26 травня 2026 року
м. Київ
справа № 757/13175/25
провадження № 61-6718ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , відповідно до якого просила:
- визначити заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , 2009 року народження, у розмірі 314 950 грн;
- стягнути з відповідача заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , 2009 року народження, у розмірі 314 950 грн та пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 31 495 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року позов задоволено частково. Визначено заборгованість за аліментами ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 314 950 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 314 950 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 3 149, 50 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року скасовано та ухвалене нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
18 травня 2026 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року (повний текст постанови складено 17 квітня 2026 року) у справі
№ 757/13175/25, яку просить скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення
(res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
За змістом частини дев'ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року,
в якому подається скарга.
У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Ціна позову у розглядуваній справі не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн х 250 = 832 000 грн, де 3 328 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року), тому ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Заявниця посилається на наявність випадку, передбаченого підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, вважаючи, що справа має виняткове значення для неї та її неповнолітньої дочки.
Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то Верховний Суд зазначає, що оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Колегією суддів не встановлено виняткового значення розглядуваної справи для особи, яка подає касаційну скаргу.
Відмовляючи в позові апеляційний суд встановив, що згідно з довідкою державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, станом на 01 квітня
2025 року, заборгованість згідно виконавчого листа № 757/9596/14-ц
від 07 квітня 2016 року у боржника ( ОСОБА_2 ) - відсутня. Апеляційний суд також звернув увагу на відсутність відомостей про оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця в межах виконавчого провадження
№ НОМЕР_1 та/або звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на утримання дитини.
Незгода із оскарженим судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 16 квітня 2026 року у справі № 757/13175/25.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников