Справа № 569/5306/26
1-кс/569/4377/26
21 травня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв'язку клопотання слідчого СВ УСБУ в Рівненській області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження № 22025180000000080 від 15.04.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111 КК України, звернувся до суду із вказаним клопотанням, у якому просить обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Своє клопотання обґрунтовує тим, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагськими конвенціями 1907 року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифікований російською федерацією (далі - рф) 22.04.2004), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей належить до території України.
Діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент рф, а також інші невстановлені на даний час досудовим розслідуванням представники влади рф, всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), підготували та розв'язали агресивну війну та військовий конфлікт підрозділів збройних сил рф на території України.
Рішенням Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй від 16.03.2022 на найвищому юридичному рівні констатовано факт вторгнення рф на територію України.
Водночас, згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації рф окремих територій України є 19.02.2014.
Зокрема, з 19.02.2014 представниками рф розпочато збройне вторгнення збройних сил рф, приховане твердженням керівників рф про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту рф та іншими підрозділами зс рф здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18.03.2014 рф оголосила про офіційне включення Криму до її території.
У березні - квітні 2014 року в м. Донецьку та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія рф шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Зокрема, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та зс рф, 07.04.2014 на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
Контроль та координація діяльності цієї терористичної організації, як і її фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та збройних сил рф.
З метою забезпечення режиму окупації та придушення супротиву проти українського населення так званим законодавчим органом ДНР прийнято ряд законів та підзаконних нормативних актів.
Окремі території України, що входять до складу Донецької області є окупованими рф (у тому числі окупаційною адміністрацією рф) починаючи з 07.04.2014, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207.
Згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 затверджено «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», відповідно до якого територія Донецького району Донецької області з 07.04.2014 віднесена до тимчасово окупованих територій, у яких на даний час фактично не діють органи державної влади України.
07.04.2014, за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької області розпочато проведення антитерористичної операції (далі - АТО).
На територіях, які опинилися в окупації, представники держави-агресора створили незаконні органи влади, які поширювали, встановлювали та закріплювали владу російської федерації на місцях.
Водночас, 07.04.2014 у м. Донецьку Донецької області видано так званий «Акт о провозглашении государственной самостоятельности Донецкой народной республики», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «ДНР» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.
При цьому, протягом квітня-травня 2014 року в окремих містах Донецької області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності «ДНР».
13.04.2014, через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України, виконуючий обов'язки Президента України Указом від 14.04.2014 № 405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну АТО із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.
Водночас, за таких обставин 11.05.2014 в окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України проведено так названий «загальний обласний референдум», за результатами якого 12.05.2014 проголошено про суверенітет «ДНР» на території Донецької області.
Надалі представниками самопроголошеної «ДНР», які контролюються окупаційною адміністрацією рф, з числа своїх громадян та місцевого населення області сформовано політично-управлінські (т. зв. «органи державної влади ДНР») та силові органи.
З метою виконання функцій підрозділу силового блоку «ДНР», її самопроголошеним головою видано указ, відповідно до якого, для захисту інтересів «ДНР» та її громадян, створену воєнну структуру «Народна міліція «ДНР», яка дислокується в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Донецької області та має загальну координацію та кураторів із Російської Федерації.
Вищевказана незаконна терористична організація відноситься до збройних формувань, створення яких не передбачене Законами України, яке має організаційну структуру військового типу (поділяються на структурні підрозділи (управління, частини, підрозділи, групи, відділення та ін.) з визначенням особового складу кожного з них, які носять формений одяг військового типу), діють на принципах єдиноначальності та субординації, використовують знаки розрізнення, мають воєнізований характер завдань та методів.
При цьому, кожний учасник органів політичного та силового блоків «ДНР» (у т. ч. які долучалися в подальшому до їх складу) усвідомлював, що головним їх завданням є підтримка збройної агресії рф та зміна меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань рф, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій рф на території Донецької області, які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268 від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254 від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680 від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями.
Одночасно, з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на тимчасово окупованій частині Донецької області з числа представників політичного блоку «ДНР» створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій, та, згідно з Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово 6 окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, є органами окупаційної адміністрації рф.
Так, 15.12.2015 на тимчасово окупованій території Донецької області представниками т. зв. «ДНР» прийнято документ з ознаками нормативності «конституцію Донецької народної республіки». Відповідно до вказаного документу, одним із так званих «органів влади ДНР» є «народна рада Донецької народної республіки - парламент Донецької народної республіки», котрий є постійно діючим вищим та єдиним законодавчим (представницьким) органом державної влади «Донецької Народної Республіки», обирається на чотири роки та складається із 100 депутатів.
Після окупації території Донецької області, представниками збройних формувань рф узурповано владні повноваження, встановлено інститут військових комендатур, запроваджено тотальний контроль та жорстке управління у всіх сферах життєдіяльності громади.
Загальновідомо, що у ході масштабної збройної агресії на території України російська федерація регулярно вдається до дій, які по суті неможливо розцінити інакше, як терор проти цивільного населення. Загарбники на тимчасово окупованих територіях вдаються до таких засобів тиску на місцеве населення, як знущання, викрадення, катування та вбивство.
Достовірно знаючи та усвідомлюючи вищенаведені обставини, які є загальновідомим фактом, громадянин України ОСОБА_5 , будучи радикально налаштованою особою, яка не сприймає державної влади в Україні, діючи умисно, підтримуючи злочинні наміри терористичної організації днр, з ідеологічних мотивів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 2014 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території у м. Донецьк Донецької області, добровільно перейшов на бік ворога, вступив до лав військової частини НОМЕР_1 «Народная милиция Донецкой Народной Республики» (мовою оригіналу), в складі якої брав участь у бойових діях на території Донецького району Донецької області проти Сил оборони України, тим самим вчинив дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України.
Разом з тим, 24.02.2022 президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об'єктів по всій території України.
24.02.2022 на виконання злочинного наказу військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї, незаконно вторглися на територію України через державні кордони в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою рф, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї OOH ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії РФ проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти РФ) та ін.).
24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який продовжений у встановлений законом порядку по теперішній час.
З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту. Спротив російській агресії в лічені години згортував всю країну та її мешканців. Міжнародні партнери з перших днів воєнного стану засуджують військові дії російської федерації та надають безпрецедентну підтримку народу України.
Проте, не дивлячись на таку згуртованість та спільну протидію російській агресії, мають місце випадки вчинення «громадянами України» дій, спрямованих на масове знищення людей, на руйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчиняють інші дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Водночас, з метою забезпечення максимального та справедливого покарання таких громадян України, які в умовах воєнного стану вчинять дії направлені на послаблення нашої обороноздатності, посягають на суверенітет, або спричиняють будь-яку шкоду цивільному населенню України Законом України від 03.03.2022 «По внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану», посилено відповідальність за державну зраду, вчинену в умовах воєнного стану.
В ході досудового розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 систематично вчиняє протиправні дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України (перехід на бік ворога в умовах воєнного стану) після набрання чинності Законом України від 03.03.2022 «По внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану», яким встановлено відповідальність за державну зраду, вчинену в умовах воєнного стану.
Зокрема, за вищевказаних обставин, громадянин України ОСОБА_5 , ігноруючи свій громадянський обов'язок, передбачений Конституцією України, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, діючи умисно, з усвідомленням негативних наслідків своїх дій та на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, вже після повномасштабного вторгнення збройних сил рф на територію Україну, тобто в умовах дії в Україні воєнного стану, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, добровільно продовжив проходження військової служби на стороні ворога в лавах військової частини НОМЕР_1 «Народная милиция Донецкой Народной Республики» зс рф та бере участь у бойових діях у складі вказаного підрозділу на території Донецької області.
ОСОБА_5 своїми умисними діями сприяє становленню, утриманню та зміцненню окупаційної влади рф, шляхом безпосередньої участі у бойових діях в лавах військової частини НОМЕР_1 зс рф на тимчасово окупованій території України, з метою недопущення здійснення контролю українською владою на території Донецької області, тим самим вчиняє дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України.
Надалі, прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Рівненської обласної прокуратури у встановленому КПК України порядку, а саме - шляхом розміщення 07.05.2026 у газеті «Урядовий кур'єр» відповідних повісток, здійснено виклик ОСОБА_5 на 13 травня 2026 року задля вручення останньому оригіналу повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111 КК України, та проведення із ним слідчих (процесуальних) дій, однак ОСОБА_5 не з'явився і причини неявки не повідомив.
13.05.2026 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 , а 16.05.2026 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111 КК України, яке вручено у спосіб, передбачений вимогами КПК України.
Оскільки підозрюваний ОСОБА_5 за викликами не з'явився та жодним чином не повідомив про причини неявки, у зв'язку з чим є всі підстави вважати, що підозрюваний переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території з метою уникнення кримінальної відповідальності.
21.05.2026 ОСОБА_5 оголошено у розшук, проведення якого доручено оперативним співробітникам Дубенського РВ УСБУ в Рівненській області.
Обгрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111 КК України, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, а саме: відповіддю на доручення №67/22-168 від 20.05.2026; протоколом огляду від 07.05.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 08.05.2026; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_7 від 08.05.2026; протоколом огляду матеріалів у мережі Інтернет за участю свідка ОСОБА_7 від 08.05.2026; протоколом огляду матеріалів у мережі Інтернет за участю свідка ОСОБА_7 від 08.05.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 08.05.2026; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_8 від 08.05.2026; протоколом огляду матеріалів у мережі Інтернет за участю свідка ОСОБА_8 від 08.05.2026; протоколом огляду матеріалів у мережі Інтернет за участю свідка ОСОБА_8 від 08.05.2026; а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Покликаючись на викладене, слідчий вказує на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111 КК України, а також запобігти ризикам передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливо без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні повністю підтримали клопотання, просили його задоволити з викладених у ньому підстав, вказавши про те, що підозрюваного оголошено у міжнародний розшук, який з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території України, що свідчить про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, тому просять клопотання задовольнити з викладених у ньому підстав.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 розгляд вказаного клопотання покладає на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених до нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно вплинути на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Як встановлено слідчим суддею, СВ УСБУ в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22025180000000080 від 15.04.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111 КК України.
У рамках вказаного кримінального провадження, 13.05.2026 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 , а 16.05.2026 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111 КК України, яке вручено у спосіб, передбачений вимогами КПК України.
Оскільки підозрюваний ОСОБА_5 за викликами не з'явився та жодним чином не повідомив про причини неявки, у зв'язку з чим є всі підстави вважати, що підозрюваний переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території з метою уникнення кримінальної відповідальності.
21.05.2026 ОСОБА_5 оголошено у розшук, проведення якого доручено оперативним співробітникам Дубенського РВ УСБУ в Рівненській області.
Відповідно до відповіді на доручення Дубенського РВ УСБУ в Рівненській області від 21.05.2026, на даний час ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України - в с. Софіївка Алчевського району Луганської області, що дає достатні підстави вважити, що остання переховується від органу досудового розслідування з метою уникнення відповідальності.
Під час розгляду клопотання, слідчим суддею встановлено наявність ризиків передбачених у п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень.
Так, заявлені стороною обвинувачення ризики існують, оскільки на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення, яке характеризуються латентністю його вчинення, складністю та вичерпною можливістю збирання доказів у зв'язку з окупацією російською федерацією території на якій вчинено злочин, співпраці підозрюваного з окупаційними органами влади, у зв'язку з чим необхідний тривалий період часу для пошуку фактичних обставин, які можуть бути використані під час судового розгляду як докази, а перебування підозрюваного на волі призведе до неможливості повного та об'єктивного досудового розслідування з вищенаведених причин, оскільки остання може перешкоджати досудовому розслідуванню шляхом впливу на свідків та інших осіб з метою приховування вказаної протиправної діяльності шляхом схиляння останніх до надання органу досудового розслідування неправдивих показань, повідомлення інших осіб, які причетні до вчинення інших злочинів пов'язаних з окупацією території України, про факти які їй стали відомі у ході слідства, а також впливати іншим чином.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо та показання учасників кримінального провадження отримує усно, що не виключає ризику впливу ОСОБА_5 на свідків після дачі ними показань у ході досудового розслідування до початку судового розгляду.
З метою забезпечення у повному обсязі вимог ч. 2 ст. 2, ст.ст. 91-94 КПК України, а також інших положень цього Кодексу, доцільно врахувати особливу складність даного кримінального провадження, наявність факту вчинення зазначеного кримінального правопорушення на території тимчасово непідконтрольній Україні, а також факт переходу на сторону ворога, може свідчити про наявність в ОСОБА_5 документів, що дають право перебувати та проживати на території російської федерації, яка здійснює контроль на тимчасово окупованих територіях України та інших документів створених ним, при проведенні відповідної протиправної діяльності, які останній може знищити.
Зважаючи на викладені обставини, у разі незастосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виконання необхідних процесуальних дій може значно ускладнитись та призвести до недотримання розумних строків.
Таким чином слідчий суддя прийшов до висновку про неможливість запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування щодо ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Разом з тим, відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Як встановлено слідчим суддею, 21.05.2026 підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у міжнародний розшук, провадження по справі зупинено на підставі ст. 281 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд може розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Наведені обставини дають підстави для розгляду даного клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 за його відсутності.
Також, у даному кримінальному провадженні наявний значний суспільний інтерес, з огляду на той факт, що ОСОБА_5 пред'явлена підозра за вчинення злочину проти основ національної безпеки України, а тому безпосередньо стосується запиту громадянського суспільства на дотримання вимог Конституції України щодо збереження суверенітету та територіальної цілісності України.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Враховуючи викладене те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111 КК України, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, а також в ході розгляду клопотання прокурором та слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним вказаного кримінального правопорушення. Окрім того, обґрунтованими є доводи сторони обвинувачення про необхідність запобігання спробам підозрюваного ухилитися від органів досудового слідства, оскільки останнього оголошено у міжнародний розшук.
Таким чином, із врахуванням ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 186, 193, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Після затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доставити його до органу досудового розслідування, який здійснює кримінальне провадження.
Не пізніше сорока восьми годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, доставити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Рівненського міського суду Рівненської області для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали не зазначати.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Подача апеляційної скарги не зупиняє дію ухвали суду.
Слідчий суддя -