Постанова від 26.05.2026 по справі 943/482/24

Справа № 943/482/24 Головуючий у 1 інстанції: Кос І.Б.

Провадження № 22-ц/811/3300/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю представників позивача Царука А.П., Лосина О.Б., Куть Н.В., представника відповідача Іваницького Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Іваницького Ярослава Олеговича на рішення Буського районного суду Львівської області від 19 серпня 2025 року в складі судді Коса І.Б. у справі за позовом Приватного підприємства "Укртекстрейдинг" до ОСОБА_1 , Буської міської ради Золочівського району Львівської області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання незаконним набуття права власності, визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності з припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності з припинення права власності, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

встановив:

У березні 2024 року позивач ПП «Укртекстрейдинг» через представника за посадою директора Царука А.П. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , Буської міської ради Золочівського району Львівської області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання незаконним набуття права власності, визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності з припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності з припинення права власності, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вимоги обгрунтовані тим, що рішенням загальних зборів співвласників майнових паїв СТОВ «Україна» від 30.11.2005 вирішено виділити ОСОБА_2 , яка володіє майновим сертифікатом на суму 208 985 грн., тракторну бригаду №2 у с. Купче на суму 166 681 грн., зокрема, наступне майно з порушенням структури майнових паїв: майстерня с. Купче; станок токарний; станок свердлильний; електротелер; станок точильний; горно ковальське; прохідна тракторної бригади; склади запасних частин; навіси на с/г машини; бензосклад; артезіанська свердловина; огорожа тракторної бригади; естакада; цистерни.

13.11.2019 проведено державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно за ОСОБА_2 , яка у подальшому, 11.06.2020 передала належне їй на праві власності нерухоме майно тракторної бригади, як внесок у статутний капітал ПП «Укртекстрейдинг».

При цьому, наказом Міністерства юстиції України №1302/5 від 08.04.2021 задоволено скаргу відповідача ОСОБА_4 на дії державного реєстратора прав на нерухоме майно, у якій відповідач просив провести перевірку правомірності державної реєстрації за ОСОБА_2 та ПП «Укртекстрейдинг» права власності на спірне нерухоме майно, скасовано раніше прийняті рішення про державну реєстрацію за третьою особою ОСОБА_2 та позивачем ПП «Укртекстрейдинг» права власності на спірне нерухоме майно тракторної бригади.

23.03.2021 представник позивача Царук А.П., ознайомившись із матеріалами вищевказаної скарги відповідача ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, дізнався про те, що відповідач ОСОБА_4 , як і позивач, також є власником спірного нерухомого майна згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21.05.2007, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Купченської сільської ради Буського району Львівської області №16 від 16.04.2007, що прийняті на підставі рішення загальних зборів уповноважених власників майнових паїв СТзОВ «Україна» від 31.03.2007, якими всупереч вищевказаному рішенню загальних зборів співвласників майнових паїв СТзОВ «Україна» від 30.11.2005 про виділення спірних об'єктів нерухомого майна тракторної бригади третій особі ОСОБА_2 , загальними зборами уповноважених власників майнових паїв СТзОВ «Україна» прийнято рішення від 31.03.2007 про виділення того ж самого нерухомого майна тракторної бригади на користь відповідача ОСОБА_4 , незважаючи на те, що раніше те саме спірне майно вже було передане ОСОБА_2 , що свідчить про підроблення наступного протоколу загальних зборів уповноважених власників майнових паїв СТзОВ «Україна» від 31.03.2007 на користь відповідача ОСОБА_4 .

За вказаним фактом внесені відомості до ЄРДР за №12021140170000012 за ч. 1 ст. 366 КК України, де в ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до книг обліку свідоцтв (майнових сертифікатів) про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі реорганізованого, виданих Купченською сільською радою власників майнових паїв було 60 осіб, кількість свідоцтв - 70. Загалом встановлено, що власниками майнових паїв було 134 особи.

Відповідно до п. 4.1 Наказу Міністерства аграрної політики №16 від 07.02.2001 «Про затвердження Рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства» на зборах має бути визначено, що Збори Співвласників є правомочними за умови присутності на них не менше двох третин співвласників і рішення приймаються більшістю голосів, представлених на Зборах Співвласників. Отже, кворум є правомочним за умови присутності не менше двох третин співвласників із числа 134 пайовиків, тобто не менше 89 осіб, однак присутніх учасників загальних зборів співвласників майнових паїв було 57.

Разом з цим, ОСОБА_5 , як секретар загальних зборів, вніс у протокол завідомо неправдиві відомості про наявність кворуму, необхідного для проведення вказаних зборів, якого фактично не було, зазначивши, що збори є правомірні.

Наведені вище обставини підтверджуються ухвалою Буського районного суду Львівської області від 20.01.2022 в справі №943/2417/21, яка було постановлена судом в рамках кримінального провадження та якою звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Відтак, із аналізу вищезазначеного вбачається, що відповідач ОСОБА_4 без жодних на те правових підстав набув право власності на нерухоме майно, яке в законний спосіб раніше до того вже було передано ОСОБА_2 , яка надалі передала його позивачу ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ», а тому представник позивача вважає незаконним спірне рішення виконавчого комітету Купченської сільської ради Буського району Львівської області №16 від 16.04.2007 «Про оформлення права власності на будівлі майстерні /В-1, 310м2, гаражі з навісами / А-1, 360,8м2, прохідної / Б-1, 13,7м2, гараж / Г-1, 281,2м2, майстерні / Д-1, 215,9м2, складу / Е-1, 201,6м2, бензоскладу АЗС / Ж-1, 6,7м2, що знаходяться в АДРЕСА_1 »; а також вважає незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ №451243 від 21.05.2007, які просить визнати незаконними та скасувати, оскільки вони базуються та є похідними від протоколу №6 загальних зборів від 31.03.2007 співвласників майнових паїв, що перебуває у користуванні СТзОВ «Україна», у який секретарем даних зборів ОСОБА_5 було внесено неправдиві відомості про кількість осіб, необхідних для їх проведення та яких фактично на цих зборах не було.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_4 протиправно набув право власності на нерухоме майно, таке підлягає витребуванню у відповідача на користь позивача. Наведене беззаперечно свідчить про порушення прав, свобод та законних інтересів позивача, а тому для захисту його порушених прав, продставник просить заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Просив визнати незаконним набуття права власності ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г-1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Купченської сільської ради Буського району Львівської області від 16.04.2007 №16; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21.05.2007, яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Купченської сільської ради Буського району Львівської області від 16.04.2007 №16; скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г-1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з припиненням права власності ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В- 1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г-1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за Приватним підприємством «Укртекстрейдинг» право власності на об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г-1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати у ОСОБА_4 на користь Приватного підприємства «Укртекстрейдинг» об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г- 1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскаржуваним рішенням Буського районного суду Львівської області від 19 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним набуття права власності ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г-1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувано у ОСОБА_4 на користь Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г- 1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» судовий збір у розмірі 6056,00 грн. (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок).

Рішення суду в частині задоволених позовних вимогоскаржив представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Іваницький Я.О., в оскаржуваній частині з рішенням не погоджується.

Зазначає, що 21.05.2007 ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21.05.2007 та Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14614104 від 21.05.2007.

Надалі, через більш як 12 років, а саме 07 листопада 2019 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на спірне нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №188638140 від 13.11.2019.

11 червня 2020 року ОСОБА_2 внесла спірне нерухоме майно до статутного капіталу ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ», що підтверджується Актом приймання-передачі майнового внеску у статутний капітал ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» від 11.06.2020, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Ю.П. та зареєстрованого в реєстрі за №698, №699.

12 червня 2020 року ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» зареєстрував за собою право власності на спірне нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №212668736 від 16.06.2020.

31.12.2020 ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» звернувся до Кам'янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України, про що свідчить відмітка у правому нижньому куті цієї заяви Чергового Кам'янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області.

27.01.2021 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021140170000012.

24 лютого 2021 року ОСОБА_4 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії державного реєстратора прав на нерухоме майно, покликаючись на те, що із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався про проведення державної реєстрації права власності на належне йому нерухоме майно загальною площею 1389,9 кв.м., по АДРЕСА_1 , спершу в 2019 році за ОСОБА_2 , а в подальшому 2020 року за ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ», хоча таке належить йому на праві власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21.05.2007, яке ніким не скасоване та є чинним. Також, він не відчужував даного нерухомого майна ОСОБА_2 чи ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ», а тому вважав дії державних реєстраторів щодо проведення реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за вказаними особами незаконними та просив скасувати рішення про державну реєстрацію таких прав.

Наказом Міністерства юстиції України №1302/5 від 08.04.2021 задоволено скаргу ОСОБА_4 та скасовано рішення державного реєстратора №49660487 від 13.11.2019 (про державну реєстрацію за ОСОБА_2 ) та рішення державного реєстратора №52675101 від 16.06.2020 (про державну реєстрацію за ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ»).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.08.2021 у справі №910/7022/21, відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "УКРТЕКСТРЕЙДИНГ" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування вищевказаного наказу Міністерства юстиції України № 1302/5 від 08.04.2021.

При цьому, суд першої інстанції зауважив, що у поданих ОСОБА_2 документах не була вказана адреса тракторної бригади, тому зі змісту цих документів неможливо ідентифікувати об'єкт нерухомого майна, що передається у власність ОСОБА_2 .

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 року у справі №910/7022/21 апеляційну скаргу Приватного підприємства "УКРТЕКСТРЕЙДИНГ" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 у справі №910/7022/21 - без змін.

Зазначені судові рішення в касаційному порядку не оскаржувались.

14.12.2021 до Буського районного суду Львівської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12021140170000012 від 27 січня 2021 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч. 1 ст. 366 КК України (обвинувачення щодо підробки протоколу №6 Загальних зборів від 31.03.2007).

Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 20.01.2022 вищенаведене клопотання ОСОБА_5 було задоволено і його звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, тобто із нерабілітуючих обставин.

Зазначає, що в ухвалі від 20.01.2022 у справі №943/2417/21 суд насправді не досліджував доказів та не встановлював факту, чи здійснювалась підробка протоколу №6 загальних зборів уповноважених власників майнових паїв СТзОВ «Україна» від 31.03.2007, а лише процитував позицію сторони обвинувачення, викладену в обвинувальному акті.

При цьому, сторона захисту своєї вини в інкримінованому злочині не визнавала, а лише просила звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Верховний Суд у Постанові від 29.07.2021 року у справі №552/5595/18 роз'яснив, що за змістом статей 284, 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення».

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що при постановлені Ухвали від 20.01.2022 у справі №943/2417/21 Буський районний суд Львівської області не досліджував доказів та не встановлював факту щодо того чи здійснювалась підробка протоколу №6 загальних зборів уповноважених власників майнових паїв СТзОВ «Україна» від 31.03.2007, а ОСОБА_5 просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, не визнаючи при цьому ані вини у вчинені кримінального правопорушення, ані факту вчинення кримінального правопорушення, вважає, що ухвала Буського районного суду Львівської області від 20.01.2022 у справі №943/2417/21 не має преюдиційного значення, інші висновки суду першої інстанції є протиправними.

В свою чергу, звертає увагу, що із віндикаційним позовом може звернутися лише власник відповідного майна.

Водночас, позивач ПП «Укртекстрейдинг» не був, та й не міг бути власником спірного майна на час оформлення протоколу №6 загальних зборів від 31.03.2007, оскільки набув таке майно лише 11.06.2020, внаслідок його передання як внеску у статутний капітал ОСОБА_2 .

Позивач ПП «Укртекстрейдинг» не був на момент пред'явлення позову та не є станом на сьогодні власником спірного майна, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 08.04.2021 № 1302/5 скасовано рішення від 13.11.2019 № 49660487 та від 16.06.2020 №52675101 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 та позивачем права власності на нерухоме майно.

Наказ Міністерства юстиції України визнано правомірним рішенням Господарського суду м. Києва від 19.08.2021 у справі №910/7022/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021.

При цьому судами було встановлено, що слідуючи архівному витягу від 25.03.2019 №268 з протоколу №5 загальних зборів співвласників майнових паїв, що перебувають у користуванні СТОВ "Україна" від 30.11.2005 та акту прийому-передачі СТОВ "Україна" майна в натурі від 23.12.2005 у власність ОСОБА_2 передано тракторну бригаду, розташовану у с. Купче Буського району Львівської області, однак у вказаних документах не вказана адреса цієї тракторної бригади.

Наявність довідок від 12.06.2018 №293, від 29.01.2019 №41, виданих Купченською сільською радою Буського району Львівської області, в яких вказано, що за адресою: с. Купче Буського району Львівської області знаходяться об'єкти нерухомого майна тракторної бригади АДРЕСА_2 , не спростовують відсутність у правовстановлюючих документах ОСОБА_2 відомостей необхідних для ідентифікації спірного об'єкту (не тільки адреси, а ще й площі нерухомого майна).

Таким чином, державний реєстратор Поліщак М.В. прийняла оскаржуване рішення за обставин, коли подані документи не давали змогу встановити набуття права власності ОСОБА_2 на тракторну бригаду, а відповідно до відомостей за результатами пошуку інформації в Державному реєстрі прав, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.11.2019 №188636623, сформованими державним реєстратором Поліщак М.В. перед прийняттям оскаржуваного рішення, за скаржником ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на будівлі, розташовані за тією ж адресою, що і тракторна бригада.

Як вбачається, із Витягу з Державного реєстру речових прав за ОСОБА_2 право власності було зареєстровано на нерухоме майно, за єдиною ідентифікуючою ознакою - адресою (про відсутність відомостей щодо якої у правовстановлюючих документах було наведено вище), без визначення при цьому площі об'єкту нерухомості та його технічних характеристик.

Таким чином, рішення від 13.11.2019 № 49660487, прийняте державним реєстратором Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області Поліщак Марією Василівною, підлягало скасуванню, як прийняте в порушення вимог п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 10, п. п. 4, 5 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону, абзацу 1 п. 12, п. п. 51, 58 Порядку №1127».

Крім цього, навіть якщо припустити, що протокол №6 від 31.03.2007 загальних зборів СТзОВ «Україна» справді був підробленим, то на момент його підробки (2007 рік) відповідне майно могло належати або СТОВ "Україна", або ОСОБА_2 (в залежності від того, чи пов'язаний перехід права власності на нерухоме майно на той період часу із його державною реєстрацією) але аж ніяк не ПП «Укртекстрейдинг», яке отримало це майно як внесок ОСОБА_2 у статутний капітал підприємства аж 11.06.2020.

Таким чином ПП "Укртекстрейдинг" не було та не є належним позивачем у справі, оскільки його права не було порушено за вищеописаних обставин, а висновки суду про задоволення позовних вимог є протиправними.

Також, виходячи із суб'єктного складу, а саме відповідачами у справі є ОСОБА_4 та Буська міська рада Золочівського району Львівської області, судовий збір у розмірі 6056,00 грн. мав бути пропорційно стягнутий із обох відповідачів - по 3028,00 грн.

Просить скасувати рішення Буського районного суду Львівської області від 19.08.2025 в частині задоволених позовних вимог Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ», а саме щодо: визнання незаконним набуття права власності ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г-1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , витребування у ОСОБА_4 на користь Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» об'єкта нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г- 1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ», а саме щодо: визнання незаконним набуття права власності ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г-1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , витребування у ОСОБА_4 на користь Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» об'єкта нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г- 1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Здійснити новий розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Стягнути із Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» на користь ОСОБА_4 судові витрати, понесені останнім у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

21.10.2025 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» на апеляційну скаргу, у якому покликаючись на обставини спірних правовідносин та заперечуючи доводи апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині визнання незаконним набуття права власності ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно тракторної бригади є обгрунтованими та підлягають до задоволення, оскільки спірне майно в той час належало третій особі ОСОБА_2 , тому повторна передача майна відповідачу порушує принципи цивільного законодавства (добросовісності, справедливості) та суперечить правовій визначеності, як складової принципу верховенства права; є по суті відібранням від однієї приватної особи майна на користь іншої приватної особи, що не є виправданим втручанням у право власності, а також передача спірного майна відповідачу відбулась на підставі підробленого протоколу №6 загальних зборів співвласників майнових паїв від 31.03.2007, шляхом внесення до нього секретарем зборів ОСОБА_6 завідомо неправдивих відомостей про наявність кворуму, необхідного для проведення вказаних зборів, якого фактично не було, про що вбачається із ухвали Буського районного суду Львівської області від 20.01.2022 в справі №943/2417/21, яка набрала законної сили від 28.01.2022.

Крім того, суд також дійшов висновку, що необхідно задольнити позовні вимоги Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» в частині витребування у відповідача ОСОБА_4 спірного нерухомого майна, набутого ним незаконно, без відповідної правової підстави.

Суд врахував правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2025 року в справі №359/1378/17 та правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, зокрема, що власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

При цьому, заявлені ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» вимоги про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності з припиненням права власності, а також визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно є неефективними, тому в задоволенні таких суд відмовив.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначив, що згідно пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, тому, оскільки воєнний стан не припинений та не скасований, суд дійшов виснвоку, що трьохрічний строк позовної давності позивачем ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» не пропущений.

Також суд вважав помилковими покликання представника відповідача про те, що ухвала Буського районного суду Львівської області від 20.01.2022 у справі №943/2417/21 не має преюдиційного значення для розгляду даної справи, з огляду на те, що суд не досліджував доказів, не встановлював факту підробки протоколу №6 загальних зборів уповноважених власників майнових паїв СТзОВ «Україна» від 31.03.2007, а ОСОБА_5 просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, не визнаючи при цьому вини у вчиненні кримінального правопорушення та факту вчинення кримінального правопорушення, оскільки кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 закрито на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючою підставою.

Крім цього, суд визнав помилковими доводи представника відповідача про те, що ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» у цій справі є неналежним позивачем, оскільки у 2007 році власником спірного майна він не був, а тому його право не порушено, однак такі доводи сторони відповідача є непослідовними та взаємосуперечливими, а також спростовуються тим, що згідно рішення загальних зборів співвласників майнових паїв №5 від 30.11.2005 спірне нерухоме майно СТзОВ «Україна» передала третій особі ОСОБА_2 на підставі Акту прийому - передачі СТзОВ «Україна» майна в натурі від 23.12.2005, що не заперечується сторонами по справі, тому суд вважає безпідставними покликання представника відповідача на те, що із віндикаційним позовом вправі звертатися лише СТзОВ «Україна», яке було припинено.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що порушеними в цій справі слід вважати права ОСОБА_2 , яка може бути належним позивачем у справі, оскільки такі є непослідовними та суперечать попередній позиції, яка висловлена стороною відповідача, зокрема щодо належності позивача СТзОВ «Україна», а також те, що третя особа ОСОБА_2 розпорядилась належними їй спірними об'єктами нерухомого майна шляхом передачі як внеску до статутного капіталу позивача ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» згідно акту приймання-передачі від 11.06.2020, тому ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» є належним позивачем у даній справі, зважаючи також і на те, що із моменту скасування державної реєстрації його права власності на спірне нерухоме майно згідно наказу Міністерства юстиції України від 08.04.2021 №1302/5, яким право власності на спірні об'єкти нерухомого майна вибули із власності ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» поза його волею та в даний час перебувають у власності відповідача ОСОБА_4 .

Що стосується доводів представника відповідача про те, що наказ Міністерства юстиції України від 08.04.2021 №1302/5 визнано правомірним за рішенням Господарського суду м. Києва від 19.08.2021 в справі №910/7022/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021, суд вказав, що правомірність вказаного наказу Мінюсту не є предметом спору в цій справі, як і ним не спростовується підставність позовних вимог у частині визнання незаконним набуття відповідачем права власності на об'єкти спірного нерухомого майна та витребування майна із чужого незаконного володіння відповідача.

Також суд вирішив питання судових витра, стягнувши з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (задоволено дві позовні вимоги із шести заявлених), що становитиме 6056 грн. (3028 х 2).

Перевіряючи оскаржуване рішення суду першої інстанції колегія суддів враховує, що Конституція України у статті 41 гарантує право кожному володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Моментом виникнення майнових прав, а саме: суб'єктивних прав учасників правовідносин, пов'язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).

При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Судом встановлено, що третій особі в цій справі ОСОБА_2 належав на праві власності майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства СТзОВ «Україна», м. Буськ, Промислова в розмірі 208985,40 грн. або 6,7358% від загальної вартості майна пайового фонду цього підприємства, що підтверджується Свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 07.04.2001.

За наявності майнового сертифікату на суму 208985 грн. третя особа ОСОБА_2 звернулась із заявою до загальних зборів співвласників майнових паїв, що перебуває у користуванні СТзОВ «Україна», у якій ОСОБА_2 просила виділити їй спірну тракторну бригаду №2 в с. Купче на суму 166681 грн., яка задоволена на вищевказаних зборах пайовиків (за - 269, проти - 0, утрималось - 0), про що вбачається із архівного витягу №268 від 25.03.2019 із протоколу №5 від 30.11.2005.

Як убачається із Виписки СТзОВ «Україна» із протоколу зборів №5 співвласників майнових паїв від 30.11.2005, третя особа ОСОБА_2 отримала від СТзОВ «Україна» майно тракторної бригади АДРЕСА_2 , з порушенням структури майнових паїв, а саме: майстерня с. Купче; станок токарний; станок свердлильний; електротелер; станок точильний; горно ковальське; прохідна тракторної бригади; склади запасних частин; навіси на с/г машини; бензосклад; артезіанська свердловина; огорожа тракторної бригади; естакада; цистерни.

З Акту прийому - передачі СТзОВ «Україна» майна в натурі від 23.12.2005 слідує, що на виконання вищевказаного рішення зборів співвласників майнових паїв №5 від 30.11.2005, СТзОВ «Україна», в особі директора Березяка О.З., передала третій особі в цій справі ОСОБА_2 тракторну бригаду №2 в с. Купче на суму 166 891 грн., яка 07 листопада 2019 року зареєструвала у встановленому законом порядку своє право власності на спірне нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №188638140 від 13.11.2019.

У подальшому, 11 червня 2020 року третя особа по справі ОСОБА_2 , у порядку розпорядження спірним нерухомим майном, висловила свою волю на передачу належного їй на праві власності нерухомого майна - нежитлових будівель загальною площею 1389,9 кв.м. та споруд тракторної бригади № НОМЕР_3 , загальною площею 1389,9 кв.м., по АДРЕСА_1 , вартістю 166891,00 грн., як внеску до статутного капіталу позивача ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ», що вбачається із Акту приймання-передачі майнового внеску у статутний капітал ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» від 11.06.2020, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Ю.П. та зареєстрованого в реєстрі за №698, №699.

12 червня 2020 року позивач ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» зареєстрував за собою право власності на спірне нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №212668736 від 16.06.2020.

24 лютого 2021 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії державного реєстратора прав на нерухоме майно, покликаючись на те, що із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнався про проведення державної реєстрації права власності на належне йому нерухоме майно загальною площею 1389,9 кв.м., по АДРЕСА_1 , спершу в 2019 році за ОСОБА_2 , а в подальшому 2020 року за ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ», хоча таке належить йому на праві власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21.05.2007, яке ніким не скасоване та є чинним, а також він не відчужував даного нерухомого майна ОСОБА_2 чи ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ», тому вважав дії державних реєстраторів щодо проведення реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за вказаними особами незаконними та просив скасувати рішення про державну реєстрацію таких прав.

Наказом Міністерства юстиції України №1302/5 від 08.04.2021 задоволено вказану скаргу ОСОБА_4 , скасовано рішення державного реєстратора №49660487 від 13.11.2019 (про державну реєстрацію за ОСОБА_2 ) та скасовано рішення державного реєстратора №52675101 від 16.06.2020 (про державну реєстрацію за ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ»).

В свою чергу, як слідує із матеріалів справи, після передання у 2005 році третій особі ОСОБА_2 спірної тракторної бригади АДРЕСА_3 , таке майно у подальшому повторно передано в користь відповідача ОСОБА_4 на підставі протоколу загальних зборів співвласників майнових паїв, що перебуває у користуванні СТзОВ «Україна» за №6 від 31.03.2007.

Після цього, відповідач ОСОБА_4 на підставі вказаного протоколу №6 від 31.03.2007, оформив за собою право власності на спірні об'єкти вищевказаної тракторної бригади, отримавши оспорювані позивачем рішення Купченської сільської ради Буського району Львівської області №16 від 16.04.2007; свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21.05.2007 та Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14614104 від 21.05.2007.

Таким чином, правовою підставою набуття відповідачем ОСОБА_4 речового права на спірне нерухоме майно, що належало тетій особі Царук Г.В., є протокол №6 від 31.03.2007, із якого слідує, що поступила заява від власника майнового паю ОСОБА_4 , який володіє майном згідно свідоцтв про право власності на майновий пай члена КСГП (майнові сертифікати) ЛВ №11027294, ЛВ №339695, ЛВ №110272297, ЛВ №11027297 на загальну суму 169543,00 грн., у якій останній просив виділити майно з порушенням структури, а саме: майстерня с. Купче; станок токарний; станок свердлильний; електротейлер; станок точильний; горно ковальський; прохідна тракторної бригади; склади запасних частин; навіси на с/г машини; бензосклад; водонапірна башня, артезіанська скважина; огорожа тракторної бригади; огорожа бензоскладу; естакада; цистерни. При цьому, як слідує із указаного протоколу, що участь у цих зборах взяли 57 власників майнових паїв, які проголосували за це рішення, а усіх пайовиків було 76.

Зважаючи на те, що рішення суду по суті спору оскаржується лише відповідачем та виключно у частині задоволених позовних вимог, колегія суддів, слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства та статті 367 ЦПК України, законність оскаржуваного рішення в іншій частині, не перевіряє.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка зводиться до того, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Враховуючи характер спірних правовідносин та доводи апеляційної скарги, колегія суддів констатує, що виключним правовим питанням у даному спорі є можливість пред'явлення відповідних вимог позивачем, тобто наявність прав вимоги в останнього та можливість задоволення таких у відповідній частині.

За змістом частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиціальні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиціального значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиціальне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

При цьому на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21)).

Колегією суддів встановлено, що певні правовідносини між сторонами врегульовані, у тому числі, судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Судом встановлено, що Наказом Міністерства юстиції України №1302/5 від 08.04.2021 задоволено скаргу ОСОБА_4 , скасовано рішення від 13.11.2019 № 49660487, прийняте державним реєстратором Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області Поліщак Марією Василівною (про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на об'єкти нерухомого майна тракторної бригади АДРЕСА_3 ) та скасовано рішення від 16.06.2020 за № 52675101, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенком Юрієм Пилиповичем (про державну реєстрацію за ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» на це ж майно).

Зазначений наказ Мінюсту оскаржувався ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» у судовому порядку, оскільки 12.06.2020 нерухоме майно - тракторну бригаду № 2 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 внесла у статутний капітал цього підприємства, а рішенням від 16.06.2020 за № 52675101, прийнятим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенком Юрієм Пилиповичем, ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» зареєструвало право власності на нерухоме майно тракторну бригаду № НОМЕР_3 загальною площею 1389,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.08.2021 у справі № 910/7022/21 у задоволенні позову ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним, скасування наказу Міністерства юстиції України та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 шляхом накладення заборони ОСОБА_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 та іншим особам змінювати будь-які характеристики, адресу, проводити реконструкцію, демонтувати, відчужувати, передавати в оренду, іпотеку, тощо, передавати будь-які права та вчиняти будь-які інші дії, спрямовані на зміну характеристик, відчуження чи передачу прав на нерухоме майно; заборони суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна тракторної бригади № НОМЕР_3 загальною площею 1389,9 кв.м. ( Опис: споруди тракторної бригади №2: №1 - огорожа; №3 - естакада; літ «Е» водонапірна башта. Складові частини об'єкту: майстерня літ «В-1», загальна площа 310 кв.м.; майстерня літ «Д-1», загальна площа 215,9 кв.м.; прохідна літ «Б-1», загальна площа 13,7 кв.м.; АЗС літ «Ж-1», загальна площа 6,7 кв.м.; склад літ «Є-1», загальна площа 201,6 кв.м.; гараж літ «Г-1», загальна площа 281,6 кв.м.; гараж літ «А-1», загальна площа 360,8 кв.м.;) за адресою: АДРЕСА_1 - з моменту набрання рішенням законної сили.

Постановою Північного Апеляційного Господарського суду від 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 у справі №910/7022/21 - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладено на її заявника - позивача у справі.

Поновлено дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 у справі №910/7022/21.

У касаційному порядку зазначені судові рішення не оскаржували та знаходяться у законній силі, а відтак Наказ Міністерства юстиції України №1302/5 від 08.04.2021 - чинний.

Зокрема, що стосується суті матеріальних правовідносин, то у межах розгляду цієї справи судами встановлено, що згідно відомостей Державного реєстру прав, державний реєстратор Поліщак М.В. на підставі оскаржуваного рішення відкрив розділ на тракторну бригаду №1960168346206, вніс запис про право власності на неї №34128416 за ОСОБА_2 на підставі архівного витягу від 25.03.2019 №268 з протоколу №5 загальних зборів співвласників майнових паїв, що перебуває у користуванні СТОВ «Україна» від 30.11.2005, акту прийому-передачі СТОВ «Україна» майна в натурі від 23.12.2005, довідок від 12.06.2018 №293, від 29.01.2019 №41, виданих Купченською сільською радою Буського району Львівської області.

Так, відповідно до архівного витягу від 25.03.2019 №268 з протоколу №5 загальних зборів співвласників майнових паїв, що перебуває у користуванні СТОВ “Україна» від 30.11.2005 та акту прийому-передачі СТОВ “Україна» майна в натурі від 23.12.2005 у власність ОСОБА_2 передано тракторну бригаду, розташовану у с. Купче Буського району Львівської області, однак у вказаних документах не вказана адреса цієї тракторної бригади.

Суди дійшли висновку, що наявність довідок від 12.06.2018 № 293, від 29.01.2019 № 41, виданих Купченською сільською радою Буського району Львівської області, в яких вказано, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться об'єкти нерухомого майна тракторної бригади АДРЕСА_2 , не спростовує відсутність у правовстановлюючих документах ОСОБА_2 відомостей необхідних для ідентифікації спірного об'єкту (не тільки адреси, а ще й площі нерухомого майна).

Таким чином, суди дійшли переконання, що державний реєстратор Поліщак М.В. прийняла оскаржуване рішення за обставин, коли подані документи не давали змогу встановити набуття права власності ОСОБА_2 на тракторну бригаду, при цьому, відповідно до відомостей за результатами пошуку інформації в Державному реєстрі прав, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.11.2019 №188636623, сформованими державним реєстратором Поліщак М.В. перед прийняттям оскаржуваного рішення, за скаржником ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на будівлі, розташовані за тією ж адресою, що і тракторна бригада.

Як наслідок суди визнали, що скарга ОСОБА_4 обґрунтовано задоволена, а підстави для скасування наказу Міністерства юстиції України від 08.04.2021 №1302/5, відсутні.

Іншими словами, беззаперечним на даний час є те, що рішення державних реєстраторів від 13.11.2019 № 49660487, а також від 16.06.2020 за № 52675101, за яким проведено державну реєстрацію права власності за позивачем ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» на об'єкти нерухомого майна тракторної бригади АДРЕСА_3 , - скасовані.

Разом з цим, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових права на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та обмежень.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно із статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині 1 статті 317 ЦК України, у тому числі й право володіння.

Таким чином, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов'язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Вказаний за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постановах від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19.

В свою чергу, відповідний правовстановлюючий документ (правочин (договір) є підставою для переходу до особи прав на нерухомість, тобто породжує відповідні зобов'язання з передачі майна, а безпосередньо набуття особою усіх повноважень власника (володіння, користування, розпорядження) відбувається в момент внесення до реєстру відповідного запису про державну реєстрацію отриманого речового права.

Враховуючи наведене, обов'язковим для констатації є і те, що незважаючи на скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію за ОСОБА_2 , а у подальшому за ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ», права власності на об'єкти нерухомого майна тракторної бригади № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідні правовстановлюючі документи, на підставі яких проведена первинна державна реєстрація (тобто за ОСОБА_2 ), а саме протокол №5 загальних зборів співвласників майнових паїв, що перебуває у користуванні СТОВ «Україна» від 30.11.2005, акт прийому-передачі СТОВ «Україна» майна в натурі від 23.12.2005, довідки від 12.06.2018 №293, від 29.01.2019 №41, видані Купченською сільською радою Буського району Львівської області, є чинними та до сьогоднішнього дня ніким не оспорюються.

Більше того, на час прийняття рішення про внесення у статутний капітал ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» спірного нерухомого майна, а саме 12.06.2020, ОСОБА_2 була управомоченим суб'єктом, оскільки відповідні рішення державних реєстраторів були скасовані Мінюстом лише 08.04.2021.

Наведене у своїй сукупності свідчить про те, що позивач ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» є особою, інтереси, права та обов'язки якої порушуються реєстрацією право власності на спірні будівлі за ОСОБА_4 .

Іншими словами, колегія суддів погоджується з тим, що ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» належить відповідне право вимоги, яке має бути повно та всебічно перевірене судом на предмет підставності.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на безпідставність доводів сторони відповідача про те, що ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» у цій справі є неналежним позивачем, через відсутність такої правової категорії у цивільному процесуальному законі чи судовій практиці.

Зокрема, у випадку відсутності підстав для задоволення позову, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні такого за безпідставністю матеріально правової вимоги, а не через неналежність особи позивача.

В свою чергу, ухвалою Буського районного суду Львівської області від 20.01.2022, що набрала законної сили, справа № 943/2417/21, секретаря зборів пайовиків (який склав протокол №6 від 31.03.2007, тобто документ, у тому числі на підставі якого відповідач став власником спірного майна) ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

При цьому, слідуючи змісту зазначеної ухвали, судом встановлено такі фактичні обставини щодо спірного протоколу №6 від 31.03.2007, зокрема, що відповідно до книг обліку свідоцтв (майнових сертифікатів) про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі реорганізованого, виданих Купченською сільською радою власників майнових паїв було 60 осіб, кількість свідоцтв - 70. Загалом встановлено, що власниками майнових паїв було 134 особи. Відповідно до п. 4.1 Наказу Міністерства аграрної політики №16 від 07.02.2001 «Про затвердження Рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства» на перших зборах має бути визначено, що Збори Співвласників є правомочними за умови присутності на них не менше двох третин співвласників і рішення приймаються більшістю голосів, представлених на Зборах Співвласників. Отже, кворум є правомочним за умови присутності не менше двох третин співвласників із числа 134 пайовиків, тобто не менше 89 осіб, однак присутніх учасників загальних зборів співвласників майнових паїв було 57, однак, ОСОБА_5 , як секретар загальних зборів, вніс у протокол завідомо неправдиві відомості про наявність кворуму, необхідного для проведення вказаних зборів, якого фактично не було, зазначивши, що збори є правоправні.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» роз'яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Виходячи із наведених роз'яснень, звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа припиняється з нереабілітуючих для особи підстав.

Так, у статті 284 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати. До нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить, зокрема, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається (див. постанову Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі № № 930/497/23 (провадження № 51-4798км23).

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 398/571/15-ц (провадження № 61-1059св20) висловлено правову позицію, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

У постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 346/4425/18 (провадження № 61-7008св21) зроблено висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України є нереабілітуючими обставинами, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини шкоду.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року в справі № 367/6377/17 (провадження № 61-975св23).

Як наслідок, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що кримінальне провадження закрито щодо ОСОБА_5 , як секретаря загальних зборів співвласників майнових паїв, що перебували у користуванні СТзОВ «Україна», із нереабілітуючих підстав.

Таким чином, звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи чи визнання її невинною у вчиненні злочину, оскільки у такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння.

Іншими словами, ухвала Буського районного суду Львівської області від 20.01.2022, яка знаходиться у законній силі, справа № 943/2417/21має преюдиційне значення для спірних правовідносин, тому дає беззаперечні підстави для констатації факту підробки протоколу № 6 загальних зборів співвласників майнових паїв від 31.03.2007 року, на підставі якого та рішень виконкому № 16 від 16.04.2007, Купчинською сільською радою 21.05.2007, відповідачу ОСОБА_4 видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України від 14.02.1992 № 2114-ХІІ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі - Закон № 2114-ХІІ), об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Указом Президента України від 29.01.2001 № 62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» передбачено розробку та здійснення комплексу організаційних заходів щодо: уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, з урахуванням майна, що призначалося, але не використано для погашення заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів у зв'язку зі списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства; визначення розмірів паїв колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, що не були ними одержані в натурі, грішми або цінними паперами при припиненні членства (далі - паї), а також встановлення осіб, які є їх власниками; запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати); забезпечення вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину; виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна. У зв'язку з цим забезпечено утворення комісій з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки.

Згідно із пп. 8, 9 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 № 62 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.04.2001 № 305/5496), чинному на час виникнення спірних відносин, кожен із співвласників має право скористатися своїм паєм в один із таких способів: об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новоствореної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім'ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

У статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначено, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Власники майнових паїв є співвласниками пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства і володіють, користуються та розпоряджаються цим майном на праві спільної часткової власності.

У постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 129/4248/13-ц зазначено, що член КСП має право вимагати виділення майнового паю, а підприємство вирішувати питання про його склад, структуру і спосіб виділення. Законодавством передбачено дотримання прав та інтересів обох сторін під час видачі-отримання майнового паю в разі виходу громадянина з КСП.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Оскільки майно колективних сільськогосподарських підприємств належить на праві спільної часткової власності його членам, а тому його співвласники здійснюють свої права за спільною згодою і жоден з співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників, рішення щодо виділення в натурі частки з майна повинно прийматися на загальних зборах співвласників одностайно.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 132/2483/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 131/475/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 527/1436/15-ц.

Аналіз указаних норм матеріального права та правових висновків дає підстави для висновку, що: власники майнових паїв реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства є співвласниками пайового фонду майна підприємства. Вказане майно належить їм на праві спільної часткової власності відповідно до ступеня трудової участі кожного в діяльності реорганізованого підприємства; право члена колективного сільськогосподарського підприємства на майновий пай засвідчується відповідним документом - майновим сертифікатом. Це право не пов'язується з конкретним майном і залишається до його виділення у натурі; кожний із членів підприємства має право, крім іншого, отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім'ї і використати його на свій розсуд, відчужити пай будь-яким способом; питання про виділення конкретного майна в натурі окремим співвласникам (групам співвласників) вирішується виключно рішенням зборів співвласників, яке оформляється протоколом цих зборів; на підставі рішення зборів співвласників підприємство-правонаступник (користувач майна) здійснює виділення зі складу пайового фонду майна у натурі конкретним власникам; право власності на виділене зі складу пайового фонду нерухоме майно виникає у власників (групи співвласників) із часу державної реєстрації права власності на це нерухоме майно.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2008 №315 затверджено Рекомендації щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, відповідно до пунктів 2.4, 2.5, 4.4 яких управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень про відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

Разом із тим, подібна норма передбачалась чинним на момент виникнення спірних правовідносин п. 4.1 Наказу Міністерства аграрної політики №16 від 07.02.2001 «Про затвердження Рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства», зокрема, що на перших зборах має бути визначено, що Збори Співвласників є правомочними за умови присутності на них не менше двох третин співвласників і рішення приймаються більшістю голосів, представлених на Зборах Співвласників.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 140/640/16-ц (провадження № 61-3064св18) зазначено, що «за змістом статей 5, 7 - 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності і його пайовий фонд майна складається з балансової вартості як основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінних паперів, акцій, так і грошових коштів; а майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника в колективне майно, визначеним на дату паювання (та скоригований на день вибуття працівника з господарства).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року в справі № 131/475/16-ц (провадження № 61-37867св18) вказано, що «оскільки майно колективних сільськогосподарських підприємств належить на праві спільної часткової власності його членам, а тому його співвласники здійснюють свої права за спільною згодою і жоден з співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників, рішення щодо виділення в натурі частки з майна повинно прийматися на загальних зборах співвласників одностайно.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 квітня 2019 року у справі № 132/2483/16-ц (провадження № 61-4128св19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 133/2267/18 (провадження № 61-20137св19) вказано, що «підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників. Отже, питання щодо виділення майнового паю в натурі, способу такого виділення, визначення конкретного майна, яке передається власнику майнового паю, відноситься до виключної компетенції зборі співвласників».

Враховуючи наведене, а також те, що третій особі у справі ОСОБА_2 належав на праві власності майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства СТзОВ «Україна» у розмірі 208985,40 грн. або 6,7358% від загальної вартості майна пайового фонду цього підприємства, що підтверджується Свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 07.04.2001, звернення ОСОБА_2 із заявою до загальних зборів співвласників майнових паїв, що перебуває у користуванні СТзОВ «Україна» та прохання виділити їй спірну тракторну бригаду № НОМЕР_3 в с. Купче на суму 166681 грн., яка була задоволена на зборах пайовиків (за - 269, проти - 0, утрималось - 0), що у подальшому було підставою для державної реєстрації права власності на відповідний майновий комплекс за нею та передання такого у статутний капітал позивача ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ», однак, реєстрацію, попри зазначене, права власності на цей же об'єкт за відповідачем ОСОБА_4 у 2007 році, на підставі підроблених документі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимоги ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» про визнання незаконним набуття права власності ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г-1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В свою чергу, регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Так, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Витребування майна із чужого незаконного володіння - це передбачений законом спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

При цьому, стаття 400 ЦК України вказує на обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Велика Палата Верховного Суду раніше виснувала, що право на витребування майна з незаконного володіння може мати як власник, так і законний користувач майна (див., наприклад, постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (пункт 95), від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на спірне нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, згідно з яким власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та багатьох інших.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі № 911/3034/15 (911/3692/20). Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності і добросовісності такого набуття.

При цьому, не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови ВС від 22.06.2021 у справі №00/606/18 (п. 61), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п. 211), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (п. 55), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (п. 5.66)).

Виходячи із зазначеного, колегія суддів враховує і латинську максиму male enim nostro iure uti non debemus (ми не маємо погано користуватися своїм правом) та акцентує на фундаментальній важливості принципу добросовісності у правовій системі.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони правовідносин (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц тощо), зокрема процесуальних.

Потрібно розмежовувати матеріальну та процесуальну добру совість, зловживання процесуальними правами і зловживання матеріальними (цивільними) правами як за сферою застосування відповідних юридичних конструкцій, так і за наслідками такого застосування.

Матеріальна добра совість визначається, зокрема, пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України, а процесуальна, - зокрема, статтею 44 ЦПК України (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 4 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2025 року у справах № 758/10275/21 і № 754/3801/23 тощо).

Колегія суддів розділяє твердження суду першої інстанції про те, що повторна передача спірного майна відповідачу ОСОБА_4 порушує принципи цивільного законодавства (добросовісності, справедливості) та суперечить правовій визначеності, як складовій принципу верховенства права, оскільки є по суті відібранням від однієї приватної особи майна на користь іншої приватної особи, що не може вважатися виправданим втручанням у право власності.

Так, у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що судове рішення про задоволення віндикаційного позову саме по собі є достатньою підставою для внесення державним реєстратором відповідних записів до Державного реєстру. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (п. 84, п. 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №466/8649/16-ц).

Враховуючи наведене та усталену судову практику, колегія суддів вважає раціональним задоволення судом першої інстанції вимоги ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» про витребування у ОСОБА_4 на користь підприємства об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г- 1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки лише такий підхід праворозуміння та правозастосування дає можливість для висновку про належний судовий захист порушених прав позивача та зможе відновити такі.

Зважаючи на запровадження 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану, що на на даний час не припинений та не скасований та приписи Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України про те, що у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, колегія суддів погоджується з тим, що трирічний строк позовної давності позивачем ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» пропущено не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» від 10.02.2010). Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України» від 18.07.2006).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги, відсутні.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу представника позивача залишено без задоволення, а судове рішення без змін, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Іваницького Ярослава Олеговича - залишити без задоволення.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 19 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 26 травня 2026 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк