154/1715/26
2/154/1241/26
28 травня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Мушкета О.О., за участю секретаря судового засідання Тивонюк А.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Савюк Кристина Олександрівна до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,-
Представник позивача - адвокат Савюк К.О., документи про підтвердження повноважень якої містяться в матеріалах справи звернулась до суду в інтересах позивачки ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивачки ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким все належне йому майно де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті і на що він за законом матиме право, в тому числі житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що познаходиться в селі Турівка Володимир -Волинського району, він заповів ОСОБА_1 .
Вказує, що про наявність вказаного заповіту позиваці відомо не було, про заповіт вона дізналась від своєї тітки. Отже, не знаючи про існування заповіту, не вчиняла жодних активних дій щодо прийняття спадщини після смерті діда, не зверталась до нотаріуса про прийняття спадщини, оскільки не знала, що має право на спадщину.
27 квітня 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Гордійчука Б.І. з письмовою заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її діда, проте нотаріусом їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що позивачкою пропущено шестимісячний строк на прийняття спадщини та рекомендовано звернутися з позовом до суду.
Представник позивача зазначає, що позивачкою було пропущено встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини з об'єктивних та поважних причин, оскільки вона з померлим дідом за одною адресою не проживала та їй не було відомо про наявність заповіту.
Отже, через зазначені об'єктивні та поважні причини позивачка ОСОБА_1 пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, а тому представник позивача просить суд визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю 2 місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Савюк К.О.. в підготовче судове засідання не з'явились, представник позивача -адвокат Савюк К.О. подала до суду письмову заяву про можливість слухання справи за її відсутності та відсутності позивачки, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в підготовче судове засідання на розгляд справи не з'явилась, подала суду письмову заяву, згідно якої позовні визнала у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечила, просила суд слухати справу у її відсутності.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи та проведенням розгляду справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові матеріали, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних обов'язків, передбачених законом.
Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 10.01.2023 Володимирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відповідно до заповіту, посвідченого 27.10.2020 в.о. старости Устилузької міської ради Володимир -Волинського району Яльницьким А.М., ОСОБА_3 все належне йому майно де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті і на що він за законом матиме право, в тому числі житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в селі Турівка Володимир -Волинського району, заповів ОСОБА_1 .
Листом приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Гордійчук Б.Б. за № 55/01-16 від 27.04.2026 року, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з тим, що позивачкою пропущено шестимісячний строк на прийняття спадщини.
Оформлення відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді відповіді на заяву, а не постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, не змінює суті такого документу нотаріуса і зводиться до відмови заявнику у видачі свідоцтва.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1216, 1217 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1258 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (частина першою статті 1265 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. У частині першій статті 1270 ЦК України зазначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 Цивільного кодексу України).
Позивачка та її представниця як на поважні причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини посилаються на те, що позивачка не знала про існування заповіту, оскільки з померлим дідом за одною адресою не проживала.
У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 234/17511/19 вказано, що: «як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 756/957/18 зробив висновок про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.
Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно. Водночас прийняття спадщини є правом, а не обов'язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, не порушує свободи заповіту, а діє у власних інтересах. Відмова від прийняття спадщини може бути виражена як у формі подання заяви про відмову від прийняття спадщини, так і шляхом невчинення спадкоємцем дій, потрібних для прийняття спадщини. Натомість, за загальним правилом, прийняття спадщини потребує активних дій спадкоємця.
Враховуючи зазначене, дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством.
У постанові від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що наведеними правилами передбачено обов'язок нотаріуса після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, вчиняти дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому/їй є відомим, а також право зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. До того ж, з метою дотримання строку для прийняття спадщини нотаріус повинен роз'яснити спадкоємцям, які звернулися з приводу такої спадщини, право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Наведені правила не передбачають для нотаріуса обов'язку у всіх випадках подавати оголошення у пресі про відкриття спадщини та закликання до спадкування; нотаріус не повинен здійснювати розшук спадкоємців, місце проживання яких йому не є відомим.
У цій справі ніхто зі спадкоємців за законом не звернувся зі заявою про прийняття спадщини, спадкова справа заведена не була, нотаріус не перевіряв наявність заповіту та не вчиняв дії щодо сповіщення ОСОБА_1 .
У цій же постанові від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке: необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права; втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини; спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).
Позивачка ОСОБА_1 не проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, була спадкоємцем п'ятої черги спадкування за законом та не знала про існування заповіту, що встановлено у судовому засіданні представленими доказами, які узгоджуються між собою.
Суд враховує актуальну позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у справі №686/5757/23 про те, що необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).
Отже, за конкретних фактичних обставин цієї справи, загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість, враховуючи свободу заповіту та волю заповідача, суд доходить висновку, що поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини є доведеною та обґрунтованою, внаслідок чого позов підлягає задоволенню та наданню позивачу додаткового строку в два місяці.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 81, 89, 234, 256, 263-265 ЦПК України, ст.ст.392, 1220, 1222, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк в два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті її діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Початок перебігу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини рахувати з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Савюк Кристина Олександрівна, робоча адреса: Волинська область, м. Володимир, вул. Ковельська,107Б.
Відповідачка: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: Олександр МУШКЕТ