Справа № 157/2333/25
Провадження №6/157/17/26
26 травня 2026 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору та договору позики,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, у якій просить розстрочити виконання рішення Камінь-Каширського районного суду від 18 лютого 2026 року у справі №157/2333/25 строком на 12 місяців із щомісячною сплатою рівними частинами. В обґрунтування заяви зазначає, що рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 лютого 2026 року з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») стягнуто заборгованість у розмірі 58 408 грн 56 коп та судові витрати у розмірі 2 335 грн 80 коп., всього 60 744 грн 36 коп. На даний час її матеріальне становище є складним. Її щомісячний дохід становить близько 16 940 грн, що використовується виключно для забезпечення базових життєвих потреб. Вона фактично проживає в орендованому житлі на неофіційних умовах, договір оренди не укладався. Щомісячно сплачує орендну плату в розмірі 4 500 грн, а також несе витрати на комунальні послуги та забезпечення проживання. Усі зазначені витрати є обов'язковими та регулярними. Після покриття витрат на житло, комунальні послуги та інші необхідні потреби, у неї відсутня можливість одноразово виконати рішення суду або сплачувати значні суми без істотного погіршення матеріального стану. Одноразове стягнення всієї суми заборгованості фактично позбавить її можливості забезпечувати мінімальні життєві потреби, що є неприпустимим та порушує принцип пропорційності виконання судового рішення. Вона не ухиляється від виконання рішення суду та визнає обов'язок щодо погашення заборгованості, однак просить надати можливість виконувати його поступово. Оплату зобов'язуєься здійснювати щомісяця не пізніше 15 числа, одразу після отримання заробітної плати (зарплата нараховується 10 числа кожного місяця), що забезпечує реальну можливість своєчасного виконання рішення суду. Такий графік є для неї фінансово посильним та дозволить виконати рішення суду в повному обсязі без істотного погіршення її матеріального становища. Додає фото переписки з власницею житла як доказ фактичної сплати орендної плати та проживання за вказаною адресою: АДРЕСА_1 . Також, крім зазначеної заборгованості, вона має інші діючі кредитні зобов'язання, які щомісячно потребують обов'язкових платежів. У зв'язку з цим її загальний фінансовий ресурс є обмеженим, що додатково ускладнює можливість одноразового виконання рішення суду або сплати значних сум.
Крім того, 19 травня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву, у якій просить зупинити виконання рішення суду у справі до розгляду судом її заяви про розстрочку виконання рішення суду, посилаючись на те, що на даний час існує ризик видачі виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження до вирішення судом питання щодо розстрочки виконання судового рішення, а у разі примусового виконання рішення до розгляду поданої нею заяви це може суттєво порушити її права та поставити її у вкрай скрутне матеріальне становище.
Заявниця ОСОБА_1 та представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду, клопотання про відкладення розгляду справи не подали.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
З'ясувавши обставини, на які посилається відповідачка в обгрунтування розстрочення виконання рішення суду, дослідивши надані останньою докази та матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду належить відмовити, зважаючи на таке.
Суд встановив, що рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 лютого 2026 року, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 01 травня 2026 року та набрало законної сили 01 травня 2026 року, задоволено частково позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору та договору позики, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість у розмірі 58 408 гривень 56 копійок, а саме: заборгованість за кредитним договором № 8281941 від 27 січня 2025 року в розмірі 34 629 грн, з яких: 17 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 14 696 грн 50 коп - заборгованість за відсотками; 2 932 грн 50 коп - комісія за надання кредиту, та заборгованість по договору позики № 73725356 від 03 вересня 2024 року в розмірі 23 779 грн 56 коп, з яких: 3 594 грн 43 коп - заборгованість за основною сумою боргу; 17 185 грн 13 коп - заборгованість за відсотками; 3 000 грн - комісія за надання позики, а також ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судові витрати у розмірі 2 335 (дві тисячі триста тридцять п'ять) гривень 80 копійок.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Згідно з 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частин 3 -5 статті 435 ЦПК України підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.
Розстрочка виконання рішення суду - це надання боржникові права проводити виконання рішення у частинах і в строки, встановлені судом.
Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.
Отже, вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз'яснено, що задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.
Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.
Вирішуючи питання розстрочення виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтвердженні судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника на його право на розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доведення наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається саме на особу, яка заявила клопотання про розстрочення виконання рішення суду.
На обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду відповідачка подала скріншоти з особистою перепискою у месенджері про оплату комунальних послуг; про зарахування коштів (заробітної плати) на банківську картку № НОМЕР_1 24.04.2026, 11.05.2026 на загальну суму 16 940 гривень; про оплату 12.05.2026 вартості комунальних платежів на суму 1 581 грн 97 коп.
Однак ці докази не свідчать про об'єктивну неможливість виконання рішення суду, оскільки не підтверджують незадовільне матеріальне становище відповідачки.
ОСОБА_1 не надала належних та достатніх доказів на підтвердження усіх її доходів, доказів, які б дійсно у своїй сукупності вказували на обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.
Незадовільний майновий стан, на що посилається відповідачка у своїй заяві, сам по собі не є підставою для розстрочення виконання рішення суду та встановлення запропонованого нею порядку його виконання.
Таким чином, у задоволені заяви про розстрочення виконання рішення суду належить відмовити, оскільки ОСОБА_1 не наведено доводів та не надано доказів наявності в її сім'ї виняткових обставин, які б дозволили суду розстрочити виконання рішення суду.
Крім того, при укладенні кредитного договору і договору позики на умовах, зазначених у них, ОСОБА_1 повинна була враховувати розмір своєї заробітної плати чи інших доходів та усвідомлювати, що на час дії договорів кредиту, позики вона несе зобов'язання і по витратах на житло, і по комунальних послугах, та має інші потреби, на що вона посилається у своїй заяві в обгрунтування розстрочення виконання рішення суду.
Щодо заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення суду до вирішення питання про розстрочення рішення суду, то чинним ЦПК України не передбачено ухвалення судом першої інстанції такого судового рішення, та, крім того, її заяву про розстрочення рішення суду розглянуто судом у встановлений ЦПК України строк.
Керуючись ст. 435 ЦПК України, суд
постановив:
У задоволенні заяв ОСОБА_1 про розстрочення і зупинення виконання рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору та договору позики, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Головуючий: О.В. Антонюк