Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" травня 2026 р.м. ХарківСправа №922/999/26
Господарський суд Харківської області у складі судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕМ+"
простягнення коштів
без виклику учасників справи
ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "АРТЕМ+", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 3.706,60 грн та інфляційні витрати в розмірі 11.175,69 грн, а також судові витрати.
Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2026 з урахуванням малозначності справи №922/999/26 в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
14.04.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив (вх. №8841/26), в якому зазначив, що відповідно до Договору від 16.06.2022 №16/06 та акту приймання-передачі житлового будинку по вул. Свободи, 36 у м. Харків ТОВ "АРТЕМ+" отримало в управління житловий багатоповерховий будинок для виконання робіт щодо належного утримання, надання комунальний послуг власникам приміщень (населенню). З цією метою відповідачем були укладені відповідні договори з власниками приміщень (населенням). Таким чином, ТОВ "АРТЕМ+" не споживає електричну енергію, а постачання електричної енергії здійснюється власникам приміщень (населенню). Разом із тим Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 заборонено нарахування та стягнення, зокрема, інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. З огляду на це, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат не відповідає вимогам нормативно-правових актів, а тому такі витрати не підлягають стягненню з відповідача. Окрім цього, під час виконання рішення у примусовому порядку у відповідача була відсутня можливість самостійного виконання рішення суду через арешт коштів. Відповідно до платіжної інструкції від 10.02.2025 №499865403 було проведено примусове стягнення коштів у виконавчому провадженні №75506928. Якщо б приватний виконавець своєчасно направляв платіжні документи на виконання рішення суду у справі № 922/4190/23, сума основного боргу була меншою ніж та, що зазначена позивачем у позовній заяві та прострочення виконання було відсутнім. Також як свідчить наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, таке нарахування здійснюється з серпня 2022, натомість вимоги щодо стягнення 3% річних за період з 09.09.2022 по 30.06.2023 та інфляційних витрат за період прострочення з листопада 2022 по червень 2023 вже розглядались Господарським судом Харківської області та по ним вже прийнято рішення у справі №922/4190/23, котре набрало законної сили.
15.04.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №9044/26), в якій зазначив, що наявність укладених з власниками приміщень договорів жодним чином не впливає на його зобов'язання за договором про постачання електричної енергії, який був укладений з позивачем. Відповідач як сторона договору залишається належним споживачем та зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за спожиту електричну енергію. При цьому, предметом позову є 3 % річних за період з липня 2023 по грудень 2025 та 3 % річних за період з липня 2023 по лютий 2025, що виключає можливість подвійного стягнення відсотків річних та інфляційних втрат з урахуванням рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 у справі №922/4190/23.
16.04.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення (вх. №9213/26), в яких зазначив, що позивач помилково вважає, що відповідач передав третім особам приміщення, а відтак зазначена обставина не впливає на виконання його зобов'язання. Оскільки споживачами електричної енергії є не відповідач, а населення, власники квартир, то до зазначених правовідносин необхідно застосовувати положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
На підставі заяви-приєднання від 03.01.2019 ТОВ "АРТЕМ+" приєдналося до умов Договору про постачання електричної постачальником універсальних послуг на умовах Договору про постачання електричної енергії/Договору про користування електричною енергією від 21.07.2004 №06-2194 за особовим рахунком №2194. У додатку до заяви зазначена інформація щодо об'єктів споживача, а саме: вид об'єкта - СТО; за адресою - м. Харків, вул. Свободи, 36; ЕІС-код точки комерційного обліку за об'єктом споживача - 62Z7686713677562.
Згідно з умовами укладеного між ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" (постачальник) та ТОВ "АРТЕМ+" (споживач) Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №062194 (далі - Договір), постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з пунктом 5.1. Договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 3 до цього Договору.
Розрахунковий період за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.8. Договору).
Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього Договору (пункт 5.10. Договору).
У відповідності до пункту 6.2. Договору споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Згідно з пунктом 13.1. Договору цей Договір укладається на строк, визначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (пункт 13.1. Договору).
Як зазначає позивач, відповідачем у серпень 2022 - лютий 2023 була спожита електрична енергія в загальній кількості 15.109,00 кВт*год. на суму 79.111,83 грн.
ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" були сформовані рахунки за електричну енергію нараховану в період серпень 2022 - лютий 2023, котрі надсилалися відповідачу засобами поштового зв'язку. Також на зазначені в рахунках суми позивачем були складені Акти приймання-передачі електричної енергії за період серпень 2022 - лютий 2023.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 у справі №922/4190/23 стягнуто з ТОВ "АРТЕМ+" на користь ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" 79.719,88 грн - заборгованості по Договору; 1.398,99 грн - 3% річних за період прострочення з 09.09.2022 по 30.06.2023; 3.455,90 грн - інфляційних втрат за період прострочення з листопада 2022 по червень 2023. Вказане рішення набрало законної сили.
Позивач вказує, що заборгованість відповідача за електричну енергію, а також 3% річних та інфляційних втрат, котра була стягнута рішенням Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 у справі №922/4190/23 була повністю погашена лише 12.02.2025.
У зв'язку з чим позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період, котрий не охоплювався рішенням Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 у справі №922/4190/23, починаючи з липня 2023.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (пункт 15 частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною четвертою статті 75 ГПК України передбачено, що обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007 одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 у справі №922/4190/23 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.
Таким чином, факт постачання електричної енергії в період серпень 2022 - лютий 2023, а також порушення строків оплати не підлягає доведенню знову.
Як зазначалося вище, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3.706,60 грн та інфляційних втрат у розмірі 11.175,69 грн, які нараховані за період, котрий не був стягнутий у відповідності до рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 у справі №922/4190/23. Разом із тим суд зазначає, що з доданих до позовної розрахунків вбачається, що позивачем здійснюється нарахування 3% річних у сумі 186,75 грн за період з 14.11.2025 до 19.12.2025 на заборгованість, спожиту в жовтні 2025. Натомість прострочення оплати заборгованості за електричну енергію, котра спожита в жовтні 2025, не була предметом дослідження у справі №922/4190/23. Також у позовній заяві позивачем не наводиться жодного обґрунтування порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної сплати заборгованості за спожиту в жовтні 2025 електричну енергію в сумі 63.114,78 грн , як і не надаються докази сплати такої заборгованості в повному обсязі (про що зазначено в доданих до позовної заяви розрахунках).
З огляду на це, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 186,75 грн за прострочення сплати спожитої в жовтні 2025 електричну енергію належним чином необґрунтована, а тому задоволенню не підлягає.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором (статті 610, 612 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №905/1791/21 та від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, свідчать про правомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість за період з серпня 2022 по лютий 2023 включно.
Судом відхиляються заперечення відповідача, котрі викладені ним у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.
Так, господарський суд вважає недоречним посилання відповідача на норми постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206 щодо неможливості стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки пункт 1 цієї постанови охоплює лише певну конкретно визначену категорію, а саме населення та застосовуються саме до сплати населенням житлово-комунальних послуг, а не юридичних осіб. Вказана постанова не може бути застосовано до зазначених правовідносин, які виникли між ПрАТ "Харківенергозбут" та ТОВ "АРТЕМ+", оскільки постачання електричної енергії здійснювалося позивачем як для непобутового споживача до його об'єкту - приміщення СТО за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 36.
Також суд критично оцінює посилання відповідача на неможливість самостійного виконання рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 у справі №922/4190/23 у зв'язку з відкриття виконавчого провадження №75506928 та накладенням 10.07.2024 приватним виконавцем арешту на грошові кошти ТОВ "АРТЕМ+". Оскільки згідно з пунктом 5.9. Договору споживач не обмежується здійснювати оплату за цим Договором через банківську систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. При цьому, дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. щодо своєчасного списання коштів з рахунку ТОВ "АРТЕМ+" на виконання рішення Господарського суду Харківської області 13.06.2024 у справі №922/4190/23 не входять до предмету розгляду в даній справі.
Окрім цього, є безпідставним твердження відповідача про подвійне нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість за спожиту електричну енергію за період серпень 2022 - лютий 2023. Так, в резолютивній частині рішення Господарського суду Харківської області 13.06.2024 у справі №922/4190/23 зазначено про стягнення з ТОВ "АРТЕМ+" на користь ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ", зокрема, 1.398,99 грн - 3% річних за період прострочення з 09.09.2022 по 30.06.2023; 3.455,90 грн - інфляційних втрат за період прострочення з листопада 2022 по червень 2023.
Разом із тим, у даній справі позивачем здійснювалося подальше нарахування 3% річних та інфляційних втрат, починаючи з липня 2023. А отже, відсутні підстави стверджувати про подвійне нарахування ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗУБТ" відсотків річних та інфляційних втрат у даній справі.
Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем допущені помилки, а саме:
- нарахування 3% річних в липні 2024 на заборгованість за спожиту електричну енергію в серпні 2022 повинно було здійснюватися за період з 01.07.2024 до 11.07.2024 на суму 14.058,49 грн та з 12.07.2024 до 31.07.2024 на суму 1.881,90 грн, оскільки 3% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення платежу, а день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися нарахування;
- безпідставно здійснюється нарахування 3% річних до 28.02.2025, оскільки, як свідчать матеріали справи, заборгованість за електричну енергію була повністю сплачена 12.02.2025. А отже, нарахування 3% річних повинно було здійснюватися позивачем лише до 11.02.2025, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% (близька за змістом правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №910/13064/17, від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 25.02.2020 у справі №910/2615/18, від 13.06.2018 у справі №922/1008/16).
З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п'ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то Господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок 3% річних з урахуванням вказаних вище помилок, суд зазначає, що арифметично правильний розмір 3% річних за прострочення сплати спожитої в серпні 2022 - лютому 2023 електричної енергії становить 3.513,56 грн. В іншій частині (6,29 грн) відсотки річних нараховані безпідставно та помилково, а тому задоволенню не підлягають.
При цьому вищевказана помилка не вплинула на правильність розрахунку інфляційних втрат у розмірі 11.175,69 грн, а тому позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача: 3% річних у сумі 3.513,56 грн та інфляційні втрати в розмірі 11.175,69 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє як безпідставно нараховані.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у справі.
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2.627,87 грн покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, в іншій частині (34,53 грн) залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕМ+" (Україна, 61010, Харківська обл., м. Харків, вул. Малом'ясницька, буд. 2, код ЄДРПОУ 32334811) на користь Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" (Україна, 61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328) 3% річних у сумі 3.513,56 грн, інфляційні втрати в розмірі 11.175,69 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.627,87 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "28" травня 2026 р.
СуддяН.С. Добреля