8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
27 травня 2026 року м. ХарківСправа № 922/731/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
при секретарі судового засідання Сидоренко О.В.
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Горової Діани Григорівни про розстрочення виконання рішення у справі
за позовом Салтівської окружної прокуратури міста Харкова (61038, м. Харків, вул. Глобинська, 23) в інтересах Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7)
до Фізичної особи-підприємця Горової Діани Григорівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 135'992,52 грн
за участю:
прокурора - Клейн Л.В.;
позивача - не з'явився;
відповідача (заявника) - не з'явився,
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 по справі №922/731/26 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Горової Діани Григорівни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243) заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:09:003:0015 площею 0,0896 га, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Владислава Зубенка, 35-А, за період з 07.05.2023 по 31.03.2024 у сумі 135'992,52 грн. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Горової Діани Григорівни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір сплачений за подання позовної заяви в сумі 1331,20 грн.
15.05.2026 відповідач надала до суду заяву (вх.№11770) про розстрочення виконання рішення в порядку ст.331 ГПК України.
Ухвалою від 21.05.2026 розгляд заяви про розстрочення виконання рішення у справі №922/731/26 призначено на 27 травня 2026 року о 15:30.
27.05.2026 прокурор подав заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення у справі.
Прокурор в судовому засіданні 27.05.2026 проти розстрочення виконання рішення на 10 місяців заперечувала.
Заявник (відповідач) в судове засідання 27.05.2026 не з'явилась, через канцелярію суду подала заяву про розгляд заяви за її відсутності.
Представник стягувача (позивача) в судове засідання 27.05.2026 не з'явився, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали заяви боржника (вх. 11770), суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення у справі №922/731/26, з огляду на таке.
Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Принцип обов'язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні приписи містяться у ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною першою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Розстрочка - це надання можливості виконання рішення по визначених частинах у встановлені судом строки.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 кодексу.
Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Обов'язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, на державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
З огляду на вищевикладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Суд установив, що відповідачка має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 08.04.2022 № 6119-5000851760. З цієї довідки вбачається, що зареєстрованим місцем проживання відповідача: АДРЕСА_2 , тоді як фактичним місцем перебування після переміщення: Тернопільська область, м. Чортків.
Отже, відповідачка була змушена залишити місце свого постійного проживання та фактичного ведення підприємницької діяльності, що об'єктивно вплинуло на її можливість отримувати стабільний дохід.
Відповідно до відомостей довідки ОК-5 та ОК- 7 у 2022 році відповідачка мала дохід лише за січень та лютий у розмірі 6500,00 грн за кожен місяць, а за березень-грудень 2022 року дохід становив 0,00 грн. У 2023 році дохід був відсутній з січня по липень, а з серпня по грудень становив по 6700,00 грн на місяць, загалом 33'500,00 грн за рік. У 2024 році дохід становив 7100,00 грн лише за січень і лютий, а з березня по грудень фактичний доходу не було, загальна сума за рік становила 14'200,00 грн. У 2025 році дохід становив 8200,00 грн щомісячно з лютого по грудень, тобто загалом 90'200,00 грн за рік, що у середньому є меншим за суму боргу, що підлягає стягненню у цій справі.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, станом на 19.12.2024 відповідачка мала податковий борг з орендної плати з фізичних осіб (18010900) у розмірі 324'089, 29 грн, який станом на подання цієї заяви не погашений.
У свою чергу стягнення з боржника грошових коштів на суму 135'992,52 грн буде мати своїм наслідком настання додаткових надзвичайно негативних наслідків та може, в кінцевому результаті, слугувати причиною для ініціювання відносно боржника процедури банкрутства.
З матеріалів справи вбачається, що на сьогоднішній день у боржника недостатньо коштів для добровільного виконання судового рішення одним платежем. В свою чергу відкриття стягувачем виконавчого провадження заблокує господарську діяльність боржника та призведе до арешту рахунків боржника. Разом з тим накладені арешти призведуть до того, що боржник не матиме можливості нормально здійснювати свою господарську діяльність та отримувати прибуток, або ж поповнювати свої обігові кошти для виконання рішення суду.
З огляду на викладене, керуючись принципами розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер здійснюваної ними господарської діяльності, її суспільне значення, враховуючи необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів стягувача та боржника, а також зважаючи на те, що заявник наразі позбавлений можливості одночасно виконати рішення суду у зв'язку з своїм незадовільним, скрутним матеріальним (фінансовим) станом, що знайшло своє підтвердження матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви боржника та розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 у справі № 922/731/26 на 10 місяців терміном до 28.02.2027 шляхом здійснення платежів на розрахунковий рахунок стягувача у сумі 135'992,52 грн за наступним графіком:
- до 30.06.2026 - 13'599,25 грн;
- до 31.06.2026 - 13'599,25 грн;
- до 31.07.2026 - 13'599,25 грн;
- до 31.08.2026 - 13'599,25 грн;
- до 30.09.2026 - 13'599,25 грн;
- до 31.10.2026 - 13'599,25 грн;
- до 30.11.2026 - 13'599,25 грн;
- до 31.12.2026 - 13'599,25 грн;
- до 31.01.2027 - 13'599,25 грн;
- до 28.02.2027 - 13'599,27 грн.
Суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.
Також суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п.1 ст. 6 Конвенції (див. Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року).
Керуючись ст. 233-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Горової Діани Григорівни про розстрочення виконання рішення - задовольнити.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 у справі №922/731/26 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Горової Діани Григорівни на користь Харківської міської ради заборгованості в сумі 135'992,52 грн до 28.02.2027 включно з щомісячними платежами рівними частинами, а саме :
- до 30.06.2026 - 13'599,25 грн;
- до 31.06.2026 - 13'599,25 грн;
- до 31.07.2026 - 13'599,25 грн;
- до 31.08.2026 - 13'599,25 грн;
- до 30.09.2026 - 13'599,25 грн;
- до 31.10.2026 - 13'599,25 грн;
- до 30.11.2026 - 13'599,25 грн;
- до 31.12.2026 - 13'599,25 грн;
- до 31.01.2027 - 13'599,25 грн;
- до 28.02.2027 - 13'599,27 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 28.05.2026.
СуддяІ.В. Трофімов
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.