18 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/3725/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства ?Запоріжжяобленерго?
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2026 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.02.2026
за скаргою Акціонерного товариства ?Запоріжжяобленерго?
на дії заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у справі
за заявою Акціонерного товариства ?Запоріжжяобленерго?
про видачу судового наказу про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю ?Запорізький титано-магнієвий комбінат?,
особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гринь Яна Анатоліївна,
У грудні 2025 року Акціонерне товариство ?Запоріжжяобленерго? (далі - АТ ?Запоріжжяобленерго?) звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ?Запорізький титано-магнієвий комбінат? (далі - ТОВ ?Запорізький титано-магнієвий комбінат ?) 285 621,44 грн боргу за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії у березні 2025 року, 2 300,62 грн 3% річних та 283,91 грн інфляційних втрат.
За наслідками розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів, 17.12.2025 Господарським судом Запорізької області видано судовий наказ, копію якого разом із заявою про видачу судового наказу з додатками направлено боржнику. Відповідно до довідки про доставку електронного листа, вказаний судовий наказ доставлений боржнику 17.12.2025.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.01.2026 внесені виправлення до судового наказу від 17.12.2025 в частині зазначення правильного періоду, за який стягується заборгованість.
Ураховуючи, що боржник, відповідно до частин 1, 2 статті 157 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не подав заяву про скасування судового наказу, 09.01.2026 Господарським судом Запорізької області було видано стягувачеві судовий наказ від 17.12.2025 про стягнення з ТОВ ?Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь АТ ?Запоріжжяобленерго? 285 621,44 грн боргу за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії у червні 2025 року, 2 300,62 грн 3% річних, 283,91 грн інфляційного нарахування та 242,24 грн судового збору. Вказаний судовий наказ набрав законної сили 08.01.2023 зі строком пред'явлення до виконання до 08.01.2029.
27.01.2026 заступником начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гринь Яною Анатоліївною (далі - державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з виконання судового наказу №908/3725/25, виданого 09.01.20263 Господарським судом Запорізької області, про стягнення з ТОВ ?Запорізький титано-магнієвий комбінат? на користь АТ ?Запоріжжяобленерго? 285 621,44 грн боргу за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії у червні 2025 року, 2 300,62 грн 3% річних, 283,91 грн інфляційного нарахування та 242,24 грн судового збору.
Цього ж дня, 27.01.2026 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 з виконання судового наказу №908/3725/25, виданого 09.01.20263 Господарським судом Запорізької області на підставі пункту 12 частини 1 статті 34, статті 35 Закону України ?Про виконавче провадження? до завершення дії обставин, що зумовили зупинення, оскільки ТОВ ?Запорізький титано-магнієвий комбінат? включено до ?Переліку об'єктів великої приватизації державної власності? згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р ?Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності?.
05.02.2026 АТ ?Запоріжжяобленерго? звернулося до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії державного виконавця та просило визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 27.01.2026 у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 про зупинення вчинення виконавчих дій, зобов'язати державного виконавця поновити порушені права АТ ?Запоріжжяобленерго? шляхом поновлення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області виданого 09.01.2026 у справі №908/3725/25.
Скарга мотивована тим, що постанова про зупинення вчинення виконавчих дій прийнята з порушенням норм Конституції України, які мають пряму дію, оскільки судове рішення є обов'язковим до виконання, а держава зобов'язана забезпечити його реальне виконання без невиправданих затримок. Скаржник зазначав, що зупинення виконавчого провадження триває понад п'ять років, а саме: з листопада 2020 року, без жодного фактичного просування приватизації, що суперечить положенням статті 331 ГПК України, яка встановлює граничний однорічний строк для відстрочення виконання судового рішення. Також скаржник вказував, що боржник не вчиняє жодних дій для добровільного погашення заборгованості, а подальше зволікання з виконанням, враховуючи прифронтове розташування майна боржника, створює ризик неможливості реального стягнення коштів, що порушує право стягувача на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.02.2026, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2026, відмовлено АТ ?Запоріжжяобленерго? у задоволенні скарги на дії державного виконавця.
Відмовляючи у задоволенні скарги на дії державного виконавця, суди попередніх інстанцій врахували те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р ?Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності? (із змінами) ТОВ ?Запорізький титано-магнієвий комбінат? включено до переліку великої приватизації державної власності, а відтак виснували, що державний виконавець дійшов правильного висновку про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 на підставі пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України ?Про виконавче провадження?, оскільки законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону України ?Про виконавче провадження?, покладено принцип обов'язковості зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. Також суди зазначили, що матеріали справи не містять інформації про те, що приватизацію ТОВ ?Запорізький титано-магнієвий комбінат? закінчено або припинено з підстав, передбачених Законом України ?Про приватизацію державного і комунального майна?". Отже, у державного виконавця відсутні законні підстави для поновлення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 у зв'язку з відсутністю обставин, що стали підставою для його зупинення.
27.04.2026 (через систему ?Електронний суд?) АТ ?Запоріжжяобленерго? звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2026 (повний текст складено 09.04.2026) та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.02.2026, в якій просить судові рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пункт 12 частини 1 статті 34 Закону України ?Про виконавче провадження?, не застосовано Закон, який підлягав застосуванню при розгляді даної справи, а саме стаття 9, пункт 9 частини 2 статті 129, статті 129-1 Конституції України, практику ЄСПЛ щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов'язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, постановленого проти держави та державних підприємств (рішення у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004, "Чіжов проти України" від 17.05.2005, "Півень проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), застосовано норму права (п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України ?Про виконавче провадження?) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду №335/1961/23.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Таким чином, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України ?Про виконавче провадження?.
Згідно зі статтею 1 Закону України ?Про виконавче провадження? виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України ?Про виконавче провадження? примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України ?Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів?.
За змістом частини 1 статті 13 Закону України ?Про виконавче провадження? під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення, шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Повноваження виконавця щодо вчинення виконавчих дій наведені у статті 18 Закону України ?Про виконавче провадження? через визначення переліку прав і обов'язків виконавця.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України ?Про виконавче провадження? виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (підпункти 1, 3 частини 2 статті 18 Закону України ?"Про виконавче провадження?).
Підстави та порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено у статті 34 Закону України ?Про виконавче провадження?.
Зокрема пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону України ?Про виконавче провадження? (у редакції станом на час винесення постанови про зупинення виконавчих дій) передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Відповідно до частини 2 статті 34 Закону України ?Про виконавче провадження? (у редакції станом на час винесення постанови про зупинення виконавчих дій) виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
Отже, положеннями статті 34 Закону України ?Про виконавче провадження? унормовано обов'язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій, зокрема у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. Така правова позиція є сталою, послідовною та висловлена у низці постанов Верховного Суду від 21.09.2020 у справі №910/6271/19, від 20.10.2020 у справі №910/7300/19, від 10.11.2020 у справі №910/5812/19, від 24.05.2023 у справі №904/11045/15, від 17.01.2023 у справі №904/1182/20, від 22.03.2024 у справі №910/17385/19, від 15.05.2024 у справ №906/136/23, від 26.11.2025 у справі №908/1525/16.
Згідно з частиною 5 статті 35 Закону України ?Про виконавче провадження? після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.12.2022 у справі №908/1525/16 щодо питання застосування норми пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України ?Про виконавче провадження?, зокрема, виснувала, що:
- приписи пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України ?Про виконавче провадження? є доступними, чіткими, однозначними, а дії держави з виконання цих приписів - передбачуваними і для позивача, і для відповідача (пункт 38);
- зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна у складі єдиного майнового комплексу суб'єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника (пункт 83);
- порушення державою обов'язку забезпечити виконання чинного судового рішення у розумний строк не є підставою для покладення на неї боргу, яке за цим рішенням учасник цивільного обороту має сплатити кредиторові. Останній може претендувати на отримання від держави компенсації за неналежне виконання нею позитивного матеріального обов'язку з виконання чинного рішення суду. Розмір такої компенсації залежить від багатьох чинників, зокрема, від поведінки кредитора, боржника, держави, їхнього становища, складності виконавчого провадження тощо (пункт 68).
Розглядаючи подану АТ ?Запоріжжяобленерго? скаргу, суди попередніх інстанцій установили таке:
- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 №36-р ?Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності? затверджено перелік великої приватизації державної власності згідно з додатком;
- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.2022 №1475-р ?Про внесення змін в додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 №36-р?, в додаток до вищезазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України внесено зміни, підрозділ ?Фонд державного майна? розділу ?Переробна промисловість? доповнено позицією: ?код ЄДРПОУ 38983006, ТОВ ?Запорізький титано-магнієвий комбінат?;
- наказом Фонду державного майна України від 07.12.2020 №1971 ?Про прийняття рішення про приватизацію державної частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю ?Запорізький титано-магнієвий комбінат? (код за ЄДРПОУ 38983006)?, відповідно до Законів України ?Про Фонд державного майна України?, ?Про приватизацію державного і комунального майна?, враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 №36-р ?Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності? (зі змінами), прийнято рішення про приватизацію державної частки розміром 51% статутного капіталу ТОВ ?Запорізький титано-магнієвий комбінат? (статутний капітал товариства становить 1 468 949 019,80 грн).
Зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що відмовляючи АТ ?Запоріжжяобленерго? у задоволенні скарги на дії державного виконавця, суди попередніх інстанцій врахували те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 №36-р ?Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності? (із змінами) ТОВ ?Запорізький титано-магнієвий комбінат? включено до переліку великої приватизації державної власності, а відтак виснували, що державний виконавець дійшов правильного висновку про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на підставі пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України ?Про виконавче провадження?, оскільки законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону України ?Про виконавче провадження?, покладено принцип обов'язковості зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Також суди зазначили, що матеріали справи не містять інформації про те, що приватизацію ТОВ ?Запорізький титано-магнієвий комбінат? закінчено або припинено з підстав, передбачених Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна». Отже, у державного виконавця відсутні законні підстави для поновлення виконавчого провадження НОМЕР_1 у зв'язку з відсутністю обставин, що стали підставою для його зупинення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій за наведеними доводами і доказами повно і всебічно встановили обставини справи та правильно застосували норми матеріального права, оскільки включення ТОВ ?Запорізький титано-магнієвий комбінат? до переліку об'єктів великої приватизації є імперативною підставою для зупинення виконавчих дій відповідно до пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України ?Про виконавче провадження?, а приватизаційна процедура станом на час розгляду справи не була ні завершена, ні припинена.
Отже, висновки судів попередніх інстанції про відсутність у діях державного виконавця бездіяльності засновані на правильному застосуванні норм права.
Відтак, доводи скаржника, які, на його думку, свідчать про порушення судами норм Конституції України, процесуального законодавства та практики ЄСПЛ не спростовують установлених судами обставин і не свідчать про неправильне застосування ними норм права.
Верховний Суд зазначає, що зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна у складі єдиного майнового комплексу суб'єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Порушення державою обов'язку забезпечити виконання чинного судового рішення у розумний строк не є підставою для покладення на неї боргу, яке за цим рішенням учасник цивільного обороту має сплатити кредиторові. Останній може претендувати на отримання від держави компенсації за неналежне виконання нею позитивного матеріального обов'язку з виконання чинного рішення суду. Розмір такої компенсації залежить від багатьох чинників, зокрема, від поведінки кредитора, боржника, держави, їхнього становища, складності виконавчого провадження тощо.
Також колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про нерелевантність посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2024 у справі №335/1961/23, оскільки у означеній справі розглядалася скарга на дії державного виконавця щодо стягнення заробітної плати фізичної особи, тоді як у справі, що розглядається, стягується заборгованість за електроенергію на користь АТ ?Запоріжжяобленерго?. Таким чином мотиви і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2024 у справі №335/1961/23, щодо незастосування норми пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України ?Про виконавче провадження? і застосування норм Конституції України як норм прямої дії, у цьому контексті не є подібними і не є підставою для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у цій справі.
З огляду на викладене, доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в частині 2 статті 293 вказаного Кодексу, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ ?Запоріжжяобленерго? на підставі частини 2 статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм права господарськими судами є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 235, 287 - 292, 293 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/3725/25 за касаційною скаргою Акціонерного товариства ?Запоріжжяобленерго? на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2026 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.02.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач