справа № 274/3765/26
провадження № 2-а/0274/52/26
Ухвала
про залишення позову без руху
28.05.2026 року Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Вдовиченко Т.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, поліцейського 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП молодшого лейтенанта поліції Пронь Антона Олеговича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності -
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конюшко Д.Б., звернувся до суду з вищезазначеним позовом, просить суд скасувати постанову серії ЕНА №6939370 від 31.03.2026, винесену поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП молодшого лейтенанта поліції Пронь А.О. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, з тих підстав, що відповідачем не доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.
Також просить поновити пропущений ним строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, з тих підстав, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, має статус учасника бойових дій (надалі - статус УБД) та безпосередньо виконує службово-бойові завдання із захисту Батьківщини в умовах воєнного стану. Через об'єктивні обставини, пов'язані з несенням військової служби, перебування поза межами місця постійної дислокації та неможливістю своєчасно звернутися за професійною правничою допомогою, не мав фізичної можливості подати позов у передбачений законом 10-денний строк.
Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, 31.03.2026 поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП молодшого лейтенанта поліції Пронь А.О. відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА №6939370 від 31.03.2026 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн за порушення вимог ч.4 ст.126 КУпАП.
Позивач реалізує своє право на її оскарження, пред'явивши адміністративний позов про скасування вищезазначеної постанови. Однак позивачем пропущено, встановлений законом строк для її оскарження.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В якості обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом, позивач зазначає, що в період з 31.03.2026 по 26.05.2026 перебував за межами постійної дислокації військової частини, де він проходить військову службу, проте доказів, які б підтверджували зазначені обставини матеріали позовної заяви не містять.
Тому на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, позивачу необхідно надати докази, які б підтверджували викладені ним обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові-для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Частинами 1, 2 ст. 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (частини перша, друга, третя і п'ята статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 4 ст. 126 КУпАП, інспектори патрульної поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені Національної поліції. Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1ст. 122 КУпАП. Така правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року у справі № 724/716/16-а.
З огляду на викладене, судом роз'яснюється право позивача визначитись з належним відповідачем та вказати передбачені п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України відомості відносно нього.
Відповідно до ч. 4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивач, в якості обґрунтування позовних вимог посилається, зокрема на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.02.2026 у справі №274/147/26, проте до матеріалів позовної заяви вказану постанову не долучено.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Згідно вимог ст. 161 КАС України до позовної заяви подається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору.
Посилання на те, що позивач звільнений від сплати судового збору є безпідставним, з огляду на наступне.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, пільги та гарантії їх соціального захисту визначені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За змістом частини другої статті 22 Закону № 3551-XII ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 600/1927/23-а зробив правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Серед переліку пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначеного у статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " немає пільг щодо звільнення від сплати судового збору у справах із вимогами, подібними до тих, зокрема, з якими позивач звернувся у цій справі.
Пільги учасників бойових дій стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин. (правовий висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2020 у справі № 9901/70/20.)
Також подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» викладено у постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі №701/589/22.Таким чином, встановлені п.13 ч. 1ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема, статус ветеранів війни-учасників бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їх прав, пов'язаних винятково із статусом бойових дій, і не поширюються із вимогами, що виходять за межі таких правовідносин, а отже, не стосуються соціального і правового захисту учасників бойових дій.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 є позивачем у вищевказаній справі, предметом позову якої є скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, отже позов у цій справі не стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, позивачем за подання до суду позовної заяви про скасування постанови по справ і про адміністративне правопорушення має бути сплачено судовий збір.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328 грн.
Тому, позивачу необхідно здійснити оплату судового збору за подання до суду позовної заяви про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», тобто 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн. та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Вищевикладене є недоліками позовної заяви, які мають бути усунуті позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160 і 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст. 160, 161, 169, 294 КАС України, суддя
постановив:
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, поліцейського 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП молодшого лейтенанта поліції Пронь Антона Олеговича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Надати позивачу строк тривалістю 10 (десять) днів, який обчислюється з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву буде визнано неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Т.М.Вдовиченко