28 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/4183/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
14.04.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову №100533 від 11.02.2026 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовує тим, що його як власника транспортного засобу, та водія не було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, що є порушенням права на участь у розгляді справи та надання пояснень; постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є незаконною; копію постанови він не отримував та дізнався про її існування лише після відкриття виконавчого провадження 25.03.2026. Відповідач не перевірив актуальність даних щодо його місця проживання, що свідчить про формальний підхід до винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М від 15.04.2026 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Представник відповідача, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначає, що штрафна санкція до позивача як перевізника вантажу застосована правомірно, оскільки водій зобов'язаний був надати інспекторам документи на підставі яких здійснюється вантажне перевезення деревини, чого зроблено не було. Приписами статті 48 Закону України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІІІ) унормовано, що автомобільний перевізник повинен мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; позивачем не наведено обґрунтованих доводів проти оскаржуваної постанови, які б доводили неправомірність притягнення його до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу, а саме факту наявності на момент перевірки у водія необхідних документів, на підставі яких виконувалось перевезення вантажу, та їх пред'явлення на перевірку.
У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відповідача, та зазначає, що надані фото та відеоматеріали підтверджують лише факт проведення перевірки, присутності позивача та факт перевезення вантажу, однак не доводять правомірності винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, тому просить задовольнити позов в повному обсязі.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
29.12.2025 посадовою особою Відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області у строк визначений направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 25.12.2025 №002933, була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки КАМАЗ 5511, державний номерний знак НОМЕР_1 .
На запит старшого державного інспектора надати документи на підставі яких здійснюється вантажне перевезення деревини, водієм не були надані жодні запитувані документи.
Відповідно до пункту 13 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567) старшим державним інспектором, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів на ОСОБА_1 було складено Акт від 29.12.2025 №078153 проведення рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у якому зазначено про порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III), відповідальність за яку передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 вказаного Закону.
Також старшим державним інспектором зазначено в Акті, у графі пояснення водія про причину порушення «водій не надав документів і без попереджень покинув місце перевірки під супровід нецензурних викриків».
Судом також встановлено, що 26.01.2026 позивачу на юридичну адресу, зазначену в ЄДРПОУ, було направлено повідомлення про розгляд справ про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням дати та часу 11.02.2026 року з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. і місця розгляду справи. Додатком до повідомлення Позивачу також було надіслано і копію Акта.
Згідно зворотнього повідомлення та трекінгу АТ «Укрпошта» повідомлення про розгляд справи з копією Акта позивач отримав 09.02.2026.
11.02.2026 до територіального органу Укртрансбезпеки позивач не з'явився.
У свою чергу, 11.02.2026, проаналізувавши зазначені в Акті порушення, ознайомившись з відеозаписом проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), враховуючи те, що повідомлення про розгляд справи направлялося на юридичну адресу, керуючись положеннями абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №100533, якою за порушення вимог статті 48 Закону №2344-III до позивача застосовано адміністративно - господарський штраф в розмірі 17 000, 00 грн.
Копія постанови позивачу була направлена із супровідним листом на його юридичну адресу.
25.03.2026 головним державним виконавцем Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 80591666), щодо примусового виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті №100533 виданої 11.02.2026.
Вважаючи постанову відповідача №100533 від 11.02.2026 про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, абзацом 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється - Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), відповідно до пункту 1 якого Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). У відповідності до пункту 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1378-р «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.
Відповідно до положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №196-року «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» та наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.09.2020 № 340 Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області шляхом об'єднання з Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки утворили Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р. «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби реорганізовано за переліком згідно з додатком. В результаті реорганізації Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки утворено Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області як територіальний орган Державної служби з безпеки на транспорті.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.07.2025 № 647-р «Про реорганізацію територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області реорганізовано шляхом перетворення в Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом № 2344-III), частиною дванадцятою статті 6 якого встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до статті 1 Закону 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин).
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначається Порядком №1567.
Відповідно до пункту 2 Порядку 1567 рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Пунктами 4, 5 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1, що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу. Направлення складається з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від дати попередньої перевірки, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, необхідності забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, перевірки дотримання умов перевезень та інших обставин. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт. Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.
Розділом II Вичерпного переліку питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 16.04.2025 № 703, визначено перелік питань, що перевіряються при вантажних перевезеннях.
Перевезень вантажів у внутрішньому сполученні, зокрема:
1. Наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення: 1) посвідчення водія відповідної категорії; 2) реєстраційні документи на транспортний засіб; 3) товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документом на вантаж; 4) протокол перевірки технічного стану транспортного засобу; 5) договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; 6) для вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонни: інформацію з діючого та повіреного тахографа (особисту картку водія та роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв)- у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт тахографом чи реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності; 7) для вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 тонн включно: заповнену індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв або інформацію з діючого та повіреного тахографа (особисту картку водія та роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв)- у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт тахографом чи реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності; 8) санітарна книжка водія (експедитора), зайнятого перевезенням харчових продуктів, із результатами медичного огляду; 9) у разі перевезення небезпечних вантажів: свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; письмова інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації відповідно до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, до якої Україна приєднана відповідно до Закону України від 02.03.2000 № 1511-III «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)»; 10) цілісної таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до переліку суб'єктів господарювання, що здійснюють установлення та технічне обслуговування контрольних пристроїв (тахографів) в автомобільних транспортних засобах; 11) договір або належним чином засвідчена перевізником копія договору страхування відповідальності за шкоду, заподіяну багажу (вантажу) під час перевезення автомобільним транспортом, за класом страхування 10, визначеним статтею 4 Закону України «Про страхування»; 12) первинний документ, що фіксує маршрут руху транспортного засобу спеціального та спеціалізованого призначення суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об'єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об'єкта будівництва (ремонту).
2. Дотримання водієм вимог праці та відпочинку.
3. Оснащення колісного транспортного засобу вогнегасником.
4. Виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства України про автомобільний транспорт.
5. Належне кріплення вантажів (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до: ДСТУ EN 12195-1:2018 (EN 12195-1:2010; AC:2014, IDT) «Пристрої кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 1. Розрахунок сил кріплення»; ДСТУ EN 12195-2:2018 (EN 12195-2:2000, IDT) «Пристрої кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 2. Кріпильні стяжні ремені з хімічних волокон»; ДСТУ EN 12195-3:2018 (EN 12195-3:2001, IDT) «Пристрої кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 3. Кріпильні ланцюги»; ДСТУ EN 12640:2018 (EN 12640:2000, IDT) «Кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Точки кріплення на вантажних автомобілях. Мінімальні вимоги та випробування»; ДСТУ EN 12641-1:2018 (EN 12641-1:2005, IDT) «Знімні кузови та комерційні транспортні засоби. Тенти. Частина 1. Мінімальні вимоги»; ДСТУ EN 12642:2018 (EN 12642:2016, IDT) «Кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Конструкція кузовів комерційних колісних транспортних засобів. Мінімальні вимоги».
6. Дотримання вимог до перевезень вантажів, які швидко псуються, сипучих вантажів без тари, вибухових, займистих, їдких та отруйних речовин.
7. Наявність відповідної ліцензії на господарську діяльність з надання послуг з перевезення небезпечних вантажів.
8. Дотримання вимог габаритних та/або вагових обмежень.
Статтею 2 Закону № 2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону , законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 10.11.1994 № 232/94-ВР «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Згідно із статтею 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати побутовими приміщеннями й обладнанням. їх санітарно Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Керуючись частиною першою статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Статтею 48 Закону № 2344-III передбачено перелік обов'язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, а саме документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження. Даний перелік документів не є вичерпним.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.
За правилами частини другої статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються перевезення вантажу до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажу транспортними засобами застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Приписами статті 48 Закону №2344-ІІІ унормовано, що автомобільний перевізник повинен мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.
Оскільки водій під час здійснення перевезення вантажів не надав документів, передбачених законодавством, вважається, що перевезення здійснювалося за відсутності документів, передбачених статтею 48 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке встановлена абз. 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІ у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Будь-яких виключень положення Закону № 2344-ІІІ не містять і не передбачають альтернативних варіантів у разі перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.
Позивачем не наведено обґрунтованих доводів проти оскаржуваної постанови, які б доводили не правомірність притягнення його до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу, а саме факту наявності на момент перевірки у водія необхідних документів, на підставі яких виконувалось перевезення вантажу, та їх пред'явлення на перевірку.
Відтак, штрафна санкція до позивача як перевізника вантажу застосована правомірно.
Щодо посилання позивача про розгляд справи про накладення адміністративно-господарського штрафу без його участі, що позбавлено останнього права бути присутнім під час розгляду справи, суд зазначає таке.
Пунктом 17 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи. Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».
У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.
За результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник: за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», виносить постанову про застосування адміністративно господарського штрафу за формою згідно з додатком 5 Порядку №1567.
Судом встановлено, що 26.01.2026 позивачу на юридичну адресу, зазначену в ЄДРПОУ, було направлено повідомлення про розгляд справ про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням дати та часу 11.02.2026 року з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. і місця розгляду справи, які отримані позивачем 09.02.2026.
Суд вважає, що надсилання повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов'язків відповідачем щодо інформування.
Посилання позивача на те, що відповідач не повідомив його про дату, час та місце розглядом справи і це є порушенням норм 9 Порядку № 1567, не можуть бути підставами для скасування постанови, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем Порядку №1567 та Закону України від 03.11.2022 № 2722-IX «Про поштовий зв'язок».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів правомірність свого рішення, не спростував обставини, викладені в позові, а тому оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідачем, з посиланням на належні та допустимі докази, приписи чинного законодавства, доведено допущення позивачем порушень вимог законодавства та обґрунтованість подальшого притягнення його до відповідальності оскаржуваною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 72-77, 227, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марія ДУБІНА