з питань залишення позову без розгляду
27 травня 2026 року справа №380/14091/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як О.О., розглянувши у м.Львові в порядку письмово провадження клопотання Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
встановив :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ЄДРПОУ 45013109) щодо ненарахування та невиплати старшому сержанту поліції ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні (отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) за період з липня 2024 року (у розмірі невиплаченої суми) до 19 листопада 2024 року протиправною;
- зобов'язати Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), збільшену додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні (отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) за період з липня 2024 року (у розмірі невиплаченої суми) до 19 листопада 2024 року.
Ухвалою судді від 14.07.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача подав суду клопотання у якому вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Оскільки, останнім можливим днем виплати додаткової винагороди за листопад 2024 року було 31 грудня 2024 року, то моментом виникнення спірних правовідносин є 31.12.2024. Відтак, останнім можливим днем звернення до суду було 01.04.2025 року, а позивач звернувся до суду 10.07.2025 року.
З приводу даного клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В подальшому, Законом України від 01.07.2022 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
У постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
Зокрема, Судова палата сформулювала позицію, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
Крім цього, Судова палата погодилася з висновком суду попередньої інстанції про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Як вбачається з матеріалів справи та клопотання про поновлення строку на звернення до суду, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 30.05.2024 по 19.11.2024 року. Також позивач вказує, що у період з листопада 2024 по травень 2025 року неодноразово перебував на лікарняних, що підтверджується медичними документами у матеріалах справи. Інформацію стосовно всіх розрахунків позивача із відповідачем, представник позивача отримала 19.05.2025 року, і з метою досудового врегулювання спору звернулась із заявою про здійснення усіх належних виплат позивачу. Отримавши негативну відповідь, звернувся до суду із цим позовом.
Оскільки позивач довідався про своє порушене право 19.05.2025 року, а до суду із цим позовом звернувся 10.07.2025, то строк звернення до суду ним не пропущено.
Таким чином, клопотання представника відповідача є необґрунтованим, тому суд не знайшов правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. 243, 248, 250, 256, 293-295 КАС України, суд,
постановив:
у задоволенні клопотання представника Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про залишення позову без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на судове рішення, винесене за результатами розгляду справи.
Суддя Карп'як О. О.