8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/987/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Промпостачсервіс", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромакс-Трейд", м.Харків
про стягнення 85917,51 грн
без виклику учасників справи
26.03.2026 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Промпостачсервіс" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромакс-Трейд" про стягнення заборгованості за договором поставки №231П007 від 20.04.23 року у розмірі 85917,51грн, з яких: сума боргу - 39560,00 грн; інфляційне збільшення - 9463,03 грн; штрафні санкції - 36894,48 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.03.2026 року позовну заяву залишено без руху.
01.04.2026 року представник позивача надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№7716).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/987/26, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, встановивши учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.
Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
02.04.2026 року судом було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромакс-Трейд", яка згідно з довідкою суду про доставку електронного листа була отримана останнім 02.04.2026 о 15:50 (а.с.37).
Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
20.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Промпостачсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромакс-трейд» було укладено договір поставки №231П007 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується на протязі дії Договору поставляти та передавати у власність Покупця мішок паперовий (надалі-Товар), за його замовленнями окремими партіями, за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується Сторонами в видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах, визначених Договором».
Пунктом 1.2. Договору визначено, що загальний обсяг та асортимент (номенклатура) Товару, що поставляється за цим Договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) Товару, поставленого окремими Партіями та всіма видатковими накладними відповідно до умов Договору на протязі його дії.
Згідно з п. 5.2. Договору Покупець зобов'язаний сплатити вартість Товару на підставі рахунку-фактури Постачальника у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі або у додатках до цього Договору.
Відповідно до п. 5.3. Договору оплата вартості відповідної партії Товару здійснюється Покупцем шляхом попередньої оплати в розмірі 20% від вартості Товару при розміщенні замовлення. 80% вартості оплачується по готовності Товару, в момент відвантаження, якщо інший порядок розрахунків не буде погоджений Сторонами у додаткових угодах до цього Договору.
На виконання умов договору позивачем було поставлено в адресу відповідача товар на загальну суму 79560,00 грн з ПДВ, про що свідчить видаткова накладна №ПУФ-120 від 21.04.2023 року, яка підписана представниками сторін без жодних зауважень.
З тексту видаткової накладної вбачається, що розрахунковими документами в даному випадку є рахунок на оплату №ПУФ-599 від 20.04.2023 року, де було узгоджено всі параметри поставки товару.
Як зазначає позивач, у відповідності з умовами Договору відповідачем 21.04.2023 року було здійснено часткову оплату вартості поставленого товару у сумі 40000,00 грн. Залишок оплати за поставлений Товар склав 39560,00 грн, який відповідачем безпідставно не сплачено і до цього часу. Від пояснення причин не виконання грошового зобов'язання та здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар відповідач з невідомих причин ухиляється.
Позивач стверджує, що сам факт часткової оплати Покупцем рахунку №ПУФ-599 від 20.04.2023 року підтверджує обізнаність відповідача щодо наявності у нього обов'язку його сплатити, а отже, і визнання ним даного боргу.
Таким чином, за твердженнями позивача, у ТОВ «Агромакс-трейд» перед ТОВ фірма «Промпостачсервіс» виникла заборгованість в розмірі 39560,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №ПУФ-120 від 21.04.2023 року та банківською випискою №38502868 від 21.042023 року.
Відповідно до пп. 6.3.-6.5. Договору у разі порушення строків оплати Товару, встановлених цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Окрім оплати пені, передбаченої п. 6.3. Договору, Покупець на вимогу Постачальника та згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, повинен сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) відсотки річних від простроченої суми.
При простроченні оплати більше 30-ти календарних днів, Постачальник має право, крім стягнення санкцій, передбачених п. 6.3.та п. 6.4. цього Договору, додатково стягнути з Покупця штраф у сумі 10-ти відсотків від суми заборгованості.
Позивачем в рамках досудового врегулювання спору на адресу відповідача направлялись листи з вимогами сплатити заборгованість найближчим часом, або надати графік сплати заборгованості (№08\10 від 21.08.2023 року та №11\16 від 25.11.2025 року).
Однак, відповіді на листи відповідач позивачеві не надіслав, заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Таким чином, як зазначає позивач, враховуючи наявність заборгованості відповідача перед позивачем, то наявні правові підстави для нарахування штрафних санкцій, передбачених як договором так і законами України.
Загальна заборгованість становить 85917,51 грн, з яких: сума боргу - 39560,00грн; інфляційне збільшення - 9463,03 грн; штрафні санкції - 36894,48 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтями 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На виконання умов договору позивач свої зобов'язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи.
Повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило.
Отже відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується його підписом на видатковій накладній, проте оплату за отриманий товар в повному обсязі не здійснив.
Крім того, факт часткової оплати відповідачем рахунку №ПУФ-599 від 20.04.2023 року підтверджує його обізнаність щодо наявності заборгованості та визнання ним даного боргу.
Враховуючи те, що відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 39560,00 грн основного боргу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого позивачем товару, останнім здійснено нарахування інфляційних у розмірі 9463,03 грн та пені у розмірі 36894,48 грн.
Щодо інфляційних.
Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Пунктом 6.4. Договору визначено, що окрім оплати пені, передбаченої п. 6.3. Договору, Покупець на вимогу Постачальника та згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, повинен сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) відсотки річних від простроченої суми.
Позивач нараховує на суму боргу інфляційні.
При цьому в розрахунку позивача визначений період прострочення зобов'язання - з 22.05.2023 по 12.03.2026 (а.с.13).
Як зазначено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем інфляційних відповідно до наданого позивачем розрахунку. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювалась за допомогою інструменту Юридичний калькулятор (https://calc.sitebuy.pro/).
Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню інфляційних, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача, який міститься в позовній заяві, є невірним, з огляду на наступне.
З розрахунку позивача вбачається, що останній нараховує інфляційні на заборгованість, яка виникла з 22.04.2023, за період з травня 2023 по січень 2026 року.
При цьому позивачем визначено початок нарахування - 22.05.2023 (а.с.12).
Як вже було зазначено, суд не може виходити за межі визначеного позивачем періоду.
За загальним правилом та згідно з практикою Верховного Суду інфляційні втрати за неповний місяць нараховуються за правилом математичного округлення кількості днів прострочення: якщо час прострочення становить понад 15 днів, він округлюється до повного місяця (за нього нараховується індекс); якщо 15 днів і менше - індекс за цей місяць не враховується.
Отже нарахування позивачем інфляційних втрат за травень 2023 є невірним, оскільки початок прострочення визначено позивачем - з 22.05.2023 (менше 15-ти днів місяця).
Здійснивши перерахунок інфляційних, з урахуванням початку періоду нарахування - з червня 2023 по січень 2026 (кінцевий період, визначений позивачем), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 9219,14грн інфляційних.
В частині стягнення 243,89 грн суд відмовляє, у зв'язку з невірним розрахунком.
Щодо пені.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з чч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Пунктом 6.3. Договору визначено, що у разі порушення строків оплати Товару, встановлених цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню пені, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача, який міститься в позовній заяві, є невірним, з огляду на наступне.
Позивачем нараховано пеню, з порушенням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - ГК України), відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приписом ч.6 ст.232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.
Отже Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.
Також подібні за змістом до даних правовідносин є висновки у ряді інших постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.06.2019 по справі №910/23911/16, у постанові від 13.09.2019 по справі №902/669/18, від 12.06.2018 по справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 по справі № 903/962/17, у яких висловлено позицію про те, що "умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".
Договір не містить умов нарахування пені більше 6 місяців.
Пункт 6.3. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.
Отже кінцевий строк нарахування пені на заборгованість обмежується 6 місяцями з дати, коли зобов'язання повинно було бути виконано.
Отже, перерахувавши пеню за період з 22.05.2023 (період початку прострочення, визначений позивачем в розрахунку) по 22.11.2023 (за 6 місяців), суд встановив, що задоволенню підлягає пеня в розмірі 8724,88 грн.
В частині стягнення 28169,60 грн пені суд відмовляє, у зв'язку з невірним розрахунком.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем, але, у зв'язку з невірним розрахунком пені та інфляційних, позов підлягає частковому задоволенню.
В частині стягнення 243,89 грн інфляційних та 28169,60 грн пені суд відмовляє, у зв'язку з невірним розрахунком.
Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 2227,41 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19,124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76-80, 86, 129, 238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромакс-Трейд" (адреса: 61038, м.Харків, вул.Маршала Батицького, буд. 8; код ЄДРПОУ 42680435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Промпостачсервіс" (адреса: 61052, м. Харків, вул.Різдвяна, буд.29-А, офіс 307; код ЄДРПОУ 22695445) заборгованість в розмірі 57504,02 грн, з яких: сума боргу - 39560,00 грн; інфляційне збільшення - 9219,14 грн; пеня - 8724,88 грн, а також 2227,41 грн судового збору
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "28" травня 2026 р.
СуддяК.В. Аріт