22 травня 2026 року справа № 320/14201/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автор-Телесервіс" до Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Автор-Телесервіс" із позовом до Національної поліції України, в якому позивач просить суд:
- визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Національної поліції України щодо не проведення нового службового розслідування відносно слідчих СВ ВП №1 Кам'янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області Марченка Ігоря Сергійовича та ОСОБА_1 при розслідуванні кримінального провадження №12012040790000224 від 17.12.2012 та не повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Автор-Телесервіс" про результати, - протиправною;
- зобов'язати Національну поліцію України здійснити нове службове розслідування відносно слідчих СВ ВП №1 Кам'янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області Марченка Ігоря Сергійовича та ОСОБА_1 при розслідуванні кримінального провадження №12012040790000224 від 17.12.2012 та повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю "Автор-Телесервіс" про результати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Національна поліція України як суб'єкт владних повноважень порушила його права та законні інтереси, не здійснивши належного службового розслідування щодо слідчих СВ ВП №1 Кам'янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_2 та Новосьолова Д.Є. Позивач наголошує, що проведене службове розслідування, викладене у Висновку від 11.01.2022, не відповідає вимогам матеріального права та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції, затвердженого наказом МВС №893 від 07.11.2018. Замість аналізу та правової оцінки дій слідчих, у Висновку було лише перелічено процесуальні дії без висновків щодо їх необхідності, мети та результатів.
Позивач вказує, що підставою для виникнення спору стало невиконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2012 у справі №23/5005/13/2012, яким ТОВ "Дніпро-Черемош" було зобов'язано передати ТОВ "Автор-Телесервіс" обладнання на суму 107 827,56 грн та сплатити штраф і судовий збір. Це рішення не було виконано державними виконавцями, що спричинило відкриття кримінального провадження №12012040790000224 від 17.12.2012. На думку позивача, слідчі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 неналежно здійснювали розслідування, фальшували докази, не встановили належних осіб, уникали надання правової оцінки діям державних виконавців та фактично сприяли розвалу кримінального провадження. Розслідування тривало понад дев'ять років із порушенням розумних строків, що підтверджується відмовою суду в його закритті через неналежність проведених слідчих дій.
Позивач також зазначає, що лише після ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023 Національна поліція надала Висновок службового розслідування, але зробила це із запізненням більш ніж на рік. При цьому сам Висновок не відповідає вимогам закону, оскільки не містить аналізу причин невиконання рішення господарського суду, не дає оцінки діям державних виконавців, не встановлює винних осіб та не визначає, чи були порушені службові обов'язки слідчими. Позивач наголошує, що відповідно до розділу VI пункту 10 Порядку, у разі надходження скарги з новими відомостями керівник органу поліції вищого рівня зобов'язаний призначити нове службове розслідування, чого зроблено не було. Натомість Національна поліція України обмежилася дорученням розгляду скарги, що позивач вважає протиправною бездіяльністю.
З огляду на це позивач просить суд визнати такі дії протиправними та зобов'язати відповідача провести нове службове розслідування відповідно до вимог законодавства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
27.05.2024 через підсистему "Електронний Суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому Національна поліція України зазначає, що позовні вимоги ТОВ "Автор-Телесервіс" є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки Національна поліція України є неналежним відповідачем у даній справі. Відповідач наголошує, що питання призначення та проведення службового розслідування щодо слідчих СВ ВП №1 Кам'янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області належить до компетенції начальника ГУНП у Дніпропетровській області як уповноваженого керівника, наділеного дисциплінарними повноваженнями. Саме він має право видавати наказ про проведення службового розслідування, оцінювати його результати та застосовувати дисциплінарні стягнення.
Відповідач зазначає, що скарга позивача від 18.04.2023 була розглянута у встановленому порядку. За резолюцією керівництва НПУ її було передано до Головного слідчого управління, яке доручило ГУНП у Дніпропетровській області провести перевірку викладених у скарзі відомостей. За результатами перевірки було складено довідку від 25.05.2023, якою підтверджено проведення службового розслідування щодо слідчих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та повідомлено заявника про його результати. Таким чином, позивач був поінформований про проведене службове розслідування у встановленому законом порядку.
Національна поліція України також звертає увагу, що ще у 2021 році за скаргою адвоката ОСОБА_3 було проведено службове розслідування щодо дій слідчих у кримінальному провадженні №12012040790000224. Висновок службового розслідування був направлений заявнику 11.01.2022. Крім того, 22.02.2022 слідчим було прийнято рішення про закриття кримінального провадження, яке було оскаржене, але ухвалою суду від 10.05.2022 скаргу адвоката залишено без задоволення. Станом на час подання відзиву постанова про закриття кримінального провадження не була скасована, а отже, правові підстави для призначення нового службового розслідування відсутні.
Відповідач посилається на положення Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядку проведення службових розслідувань, затвердженого наказом МВС №893 від 07.11.2018, відповідно до яких службове розслідування призначається лише за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Оскільки таке розслідування вже було проведено, а його результати доведені до відома позивача, підстави для повторного службового розслідування відсутні. Відповідач також наголошує, що законність слідчих дій перевірялася прокурором у межах процесуального керівництва, і порушень, які б вимагали нового службового розслідування, не встановлено.
28.05.2024 через підсистему "Електронний Суд" до суду від відповідача надійшла заява, в якій Національна поліція України додатково пояснила, що скарга ТОВ "Автор-Телесервіс" від 18.04.2023 була розглянута у межах компетенції, а її виконання доручено ГУНП у Дніпропетровській області. За результатами перевірки було складено довідку від 25.05.2023 та надано відповідь скаржнику. Водночас відповідач наголосив, що ще у 2021 році проводилося службове розслідування щодо дій слідчих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , результати якого були повідомлені позивачу 11.01.2022.
У заяві також наведено висновки службового розслідування від 11.01.2022, де було встановлено неналежне виконання службових обов'язків окремими слідчими та працівниками поліції, зокрема порушення строків проведення слідчих дій та невиконання вказівок прокурора. При цьому дисциплінарні стягнення не були застосовані через закінчення строків притягнення до відповідальності або звільнення відповідних осіб з органів поліції. Відповідач повідомив, що наказ за результатами цього висновку не видавався, оскільки дисциплінарні стягнення фактично не накладались.
Окремо зазначено, що 22.02.2022 слідчим було прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12012040790000224, яке було оскаржене, але ухвалою суду від 10.05.2022 скаргу адвоката залишено без задоволення. Це рішення не було скасоване, а отже, правові підстави для проведення нового службового розслідування відсутні.
04.06.2024 через підсистему "Електронний Суд" до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголошує, що не погоджується з доводами відповідача, оскільки службове розслідування у Національній поліції України має здійснюватися відповідно до вимог Порядку проведення службових розслідувань, затвердженого наказом МВС №893 від 07.11.2018. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ цього Порядку службове розслідування призначається у випадках внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення, недотримання норм кримінального процесуального законодавства або приховування заяв і повідомлень про правопорушення. Позивач підкреслює, що ця норма є імперативною і не надає відповідачу права вибору щодо проведення чи непроведення розслідування.
Позивач зазначає, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023 у справі №160/3742/22 Головне управління Національної поліції у Дніпропетровській області було зобов'язано надати висновок службового розслідування стосовно слідчих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при розслідуванні кримінального провадження №12012040790000224. Це підтверджує необхідність проведення такого розслідування. Водночас позивач звертає увагу, що висновок від 11.02.2022 фактично складався лише з переліку слідчих дій без надання правової оцінки їх обґрунтованості, належності та результативності, що суперечить вимогам закону.
Позивач наголошує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні тривало понад десять років із порушенням розумних строків, що призвело до завдання шкоди та порушення його конституційних прав. Слідчі ігнорували вказівки керівництва, прокурорів та слідчих суддів, що стало підставою для відкриття кримінальних проваджень щодо них. Крім того, під час розслідування залишились поза увагою факти зникнення коштів з рахунків ТОВ "Дніпро-Черемош" на суму близько одного мільйона гривень.
Позивач підкреслює, що висновок службового розслідування від 11.02.2022 не дав відповіді на ключові питання: чому не було виконано рішення господарського суду Дніпропетровської області; чому виконавче провадження здійснювалося з неналежною особою; чому не надано правову оцінку діям державних виконавців; чому слідчі, маючи достатні докази та рішення судів, діяли всупереч завданням кримінального провадження; чи були їхні дії свідомим порушенням службових обов'язків. На думку позивача, ці обставини підтверджують необхідність проведення нового службового розслідування.
11.06.2024 через підсистему "Електронний Суд" відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач наголошує, що позивач посилається на пункт 2 розділу І Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС №893 від 07.11.2018, однак саме за скаргою позивача вже було проведено службове розслідування, про що свідчать матеріали справи та відзив відповідача. Відповідач підкреслює, що відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, а також рапорти про порушення, що мають ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення таких ознак посадовою особою поліції за наявності достатніх даних.
Відповідач також звертає увагу, що позивач помилково тлумачить ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023 у справі №160/3742/22. У зазначеній ухвалі суд лише витребував відповідний наказ та висновок службового розслідування у зв'язку з їх відсутністю у матеріалах справи, але не робив висновків щодо застосування пункту 2 розділу І Порядку №893. Відповідач наголошує, що у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 30.03.2023, ухваленій за результатами розгляду справи по суті, також відсутні будь-які посилання на пункт 2 розділу І Порядку №893. Навпаки, у постанові зазначено, що за скаргою позивача вже було проведено службове розслідування, і суд застосував положення пункту 1 розділу ІІ Порядку №893, який визначає підстави для призначення службового розслідування.
Таким чином, на думку відповідача, службове розслідування вже було проведено, а тому правові підстави для призначення нового службового розслідування відсутні.
28.01.2026 через підсистему "Електронний Суд" від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, згідно з якою Національна поліція України просить закрити провадження в адміністративній справі № 320/14201/24 на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи зазначене клопотання, відповідач зазначає, що дана справа не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки цей спір не є публічно-правовим.
Відповідач вказує, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності НПУ щодо непроведення нового службового розслідування та зобов'язання вчинити такі дії стосовно слідчих СВ ВП № 1 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час розслідування ними кримінального провадження № 12012040790000224 від 17.12.2012 фактично стосуються бездіяльності у межах досудового розслідування. Подані позивачем скарги від 18.04.2023 та від 29.05.2023 до НПУ стосувалися саме неналежного проведення слідчими підрозділу поліції досудового розслідування з порушенням норм КПК України, умисного затягування строків та допущення інших грубих порушень кримінального процесуального законодавства.
У зв'язку з цим сторона відповідача наголошує, що для визначення предметної юрисдикції необхідно виходити із суті права чи інтересу, характеру правовідносин та юридичної природи обставин. Посилаючись на правові позиції Конституційного Суду України та сталу практику Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду у подібних правовідносинах (зокрема, у справах № 380/19076/21, № 757/6214/19-а, № 820/2892/18 та інших), відповідач стверджує, що органи дізнання, попереднього слідства та прокуратури під час вчинення діянь, пов'язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій. Діяльність посадових осіб у цій сфері має свої особливості, не належить до сфери управління, а тому оскарження таких дій чи бездіяльності має відбуватися виключно за правилами, установленими Кримінальним процесуальним кодексом України.
Додатково відповідач зазначає, що кримінальним процесуальним законом чітко визначено механізм контролю за законністю дій та рішень службових осіб органів досудового розслідування, який реалізується через інститут процесуального керівництва прокурора, повноваження керівника органу досудового розслідування, а також шляхом оскарження бездіяльності до слідчого судді в порядку статей 303-307 КПК України. Також відповідач звертає увагу на дискреційність повноважень компетентних органів щодо прийняття рішень про проведення службових розслідувань та вказує, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді оскарження відмови чи бездіяльності щодо проведення такого розслідування жодним чином не вплине на хід досудового розслідування та не відновить права особи як учасника кримінального провадження. На підставі викладеного відповідач просить суд закрити провадження у справі, оскільки спір підлягає вирішенню виключно судами за правилами кримінального судочинства.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15.03.2012 господарським судом Дніпропетровської області у справі №23/5005/13/2012 було ухвалено рішення (а.с. 42-44), яким зобов'язано ТОВ "Дніпро-Черемош" передати ТОВ "Автор-Телесервіс" оплачене ТОВ "Автор-Телесервіс" обладнання на суму 107 827,56 грн, а також сплатити штраф у розмірі 59 849,04 грн та 4 550,33 грн. судового збору. Рішення набрало законної сили, однак не було виконано Дніпровським відділом державної виконавчої служби Кам'янського ГУЮ у Дніпропетровській області у встановлений законом двомісячний строк - з 29.05.2012 по 29.07.2012.
У зв'язку з невиконанням судового рішення 17.12.2012 було відкрито кримінальне провадження №12012040790000224 (а.с. 11) за заявою потерпілого. Провадження стосувалось передачі обладнання на суму 107 827,56 грн. Досудове розслідування в кримінальному провадженні здійснювали слідчі СВ ВП №1 Кам'янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області - Марченко Ігор Сергійович та ОСОБА_1 .
За позицією позивача протягом розслідування слідчі не встановили належного керівника ТОВ "Дніпро-Черемош" у відповідний період, проводили процесуальні дії відносно непричетної особи, діяли епізодично та фрагментарно, ігнорували вказівки прокурорів і керівництва. Це призвело до затягування розслідування більш ніж на десять років. У лютому 2020 року слідчі звернулись до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження, однак слідчий суддя відмовив у його задоволенні через неналежність проведених слідчих дій.
23.11.2020 ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська було встановлено порушення з боку слідчого Новосьолова Д.Є., у зв'язку з чим 04.02.2021 було відкрито нове кримінальне провадження №42021040000000106.
22.02.2022 слідчим Юзефовичем Д.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження №12012040790000224 на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України. Це рішення було оскаржене адвокатом Бєліком С.П., однак ухвалою Дніпровського районного суду від 10.05.2022 скаргу залишено без задоволення. Постанова про закриття залишилась чинною.
Позивач неодноразово звертався зі скаргами до Національної поліції України щодо неналежного проведення досудового розслідування та вимагав призначення нового службового розслідування стосовно слідчих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зокрема, скарга від 20.10.2021 була розглянута, і за її результатами 11.01.2022 складено висновок службового розслідування за фактами можливих неправомірних дій окремих поліцейських ГУНП в Дніпропетровській області в ході розгляду звернення ОСОБА_4 від 30.08.2021 з приводу неналежного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12012040790000224, викладених у скарзі адвоката Бєлікова С.П від 20.10.2021 (а.с. 22-27). Позивач вважає, що цей висновок складався лише з переліку слідчих дій без належної правової оцінки їх обґрунтованості та результативності.
02.03.2023 ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/3742/22 було зобов'язано Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області надати до Третього апеляційного адміністративного суду висновок службового розслідування стосовно слідчих СВ ВП №1 Кам'янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при розслідуванні кримінального провадження №12012040790000224 від 17.12.2012, та докази направлення копії висновку службового розслідування (відповіді) ТОВ "Автор-Телесервіс".
Висновок від 11.01.2022 був наданий 30.03.2023.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 22.04.2021 у справі №826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині 3 статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII).
Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (стаття 1 Закону №580-VIII).
Згідно зі статтею 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції".
За приписами частин 1 статті 8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з частинами 1-2 статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Положеннями частини 1 статті 30 Закону №580-VIІІ визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.
Відповідно до статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
За приписами статей 59, 64 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Статут).
Відповідно до частин 1-2 статті 1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно з частиною 3 статті 1 Статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до положень розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 (далі - Правила) під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, окрім іншого: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до пунктів 3 та 4 розділу IV Правил за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12.01.2012 у справі "Горовенки та Бугара проти України" зазначив, що уряди та правоохоронні органи забезпечують те, щоб усі посадові особи з підтримання правопорядку мали відповідні моральні, фізичні та психологічні якості для ефективного виконання своїх функцій і проходили безперервну та ретельну професійну підготовку. Необхідно періодично здійснювати перевірку їхньої придатності для виконання таких функцій.
Суд повторив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 17.06.2008 у справі "Абдулла Їлмаз проти Туреччини").
Разом з тим, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина 1 статті 11 Статуту).
Відповідно до статті 12 Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За правилами статті 13 Статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до статті 14 Статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування.
За приписами частин 1, 4 статті 26 Статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, вчинено інший дисциплінарний проступок, обставини його вчинення підлягають перевірці уповноваженою особою під час проведення такого службового розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок №893), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VІ Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу VІІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Статуту.
Одночасно, аналіз наведених положень діючого законодавства є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Статтею 19 Статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Системний аналіз наведених норм, у взаємозв'язку зі встановленими судом обставинами справи, свідчить про їх дотримання відповідачем.
Так, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 10.05.2022 у справі №209/6142/13-к було розглянуто скаргу потерпілого - адвоката ОСОБА_3 на постанову слідчого ОСОБА_5 від 22.02.2022 про закриття кримінального провадження №12012040790000224. За результатами розгляду ухвалено відмовити в задоволенні скарги представника потерпілого.
Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Зазначене підтверджує законність прийнятого рішення про закриття кримінального провадження та виключає можливість адміністративного суду повторно оцінювати ті самі дії чи бездіяльність слідчих у межах даної справи.
Судом встановлено, що слідчим управлінням ГУНП у Дніпропетровській області було розглянуто скаргу ТОВ "Автор-Телесервіс" за фактами можливих неправомірних дій окремих поліцейських та надано відповідь 11.01.2022. Водночас слідчим управлінням ГУНП також було розглянуто звернення позивача з питання притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчих СВ ВП №1 Кам'янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області.
Згідно з відповіддю ГУНП від 11.01.2022 №2/Б-1184Ад слідчого ОСОБА_2 було звільнено зі служби в поліції наказом ГУНП від 02.08.2021 №326 о/с, а щодо інших осіб сплив строк притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 21 Статуту.
Таким чином, на момент розгляду скарг позивача строки притягнення до дисциплінарної відповідальності сплинули, що виключало можливість застосування дисциплінарних заходів до зазначених осіб.
Разом з тим, розглянувши клопотання представника Національної поліції України про закриття провадження в адміністративній справі № 320/14201/24 на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на таке. Наведені відповідачем правові позиції Верховного Суду щодо належності подібних спорів до юрисдикції кримінального судочинства (зокрема, у справах №№380/19076/21, 380/1427/22, 820/2892/18, 420/12151/22, 757/6214/19-а, 826/2004/18) сформовані за принципово інших фактичних обставин та не є релевантними до правовідносин у цій справі. У зазначених постановах судом касаційної інстанції досліджувалися випадки, коли позивачі оскаржували процесуальні дії або бездіяльність слідчих безпосередньо в межах незавершених кримінальних проваджень, що регулюється нормами КПК України та підлягає контролю з боку слідчого судді.
Натомість, особливістю цієї справи є те, що правовідносини між сторонами вже вийшли за межі суто кримінального процесу та перейшли в площину реалізації внутрішньоорганізаційних управлінських функцій відповідача. Матеріалами справи підтверджується, що за скаргами позивача Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області раніше вже було призначено та проведено службове розслідування стосовно дій поліцейських, за результатами якого складено відповідний висновок. Крім того, на момент звернення позивача до НПУ із вимогою про призначення нового службового розслідування, саме кримінальне провадження стосовно спірних подій було закрите, а встановлені законодавством строки притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності - закінчилися.
З огляду на це, предметом цього спору є виключно оцінка правомірності бездіяльності органу управління поліції щодо розгляду звернень позивача про призначення нового службового розслідування у порядку Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а не оскарження процесуальних дій слідчого в розумінні статті 303 КПК України. Оскільки раніше службове розслідування вже проводилося, висновок складено, кримінальне провадження закрите, а строки дисциплінарного стягнення сплинули, фактичні обставини цієї справи суттєво відрізняються від правових ситуацій у справах, на які посилається відповідач. Оскаржувана бездіяльність стосується виключно управлінсько-дисциплінарної діяльності суб'єкта владних повноважень, що підпадає під дію статті 19 КАС України та належить до юрисдикції адміністративного суду. Таким чином, підстави для задоволення клопотання Національної поліції України про закриття провадження у справі відсутні.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а допустимими - ті, що отримані у спосіб, визначений законом (стаття 74 КАС України). Надані позивачем матеріали (посилання на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду, скарги та доводи про неналежність висновку службового розслідування) не підтверджують факту відсутності службового розслідування чи протиправної бездіяльності відповідача, оскільки відображають суб'єктивну оцінку позивача щодо змісту висновку від 11.01.2022, але не спростовують самого факту його проведення та повідомлення позивача про результати. Таким чином, зазначені матеріали не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у розумінні статей 73-74 КАС України.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись наведеними вище нормативно-правовими приписами та беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідач довів належними та допустимими доказами проведення службового розслідування та відсутність правових підстав для його повторного призначення, а тому заявлені вимоги позивача не підлягають задоволенню.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Автор-Телесервіс" про визнання протиправною бездіяльності Національної поліції України щодо непроведення нового службового розслідування та зобов'язання провести таке розслідування не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, оскільки службове розслідування вже було проведено, його результати позивачу надано, а строки притягнення до дисциплінарної відповідальності сплинули.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.