18 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/3624/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Кулікової Олени Михайлівни
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 (головуючий суддя Плахов О. В., судді Жельне С. Ч., Тихий П. В.)
у справі № 922/3624/25
за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави
до 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і 3) фізичної особи-підприємця Кулікової Олени Михайлівни
про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно,
1. Перед Верховним Судом під час касаційного розгляду постало таке ключове питання:
- чи є порушенням норм процесуального права відмова у відкритті апеляційного провадження внаслідок визнання неповажними підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, наведених одночасно із поданням апеляційної скарги, без залишення апеляційної скарги без руху та ненадання апелянту можливості навести інші підстави для поновлення такого строку.
2. Верховний Суд ствердно відповів на нього і касаційну скаргу відповідача-3 задовольнив з огляду на зазначене в цій постанові.
Короткий зміст обставин справи, що передували постановленню оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду
3. Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради (далі - відповідач-1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - відповідач-2), фізичної особи-підприємця Кулікової Олени Михайлівни (далі - відповідач-3, скаржник, ФОП Кулікова О. М.) про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов'язання повернути об'єкт нерухомого майна.
4. Рішенням господарського суду Харківської області від 14.01.2026 позов задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.10.2013 № 5046-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Куліковою О. М., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Добриніною Ю. М. і зареєстрований в реєстрі за № 784; зобов'язано ФОП Кулікову О. М. повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 53894763101 - нежитлові приміщення підвалу № 21-4а, 21-7-:-21-10 загальною площею 53,6 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 29, літ. «А-5».
5. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2026 задоволено заяву прокурора про розподіл судових витрат; стягнуто з Харківської міської на користь Харківської обласної прокуратури 1500,00 грн витрат, пов'язаних зі здійсненням перекладу документів з іноземної мови; стягнуто з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь Харківської обласної прокуратури 1500,00 грн витрат, пов'язаних зі здійсненням перекладу документів з іноземної мови; стягнуто з ФОП Кулікової О. М. на користь Харківської обласної прокуратури 1500,00 грн витрат, пов'язаних зі здійсненням перекладу документів з іноземної мови.
6. Не погодившись з рішенням від 14.01.2026 та додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2026 ФОП Кулікова О. М. звернулась до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.01.2026 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2026, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Одночасно з апеляційною скаргою ФОП Кулікова О. М. подала клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 14.01.2026, обґрунтоване неотриманням копії позовної заяви та інших процесуальних документів у справі.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду
7. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Кулікової О. М. на рішення господарського суду Харківської області від 14.01.2026 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2026.
8. Апеляційний господарський суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Кулікової О. М., виходив із того, що наведені апелянтом обставини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними та об'єктивно непереборними, а є виключно суб'єктивними та такими, що залежали від волі самого заявника та жодним чином не виправдовують пропуск строку на оскарження вказаного рішення. Колегія суддів дійшла висновку, що неотримання апелянтом процесуальних документів у даній справі, в тому числі оскаржуваного рішення суду можливе виключно через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм фактичним місцезнаходженням (поштовою адресою), що слід розцінювати як фактичну відмову від отримання адресованих йому судових рішень.
Касаційна скарга
9. Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, ФОП Кулікова О. М. звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Узагальнені доводи касаційної скарги
10. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права й фундаментального права на захист.
11. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 06.02.2020 у справ № 907/6/13, від 14.08.2018 у справі № 916/1448/17, від 15.10.2019 у справі № 910/15396/18, від 02.12.2019 у справі № 910/1834/19, не надав скаржнику можливості навести інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження шляхом залишення апеляційної скарги без руху, а одразу відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 261 ГПК України, визнавши наведені скаржником підстави для поновлення строку неповажними. Наведене, на думку скаржника, свідчить про порушення судом апеляційної інстанції частин третьої, четвертої статті 260, пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
12. Отже скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції не дотримався алгоритму дій, який є необхідним під час розгляду апеляційної скарги, поданої учасником справи з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Відзив
13. У межах встановленого Верховним Судом строку прокурор подав відзив на касаційну скаргу ФОП Кулікової О. М., у якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційної інстанції від 16.03.2026 залишити без змін.
14. Обґрунтовуючи свою позицію прокурор зазначає, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що наведені апелянтом обставини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними та об'єктивно непереборними, а є виключно суб'єктивними та такими, що залежали від волі самого заявника та жодним чином не виправдовують пропуск строку на оскарження вказаного рішення. Доводи ж касаційної скарги, на думку прокурора, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо визнання неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, та як наслідок застосування апеляційним судом положень статті 261 ГПК України та винесенням ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.
15. Відповідачі - Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористались, відповідні відзиви не подали.
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
16. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2).
17. Дослідивши вимоги та доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ФОП Кулікової О. М. підлягає задоволенню, з огляду на таке.
18. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Кулікової О. М. на рішення господарського суду Харківської області від 14.01.2026 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2026. Тому завданням Верховного Суду є перевірка дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Кулікової О. М. на підставі частини четвертої статті 261 ГПК України.
19. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.
20. У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України зазначив, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов'язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини зазначеного рішення).
21. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).
22. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
23. Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
24. Водночас, статтею 46 ГПК України унормовано, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених статтею 46 ГПК України.
25. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
26. Наведеними процесуальними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, у передбачені законодавством строки.
27. Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
28. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дотримання дисципліни учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21).
29. Колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
30. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 119 ГПК України).
31. Аналіз змісту частини першої статті 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк був пропущений та чи підлягає він поновленню.
32. ГПК України не пов'язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили.
33. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
34. Частиною першою статті 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
35. Відповідно до частин другої, третьої статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
36. Відповідно до частини третьої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
37. Частина четверта статті 260 ГПК України передбачає, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст.261 цього Кодексу
38. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
39. Узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі ФОП Кулікової О. М., зводяться до того, що суд апеляційної інстанції без залишення апеляційної скарги без руху, своєю ухвалою від 16.03.2026 одразу відмовив у відкритті апеляційного провадження, визнавши неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені у клопотанні, доданому до апеляційної скарги.
40. Верховний Суд з урахуванням доводів скаржника зазначає, що у разі звернення з апеляційною скаргою на судове рішення місцевого господарського суду з порушенням встановлених строків його оскарження особа, яка звертається з цією скаргою, у клопотанні про поновлення строку має навести причини, підтверджені відповідними доказами, які перешкоджали їй звернутися з апеляційною скаргою у межах встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження. Дійшовши висновку про неповажність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, суд має залишити апеляційну скаргу без руху, надавши скаржнику можливість зазначити інші підстави для поновлення цього строку.
41. Суд також зазначає, що тільки у разі визнання цих причин неповажними або у випадку не звернення з відповідною заявою у встановлені строки у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
42. Зазначене у пунктах 38, 39 цієї постанови концептуально узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 907/6/13, від 14.08.2018 у справі № 916/1448/17, від 15.10.2019 у справі № 910/15396/18, від 02.12.2019 у справі № 910/1834/19, про неврахування яких судом апеляційної інстанції стверджує скаржник в касаційній скарзі.
43. Разом з тим у спірних правовідносинах суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та не надав скаржнику можливості навести інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження шляхом залишення апеляційної скарги без руху, одразу відмовивши у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 261 ГПК України з підстав визнання наведених скаржником підстав для поновлення цього строку неповажними.
44. Наведене свідчить про порушення судом апеляційної інстанції частин третьої, четвертої статті 260, пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
45. З огляду на викладене, доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права отримали підтвердження.
46. Доводи відзиву прокурора на касаційну скаргу наведеного вище не спростовують.
47. Верховний Суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Висновки Верховного Суду
48. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
49. Відповідно пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
50. Згідно із частиною шостою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
51. Колегія суддів, ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, вважає, що доводи, наведені у касаційній скарзі, підтвердилися під час касаційного провадження, тому оскаржувану ухвалу належить скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Судові витрати
52. Оскільки справа передається до апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Кулікової Олени Михайлівни задовольнити.
2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 скасувати, справу № 922/3624/25 передати до Східного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Кулікової Олени Михайлівни на рішення господарського суду Харківської області від 14.01.2026 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2026.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил