28 травня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/29974/24
Провадження № 11-сс/820/358/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2026 року у кримінальному провадженні №12024240000001463 від 29.10.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сухівці Рівненського району Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст.263 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_8 , який працює механізатором ТОВ «Агрохолдинг «Зоря», засновником якого є ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «ВІТАГРО», та здійснює підживлення полів вказаного підприємства аміачною селітрою, про свої злочинні наміри, спрямовані на корисливе, протиправне, таємне викрадення аміачної селітри, яка належить ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «ВІТАГРО», попередньо залучивши до протиправної діяльності ОСОБА_9 . Таким чином, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , вступили у попередню змову та досягли спільного злочинного наміру, спрямованого на таємне викрадення чужого майна.
В подальшому, діючи в умовах воєнного стану, введеного на всій території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та в подальшому неодноразово продовжений іншими Указами Президента України, 20.02.2025 ОСОБА_7 зателефонував до ОСОБА_8 та домовилися про вчинення в той же день крадіжки аміачної селітри, належної ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «ВІТАГРО» на полі неподалік сіл Бронники та Михайлівка Рівненського району Рівненської області.
Так, ОСОБА_7 20.02.2025, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з власного мобільного телефону зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що йому потрібно приїхати на поле неподалік сіл Бронники та Михайлівка Рівненського району Рівненської області, де його буде чекати ОСОБА_8 , на що ОСОБА_9 погодився.
Надалі ОСОБА_9 , діючи відповідно до вказівки ОСОБА_7 , 20.02.2025 узгодив по телефону з ОСОБА_8 місце зустрічі, а саме на полі неподалік сіл Бронники та Михайлівка Рівненського району Рівненської.
Реалізуючи злочинний умисел, в період часу з 20 год 57 хв по 21 год 11 хв, 20.02.2025 ОСОБА_9 на невстановленому транспортному засобі приїхав на поле неподалік сіл Броники та Михайлівка Рівненського району Рівненської області звідки за допомогою ОСОБА_8 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, передбачаючи та свідомо бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, таємно, погрузили в транспортний засіб 3 тони аміачної селітри, належної ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «ВІТАГРО», вартістю 21546,00 гривень за тонну, після чого, ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 8000 грн в якості грошової винагороди за вчинення крадіжки.
Вищевказаними умисними протиправними діями ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спричинили ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «ВІТАГРО» майнової шкоди на загальну суму 64 638 гривень.
Крім того, ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, діючи всупереч спеціальному Порядку набуття права власності громадянами на окремі види майна, затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року №2471-XII, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622 (далі - Правил), діючи умисно, незаконно без передбаченого законом дозволу на придбання бойових припасів при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах (дата, час, місце), але не пізніше ніж 05.03.2025, здійснив придбання, та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
В порушення вищевказаних норм, ОСОБА_9 , достовірно знаючи як виглядає вогнепальна зброя та бойові припаси 04.03.2025, отримав від ОСОБА_7 , на зберігання, нарізний мисливський карабін калібру 7,62х39 мм, який є цивільної вогнепальною зброєю та який придатний до стрільби та сто десять патронів, які є військовими боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї, 7,62 мм, проміжними патронами з кулею зі сталевим осердям.
Надалі, 05.03.2025, в період часу з 06 год 40 хв по 08 год 34 хв, під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 на території Рівненської області Рівненського району Обарівської сільської ради у будинку, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером№ 5624687400:04:010:0880, було виявлено та вилучено: нарізний мисливський карабін «МКМ-072Сб», серії НОМЕР_1 , калібру 7,62х39 мм, виготовлений ПАТ «Завод Маяк» (м. Київ, Україна) шляхом промислової переробки 7,62 мм автомата АКМ (індекс 6П1), виробництва ВО «Іжмаш», СРСР, який придатний до стрільби та сто десять патронів, які є військовими боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї, 7,62 мм, проміжними патронами з кулею зі сталевим осердям, з яких: двадцять патронів - виробництва Луганського верстатобудівного заводу, м. Луганськ СРСР, 1962 р.в., сім патронів - виробництва машинобудівного заводу імені Леніна м. Фрунзе (Бишкек) СРСР, 1963 р.в., шістдесят два патрони - виробництва Тульського патронного заводу, м. Тула СРСР (з них двадцять патронів 1975 р.в., сорок два патрони 1966 р.в.), двадцять один патрон - виробництва Климовськогоштамповочного заводу м. Климовськ СРСР, 1981 р.в., до самозарядного карабіну конструкції Сімнова (СКС), автоматів конструкції Калашникова (АК, АКМ, АКМС), ручних кулеметів конструкції Калашникова (РКК, РККС), ручного кулемету конструкції Дегтярьова (РКД), та іншої зброї калібру 7,62х39 мм.»
22 січня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч. 1 ст.263 КК України.
18 травня 2026 року прокурор Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , який полягає у забороні залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 23:00 год. до 06:00 год. наступного дня без дозволу слідчого, прокурора або суду за виключенням випадків необхідності прослідувати до медичного закладу для отримання медичної допомоги ним або доньці, з покладенням обов'язків: повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування свідками, підозрюваним ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2026 року клопотання прокурора задоволено частково та застосовано стосовно ОСОБА_7 строком по 18 липня 2026 року запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період з 23:00 год. до 06:00 год. наступного дня без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням випадків необхідності прослідувати до медичного закладу для отримання ним медичної допомоги ним або до місця укриття під час оголошення сигналу «Повітряна тривога»,з покладенням зобов'язання прибувати до слідчого, прокурора, суду, слідчого судді за кожною вимогою та покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2026 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що органом досудового розслідування не було доведено, а слідчою суддею не було встановлено передбачених частиною 1 статті 194 КПК України обставин, з якими кримінальний процесуальний кодекс безпосередньо пов?язує можливість застосування до особи запобіжних заходів.
На переконання сторони захисту, стороною обвинувачення не доведено наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також не доведено недостатності застосування більш м?якого запобіжного заходу для запобігання заявленому у клопотанні ризику впливу на свідків та іншого підозрюваного ОСОБА_8 .
Ризик переховування прокурор обґрунтовував виключно тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень та суворістю можливого покарання у разі визнання ОСОБА_7 винуватим. Однак сама лише тяжкість можливого покарання при можливому визнанні підозрюваного винним не може свідчити про існування ризику, передбаченого п. 1 ч.
1 ст. 177 КПК України.
Водночас матеріали провадження свідчать про протилежне, а саме про належну процесуальну поведінку підозрюваного, який довгий час обізнаний про здійснення досудового розслідування, належним чином виконував покладені на нього раніше процесуальні обов'язки, не порушував умов запобіжного заходу, з'являвся за всіма викликами слідчого та прокурора, має постійне місце проживання, раніше не судимий, має міцні соціальні зв?язки та постійне місце роботи.
За таких обставин сторона обвинувачення не довела існування ризику,
передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України..
Ні у клопотанні, ні під час судового засідання сторона обвинувачення не навела жодного конкретного факту, який би свідчив про намагання чи намір ОСОБА_7 впливати на будь-якого свідка або іншого учасника кримінального провадження. Також не зазначено жодної конкретної особи, щодо якої існує реальна загроза незаконного впливу.
Фактично висновок суду зводиться до абстрактного припущення про те, що
сама лише наявність свідків у кримінальному провадженні автоматично створює відповідний ризик.
За наведених обставин наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не знайшла свого підтвердження належними та допустимими доказами, у зв?язку з чим висновок слідчого судді про його існування є передчасним та необґрунтованим.
Захисник вважає, що домашній арешт навіть у нічний час є значно суворішим обмеженням прав особи, а ніж особисте зобов?язання. Однак у своєму клопотанні прокурор не навів жодного належного обґрунтування неможливості застосування щодо ОСОБА_7 більш м?якогозапобіжного заходу у вигляді особистого зобов?язання.
Посилання виключно на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може вважатися належним та достатнім обґрунтуванням неможливості застосування більш м?якого запобіжного заходу.
Більше того, вина підозрюваного у вчиненні інкримінованого кримінального
правопорушення на даний час не доведена у встановленому законом порядку, а тому
твердження прокурора щодо «ставлення до фактично вчиненого» є безпідставними та такими, що суперечать принципу презумпції невинуватості.
Сумніви прокурора щодо можливого невиконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов?язків ґрунтуються виключно на припущеннях та суб?єктивному переконанні останнього, оскільки не підтверджуються жодними конкретними фактами, які б свідчили про неналежну процесуальну поведінку підозрюваного.
Натомість матеріали кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_7 належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов?язки, з?являвся за всіма викликами слідчого та прокурора, не порушував умов раніше застосованого запобіжного заходу, має постійне місце проживання, роботу та міцні соціальні зв?язки.
За таких обставин висновок слідчого судді про недостатність застосування м?якого запобіжного заходу є необґрунтованим, не підтверджується матеріалами кримінального провадження та не відповідає вимогам ст.ст. 176, 184, 194 КПК України.
Окремо варто звернути увагу, що єдиним ризиком, який слідчий суддя визнав доведеним, є ризик незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного.
При цьому ухвалою слідчого судді на ОСОБА_7 вже покладено процесуальний обов?язок утримуватися від спілкування зі свідками та іншим підозрюваним - ОСОБА_8 , що саме по собі є достатнім та ефективним заходом для усунення відповідного ризику й забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Незважаючи на це, слідчий суддя додатково застосував до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту, який за таких обставин с надмірним, необґрунтованим та фактично дублює вже покладені процесуальні обов?язки.
Звертаємо увагу суду, що ОСОБА_7 є батьком трьох дітей, а його донька ОСОБА_10 є особою з інвалідністю другої групи з дитинства та відповідно висновку ЛКК від 01.01.2026, є обмеженою у самообслуговуванні, здатності до орієнтації та спілкуванні, здатності контролювати свою поведінку, а тому потребує постійного догляду.Стан її здоров?я також обумовлює необхідність регулярного відвідування медичних закладів, у тому числі у м. Львові та м. Києві, що нерідко потребує ночівлі у зазначених містах. Крім того, стан здоров? ОСОБА_11 періодично потребує негайної госпіталізації та невідкладного транспортування до медичних закладів.
При цьому сім?я проживає у сільській місцевості, де прибуття бригади швидкої медичної допомоги часто потребує значного часу, у зв?язку з чим ОСОБА_7
змушений самостійно доставляти доньку до медичних закладів власним транспортом, у тому числі у нічний час.
Важливо також зазначити, що ОСОБА_7 є єдиним членом сім?ї, який має
посвідчення водія та фактично здійснює керування транспортним засобом.
Зазначені обставини були достеменно відомі стороні обвинувачення, у зв?язку з чим прокурор у своєму клопотанні просив застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання у період з 23:00 год. до 06:00 год. наступного дня без дозволу слідчого, прокурора або суду, за винятком випадків необхідності прослідувати до медичного закладу для отримання медичної допомоги ним особисто або його донькою.
Саме з огляду на наявність у клопотанні прокурора зазначеного виключення сторона захисту не вбачала необхідності у поданні додаткових доказів на підтвердження стану здоров? ОСОБА_11 та потреби у постійному догляді за нею.
Однак слідчий суддя, не з?ясувавши жодних обставин, які обумовлювали необхідність передбачення такого винятку, частково задовольнив клопотання прокурора та виключив із резолютивної частини ухвали положення щодо можливості залишення ОСОБА_7 місця проживання у разі необхідності отримання медичної допомоги ним особисто або його донькою - ОСОБА_12 .
За таких обставин прийняте рішення є необґрунтованим, непропорційним та таким, що фактично створює реальну загрозу забезпеченню належного лікування,
Позиції учасників судового провадження
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити в повному обсязі з наведених в апеляційній скарзі підстав. Вважають, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та належним чином невмотивованою, а відтак підлягає скасуванню.
Прокурор не визнав апеляційних вимог, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного та його захисника, думку прокурора, перевіривши надані матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Згідно зістаттею 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 оскаржує застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки вважає, що відсутні ризики, передбаченістаттею 177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 не містить обґрунтування потреби саме такого ступеня втручання у права і свободи особи.
Слідчий суддя, частково задовольняючи клопотання прокурора при застосуванні запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, зазначив,що прокурором доведено, що на даній стадії досудового розслідування існують ризикипереховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків або потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, слідчий суддя, враховуючи наявні ризики, а також визначеніст.178 КПК України обставини, мету та підстави застосування запобіжних заходів (забезпечення належної процесуальної поведінки), вагомість наявних доказів, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні даних кримінальних правопорушень, обґрунтування прокурора, наведені у поданому клопотанні, тяжкість можливого призначеного покарання, особу підозрюваного ОСОБА_7 , дійшов висновку, що належну процесуальну поведінку останнього забезпечить запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, який полягає в забороні залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період з 23:00 год. до 06:00 год. наступного дня без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням випадків необхідності прослідувати до медичного закладу для отримання медичної допомоги ОСОБА_7 , з покладенням на нього зобов'язання прибувати до слідчого, прокурора, суду, слідчого судді за кожною вимогою, а також відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_13 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024240000001463 від 29.10.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України.
22.01.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч. 1 ст.263 КК України.
29 січня 2026 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 28.03.2026.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , відповідно до вимог статей193,194 КПК України,належним чином не дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого і дійшов помилкового висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 18 липня 2026 року стосовно ОСОБА_7 .
Колегія суддів звертає увагу, що прокурор у клопотанніпросив застосування в межах досудового розслідування запобіжний захід у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , пославшись на те, що 4-х місячний строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні закінчується 21.05.2026 року.
Відповідно до ч.6 ст.181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Як вбачається з матеріалів справи чотирьох місячний строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні закінчився 22.05.2026 року.
Прокурор Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся із клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту 18 травня 2026 року, тобто в межах строку досудового розслідування.
При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про продовження строку досудового розслідування.
Таким чином, строк тримання особи під домашнім арештом може бути застосований або продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2026 року клопотання прокурора задоволено частково та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 18 липня 2026 року, тобто поза межами строку досудового розслідування.
Слідчий суддя не звернув уваги на те, що строк досудового розслідування закінчується 22 травня 2026 року та застосував стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 18 липня 2026 року.
Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки застосування запобіжного заходу здійснюється виключно в межах строку досудового розслідування, ухвала слідчого судді є незаконною, висновки слідчого судді містять істотні порушення вимог КПК, що є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до вимог статті 409, 412 КПК України.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2026 року.
При цьому колегія суддів зазначає, що оскільки як на час розгляду клопотання судом першої інстанції, так під час розгляду апеляційної скарги прокурором не надано судового рішення про продовження строку досудового розслідування, тому у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст.263 КК України, слід відмовити.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 18 липня 2026 року, з покладанням обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст.263 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3