Справа № 465/7884/25 Головуючий у 1 інстанції: Мигаль Г.П.
Провадження № 22-ц/811/3248/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
26 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
секретаря Гаврилюк Я.Ю.
з участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2025 року в складі судді Мигаль Г.П. в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання кредитного договору недійсним,-
встановив:
У вересні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача АТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним.
12.09.2025 позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила забезпечити позов шляхом заборони Акціонерному товариству "Універсал банк" здійснювати нарахування пені, щомісячних платежів, інших штрафних санкцій та процентної ставки в розмірі 3,1% на місяць від загальної суми заборгованості щодо кредитного договору № N20.30.0016648723 від 09.05.2025, укладеним між АТ "Універсал банк" та ОСОБА_1 до вирішення питання по суті.
Заявник зазначала, що 09.05.2025 близько 15 год. 10 хв. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , отримала телефонний дзвінок від невідомої особи чоловічої статі, яка представилась співробітником банку "Приватбанк" з номеру мобільного оператора зв'язку НОМЕР_1 , та яка шахрайськими діями, переконаннями, психологічним впливом, під приводом збереження грошей, методом раптовості обманула ОСОБА_1 та змусила укласти договір №N20.30.0016648723 від 09.05.2025 в мобільному додатку "Монобанк" про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг в банку АТ "Універсал Банк". За умовами вказаного вище кредитного договору ОСОБА_1 , як позичальник, отримала споживчий кредит "Розстрочка на картку" у розмірі 79 920,00 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_2 рахунок НОМЕР_3 . Невідома особа своїми шахрайськими діями змусила ОСОБА_1 перерахувати декількома транзакціями кредитні кошти в загальній сумі 79920 грн. на карткові рахунки НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , які належать невідомій особі. За даним фактом Львівським районним управлінням поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області розпочато кримінальне провадження №12025142370000253, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, проводяться необхідні слідчі дії по встановленню невідомої особи, яка вчинила шахрайські дії відносно ОСОБА_1 . На даний час досудове розслідування триває, встановлюються особи, які вчинили дане кримінальне правопорушення.
Вказувала, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно, в даному випадку банком нараховуються відсотки процентної ставки в розмірі 3,1% на місяць від загальної суми заборгованості, і така заборгованість станом на день подання заяви становить близько 114000 гривень, хоча тіло кредиту становить 80000 грн. Незастосування заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог. При цьому забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки при незадоволенні судом позовних вимог позивача, відповідач взмозі буде відновити нарахування таких процентних ставок за кредитним договором а також нарахування втрачених. Просила заяву задовольнити.
Оскаржуваною ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" про визнання кредитного договору недійсним - відмовлено.
Ухвалу оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі зазначає, що між нею та АТ «Універсал Банк» виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Вказує, що на даний час за кредитним договором №N20.30.0016648723 від 09.05.2025 нараховуються відсотки та станом на 14.08.2025 загальна сума заборгованості складає близько 120 000,00 грн. Також, при подальшому нарахуванні таких відсотків, це призведе до чималого фінансування зобов'язання перед позивачкою у вигляді заборгованості, а також АТ «Універсал Банк» може передати персональні дані щодо ОСОБА_1 до бази даних ТОВ «Українське бюро кредитних історій», що унеможливить отримання кредиту позивачкою у будь якому іншому банку або передання боргу колекторським компаніям. З огляду на вище наведене, необхідно заборонити АТ «Універсал Банк» нараховувати відсотки за кредитом та збільшувати заборгованість.
Додає, що зверталась до АТ «Універсал Банк» про вчинення відносно неї шахрайських дій, а також необхідність нарахування відсотків по кредиту, однак банком не було враховано ситуацію та відмовлено у зупиненні нарахування відсотків, тому з даного приводу змушена була звернутися до суду.
Вважає, що даний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами і його невжиття дійсно утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до неможливості захисту її законних прав, поновлення порушеного права в майбутньому у випадку задоволення її позовних вимог.
Просить ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2025 року про відмову в забезпеченні позову скасувати та постановити нову, якою заборонити АТ «Універсал Банк» здійснювати нарахування пені, щомісячних платежів, інших штрафних санкцій та процентної ставки 3,1% на місяць від загальної суми заборгованості щодо кредитного договору №N20/30/00166/48723 від 09.05.2025 укладеним між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , до вирішення судового спору по суті.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду удового рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення позивачки та її представника на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявниця не обґрунтувала, яким чином незастосування такого виду забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду про визнання договору недійсним.
Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення колегія суддів враховує таке.
Згідно з частинами 1, 2 статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За вимогами пункту 3 частини 1статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині 1статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (пункт 2 частини 1 статті 150 ЦПК України).
Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачка звернулась до суду з позовом про визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору № N20.30.0016648723 від 09.05.2025, укладеного між Акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 та зобов'язання АТ «Універсал Банк» видалити персональні дані щодо ОСОБА_1 та договору позики №20.30.0016648723 від 09.05.2025 з бази даних ТОВ «Українське бюро кредитних історій», а також з власних електронних баз, серверів, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, використання, розповсюдження та передачу кредитної історії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Такі правові висновки викладені Верховний Судом у постановах від 17.06.2024 року у справі №644/1482/22, від 01.05.2024 року у справі №638/6777/23, від 21.02.2024 року у справі №201/9686/23, від 11.08.2022 року у справі №522/1514/21 та інших.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі №914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17 дійшла висновку про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка не довела, що невжиття відповідних заходів може зробити неможливим належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову про визнання недійсним кредитного договору.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 10 статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Закріплена зазначеною статтею 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Таким чином, вжиті заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачу вчиняти дії з виконання укладеного між сторонами кредитного договору, визнання якого недійсним є предметом позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину ще до ухвалення та набрання законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним та повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов'язань за цим договором, ще до ухвалення судом рішення по суті спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину та спонукаючи сторони до невиконання умов договору, що свідчить про недотримання положень частини10 статті 150 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2025 року у справі №916/4954/23.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня2006року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених в апеляційній скарзі немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 27 травня 2026 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк