Справа № 161/3184/23
Провадження № 1-кп/161/378/26
м. Луцьк 28 травня 2026 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області у колегіальному складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференцзв?язку),
обвинуваченої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференцзв?язку),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Луцька обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №42013190130000036 від 12.03.2013, який надійшов від Волинської обласної прокуратури про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Київ, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не працює, одруженої, з вищою освітою, раніше не судимої,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону України від 16.01.2003 № 430-IV), та клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору,
До Луцького міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013190130000036 від 12.03.2013 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України. Вказаний обвинувальний акт затверджений 25.02.2023 року прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Волинської обласної прокуратури ОСОБА_8 .
Обвинуваченою ОСОБА_7 до суду подане клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, в обґрунтування якого зазначено, що потерпілими в даній справі згідно обвинувального акту є ТОВ «ВКФ Луцьккондитер» та ТОВ «Вестконд». Однак, ТОВ ВКФ «Луцьккондитер» ліквідовано за 6 років до складання обвинувального акту, а ТОВ «Вестконд» було створено у 2016 році, тоді як події, зазначені в обвинувальному акті відбувались у 2009-2010 роках. Тому вважає, що зазначені обставини в обвинувальному акті не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення. Також з обвинувального акту не вбачається факту заподіяння матеріальної шкоди ТОВ «Вестконд». Окрім того, обвинувачення неконкретне та абсурдне, матеріальна шкода відсутня. У зв'язку з цим, просила повернути обвинувальний акт прокурору.
В судовому засіданні обвинувачена та її захисник клопотання підтримали, просили повернути обвинувальний акт прокурору.
Прокурор щодо повернення обвинувального акту заперечила, вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам кримінального процесуального кодексу, а вказані стороною захисту недоліки можуть бути виправлені під час подальшого судового розгляду.
Представники потерпілих юридичних осіб ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер» та ТОВ «Вестконд» в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, інші матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.
Згідно з ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:
3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо наявності підстав для повернення обвинувального акту прокурору, суд зазначає наступне.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, передбаченими ст. 7 КПК України, таким як верховенство права і законність. Підставою для повернення обвинувального акту прокурору є його невідповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.
Вимоги до змісту обвинувального акта та його додатків передбачені ст. ст. 109, 291 КПК України.
Положеннями ст. 291 КПК України законодавець встановив процесуальний порядок складення обвинувального акту у кримінальному провадженні, ряд відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначив ті процесуальні документи, що в обов'язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акту.
Як вбачається з ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, серед іншого, такі відомості:
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
До обвинувального акту додаються реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акту, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.
Верховний Суд України у постанові від 24.11.2016 при розгляді справи №5-328кс16 зробив висновок, що «...в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) -це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому».
Юридичною підставою настання кримінальної відповідальності є наявність у суспільно небезпечному діянні особи ознак складу злочину, що передбачений відповідною статтею Особливої частини КК України. Склад злочину включає в себе такі елементи, як: об'єкт злочину, об'єктивну сторону складу злочину, суб'єкт злочину та суб'єктивну сторону. Відсутність хоча б однієї ознаки складу злочину означає відсутність юридичної підстави кримінальної відповідальності і подальшого покарання правопорушника.
Диспозиція частини 4 статті 190 КК України передбачає відповідальність за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою та карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство), є конкретне право власності на певне майно або право на майно, на яке посягає винна особа.
З обвинувального акта вбачається, що діяння обвинуваченої ОСОБА_7 кваліфіковані як придбання права на майно шляхом обману, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та у легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинених повторно за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону України від 16.01.2003 № 430-IV).
Судом встановлено, що в обвинувальному акті прокурором та слідчим порушено вимоги п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки він не містить анкетних відомостей кожного потерпілого у кримінальному провадженні. Так, на другій сторінці обвинувального акту (т.1, а.с.4) зазначено дві потерпілі юридичні особи - ТОВ ВКФ «Луцьккондитер» (код ЄДРПОУ 00382027) та ТОВ «Вестконд» (код ЄДРПОУ 40815627). Далі в обвинувальному акті зазначено ТОВ «ВКФ Луцьккондитер» та ТОВ «ВКФ Луцькондитер», а також ТОВ ВКФ «Луцьккондитер». В дійсності з кодом ЄДРПОУ 00382027 зареєстровано ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер», яке жодного разу правильно в обвинувальному акті не зазначено, а юридичних осіб з іншими назвами, вказаними в обвинувальному акті - ТОВ «ВКФ Луцьккондитер»,ТОВ «ВКФ Луцькондитер» та ТОВ ВКФ «Луцьккондитер» не існує.
Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» було зареєстровано 15.07.1992 року та 01.11.2019 року припинено у зв'язку з визнанням її банкрутом. Правонаступників немає. Тобто на момент складання обвинувального акту юридична особа тривалий час як не існувала.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення двох епізодів шахрайства - придбання шляхом обману (шахрайства), за попередньою змовою групою осіб, повторно, в особливо великих розмірах, «права на майно ТОВ «ВКФ Луцьккондитер», перевівши його на підконтрольну юридичну особу ТОВ «Торговий Дім «Поларт-Трейд», чим спричинила збитків на загальну суму 16 863 556 гривень, тобто придбала право на майно ТОВ ВКФ «Луцьккондитер» в особливо великих розмірах» (цитата). Кому саме - якій юридичні особі спричинено матеріальну шкоду в обвинувальному акті не вказано (т.1, а.с.11).
По другому епізоду ОСОБА_7 інкримінується придбання шляхом обману (шахрайства), за попередньою змовою групою осіб, повторно, в особливо великих розмірах, «придбала право на нерухоме майно ТОВ «Новітні крохмальні технології» на підконтрольну юридичну особу ТОВ «Торговий Дім «Поларт-Трейд», чим спричинила збитків власнику - ТОВ «Новітні крохмальні технології» на загальну суму 12 798 180 гривень, тобто придбала право на майно ТОВ «Новітні крохмальні технології» в особливо великих розмірах» (цитата) (т.1, а.с.15). Водночас ТОВ «Новітні крохмальні технології» не вказано в обвинувальному акті як потерпілу юридичну особу. З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ТОВ «Новітні крохмальні технології» було створено 25.05.2001 року, припинено державну реєстрацію через визнання банкрутом 04.10.2018 року. Правонаступників немає. Тобто на момент складання обвинувального акту юридична особа тривалий час як не існувала.
Окрім того, ТОВ «Вестконд», незважаючи на зазначення як потерпілої юридичної особи, ніде по тексту самого обвинувачення в обвинувальному акті не вказується, яким чином їй спричинено шкоду і в якому розмірі не зазначено. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Вестконд» зареєстроване 07.09.2016 року і на даний час вказане як зареєстроване. Водночас інкриміновані обвинуваченій події відбувалися у 2009-2010 роках, тобто за шість років до його створення та реєстрації, а тому на яких підставах це товариство є потерпілим, яка майнова шкода заподіяна йому кримінальним правопорушенням, з обвинувального акту не вбачається.
На порушення вимог КПК України слідчим та прокурором вказує також наступне. Відповідно до ч. 7 ст. 290 КПК України про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, після чого останній має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті. Згідно з п. 9 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. Потерпілому надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких надано доступ, час. Відповідно до п. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
З реєстру матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акту у кримінальному провадженні №42013190130000036 від 12.03.2013 вбачається, що потерпілим відповідні повідомлення не направлялися, з матеріалами вони не ознайомлювалися (т.1, а.с.53-99).
Також судом встановлено, що в обвинувальному акті прокурором та слідчим порушено вимоги п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки сформульоване обвинувачення не відповідає правовій кваліфікації кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_7 і є не конкретним.
Суть сформульованого обвинувачення, висунутого ОСОБА_7 за ч.4 ст.190 КК України, зводиться до того, що вона «упродовж 2009-2010 років, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою, використавши завідомо підроблені документи, придбала право на нерухоме майно під виглядом правомірних господарських операцій, не повідомляючи відомостей про те, що нерухоме майно ТОВ «ВКФ Луцьккондитер» та ТОВ «Новітні крохмальні технології» є заставним та іпотечним, про що внесені відповідні записи у відповідні реєстри заборон, обтяжень та іпотек, що спричинила ТОВ ВКФ «Луцьккондитер» збитки в особливо великих розмірах». Тобто способом вчинення шахрайства став обман - неповідомлення відомостей про те, що майно є іпотечним і заставним. При цьому ОСОБА_7 не була стороною жодного договору, не складала жодного вказаного у формулюванні обвинувачення документу, кого і коли вона повинна була повідомити про те, що майно заставне та іпотечне в обвинувальному акті не вказано. Чим взагалі передбачений її обов'язок повідомляти про те, що майно заставне й іпотечне також з обвинувального акту не вбачається. Також з обвинувального акту не вбачається як «під виглядом правомірних господарських операцій» обвинуваченою було придбано право на майно шляхом обману. Тобто хто і кого «обманув» не встановлено.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Тобто, обвинувачення повинно бути конкретним і особа має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення її обвинувачують для реалізації свого права на захист.
Відповідно до ст.ст. 8, 62 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Якщо на підставі цього обвинувального акта, призначити судовий розгляд, в порядку передбаченомуст.348 КПК України, суд зобов'язаний буде роз'яснити суть обвинувачення ОСОБА_7 і з'ясувати, чи зрозуміле воно їй. Для виконання вимог цього закону необхідно, щоб виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення було чітким, конкретним і зрозумілим. Не зазначення в обвинувальному акті потерпілих, кому саме і в якому розмірі заподіяно матеріальну шкоду унеможливлює виконання судом вимог ст. 348 КПК України щодо роз'яснення суті обвинувачення ОСОБА_7 в частині формулювання обвинувачення, розміру заподіяної матеріальної шкоди та потерпілих, відшкодування заподіяної шкоди потерпілим.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» №8 від 24.10.2003 року, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
Вказаний принцип також закріплений у ст. 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
В постанові Верховного Суду України (№5-328кс16 від 24.11.2016 року) проаналізовано зміст цієї норми закону, яка передбачає обов'язковість відображення в обвинувальному акті трьох складових: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва формула обвинувачення), формулювання обвинувачення. В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. При цьому, важливим є виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, адже правильне їх відображення має суттєве значення не лише для аргументації висновків сторони обвинувачення, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення та реалізації права на захист в суді.
Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи (Девеер проти Бельгії від 27 лютого 1980 року).
Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти росії») більш ґрунтовно тлумачить принцип закріплений у п.п. «а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки, саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п.79).
Крім того, ЄСПЛ нагадує, що положення п.п «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п.52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п.58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п.34).
Проте, пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення є неконкретним, оскільки в ньому не зазначено потерпілих та розмір заподіяної шкоди, а також відсутній виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та порушує право обвинуваченої на захист.
Ці обставини унеможливлюють прийняття судом законного і обґрунтованого рішення, у підготовчому судовому засіданні. Призначення судового розгляду на підставі цього обвинувального акта, який не відповідає вимогам закону, може призвести до порушення прав потерпілих та обвинуваченої.
Суд вважає, що зазначені у клопотанні обвинуваченої та поясненнях захисника недоліки обвинувального акту є наслідком невиконання стороною обвинувачення вимог закону щодо викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення і порушує право на захист обвинуваченої ОСОБА_7 .
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Отже, єдиним процесуальним шляхом виправлення недоліків обвинувального акту, передбаченим КПК України, є його повернення прокурору. При цьому суд переконаний, що невідповідність обвинувального акту вимогам Кримінального процесуального Кодексу України в даному конкретному випадку не може бути усунута під час судового розгляду, оскільки невстановлення потерпілих, які неодноразово та безуспішно викликалися у попередні судові засідання, не може бути виправлена під час судового розгляду. Встановлення можливих правонаступників чи дійсних потерпілих юридичних чи фізичних осіб на стадії судового розгляду з великою долею вірогідності заподіє шкоду їх інтересам, зокрема, права на участь у підготовчому судовому засіданні, права на подання цивільного позову у кримінальному провадженні до початку судового розгляду та інших, передбачених ст. 56 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, клопотання обвинуваченої ОСОБА_7 підлягає до задоволення.
Керуючись статями 8, 62 Конституції України, статями 7, 32, 110, 291, 314, 370, 372, 395, 532 КПК України,
Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, повернути прокурору.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя:
Судді: