІ.
Відповідно до преамбули Закону №2262-ХІІ цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частинами першою та третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, умови і норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, визначаються виключно Законами № 2262-ХІІ та від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих законів.
Розміри пенсій за вислугу років визначені в статті 13 Закону № 2262-ХІІ, які обраховуються у відсотках залежно від вислуги років.
При цьому, цією ж нормою визначено граничну межу відсоткового значення основного розміру пенсії в залежності від вислуги років, яка змінювалась в різні роки.
На час призначення позивачу пенсії редакція статті 13 передбачала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
«Обчислення пенсії» особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ визначено розділом V (статті 43-47) Закону № 2262-ХІІ, а «Виплата пенсій» та «Порядок перерахунку пенсій» - розділами VII (статті 52-62) та VIII (статті 63-66) Закону № 2262-ХІІ відповідно.
Суд зазначає, що згідно усталеної судової практики Верховного Суду статтею 63 Закону № 2262-ХІІ визнано як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Верховний Суд неодноразово вказав, що зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ ні Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), ні Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Тому, внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін не зазнала.
Судом встановлено, що відповідачем було зменшено позивачу відсотковий розмір його пенсії з 83% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при перерахунку його пенсії на виконання постанови №103.
Водночас суд зазначає, що відсотковий розмір від грошового забезпечення визначається на день призначення пенсії, у той же час він є сталим та не підлягає зміні при перерахунку. За таких обставин, зменшення відсоткового розміру пенсії позивача до 70% грошового забезпечення є протиправним та порушує прямий припис статті 58 Конституції України стосовно незворотності нормативно-правових актів у часі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача з розміру 70% відповідних сум грошового забезпечення є протиправним і такий перерахунок слід здійснити позивачу в межах позовних вимог з 20.10.2025 виходячи з розміру 83% від суми грошового забезпечення, та виплатити з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог перерахувати та виплачувати позивачу пенсію відповідно до довідки виданої Фінансово-економічним управлінням Служби зовнішньої розвідки України від 16.12.2025 №414 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії з 01.04.2019, суд зазначає таке.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України №2262-ХІІ.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регулюється статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20.04.2023 у справі №600/6282/21-а, від 26.07.2023 у справі №380/16010/21, від 12.06.2024 у справах №120/4595/23, №380/9974/23 та №380/9798/23.
Згідно частин другої та третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Так, частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із вказаним Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 (набрала чинності 01.03.2018), якою затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Пунктом 2 такої постанови передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова №103), пунктами 1, 2 якої встановлено перерахувати з 01.01.2018 пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови №704.
Цією постановою також було внесено зміни до Порядку №45.
Абзацом першим пункту 5 Порядку №45 в редакції постанови №103 передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
При цьому, у Додатку 2 до Порядку №45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку постановою №103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Згідно рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Оскільки зміни, внесені постановою №103, зокрема, в додаток 2 до Порядку №45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак з 05.03.2019 - дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку №45, яка діяла до зазначених змін.
Водночас алгоритм дій, який повинен вчинити, зокрема, відповідач у зв'язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 постанови №103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 не змінився.
Зокрема, пункт 3 Порядку №45 передбачає, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх Головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Слід зауважити, що списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, були направлені територіальними органами Пенсійного органу на виконання вимог постанови №704 з урахуванням вимог постанови №103 і органи, уповноважені складати відповідні довідки, подавали їх для перерахунку пенсій. Проте у вказаних довідках не зазначалися додаткові види грошового забезпечення.
У той же час, з 05.03.2019 - дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, тобто з урахуванням не лише розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а й додаткових видів грошового забезпечення.
Крім того, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, так і відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи.
Наведена позиція повністю узгоджується із висновком, викладеним у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 (провадження 11-20заі20).
Отже, виходячи з нормативно-правового регулювання досліджуваних правовідносин, суд доходить висновку про те, що ГУ ПФУ в м. Києві після надходження оновленої довідки про розмір грошового забезпечення повинно було здійснити перерахунок пенсії позивачки з 01.04.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, які тягнуть за собою зміну розміру пенсії), однак безпідставно відмовило позивачці у вчиненні відповідних дій.
Таким чином, відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку та виплати пенсії на підставі оновленої довідки, відповідач діяв протиправно, оскільки його дії (бездіяльність) не відповідають критеріям наведеним у статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки виданої Фінансово-економічним управлінням Служби зовнішньої розвідки України від 16.12.2025 №414 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням виплачених сум.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у визначений судом спосіб.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частин першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 22.04.2026 № 2373-2721-1180-8647 позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 129, 92 грн, тому поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають судові витрати у розмірі 2 129, 92 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у визначений судом спосіб.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення основного розміру пенсії з 83% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату відсоткового значення основного розміру пенсії, виходячи з 83 % відповідних сум грошового забезпечення, з 20.10.2025, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка полягає у відмові перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до довідки виданої Фінансово-економічним управлінням Служби зовнішньої розвідки України від 16.12.2025 №414 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, з 01.04.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію відповідно до довідки виданої Фінансово-економічним управлінням Служби зовнішньої розвідки України від 16.12.2025 №414 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 2 129, 92 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 22.04.2026 № 2373-2721-1180-8647.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: вул. Бульварно Кудрявська, 16, м. Київ, 04053; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).
Суддя Марія ДУБІНА