адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
28.05.2026 Справа № 917/2355/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», 04112, м. Київ, пр. Бандери Степана, 22, код ЄДРПОУ 36086124,
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра», 36019, м. Полтава, вул. Колективна, 10, код ЄДРПОУ 21870998,
про стягнення 43 724,38 грн,
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» про стягнення 43 724,38 грн страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.01.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» за заявою страхувальника за договором добровільного страхування транспортного засобу «КАСКО» № 208.22.2712754 від 12.10.2022 р. було виплачено особі, що здійснила відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 03.08.2023 року транспортного засобу Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування за договором майнового страхування, а отже, відповідач як страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, яка відповідальна за завдані під час дорожньо-транспортної пригоди збитки, зобов'язаний сплатити позивачу розмір страхового відшкодування в сумі 43 724,38 грн.
Відповідач у відзиві від 29.01.2026 р. (вх. № 1096 від 29.01.2026 р.) проти позову заперечував, стверджуючи що позивач не звертався до ПрАТ «СК «Саламандра» з вимогою про виплату страхового відшкодування перед зверненням до суду, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості розглянути вимогу позивача та прийняти відповідне рішення щодо виплати чи відмови у виплаті страхового відшкодування.
22.08.2025 р. позивач подав до суду відповідь на відзив від 21.08.2025 р. (вх. № 10859), у якій вказав, що претензію про виплату страхового відшкодування було направлено відповідачу 15.09.2023 року на електронну пошту Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра».
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
03.08.2023 року о 19:00 год. в м. Києві, на Дарницькому мосту, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Bajaj Dominar, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та транспортного засобу Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 27.05.2024 р. у справі № 757/36763/23-п водія транспортного засобу Bajaj Dominar, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн 00 коп.
04.08.2023 року довірена особа власника транспортного засобу Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «Експрес Страхування» із повідомленням про подію № 23.41769 та заявою про виплату страхового відшкодування (а. с. 7-9).
13.05.2024 року позивачем складено страховий акт № 3.23.03109-1 від 23.08.2023 р. (а. с. 20), відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 46 324,38 грн.
23.08.2023 року ТДВ «Експрес Страхування» на підставі страхового акту № 3.23.03109-1 від 23.08.2023 р., Акту наданих послуг № 2023010431 від 08.09.2023 р. (а. с. 13) та рахунку-фактури № ST23015272 від 14.08.2023 р. (а. с. 19) здійснило виплату особі, що здійснила відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 03.08.2023 року транспортного засобу Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (ТОВ «Автосаміт на Столичному»), страхового відшкодування в розмірі 46 324,38 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 68812370 від 23.08.2023 р. (а. с. 6).
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу (чи особи, яка його правомірно експлуатує) Bajaj Dominar, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP 213839495.
Посилаючись на обов'язок Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» як страховика винної за завдані під час дорожньо-транспортної пригоди 03.08.2023 року особи відшкодувати завдану останнім шкоду, з урахуванням фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 43 724,38 грн.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP 213839495, повідомлення про подію № 23.41769 від 04.08.2023 р., заява про виплату страхового відшкодування від 04.08.2023 р., постанова Печерського районного суду міста Києва від 27.05.2024 р. у справі № 757/36763/23-п, страховий акт № 3.23.03109-1 від 23.08.2023 р., Акт наданих послуг № 2023010431 від 08.09.2023 р., рахунок-фактура № ST23015272 від 14.08.2023 р., заява про виплату страхового відшкодування № 3.23.03109 від 15.09.2023 р. та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України (ч. 1 ст. 980 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач відшкодував за заявою довіреної особи власника транспортного засобу Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 визначену у страховому акті № 3.23.03109-1 від 23.08.2023 р. шкоду на суму 46 324,38 грн, завдану вказаному транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Bajaj Dominar, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та транспортного засобу Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи..
Отже, у разі якщо цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.
Враховуючи викладене, у позивача виникло право вимагати у відповідача відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Bajaj Dominar, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та транспортного засобу Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
При цьому згідно зі ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Також у пункті 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., вказано, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Із наданого позивачем страхового акту № 3.23.03109-1 від 23.08.2023 р. вбачається, що розмір збитків, завданих транспортному засобу Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою 03.08.2023 року, з урахуванням зносу, становить 46 324,38 грн (знос транспортного засобу - 0 %).
Відповідачем жодних доказів у спростування вказаного розміру збитків до суду не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
При цьому відповідно до ст. 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до полісу EP 213839495 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра» була застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу (чи особи, яка його правомірно експлуатує) Bajaj Dominar, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлено ліміт за шкоду майну в розмірі 160 000,00 грн, а франшизу - в розмірі 2 600,00 грн.
Отже, сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача розраховується наступним чином: 46 324,38 грн (розмір збитків, завданих транспортному засобу Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою 03.08.2024 року, з урахуванням зносу) - 2 600,00 грн (франшиза, встановлена полісом EP 213839495) = 43 724,38 грн.
Як стверджує відповідач, ТДВ «Експрес Страхування», всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не звертався до ПрАТ «СК «Саламандра» з вимогою про виплату страхового відшкодування перед зверненням до суду.
Однак, в матеріалах справи міститься копія заяви ТДВ «Експрес Страхування» про виплату страхового відшкодування № 3.23.03109 від 15.09.2023 р. та докази її направлення на електронну адресу відповідача, зазначену в полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP 213839495 (dis@salamandra.ua).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 р. у справі № 914/2505/17, від 13.10.2021 р. у справі № 923/1379/20, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 р. у справі № 914/1003/21).
Верховний Суд у постановах від 13.07.2020 р. у справі № 753/10840/19, від 18.02.2021 р. у справі № 442/3516/20 надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.
Також Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 р. у справі № 905/2319/17, від 25.03.2020 р. у справі № 570/1369/17, від 13.07.2020 р. у справі № 753/10840/19, від 27.11.2019 р. у справі № 1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.
У Керівництві «Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі», ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 р., зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, вебсторінок, бортових комп'ютерів або GPS-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп'ютера або пристрою, схожого на комп'ютер) і містять відповідні метадані.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 р. у справі № 916/3027/21 виснувала, що суд може розглядати електронне листування між особами в месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності й допустимості таких доказів, а також обсягу обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.
З огляду на викладене, оскільки заяву про виплату страхового відшкодування № 3.23.03109 від 15.09.2023 р. разом з додатками позивачем було направлено на електронну адресу відповідача, зазначену в полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP 213839495 (dis@salamandra.ua), вона вважається такою, що була належним чином направлена Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Саламандра».
Крім того, згідно з п. 37.1.4 ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Водночас позивач звернувся до відповідача в межах річного строку з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому відповідач не був позбавлений права надати під час розгляду справи власний звіт для розрахунку вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу чи інші докази в спростування вимог, викладених у позовній заяві Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», а також у разі відсутності заперечень проти позову визнати його та сплатити страхове відшкодування.
Натомість відповідач таких доказів та контррозрахунку розміру страхового відшкодування не надав, страхове відшкодування не сплатив.
Положеннями статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» у даній справі в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» (36019, м. Полтава, вул. Колективна, 10, код ЄДРПОУ 21870998) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (04112, м. Київ, пр. Бандери Степана, 22, код ЄДРПОУ 36086124) 43 724,38 грн страхового відшкодування, 2 422,40 грн. судового збору.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки, встановлені ГПК України (ст.ст.256,257 ГПК України).
Повне рішення складено 28.05.2026 р.
Суддя О.С. Мацко