21 травня 2026 року
м. Київ
справа № 521/17174/24
провадження № 61-11721св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Споживче товариство «Будова Парк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Споживчого товариства «Будова Парк», яка підписана представником Новак Лідією Анатоліївною, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 січня 2025 року у складі судді Ганошенка С.А. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Коновалової В. А., Кострицького В. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Споживчого товариства «Будова Парк» (далі - СТ «Будова Парк») про захист прав споживачів, розірвання договору асоційованого членства у споживчому товаристві та повернення паю.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 та СТ «Будова Парк» уклали договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/121 від 18 травня 2021 року.
СТ «Будова Парк» не виконало свого обов'язку у встановлений строк - 4 квартал 2023 року - передати пайовикові після здачі будинку в експлуатацію однокімнатну квартиру загальною площею 43,5 кв. м під будівельним номером АДРЕСА_1.
Це є порушенням умов договору та чинного законодавства України. Позивачем виконано прийняті на себе за договором зобов'язання стосовно передачі грошових коштів, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, проте передача позивачу квартири в порядку та строки, передбачені договором від 18 травня 2021 року не відбулася.
Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 31 березня 2023 року по справі № 916/3126/22 визнано незаконним і скасовано рішення Одеської міської ради від 26 квітня 2017 року, № 2109-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:18:010:0007 та надання її в оренду ТОВ «Михайлівський маєток».
Враховуючи викладене ОСОБА_1 просила:
розірвати договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/121 від 18 травня 2021 року;
стягнути з СТ «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 сплачений пайовий внесок в сумі 23 756 дол. США, що еквівалентно в момент звернення до суду 979 355,35 грн,
стягнути з СТ «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/121 від 18 травня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та СТ «Будова Парк». Стягнуто з СТ «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді сплаченої частки пайового внеску в розмірі, еквівалентному 23 756,00 дол. США, що дорівнює за курсом НБУ в національній валюті 980 726,30 грн в межах заявлених позовних вимог. Стягнуто з СТ «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8915,25 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 12 000 грн. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути ОСОБА_1 , 50 % сплаченого судового збору, а саме 3 876,47 грн, який сплачено згідно з квитанцією про сплату № 9357-5595-1832-4066 від 15 жовтня 2024 року сумою 9 763,72 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що СТ «Будова Парк» не виконало свій обов'язок у встановлений строк, який остаточно сплинув 01 червня 2024 року, щодо передачі пайовикові після здачі будинку в експлуатацію трикімнатну квартиру загальною площею 43,5 кв. м під будівельним номером АДРЕСА_2 , оскільки будівництво взагалі не відбувалось з грудня 2020 року по червень 2024 року, що є істотним порушенням умов договору. ОСОБА_1 втратила можливість отримати у власність після здачі будинку в експлуатацію трикімнатну квартиру загальною площею 43,5 кв.м під будівельним номером АДРЕСА_2 , оскільки таке будівництво неможливе за законом, тобто потерпіла сторона не може використати результати договору. Представником відповідача визнано позовні вимоги в частині розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/121 від 18 травня 2021 року.
Стягуючи з відповідача кошти в еквіваленті іноземній валюті, суд першої інстанції зазначив, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. Тому стягнення з Товариства на користь позивача грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 23 756 дол. США, має бути здійснена на момент платежу, а не на станом на 22 жовтня 2024 року, тобто фактично на момент складення позовної заяви. При цьому, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а тому стягненню підлягає сума, визначена позивачем при подачі позову.
Зменшуючи розмір заявлених витрат на правничу допомогу до 12 000 грн, суд вважав, що справа є нескладною, не потребує значної підготовки, представник позивача приймала участь у режимі конференції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року апеляційну скаргу СТ «Будова Парк» в особі свого представника Новак Лілії Анатоліївни задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 січня 2025 року в оскарженій частині щодо стягнення з СТ «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. У стягненні зі СТ «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 12 000 грн відмовлено. В іншій оскарженій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року по справі № 500/5194/16, дійшов правомірного висновку про те, що у цій справі сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів за цим зобов'язанням є долар США (валюта зобов'язання), валютою платежу сторони у договорі визначили національну валюту - гривню, тому належним виконанням зобов'язання, яке виникло між сторонами, є повернення Товариством позивачу грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 23 756 доларів США на момент платежу. Таким чином, суд правильно зазначив, що розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а тому стягненню підлягає сума, визначена позивачем при подачі позову.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі наданих послуг, який передбачений як обов'язковий на підтвердження факту надання передбачених договором про надання правничої допомоги № 01-06-23 від 09 червня 2023 року послуг.
За наведеного слід вважати відсутньою інформацію, зокрема про перелік наданих послуг, а зазначена позивачкою сума не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Тому висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн є помилковим та не ґрунтується на умовах укладеного між сторонами договору умовах та матеріалах справи, а доводи апеляційної скарги в наведеній частині є слушними.
Колегія суддів вважала, що у стягненні з СТ «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 12 000 грн слід відмовити у зв'язку з недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами понесених витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
12 вересня 2025 року СТ «Будова Парк» засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Новак Л. А., у якій просило скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 січня 2025 року, постанову Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року в частині стягнення з СТ «Будова Парк» грошових коштів у вигляді сплаченої частки пайового внеску у розмірі еквівалентному 23 756 дол. США, що дорівнює за курсом НБУ в національній валюті 980 726,30 грн та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з СТ «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді сплаченої частки пайового внеску у сумі 654 163 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди застосували в оскаржуваних рішеннях правову норму, закріплену в статті 533 ЦК України, яка не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Застосування судами статті 533 ЦК України здійснено попри умови договору, яким однозначно встановлено, що у випадках, коли за цим договором передбачається повернення частки пайовикові сума коштів, що повертають визначається розміром фактично сплачених грошових коштів в гривні.
суди під час ухвалення оскаржуваних рішень не застосували положення статей 11, 525, 626 ЦК України, які підлягали застосуванню, внаслідок чого фактично створили нові умови договору та змінили існуючі умови договору;
суди застосували положення договору, які регулюють зобов'язання зі сплати пайовиком (позивачем) пайових внесків на користь Товариства (відповідача), до зовсім іншого зобов'язання - повернення Товариством пайовику сплачених ним коштів у зв'язку з розірванням договору. Оскільки відповідно до пункту 2.2 договору внесення частки пайовиком здійснюється в національній валюті України, то сума фактично внесених коштів до повернення теж визначається в гривні;
Товариство зобов'язано повернути пайовику суму коштів у тому розмірі, в якому воно отримало їх у гривні від пайовика, та яка підтверджена наявними у справі квитанціями до прибуткового касового ордеру, без застосування до неї еквіваленту іноземної валюти;
суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі №357/6883/22.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення судів оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення грошових коштів в розмірі, еквівалентному 23 886,76 дол. США, що дорівнює за курсом Національного банку України у національній валюті 980 726,30 грн, тому в іншій частині касаційним судом не переглядаються.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , через представника Єфименко Н. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін.
Відзив обґрунтований тим, що сторони визначили валюту виконання зобов'язання гривню і погодили розмір внеску в національній валюті України з вказівкою на її еквівалент в іноземній валюті долар США, тому вимога позивача (пайовика) в порядку розірвання договору повернути йому фактично внесені кошти на момент розірвання договору, його вимога про застосування при цьому еквіваленту розміру внеску в національній валюті України за її курсом до долару США узгоджується зі статтею 533 ЦК України.
Сума коштів у гривні з визначенням за умовами договору її еквіваленту в доларах США і є тієї сумою, яка фактично внесена пайовиком, тому підлягає поверненню у гривні з урахуванням курсу долара США.
Слід також звернути увагу, що в абзаці 2 пункту 2.1 договору передбачена можливість збільшення Товариством в односторонньому порядку розміру внеску, що підлягає перерахуванню пайовиком у гривнях, у разі збільшення курсу вартості долара США по відношенню до гривні. Враховуючи наведене вимога позивача цілком узгоджується зі статтею 533 ЦК України і не суперечить змісту договору.
Одеський апеляційний суд надав належну оцінку та підтримав у цій частині рішення суду першої інстанції. У зв'язку із вищевикладеним, позивачка вважає рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 16 січня 2025 року законним, ухваленим із дотриманням вимог чинного законодавства. А відповідач в свою чергу є недобросовісним утримувачем коштів, який навіть не мав на це законних підстав, більш того в теперішній час не бажає повертати кошти, продовжуючи порушувати права ОСОБА_1 .
Скаржником не наведено належного обґрунтування яке б давало б підстави для скасування законних рішень судів попередніх інстанцій. Скаржник намагається спонукати суд касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів, що не входить до компетенції Верховного Суду.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 20 січня 2025 року указані недоліки було усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 17 вересня 2025 року указані недоліки було усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2025 року поновлено СТ «Будова Парк» строк на касаційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 січня 2025 року та постанови Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року. Відкрито касаційне провадження у справі № 521/17174/24. Витребувано справу із суду першої інстанції. Задоволено клопотання СТ «Будова Парк» про зупинення виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 січня 2025 року. Зупинено виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 січня 2025 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
У листопаді 2025 року матеріали справи № 521/17174/24 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 13 жовтня 2025 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 357/6883/22 та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що СТ «Будова Парк» мало намір забезпечити фінансування будівництва житлового комплексу «М. Парк» забудовником Колективне Підприємство «Будова» на земельній ділянці, належній на праві оренди ТОВ «Михайлівський маєток» в м. Одесі за адресою: площа Михайлівська, 16. Проект складався з двох 16-ти поверхових будинків.
Рішенням Одеської міської ради № 2109-VІІ від 26 квітня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий № 5110137300:18:010:0007), площею 0,5179 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової і громадської забудови) за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно вказаній земельній ділянці адресу, а також надано ТОВ «Михайлівський маєток» вказану земельну ділянку в оренду строком на 5 років для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.
18 травня 2021 року між СТ «Будова Парк» та ОСОБА_1 укладений договір асоційованого членства у споживчому товаристві № 1/121.
Згідно з розділом 1 цього договору відповідно до статуту товариства та цього договору товариство приймає пайовика в асоційовані члени товариства. Пайовик при підписанні даного договору ознайомився з положеннями статуту та згоден їх реалізовувати.
Відповідно до пункту 1.2 договору пайовик зобов'язався прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки з метою забезпечення товариством Фінансування будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю, а товариство зобов'язується забезпечити Фінансування будівництва будинку і після здачі будинку в експлуатацію передати пайовикові об'єкт (приміщення з певною площею та характеристиками) за умови виконання пайовиком зобов'язань за цим договором.
Відповідно до Додатку № 1 до договору пайовикові після здачі будинку в експлуатацію передається товариством однокімнатна квартира загальною площею 43,5 кв. м під будівельним номером АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 2.1 договору, пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується внести частку в розмірі, еквівалентному 36 540,00 дол. США, що на момент укладення договору становить 1 007 773,00 грн (за курсом 27,58 грн за 1 долар США).
Внесення частки пайовиком здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства та/або внесення готівкових коштів в касу товариства в національній валюті України згідно Додатку № 2 до цього договору.
Згідно з пунктом 7.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до пункту 3.1.5 пайовик має право вимагати від товариства розірвання даного договору в разі невиконання товариством своїх зобов'язань згідно з пунктом 4.2.1 цього договору і повернення фактично внесеної частки на момент розірваного договору, протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання цього договору.
Згідно з пунктом 4.2 товариство зобов'язано: забезпечити будівництво будинку в строк - 4 квартал 2023 року (пункт 4.2.1), сумлінно виконувати договір щодо пайовика (пункт 4.2.6).
У в разі дострокового розірвання договору з причин, пов'язаних з невиконанням товариством своїх зобов'язань за цим договором (а саме - пункт 4.2.1) повернути пайовикові фактично внесену ним частку на момент розірвання цього договору у порядку, визначеному цим договором та пунктом 3.1.5 (абзац 2 пункту 4.2.7).
Відповідно до пункту 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, а у випадках, не передбачених договором, відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 3.2.7 договору передбачено, що в ході будівництва будинку у зв'язку з технологічною необхідністю та іншими обставинами, що обумовлюють затримку будівництва будинку, товариство має право переносити строк закінчення будівництва будинку, але не більше ніж на 6 (шість) місяців.
Згідно з пунктом 5.2 договору у разі прострочення у виконанні зобов'язання по пункту 4.2.1 цього договору з боку товариства більш ніж на 180 днів, з урахуванням пункту 3.2.7 договору, товариство на письмову вимогу пайовика виплачує пайовикові штраф в розмірі 0,01 % від розміру невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, починаючи з 181 дня прострочення виконання. У випадку розірвання договору за ініціативою пайовика, якщо товариство прострочило виконання пункту 4.2.1 цього договору, товариство зобов'язано повернути пайовику всю суму частки, яка фактично була ним внесена на момент розірвання цього договору на протязі 20-ти банківських днів з моменту розірвання договору на рахунок пайовика, вказаний в даному договорі або іншим узгодженим сторонами способом або на депозитний рахунок нотаріуса.
Відповідно до Додатку № 2 до договору, сторони визначили наступний порядок та строки внесення частки: внесення грошової суми в еквіваленті 18 270,00 дол. США (503887,00 грн) не пізніше 18 травня 2021 року і далі щоквартально 18 числа рівним частками в еквіваленті 1 828,00 дол. США (50417,00 грн) по 01 грудня 2023 року та кінцеву частку в еквіваленті 1 818,00 дол. США (50133,00 грн) не пізніше 01 грудня 2023 року.
На виконання своїх зобов'язань за договором ОСОБА_1 сплатила на користь СТ «Будова Парк»: квитанція до прибуткового касового ордера № 1199 від 18 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,555 грн за 1 дол.) 1814,19 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1201 від 19 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,437 грн за 1 дол.) 1821,99 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1218 від 20 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,417 грн за 1 дол.) 1823,32 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1222 від 21 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,467 грн за 1 дол.) 1820,00 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1235 від 24 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,457 грн за 1 дол.) 1820,67 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1237 від 25 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,428 грн за 1 дол.) 1822,59 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1250 від 26 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,455 грн за 1 дол.) 1820,80 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1256 від 27 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,546 грн за 1 дол.) 1814,78 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1268 від 28 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,526 грн за 1 дол.) 1816,10 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1272 від 31 травня 2021 року- 49990,00 грн (курс 27,5 грн за 1 дол.) 1817,82 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1281 від 01 червня 2021 року - 3987,00 грн (курс 27,467 грн за 1 дол.) 145,16 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1657 від 03 серпня 2021 року - 49492,00 грн (курс 26,844 грн за 1 дол.) - 1843,69 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 2056 від 15 листопада 2021 року - 48076,00 грн (курс 26,111 грн за 1 дол.) - 1841,22 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 122 від 14 лютого 2022 року - 27708,00 грн (курс 28,035 грн за 1 дол.) - 988,34 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 123 від 15 лютого 2022 року - 25000,00 грн (курс 28,536 грн за 1 дол.) - 876,09 дол. США.
Таким чином, з 18 травня 2021 року по 15 лютого 2022 року ОСОБА_1 сплатила на користь СТ «БУДОВА ПАРК» 654 163,00 грн, що в еквіваленті станом на день проведення розрахунків, дорівнює 23 886,76 дол. США.
При цьому СТ «Будова Парк», отримавши від ОСОБА_1 грошові кошти за період з 18 травня 2021 року по 15 лютого 2022 року в загальному розмірі 654 173,00 грн, свої зобов'язання забезпечити фінансування будівництва будинку взагалі не виконало, оскільки будівництво будинку не було розпочато навіть станом на жовтень 2024 року, тобто понад 3 роки після підписання договору.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 припинила виконання свого обов'язку щодо сплати квартальних платежів з 16 лютого 2022 року.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 31 травня 2023 року по справі № 916/3126/22 визнано незаконним і скасовано рішення Одеської міської ради від 26 квітня 2017 року, № 2109-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:18:010:0007 та надання її в оренду ТОВ «Михайлівський маєток». Дана обставина визнається та не оспорюється сторонами.
Листом від 29 квітня 2022 року № 04-22/1 ТОВ «Михайлівський маєток» звернулось до Одеської міської ради стосовно поновлення договору оренди землі. Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради в листі від 27 жовтня 2022 року № 01-19/1329 зроблено висновок про неможливість поновлення ТОВ «Михайлівський маєток» оренди земельної ділянки площею 0,5179 га кадастровий №5110137300:18:010:0007) з видом цільового призначення - для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.
За відповіддю від 01 серпня 2024 року № 01-19/988 Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, на підставі рішення Одеської міської ради від 26 квітня 2017 № 2109-VII між Одеською міською радою та ТОВ «Михайлівський маєток» було укладено договір оренди землі від 05 липня 2017 року, право оренди зареєстровано за № 21315418 на земельну ділянку (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007) площею 0,5179 га, за адресою: Одеса, Михайлівська площа, 16, для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом і вбудованими приміщеннями, терміном на 5 років. Термін дії договору скінчився.
Департаментом архітектури та містобудування від 05 липня 2023 року надано відповідь № 01-15/175п, якою повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_1 на земельну ділянку (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007) площею 0,5179 га містобудівні умови та обмеження на будівництво багатоквартирного житлового будинку з паркінгом департаментом архітектури та містобудування не надавалися. На зазначену земельну ділянку було надано містобудівні умови та обмеження № 01-06/224 від 27 грудня 2017 року ТОВ «Михайлівський маєток» на будівництво 9-ти поверхової офісної будівлі.
Позиція Верховного Суду
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24), постанову Верховного Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини перша, друга статті 533 ЦК України).
Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов'язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов'язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов'язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 755/9348/15-ц (провадження № 61-30272св18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) зазначено, що: «формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. Посилання відповідача на те, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається на день подання позову, не ґрунтується на нормах матеріального права. Натомість стягнення судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі, еквівалентній 65 000 дол. США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, повною мірою відповідає приписам частини другої статті 533 ЦК України. На користь цього висновку свідчить і те, що Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов'язку боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14). Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення».
Касаційний суд вже зазначав, що:
сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party);
сontra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 грудня 2025 року у справі № 521/16935/24 (провадження № 61-14094св25) зазначено:
«63. Одним із елементів належного виконання зобов'язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.
64. Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
65. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.
66. Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов'язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16-ц).
67. Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
68. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16-ц констатувала що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
69. Встановивши, що у спірних правовідносинах сторони погодили, що сума коштів, яка підлягає сплаті пайовиком, визначається у гривні на дату проведення платежу за курсом долара США (пункти 2.1, 2.2 договору, додаток № 2 до договору), суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку, що належним виконанням зобов'язання з повернення відповідачем позивачці грошових коштів є сплата коштів у національній валюті у розмірі, еквівалентному 31 315,17 дол. США (які були фактично сплачені позивачкою на користь відповідача на підставі розірваного договору), у межах заявлених позовних вимог.
70. Посилання заявника на неправильне тлумачення умов договору, колегія суддів відхиляє.
71. Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
72. Верховний Суд вже зазначав, що у разі неясності умов договору тлумачення його умов повинно здійснюватись з урахуванням принципу «сontra proferentem», згідно з яким слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.
73. Такі підходи застосовані у постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 та від 02 червня 2025 року у справі № 306/44/22.
74. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та надавши правову оцінку умовам договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 2/28 від 08 грудня 2020 року щодо порядку здійснення розрахунків між сторонами, валюти зобов'язання, дійшли мотивованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
75. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
при зверненні з позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що СТ «Будова Парк» не виконало свого обов'язку у встановлений строк - 4 квартал 2023 року - передати пайовикові після здачі будинку в експлуатацію однокімнатну квартиру загальною площею 43,5 кв. м під будівельним номером АДРЕСА_1 . Тому позивачка просила розірвати договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/121 від 18 травня 2021 року, стягнути з СТ «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 сплачений пайовий внесок в сумі 23 756 дол. США, що еквівалентно в момент звернення до суду 979 355,35 грн та стягнути з СТ «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 100 000 грн;
представник відповідача СТ «Будова Парк» в судовому засіданні позов ОСОБА_1 визнала частково, а саме в частині: розірвання договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 1/121 від 18 травня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та СТ «Будова Парк»; стягнення з СТ «Будова Парк» сплаченого пайового внеску у розмірі 654 163 грн; зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 4 000 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог просила відмовити;
суди встановили, що:
18 травня 2021 року між СТ «Будова Парк» та ОСОБА_1 укладений договір асоційованого членства у споживчому товаристві № 1/121;
рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 січня 2025 року розірвано договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/121 від 18 травня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та СТ «Будова Парк». Рішення суду першої інстанції у частині розірвання договору набрало законної сили та в касаційному порядку не оскаржується;
відповідач не погоджується з оскарженими рішеннями у частині визначення розміру пайового внеску, який підлягає поверненню позивачці внаслідок розірвання договору. Вважає, що умовами договору встановлено обов'язок товариства у випадку розірвання договору повернути пайовику всю суму частки, яка фактично була внесена на момент розірвання цього договору. Оскільки позивачка фактично сплатила на користь товариства грошові кошти в сумі 654 163 грн, то саме така сума і підлягає поверненню товариством пайовику. Вказує, що суди застосували частину другу статті 533 ЦК України до зобов'язання з повернення товариством пайовику фактично сплачених ним коштів у гривні, що виникає у зв'язку з розірванням договору, за умов того, що у такому зобов'язанні з повернення коштів не визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті;
суди встановили, що:
за змістом пункту 2.1. договору сторони домовились, що пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується внести частку в розмірі еквівалентному 36 540 дол. США, що на момент укладення договору становить 1 007 773 грн виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет сторінці за адресою http://minfm.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/ на дату проведення платежу, станом на 09:00 годину зі київським часом, що на дату укладення договору становить 27,5800 грн за 1 долар США. Зазначений в даному пункті розмір частки, закріплений в гривні, в частині не оплаченої пайовиком може бути проіндексований (збільшений) товариством в односторонньому порядку, під час дії цього договору, і разі збільшення вартості долара США по відношенню до гривні, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет сторінці за адресою http://minfm.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/ на дату проведення платежу, що на дату укладенні договору становить 27,5800 грн за 1 долар США. Індексація проводиться щодо сум внесених після укладення цього договору, в разі збільшення вартості долара США шляхом множення на курсову різницю, і порядку, передбаченому додатком № 2. Розмір частки, закріплений в еквіваленті долара США, індексуванню не підлягає. Пайовик вносить частку (або її частину, згідно з графіком) виключно в національній валюті України гривні - виходячи з розміру Частки (або її частини), закріпленого в еквіваленті долара США, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет сторінці за адресою http://minfin.com.ua/currency/auction/uscl/buy/kiev/ на дату проведення платежу, станом на 09:00 годину за київським часом;
відповідно до Додатку № 2 до договору, сторони визначили наступний порядок та строки внесення частки: внесення грошової суми в еквіваленті 18 270,00 дол. США (503887,00 грн) не пізніше 18 травня 2021 року і далі щоквартально 18 числа рівним частками в еквіваленті 1 828,00 дол. США (50417,00 грн) по 01 грудня 2023 року та кінцеву частку в еквіваленті 1 818,00 дол. США (50133,00 грн) не пізніше 01 грудня 2023 року;
на виконання своїх зобов'язань за договором ОСОБА_1 сплатила на користь СТ «Будова Парк»: квитанція до прибуткового касового ордера № 1199 від 18 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,555 грн за 1 дол.) 1814,19 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1201 від 19 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,437 грн за 1 дол.) 1821,99 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1218 від 20 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,417 грн за 1 дол.) 1823,32 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1222 від 21 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,467 грн за 1 дол.) 1820,00 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1235 від 24 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,457 грн за 1 дол.) 1820,67 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1237 від 25 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,428 грн за 1 дол.) 1822,59 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1250 від 26 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,455 грн за 1 дол.) 1820,80 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1256 від 27 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,546 грн за 1 дол.) 1814,78 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1268 від 28 травня 2021 року - 49990,00 грн (курс 27,526 грн за 1 дол.) 1816,10 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1272 від 31 травня 2021 року- 49990,00 грн (курс 27,5 грн за 1 дол.) 1817,82 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1281 від 01 червня 2021 року - 3987,00 грн (курс 27,467 грн за 1 дол.) 145,16 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 1657 від 03 серпня 2021 року - 49492,00 грн (курс 26,844 грн за 1 дол.) - 1843,69 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 2056 від 15 листопада 2021 року - 48076,00 грн (курс 26,111 грн за 1 дол.) - 1841,22 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 122 від 14 лютого 2022 року - 27708,00 грн (курс 28,035 грн за 1 дол.) - 988,34 дол. США; квитанція до прибуткового касового ордера № 123 від 15 лютого 2022 року - 25000,00 грн (курс 28,536 грн за 1 дол.) - 876,09 дол. США. Тобто, розмір фактично сплаченого авансу та пайових внесків у рахунок договору, встановлено судом у розмірі 23 886,76 дол. США., грошові кошти сплачувались позивачем у гривні, однак розмір платежів у пункту 2.1 договору № 1/121 від 18 травня 2021 року та додатку № 2 до договору, розраховувався в еквіваленті за офіційним курсом долара США на день проведення платежу;
суди врахували, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення;
встановивши, що у спірних правовідносинах сторони погодили, що сума коштів, яка підлягає сплаті пайовиком, визначається у гривні на дату проведення платежу за курсом долара США (пункти 2.1, 2.2 договору, додаток № 2 до договору), суди зробили обґрунтований висновок, що належним виконанням зобов'язання з повернення відповідачем позивачці грошових коштів є сплата коштів у національній валюті у розмірі, еквівалентному 23 886,76 дол. США(які були фактично сплачені позивачкою на користь відповідача на підставі розірваного договору), у межах заявлених позовних вимог.
За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог та стягнення зі СТ «Будова-Парк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі, еквівалентному 23 886,76 дол. США, що дорівнює за курсом НБ України у національній валюті 980 726,30 грн у межах заявлених позовних вимог.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень касаційного суду.
У зв'язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині - без змін. Тому судові витрати покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Споживчого товариства «Будова Парк», яка підписана представником Новак Лідією Анатоліївною, залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 січня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року у частині задоволених позовних вимог про стягнення зі споживчого товариства «Будова-Парк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі, еквівалентному 23 886,76 доларів США, що дорівнює за курсом Національного банку України у національній валюті 980 726,30 гривень у межах заявлених позовних вимог залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат