28 травня 2026 рокусправа № 380/7148/26
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання вчинити дії,
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року відповідно положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бедіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 18.02.2026 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4 016,15 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 30.06.2022 включно, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4 016,15 грн щомісячно за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 18.02.2026, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у підрозділах Національної гвардії України. Звільнившись у відставку 18 лютого 2026 року та проаналізувавши відомості про виплачене йому грошове забезпечення, позивач встановив, що у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року нарахування та виплата індексації здійснювалися не у повному обсязі. На переконання позивача, це стало наслідком протиправного та невірного визначення відповідачами базового місяця, що призвело до істотного заниження сум належних йому виплат.
Крім того, позивач наголошує, що починаючи з 01 березня 2018 року, у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у нього виникло безумовне право на отримання так званої «індексації-різниці». Позивач зазначає, що оскільки фактичне підвищення його посадового окладу у березні 2018 року було меншим за суму можливої індексації (обчисленої із застосуванням базового місяця - січня 2008 року), відповідачі були зобов'язані щомісячно розраховувати та виплачувати йому різницю між сумою індексації та сумою підвищення грошового доходу.
Ухвалою від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (відповідач-1) скористалася своїм процесуальним правом та подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію відповідач-1 обґрунтовує тим, що нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період 2015- 2018 років здійснювалося у відповідності до норм чинного на той час законодавства, зокрема, із правомірним застосуванням «випереджаючого методу» індексації та визначенням базового місяця - січня 2016 року.
Щодо вимог про виплату «індексації-різниці» за період після 01 березня 2018 року, відповідач-1 зазначає, що розмір грошового забезпечення позивача у березні 2018 року, порівняно з лютим 2018 року, зріс на 11 558,93 грн. Оскільки зазначена сума фактичного підвищення доходу значно перевищує суму потенційно можливої індексації, військова частина стверджує, що правові підстави для нарахування та виплати «індексації-різниці» відсутні.
ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач-2) у поданому відзиві також заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач-2 акцентує увагу суду на пропуску позивачем встановленого статтею 122 КАС України місячного строку звернення до адміністративного суду для спорів, пов'язаних із проходженням та звільненням з публічної служби. По суті спору відповідач-2 стверджує, що поняття «фіксована величина індексації» не передбачене чинними нормативно-правовими актами України, а здійснення розрахунків індексації належить до виключних дискреційних повноважень органу, що здійснює виплати. Відтак, на переконання відповідача-2, втручання суду в такі розрахунки є порушенням принципу розподілу владних повноважень.
Суд, повно і всебічно дослідив матеріали адміністративної справи, проаналізував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
ОСОБА_1 проходив публічну військову службу в лавах Національної гвардії України. Зокрема, у період з 29 травня 2014 року по 30 червня 2022 року позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, а в подальшому, у період з 01 липня 2022 року по 18 лютого 2026 року - у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 18 лютого 2026 року № 62, ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я та, відповідно до встановленого законодавством порядку, виключено зі списків особового складу управління і з усіх видів забезпечення.
Дослідження відомостей з розрахункових листів та особових карток на грошове забезпечення позивача за відповідні роки, вказує на те, що за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно нарахування та виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідачами фактично не здійснювалися.
Крім того, під час перевірки правильності нарахувань грошового забезпечення за наступні періоди служби, а саме з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та протягом 2024- 2026 років, судом встановлено, що механізм нарахування індексації застосовувався суб'єктами владних повноважень довільно, без дотримання імперативних приписів абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Зокрема, відповідачі не проводили розрахунку та щомісячної виплати так званої «індексації-різниці». Цей правовий механізм підлягав безумовному застосуванню у березні 2018 року (місяці підвищення посадових окладів згідно з постановою КМУ № 704), оскільки фактична сума підвищення грошового доходу військовослужбовця виявилася значно меншою за суму індексації, що вже склалася та підлягала б нарахуванню у разі, якби такого підвищення не відбулося.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з врахуванням базового місяця січень 2008 року, суд зазначає наступне.
Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (надалі - Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 ч.3 ст.9 грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (надалі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (надалі - Порядок №1078).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Абзацом 2 ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Стосовно наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає таке.
Так, згідно ч.1 ст.2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. (ст.9 Закону)
Статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
У пункті 1-1 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення».
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:
1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;
4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;
6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;
7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
У редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:
"У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…".
Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 825/874/17.
Позивач також вважає, що базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення повинний бути січень 2008 року.
Враховуючи положення Порядку № 1078 місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови № 1294.
Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
В свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.
Згідно із пунктом 14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 08 серпня 2017 року № 48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18 липня 2017 року № 248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
У роз'ясненні Мінсоцполітики від 18 квітня 2018 року № 28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.
Зі змісту роз'яснення Мінсоцполітики від 09 лютого 2005 року № 024-106 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.
Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року у зв'язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».
Враховуючи вищенаведене встановлено, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.
Відтак, суд дійшов висновку, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення за спірний період (згідно Порядку №1078, що вступив в силу з 01.12.2015) до березня 2018 року.
Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.
Варто зазначити, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто початком відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. Місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові 20 квітня 2022 року (справа № 420/3593/20 провадження № К/9901/38673/21) вказав, що згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави Верховному Суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01.01.2008 року.
Застосовуючи наведені норми до правовідносин у цій справі, суд бере до уваги сталу практику Верховного Суду, згідно з якою посадовий оклад ОСОБА_1 , що виплачувався йому за період служби у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, був встановлений нормами Постанови № 1294 із січня 2008 року та фактично не змінювався.
Розмір його посадового окладу змінився лише з 01 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою були встановлені нові, підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Отже, відповідно до імперативних положень Порядку № 1078, саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.
З огляду на вищевикладене, нарахування Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням іншого базового місяця (зокрема, січня 2016 року), а не січня 2008 року, свідчить про неналежне та не в повному обсязі виконання відповідачем свого обов'язку, передбаченого Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком № 1078 щодо своєчасного і повного нарахування та виплати індексації за спірний період.
Аналізуючи зазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ненарахування та невиплата позивачу належної суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січня 2008 року - є протиправною бездіяльністю. З метою ефективного відновлення порушених прав позивача належить зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням базового місяця - січня 2008 року, відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Щодо позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію - різницю грошового забезпечення.
Преамбулою Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон України № 1282-XII) встановлено, що вказаний Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
У статті 1 Закону України № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону України № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини другої статті 5 Закону України № 1282-XII).
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України №1282-XII).
До спірних правовідносин суд також застосовує положення пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 (далі Порядок №1078), згідно з яким підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац восьмий пункту 4 Порядку №1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Суд при розгляді справи, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18.
Надаючи оцінку аргументам позивача про наявність у нього права на отримання так званої індексації-різниці, суд виходить з такого.
Відповідно до абзаців третього п'ятого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
У постанові від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21 Верховний Суд виснував, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців третього, четвертого Порядку № 1078 дають суду підстави зробити висновок, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має остання право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 30.11.2023 у справі № 420/5384/23.
На підставі довідки щодо нарахованого грошового забезпечення суд встановив, що у період з 01.03.2018 по 14 серпня 2018 року відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації (індексацію-різницю). Вказаних обставин відповідач не заперечив.
Суд зазначає, що з огляду на абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для застосування вищенаведених положень Порядку № 1078 та встановлення наявності/відсутності у позивача права на індексацію-різницю, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаних постановах, суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення другого абзацу п'ятого пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
З метою визначення у позивача права на нарахування та виплату індексації-різниці, суд на підставі досліджених у матеріалах справи доказів, зокрема відомостей картки особового рахунку та довідок про нараховане грошове забезпечення, встановив, що розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (із врахуванням лише постійних складових, які не мають разового характеру) у лютому 2018 року становив 16 369,20 грн.
Відповідно до відомостей щодо нарахованого грошового забезпечення позивача за наступний календарний місяць, розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у березні 2018 року за аналогічними постійними складовими склав 16 816,20 грн.
Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків), суд зазначає, що за основу обчислення береться величина приросту індексу споживчих цін, яка з січня 2008 року по березень 2018 року наростаючим підсумком становила 253,3%, правильність застосування якої підтверджується офіційними роз'ясненнями та листом Мінсоцполітики від 28.09.2021 № 5211/0/290-21/51.
У березні 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із законом про Державний бюджет України складав 1762,00 грн.
Відповідно до імперативних положень абзацу п'ятого пункту 4 та пункту 5 Порядку № 1078 сума можливої індексації за березень 2018 року розраховується як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року та величини приросту індексу споживчих цін, поділений на 100%, тобто: 1762,00 грн * 253,30% / 100% = 4463,15 грн.
Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка накопичилась внаслідок знецінення грошових доходів з базового січня 2008 року, становила 4463,15 грн.
Зіставивши вказані величини, суд встановив, що розмір фактичного підвищення постійного грошового доходу позивача у березні 2018 року (Величина А) склав 447,00 грн (16 816,20 грн - 16 369,20 грн), що є значно меншим від суми можливої індексації (Величина Б), яка дорівнює 4463,15 грн.
За таких обставин, відповідно до імперативних приписів абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078, сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) підлягає безумовному нарахуванню та розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, що в грошовому еквіваленті становить: 4463,15 грн - 447,00 грн = 4 016,15 грн щомісячно.
Зважаючи на викладене, відповідачі (Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України та ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в межах періодів перебування позивача на грошовому забезпеченні у кожній з установ відповідно, зобов'язані були встановити, нарахувати та щомісячно виплачувати ОСОБА_1 індексацію-різницю в розмірі 4 016,15 грн, починаючи з 01.03.2018 року. Виплата вказаної суми мала тривати стабільно до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) за посадою позивача або до дня його остаточного відрахування зі списків особового складу у зв'язку зі звільненням зі служби.
Отже, бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці у відповідні періоди проходження ним служби є протиправною.
Водночас, вирішуючи спір у часових межах заявлених вимог, суд враховує зміну законодавчого регулювання у 2023 році. Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX, зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Зазначена норма набрала законної сили з 1 січня 2023 року, є чинною та неконституційною не визнавалася. Відтак, за період 2023 року правові підстави для нарахування індексації відсутні, і суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Разом з тим, з 01.01.2024 року дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» поновлено. Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року. Отже, у 2024 році право на проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців відновлюється.
Відповідно до Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. У період з січня по липень 2024 року права на «поточну» індексацію не виникало, оскільки приріст індексу споживчих цін (ІСЦ) не перевищував поріг індексації 103%.
Проте, відновлення дії Закону означає й безумовне відновлення права позивача на виплату раніше сформованої «індексації-різниці», оскільки правових підстав для її скасування чи зменшення у 2024- 2026 роках не виникало (посадовий оклад позивача у цей період не підвищувався).
Матеріалами справи підтверджується, що в окремі періоди позивачу могла нараховуватися та виплачуватися поточна індексація (внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації). Разом з цим, згідно з імперативними вимогами абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078, виплата поточної індексації не виключає необхідності щомісячної виплати фіксованої індексації-різниці, ці суми додаються одна до одної.
Таким чином, на виконання вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078, індексація-різниця у встановленому судом розмірі 4016,15 грн підлягала обов'язковій щомісячній виплаті ОСОБА_1 за загальний період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 18.02.2026 (до дня звільнення зі служби).
Враховуючи, що у вказані періоди позивач проходив службу у двох різних підрозділах Національної гвардії України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання кожного з відповідачів здійснити відповідні нарахування та виплати у межах періоду перебування позивача на фінансовому забезпеченні у відповідній військовій частині, а саме:
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю у щомісячному розмірі 4 016,15 грн за період з 01.03.2018 по 30.06.2022;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю у щомісячному розмірі 4 016,15 грн за періоди з 01.07.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 18.02.2026.
Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачів здійснити нарахування та виплату сум індексації з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Тобто, утримання податку не повинно призводити до фактичного зменшення сум, які гарантовані до виплати військовослужбовцю.
Механізм нарахування та виплати такої компенсації імперативно встановлено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).
Згідно з пунктами 2, 3 та 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з їх доходів, з одночасною виплатою самого забезпечення.
Оскільки індексація грошового забезпечення та індексація-різниця є невід'ємними складовими загальної структури грошового забезпечення військовослужбовця, з яких за загальним правилом утримується податок, то для забезпечення повного відновлення порушених прав позивача, відповідачі при здійсненні нарахування та виплати цих коштів за відповідні періоди зобов'язані одночасно застосувати механізм нарахування та виплати повної грошової компенсації сум утриманого ПДФО. Відтак, позовні вимоги у цій частині є абсолютно обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.
Стосовно строків звернення до суду то положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Водночас такі строки встановлені Кодексом законів про працю України.
При цьому, КАС України прямо визначає, що строк звернення до адміністративного суду може бути встановлений й іншим законом.
Окрему суд зауважує на правовій позиції стосовно необхідності застосування до правовідносин, які виникли з приводу отримання особою, яка перебуває (перебувала) на публічній службі при звільненні усіх належних їй сум, положень статті 233 Кодексу законів про працю України, а не частини 5 статті 122 КАС України, яка висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21.
Стаття 233 Кодексу законів про працю України, яка діяла в редакції до 19 липня 2022 року, встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон № 2352-ІХ), яким внесено зміни до Кодексу законів про працю України, зокрема частину другу статті 233 цього Кодексу викладено у такій редакції: «Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Відтак, починаючи з 19 липня 2022 року, законодавець установив строк для звернення працівника з позовом до суду про виплату усіх сум, що належать йому при звільненні, який становить три місяці та обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Цей строк позивачем не пропущений.
Оцінюючи правомірність дій та бездіяльності відповідачів, суд керується положеннями частини другої статті 2 КАС України, яка зобов'язує суд перевіряти, чи прийняті рішення та вчинені дії на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Водночас, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд констатує, що відповідачі у цій справі не довели правомірності своєї бездіяльності щодо невиплати позивачу індексації та індексації-різниці у визначених законом розмірах.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. З метою ефективного та повного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені статтею 245 КАС України, та зобов'язати суб'єктів владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати належних коштів.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд зазначає, що позивач на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати, а тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року відповідно положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум;
4. Визнати протиправною бедіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 18.02.2026 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078;
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4 016,15 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 30.06.2022 включно, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум;
6. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4 016,15 грн щомісячно за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 18.02.2026, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум.
7.У задоволенні інших вимог відмовити.
8. Судові витрати розподілу не підлягають.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно зі статтею 295 КАС України рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 28 травня 2026 року.
Суддя Коморний О.І.