27 травня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/1137/26
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Скрипник Д.М., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Плегуци Мар'яни Юріївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )
до Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (59000, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Сторожинець, вул. Чернівецька, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 04062179)
про визнання незаконною відмови, визнання права на приватизацію шляхом викупу орендованого комунального майна та зобов'язання вчинити дії
Представники сторін:
від позивача - Федорюк А.Л., адвокат;
від відповідача - Дячук А.В., представниця.
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
Фізична особа-підприємець Плегуца Мар'яна Юріївна звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, в якій просить суд:
- визнати незаконною відмову Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, викладену у листі №2107 від 25.11.2024, у частині неприйняття та не підтримання заяви позивача про включення до переліку об'єктів малої приватизації та приватизацію шляхом викупу орендованого позивачем нежитлового приміщення загальною площею 64,1 кв. м, розташованого за адресою: м. Сторожинець, вул. Соборна, 13/1;
- визнати за фізичною особою - підприємцем Плегуцою Мар'яною Юріївною право на приватизацію шляхом викупу орендованого нежитлового приміщення загальною площею 64,1 кв. м, розташованого за адресою: м. Сторожинець, вул. Соборна, 13/1, як об'єкта комунальної власності, щодо якого виконані умови частини другої статті 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»;
- зобов'язати Сторожинецьку міську раду Чернівецького району Чернівецької області повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця Плегуци Мар'яни Юріївни про включення спірного об'єкта до переліку об'єктів малої приватизації та його приватизацію шляхом викупу з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цій справі, та прийняти щодо неї належне й вмотивоване рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що спір виник у зв'язку з реалізацією права фізичної особи-підприємця Плегуци М.Ю. на приватизацію орендованого комунального майна шляхом його викупу. Предметом спору є відмова відповідача підтримати заяву позивача про приватизацію нежитлового приміщення площею 64,1 кв. м., що розташоване за адресою: м. Сторожинець, вул. Соборна, 13/1. Так, позивач користується приміщенням на підставі договору оренди нежитлових приміщень №2 від 31.03.2020. В подальшому, Орендар здійснила невід'ємні поліпшення майна, які були завершені у межах законного трирічного строку. Вартість цих поліпшень становить 32,83% від ринкової вартості майна для цілей оренди, що перевищує встановлений законодавством поріг у 25%. Спеціальна комісія, створена Сторожинецькою міською радою, прийняла виконані роботи з поліпшенням без жодних зауважень. Крім того, у позивача відсутня заборгованість за договором оренди. Незважаючи на виконання всіх передбачених законом передумов, Сторожинецька міська рада листом №2107 від 25.11.2024 відмовила у підтримці питання про викуп майна.
Враховуючи вищевказане, позивачка стверджує, що нею виконано всі умови, передбачені ч. 2 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», а тому має право на викуп орендованого майна.
14.04.2026 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись при цьому на те, що оскаржуваний лист є суто інформаційним повідомленням, а не актом індивідуальної дії. Також вказує, що договір оренди у 2020 році укладався без аукціону, рішення ради № 44-40/2020 надавало дозвіл лише на проектування, а не на будівельні роботи, а задоволення вимог судом є прямою підміною дискреційних повноважень колегіального органу.
17.04.2026 на адресу суду від представника позивачки отримано відповідь на відзив. У поданій відповіді на відзив представник зазначає, що лист міськради №2107 від 25.11.2024 фактично зупинив рух заяви позивачки про включення об'єкта до переліку малої приватизації, тому він підлягає судовій оцінці. Крім того, діючий договір оренди від 31.03.2020 є правомірним (не визнаний недійсним у суді), а закон не ставить право на викуп у залежність від способу укладення первинного договору. Щодо згоди на невід'ємні поліпшення то позивач зазначає, що міська рада діяла непослідовно (всупереч доктрині venire contra factum proprium). Створена радою комісія 20.11.2023 склала акт приймання-передачі невід'ємних поліпшень (на суму 87878,00 грн, що становить 32,83% від вартості майна) та прийняла роботи без зауважень, що свідчить про їхнє подальше схвалення. Також представник позивачки вказує, що судовий контроль не є втручанням у виключну компетенцію міськради, а спрямований на перевірку законності її дій та захист порушеного права позивача. Представник наголошує, що відповідач обмежився загальними фразами і не надав контрдоказів щодо вартості поліпшень, відсутності боргів за оренду та дотримання строків робіт.
2. Рух справи.
23.03.2026 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№1137.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 позовну заяву передано судді Гурину М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви у п'ять календарних днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01.04.2026 задоволено заяву позивача про усунення недоліків та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 27.04.2026.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.04.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 27.05.2026.
На призначений день розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов.
Представниця відповідача заперечувала проти задоволення позову вказуючи на його необґрунтованість.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
24.03.2020 рішенням Сторожинецької районної ради №9-36/2020 нежитлове приміщення площею 64,1 кв.м за адресою: м. Сторожинець, вул. Соборна, 13/1, передано в оренду позивачу.
31.03.2020 між сторонами укладено Договір оренди № 2, за яким ринкова вартість об'єкта для цілей оренди визначена в сумі 267675,00 грн.
24.07.2020 рішенням ради № 44-40/2020 позивачу надано дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації для проведення поліпшень.
Будівельні роботи з невід'ємних поліпшень були фактично виконані та завершені 17.02.2023, що підтверджується договором підряду, актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в, КБ-3) та актами на приховані роботи.
Висновком будівельної експертизи від 19.07.2023 підтверджено склад та невід'ємний характер поліпшень.
Згідно зі звітом про оцінку майна та рецензією на нього, вартість виконаних орендарем поліпшень становить 87878,00 грн, що у співвідношенні до первісної вартості (267675,00 грн) складає 32,83% (тобто більше за визначені законом 25%).
20.11.2023 комісія, створена розпорядженням Сторожинецької міської ради, провела обстеження та склала Акт приймання-передавання здійснених невід'ємних поліпшень без жодних зауважень, який був офіційно направлений позивачу листом Ради №3032 від 04.12.2023.
06.12.2023 позивач звернулася із заявою про включення об'єкта до переліку малої приватизації для викупу.
Згідно з довідкою орендодавця, заборгованість по орендній платі відсутня.
25.11.2024 листом №2107 за підписом уповноваженої особи міської ради позивачу було відмовлено у задоволенні заяви.
У зв'язку із відмовою у задоволенні поданої позивачкою заяви, позивачка скористалась своїм правом на звернення до суду.
4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.
Дослідивши наведені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, спори щодо правочинів, пов'язаних з управлінням, розпорядженням чи приватизацією комунального майна.
У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що оскаржуваний лист № 2107 від 25.11.2024 носить виключно інформаційно-роз'яснювальний характер, не є актом індивідуальної дії у розумінні законодавства, а тому права позивача не є порушеними.
Суд відхиляє зазначений аргумент як такий, що ґрунтується на хибному тлумаченні цивільно-правової природи спірних правовідносин. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №1304/11018/2012 (провадження №11-1289апп18) сформулювала правовий висновок, відповідно до якого органи місцевого самоврядування у сфері розпорядження державним та комунальним майно виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як суб'єкти цивільного права - власники майна. Отже, їхні дії чи рішення мають приватноправовий характер і підлягають господарському судочинству.
Суд наголошує, що незалежно від процесуальної форми (рішення сесії чи лист посадової особи), зміст листа №2107 свідчить про остаточне негативне волевиявлення власника щодо відмови у включенні об'єкта до переліку на викуп. Будь-яке формальне блокування або відмова у продовженні приватизаційної процедури створює реальні перешкоди для здійснення позивачем її законного господарського інтересу. Належність такого способу захисту, як оскарження дій/листів органу, що замінюють собою рішення, узгоджується із правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.04.2025 у справі №904/186/23, де зазначено, що захист цивільних прав не може бути обмежений штучними процедурними перепонами, якщо поведінка особи свідчить про невизнання або оспорювання права іншої сторони.
Відповідач у відзиві вказує на те, що Договір оренди № 2 від 31.03.2020 був укладений без проведення конкурсу чи аукціону, що, на його думку, нівелює право на подальший викуп.
Суд зазначає, що вказаний договір укладався в період дії перехідних положень законодавства про оренду та приватизацію комунального майна. Його законність та чинність не оспорювалися Радою у встановленому законом порядку.
Частина друга статті 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» встановлює чіткі кваліфікаційні вимоги для реалізації права на викуп, серед яких єдина вимога до орендних відносин полягає в тому, що договір оренди має бути чинним на момент приватизації та орендар має належно виконувати його умови.
Законодавство про приватизацію не містить ретроспективного обмеження чи заборони на викуп майна, законно орендованого без аукціону до зміни правил ринку, якщо орендар виконав імперативні вимоги щодо невід'ємних поліпшень. Обмеження права на викуп виключно на підставі способу первісного набуття оренди (яке було легітимним на момент укладення у 2020 році) суперечило б принципу правової визначеності.
Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», орендар одержує право на викуп майна за наявності сукупності таких умов: надання згоди орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень, вартість поліпшень становить не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна для цілей оренди., виконання поліпшень у межах трирічного строку з дати визначення вартості майна для цілей оренди, підтвердження складу та невід'ємного характеру робіт висновком експертизи.
Судом беззаперечно встановлено, що ринкова вартість об'єкта для оренди становила 267675,00 грн, а вартість поліпшень за результатами звіту про оцінку - 87878,00 грн, що математично дорівнює 32,83% і повністю перевищує 25%-й поріг. Будівельні роботи завершені 17.02.2023, тобто у межах 3 років від дати укладення договору (31.03.2020). Факт, склад та невід'ємний характер поліпшень зафіксовані Висновком будівельної експертизи від 19.07.2023. Заборгованість з орендної плати відсутня.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що рішенням №44-40/2020 надавався лише дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації, що не є остаточною згодою на самі будівельні роботи.
Суд визнає, що первісне рішення Ради містило дефекти формулювання. Проте подальша поведінка Відповідача кардинально змінила правовий ландшафт спірних правовідносин. Сторожинецька міська рада не лише була обізнана про проведення робіт, а й створила спеціальну комісію, яка 20.11.2023 склала Акт приймання-передавання здійснених невід'ємних поліпшень.
Комісія зафіксувала обсяги ремонту і прийняла його результати без жодних зауважень, а сама Рада офіційно направила цей акт Позивачу листом №3032 від 04.12.2023.
Зазначені дії Ради свідчать про наступне схвалення (ратифікацію) результатів виконаних робіт власником майна. Своєю послідовною поведінкою протягом 2023 року Рада продемонструвала позивачу, що визнає юридичне значення виконаних поліпшень.
У цьому контексті підлягає застосуванню міжнародно-правова доктрина «Estoppel» (естопель), яка є вираженням загальноправового принципу добросовісності. Похідною від неї є римська максима «venire contra factum proprium» (заборона суперечливої поведінки).
Поведінка сторони, яка діє всупереч своїм попереднім заявам або поведінці, на які інша сторона обґрунтовано покладалася, є недобросовісною і не може підтримуватися судом, оскільки вона порушує принципи правової визначеності та довіри. Оскільки Рада своїми діями (створення комісії, підписання та направлення акта) легітимізувала поліпшення, вона втратила право у 2024 році повертатися до позиції заперечення та стверджувати, що ремонт не має юридичного значення.
Судова практика ЄСПЛ є обов'язковим джерелом права в Україні згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Поведінка Сторожинецької міської ради прямо порушує право Позивача на мирне володіння своїм майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Принцип «належного урядування» (Good Governance):У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04) суд зазначив, що державні чи муніципальні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх помилок чи уникати виконання обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний підхід викладено у справі «Онерйілдїз проти Туреччини» (Цneryэldэz v. Turkey, заява № 48939/99). Рада, прийнявши поліпшення через комісію у 2023 році, не має права у 2024 році посилатися на дефекти власних рішень 2020 року для відмови орендарю.
Концепція «Законного очікування» (Legitimate Expectation):Здійснюючи значні інвестиції (32,83% від вартості майна) на підставі первісного рішення Ради та за умови повного виконання договору, Позивач мала обґрунтовані та законні сподівання на те, що процедура приватизації буде завершена у встановленому законом порядку. У рішеннях у справах «Пайн Веллі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland, заява № 12742/87) та «Бейєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy, заява № 33202/96) ЄСПЛ констатував, що «законне очікування» підпадає під захист поняття «майно» (property) в розумінні ст. 1 Першого протоколу. Якщо особа правомірно розраховувала на певне ставлення з боку органу влади, раптова та немотивована зміна позиції цього органу (лист-відмова) є свавільним втручанням у майнові права.
Відповідач наголошує, що питання включення об'єктів до переліків малої приватизації є виключною компетенцією колегіального органу (дискреційними повноваженнями), а тому суд не може зобов'язати раду прийняти конкретне рішення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц , від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 і № 200/606/18, від 29.06.2021 у справі № 916/964/19, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц, від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц.
Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.
Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.
Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
У постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.
Оскільки Позивач виконала всі імперативні вимоги закону, її право на приватизацію шляхом викупу є повністю сформованим і законним, а Рада не має дискреційного права діяти протизаконно чи відмовляти без умотивованих підстав. За таких умов, судове визнання права на викуп у поєднанні із зобов'язанням Ради повторно розглянути заяву ФОП Плегуци Мар'яни Юріївни про включення спірного об'єкта до переліку об'єктів малої приватизації та його приватизацію шляхом викупу є єдиним ефективним засобом ліквідації протиправного блокування прав орендаря. Такий підхід повністю узгоджується із принципом ефективності судового захисту (ст. 13 Конвенції), забезпечує реальне поновлення прав Позивача і водночас не порушує меж компетенції колегіального органу, зобов'язуючи його діяти виключно у правовому полі.
Також суд звертає увагу, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява №18390/91. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
5. Висновки за наслідками розгляду справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи клопотання представника позивача, судовий збір залишити за позивачем.
Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконною відмову Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, викладену у листі №2107 від 25.11.2024, у частині неприйняття та не підтримання заяви позивача про включення до переліку об'єктів малої приватизації та приватизацію шляхом викупу орендованого позивачем нежитлового приміщення загальною площею 64,1 кв. м, розташованого за адресою: м. Сторожинець, вул. Соборна, 13/1.
3. Визнати за Фізичною особою-підприємцем Плегуцою Мар'яною Юріївною право на приватизацію шляхом викупу орендованого нежитлового приміщення загальною площею 64,1 кв. м, розташованого за адресою: м. Сторожинець, вул. Соборна, 13/1, як об'єкта комунальної власності, щодо якого виконані умови частини другої статті 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
4. Зобов'язати Сторожинецьку міську раду Чернівецького району Чернівецької області повторно розглянути заяву ФОП Плегуци Мар'яни Юріївни про включення спірного об'єкта до переліку об'єктів малої приватизації та його приватизацію шляхом викупу.
Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2026.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.