адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
27.05.2026 Справа № 917/2395/25
Суддя Мацко О.С., розглянувши матеріали
за позовною заявою Відділу освіти, культу, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради, 37645, Полтавська обл., Миргородський р-н, село Великі Сорочинці, вул. Гоголя, 26, код ЄДРПОУ 41276221,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Отеко», 36023, м. Полтава, вул. Героїв АТО, 71А, код ЄДРПОУ 41418687,
про стягнення 58 004,06 грн
Без виклику сторін
Ухвалою від 14.01.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, вдкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження, встановлено строки для поання заяв по суті спору. Також залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Ухвала скерована до електронних кабінетів сторін та отримана відповідачем 15.01.2026р. (а.с.77 - довідка про доставку).
Третя особа надала письмові пояснення по суті спору, у яких підтримала позицію позивача. Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися. Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Сторони клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суду не надали.
Після дослідження матеріалів справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з розумності строків розгляду справи, суд ухвалив рішення з огляду на таке:
Між Відділом освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТЕКО» укладено Договір про закупівлю від 03.11.2022 № 232, предметом якого є Капітальний ремонт і реставрація (капітальний ремонт вимощення з утепленням фундаментів споруди цивільного захисту опорного закладу загальної середньої освіти «Великосорочинський ліцей» ім. М.В. Гоголя Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області» по вул. Перемоги, 45 в с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області) (далі- Договір).
Згідно умов договору Виконавець зобов'язується у 2022 році виконати Замовникові Робота згідно коду ДК 021:2015 (СРУ 2008) - 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація (капітальний ремонт вимощення з утепленням фундаментів споруди цивільного захисту опорного закладу загальної середньої освіти «Великосорочинський ліцей ім. М.В. Гоголя Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області» по вул. Перемоги, 45 в с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області) (далі - робота(и)), що зазначено в договірній ціні, яка додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною, а Замовник - прийняти і оплатити визначені умовами даного Договору роботи. Виконавець гарантує якість робіт, що є предметом закупівлі за умовами даного Договору (п. 2.1. Договору). Виконавець повинен виконати Замовнику роботи, якість яких відповідає чинним стандартам, або які зазначені у нормативній технічній документації виробника, а товар, який є частиною предмета закупівлі має відповідні сертифікати якості (відповідності) (п. 2.2. Договору). Згідно п. 3.1. Договору Вартість цього Договору становить 2 525 092, 64 грн. (два мільйона п'ятсот двадцять і п'ять тисяч дев'яносто дві гривні шістдесят чотири копійки) без ПДВ. Оплата за виконані роботи Виконавцем, проводиться за фактом отримання Замовником таких робіт протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання робіт (п. 4.1. Договору). Джерело фінансування закупівлі : місцевий бюджет (4.4. Договору).
Строк виконання зобов'язань за Договором: Виконавець повинен виконати роботи та передати Замовнику протягом 30 (тридцять)календарних днів з дня отримання заявки від Замовника, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2022р., а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов'язань Сторонами (п. 5.1. Договору). Укладеною додатковою угодою № 1 від 01.12.2022 до Договору ( далі - Додаткова угода) в пункт 5.1. внесено зміни виклавши у такій редакції: Строк виконання зобов'язань за Договором: Виконавець повинен виконати роботи та передати Замовнику протягом 51 (п'ятдесят один) календарних днів з дня отримання заявки від Замовника, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2022р., а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов'язань Сторонами. Разом з тим, у розділі VI сторонами Договору погоджено права та обов'язки сторін. Таким чином, Виконавець зобов'язаний забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього Договору (пп. 6.3.2 п. 6.3. Договору), а згідно пп. 6.1.3. Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному у обсязі сплачувати за виконані роботи.
Пунктом 7.1 Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором. Пунктом 10.2 Договору встановлено, що строк дії може продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 12.08.2022 року № 573, але не довше ніж до 31.12.2022 року. На підставі Додаткової угоди в пункт 10.2 Договору внесено зміни та викладено його у такій редакції: продовжити термін дії договору в зв'язку з продовженням воєнного стану згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 р. № 2738-ІХ, але не довше ніж до 31.12.2022 року.
В матеріалах прави містяться докази, надані позивачем, які свідчать про те, що в процесі виконання договору позивачем було перераховано відповідачу 2 525 092,64 грн за роботи, які виконувалися згідно даного договору.
В подальшому, відповідно до пункту 3.1.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2024 року, на підставі направлення від 07.10.2024 № 257, виданого начальником Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області І. Салогуб, головним державним аудитором відділу контролю у галузі освіти, науки, спорту та інформації Управління М. Оріховичем за участю працівників цього Управління проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року.
За результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року складено акт від 27.12.2024 № 201603-27/75. До ревізії надано Робочий проект, розробником якого є ПП «Кожушко», на «Капітальний ремонт вимощення з утепленням фундаментів споруди цивільного захисту опорного закладу загальної середньої освіти «Великосорочинський ліцей ім. М.В. Гоголя Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області» по вул. Перемоги, 45 в с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області», на підставі якого виконувалися роботи ТОВ «ОТЕКО».
Дослідженням зазначеного робочого проекту ревізорами встановлено, що розробником ПП «Кожушко» не враховані окремі фактичні умови при влаштуванні нового вимощення, а саме: - в проекті не відображена наявність на Типі вимощення 4 місці входу в підвальне приміщення («стара топочна/котельня») в корпусі молодших класів ліцею; - в проекті не відображена наявність на Типі вимощення 1 ганку входу в головний учбовий корпус; - відсутнє реальне відображення ганку входу у спортзал (Тип вимощення 5).
З урахуванням таких помилок в робочому проекті порахований недостовірний обсяг робіт з улаштування вимощення, оскільки наявність вимощення в перелічених місцях технічно неможлива. Оскільки, робочий проектом не передбачене графічне відображення осей будівлі Великосорочинського ліцею та її габаритні та розмічувальні розміри на Плані вимощення (аркуш 3 робочого проекту), фактичну розбіжність виявилося можливо лише безпосередньо візуально фактичною перевіркою під час проведення контрольних обмірів (обстежень). В ході ревізії, комісією проведено вибірковим способом по видимих роботах контрольні обміри/обстеження фактично виконаних ТОВ «ОТЕКО» робіт з Капітального ремонту і реставрації (капітальний ремонт вимощення з утепленням фундаментів споруди цивільного захисту опорного закладу загальної середньої освіти «Великосорочинський ліцей ім. М.В. Гоголя Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області» по вул. Перемоги, 45 в с. Великі Сороченці Миргородського району Полтавської області».
Листом від 11.11.2024 № 01-32/643 пропонувалося направити 12.11.2024 о 10 годині представника ТОВ «Отеко» для участі у комісії під час здійснення контрольних обмірів/обстеження по вищевказаному об'єкту. Проте, як вказано в позові, представник Відповідача на проведення контрольних обмірів/обстеження фактично виконаних не з'явився. Отже, проведеними обстеженнями пораховано фактичну площу вимощення та супутніх вимощенню робіт, в ході чого виявлено розбіжність між даними, відображеними в актах ф. КБ-2в та даними, виявленими фактичною перевіркою (роботи, які фактично не виконані), а саме: відсутність робіт з вимощення з утепленням на трьох ділянках (Тип 1, Тип 4 і Тип 5 вимощення), де такі роботи передбачені, проектно-кошторисною документацією, але технічно відсутня можливість їх виконання (на даних ділянках знаходяться не передбачені проектнокошторисною документацією ганки, вхід у підвальне приміщення старої топочної/ котельні тощо).
Позивач посилається на п. 6.2 КНУ «Настанова з визначення вартості будівництва» (далі по тексту - Настанова, затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281), що є обов'язковою для визначення вартості будівництва об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії (далі -державні кошти), за твердої договірної ціни взаєморозрахунки провадяться на підставі виконаних обсягів робіт та їх вартості, визначеної в договірній ціні. Крім того, п. 6.16 цієї Настанови визначено, що незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявленні у кошторисах виконаних робіт (які були оформлені та оплачені у попередні періоди) безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з дати виявлення зазначених помилок з урахуванням термінів позовної давності згідно з законодавством України.
Таким чином, як вказує позивач та третя особа, порушення вимог законодавства в частині неналежного виконання ТОВ «ОТЕКО» господарських зобов'язань за договором підряду, з урахуванням пункту 6.2 КНУ «Настанова з визначення будівництва» в частині включення до актів приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в, окремих видів, обсягів робіт та витрат, які фактично не виконані, призвело до завищення вартості виконаних робіт ТОВ «ОТЕКО» на суму 58 004,06 грн, яка Відділом (позивачем) була оплачена.
В ході досудового врегулювання спору позивачем направлялися відповідачу претензії. Так, у відповідь на претензію №01-32/51 від 24.01.2025р. про належне виконання умов договору №232 від 03.11.2022р., відповідач повідомив позивачу, що при виконанні робіт ТОВ «Отеко» за Договором розбіжності з проектною документацією виникли з наступних причин:
- в проекті не відображена наявність на типі вимощення 4 місця входу в підвальне приміщення в корпусі молодших класів ліцею;
- в проекті не відображена наявність на типі вимощення 1 ганку входу в головний учбовий корпус;
- відсутнє реальне відображення ганку входу у спортзал (тип вимощення 5).
Водночас, як вказує відповідач, в період дії договору ним виконані роботи з вимощення тротуарною плиткою майданчика перед головним входом в Головний учбовий корпус, хоча ці роботи не були передбачені проектною документацією. У зв'язку з цим відповідач просив як покриття збитків на суму 58 004,06 грн, завданих відділу освіти, культури молоді і спорту виконавчого комітету додаткові роботи по вимощенню, не зазначені в проекті, які були виконані ТОВ «Отеко».
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України, який був чинним на момент виникнення і існування спірних правовідносин) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Суд виходить з того, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком протиправної поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Отже збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Частиною 2 статті 623 ЦК України унормовано, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Таким чином, заявляючи до стягнення збитки, позивач повинен, окрім наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розмінні статті 22 ЦК України, статей 224 та 225 ГК України (упущена вигода/реальні збитки/моральна шкода).
Оскільки Держаудитслужбою встановлено факт включення до актів приймання виконаних будівельних робіт ф.№ КБ-2в робіт, які фактично не виконувалися, позивач вказує на наявність у нього збитків у вигляді оплати вартості цих робіт, що призвело до зайвих виплат бюджетних коштів спеціального фонду у зазначеному періоді.
Однак суд зазначає, що акт ревізії не породжує обов'язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а обставини, викладені в акті підлягають доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17, де зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг/робіт. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Як вже зазначалось, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору будівельного підряду, правове регулювання якого здійснюється за правилами положень параграфів 1, 3 Глави 61 Розділу ІІІ ЦК України.
Частиною 1 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до частини 1 статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
За змістом статей 193, 202 ГК України, статей 525, 526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
В частинах 4, 6 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
За змістом статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі їх прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
В контексті названої норми, суд звертає увагу на те, що значенням огляду у прийнятті робіт полягає в тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання. У акті сторона, яка приймає роботи, має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-прийманні об'єкта виявляться суттєві недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об'єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи.
В частині 1 статті 858 ЦК України визначено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Частиною 2 статті 883 ЦК України унормовано, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Матеріалами справи підтверджується, що акти приймання виконаних будівельних робіт за договором підписані позивачем у 2022 році без зауважень і заперечень. Судом встановлено, що до моменту проведення вказаної ревізії та отримання Акту ревізії (2024рік) в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача із заявами (претензіями) щодо якості та/або обсягу виконаних робіт за договорами або щодо відступів від умов договору при виконанні робіт та необхідності усунення недоліків шляхом визначення варіантів правової поведінки підрядника згідно частини 1 статті 858 ЦК України.
Також у даній справі позивач жодними доказами та аргументами не доводив того, що прийняті ним без будь-яких зауважень відступи в роботі підрядника погіршили роботу або зумовили непридатність подальшого використання результатів робіт за призначенням, а також не спростовано твердження відповідача про те, що натомість ним виконувалися інші, додаткові роботи з вимощення, які не були попередньо передбачені. Перерахунок вартості послуг технічного нагляду та повернення інженерром технічного нагляду частини сплачених йому на підставі договору від 07.11.2022р. коштів, на який посилається позивач у позові, не свідчить про правомірність позовних вимог за вказаних обставин.
Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що відповідач, діючи неправомірно, виконав роботи з відступом від умов договору, що надає підстави позивачу для стягнення заявленої в позові суми.
Надаючи правову оцінку цим обставинам, суд застосовує доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливоії поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).
В сенсі наведеного необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20).
Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18).
Європейським судом з прав людини у своїй практиці також було неодноразово застосовано принцип "естопель", тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі ("Хохліч проти України", заява № 41707/98).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Згідно ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконанні обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Беручи до уваги те, що позивачем при вирішені цього спору належними, допустимими та достовірними доказами в порядку статей 74, 77-79 ГПК України не доведено наявності усього складу цивільного правопорушення, як необхідної передумови для настання відповідальності у вигляді стягнення збитків, підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст..ст.129,233-234,238-240 ГПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.05.2026 р.
Суддя О.С.Мацко