адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
28.05.2026 Справа № 917/199/26
Суддя Господарського суду Полтавської області Тимощенко О. М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., розглянувши матеріали справи №917/199/26
за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, в особі філії "УЗ Вагон-сервіс" Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Алматинська, буд. 74, м. Київ, 02092,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОН АГРО", вул. Лікаря Богаєвського, 29, м. Кременчук, Полтавська область, 39617
про стягнення 119 475,07 грн,
без виклику учасників справи
12.02.2026 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "УЗ Вагон-сервіс" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОН АГРО" про стягнення 119 475,07 грн пені за договором купівлі-продажу металобрухту № ВДРД-161/2-25 від 26.06.2025 (вх. № 206/26).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2026 року цей позов переданий на розгляд судді Байдуж Ю. С.
Ухвалою від 17.02.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
26.02.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 2584, 55 - 58) із запереченнями проти позовних вимог з огляду на наступне:
- у відповідності до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, перебіг строку поставки товару за даним зобов'язанням розпочинається 27 червня 2025 року та, відповідно, останній день виконання (90-й) припадає на 24 вересня 2025 року, а отже Відповідач виконав своє зобов'язання в частині поставки товару згідно п. 3.2. Договору вчасно і підстави для застосування п. 5.4. Договору відсутні;
- відповідач здійснив замовлення вагонів завчасно - 17.09.2025, що підтверджується відповідними листами - повідомленнями. Але протягом 5 (п'яти) днів вагони для завантаження Позивачем не були надані. Вагони були фактично надані позивачем 23.09.2025 року, а завантажити 3 (три) вагони протягом одного дня фізично неможливо;
- оскільки договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов'язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов'язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку;
- відповідно до п.1.2. договору загальна кількість товару становить 200,000 тон, але загальна кількість завантаженого товару складає 200,350 тон, тобто, порушуючи умови даного пункту, позивач неправомірно, змінюючи базу нарахування штрафних санкцій, збільшив відповідальність, встановлену п. 5.2. договору;
- для здійснення господарських операцій з перевезення металобрухту необхідною передумовою є отримання дозвільного документу - висновку на транскордонне перевезення відходів. Але внаслідок реорганізації суб'єкта владних повноважень (Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України) отримання відповідачем даного висновку відбулось через 43 календарних дні з дати подання заяви про його отримання (замість встановлених законом 10 робочих днів). 26 листопада 2025 року ТОВ "ЛІОН АГРО" отримало сертифікат Полтавської торгово-промислової палати № 5301-25-2494, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) щодо обов'язку з прийняття металобрухту у термін до 23.09.2025 за договором № ВДРД-161/2-25 від 26.06.2025 року, які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-
мажорних обставин (обставин непереборної сили) зазначений з дати настання - 24.07.2025 по дату закінчення - 26.08.2025;
Також відповідач просив зменшити відповідальність до 1 000,00 грн, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для застосування п. 5.4. договору.
27.02.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№2683, а. с. 67 - 69), в якій зазначено наступне:
- відповідач безпідставно посилається на ст. 253 ЦК України. Строк виконання зобов'язання у спірному договорі визначений періодом часу 90 календарних днів з дати укладення Договору, що відповідно до ст. 252 ЦК України є строком, визначеним днями. У такому випадку застосуванню підлягає ст. 254 ЦК України, згідно з якою строк, визначений днями, спливає у відповідне число останнього дня строку. Отже, строк виконання зобов'язання сплив 23.09.2025 р.;
- відповідач у період дії договору та до спливу встановленого строку виконання зобов'язання не звертався до позивача з вимогою про продовження строку, не заявляв про наявність перешкод у виконанні та не повідомляв про неможливість своєчасного виконання зобов'язання. Посилання на нібито прострочення кредитора заявлене виключно після настання відповідальності та має характер способу уникнення договірних санкцій;
- період дії форс-мажорних обставин (24.07.2025-26.08.2025) закінчився задовго до спливу строку виконання зобов'язання 23.09.2025, що свідчить про наявність у відповідача достатнього часу для належного виконання зобов'язання. Сертифікат отримано 26.11.2025, тобто після виникнення прострочення та після отримання претензії, що свідчить про заявлення форс-мажору постфактум. Затримка у видачі дозвільного документа внаслідок реорганізації державного органу є господарським та регуляторним ризиком суб'єкта підприємництва відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України та не є підставою автоматичного звільнення від відповідальності;
- неустойка передбачена договором, добровільно погоджена сторонами. Виконання договірної умови не може вважатися безпідставним збагаченням;
- відповідач не надав жодного доказу, який би свідчив про надмірність санкції. Зменшення пені у понад 100 разів (з 119 475 грн до 1 000 грн) фактично нівелює відповідальність.
02.03.2026 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 2714, а. с. 73 - 76), в яких останній вказав, що:
- позивач допустив помилку при обчисленні кінцевого строку відвантаження металобрухту, але в черговий раз не визнав цього факту;
- відповідач зі своєї сторони приклав максимальні зусилля для того, щоб якомога раніше здійснив замовлення вагонів завчасно - направив відповідне звернення на електронну адресу та у строк, які зазначені у п 3.7 та 3.16 цього Договору 17.09.2025, що підтверджується листами - повідомленнями. Але протягом 5 (п'яти) днів вагони для завантаження позивачем не були надані. Два вагони, які на помилкову думку позивача, завантажені невчасно, фактично доставлені ним же 23 вересня 2025 року, тому позивач, усвідомлюючи настання нібито негативних для нього наслідків, міг би здійснити навантаження в той же день;
- п. 7.2 договору № ВДРД-161/2-25 від 26.06.2025 року сторони погодили належність до форс-мажорних обставин дій чи бездіяльності органів державної влади, які виникли після підписання договору та які сторони не могли передбачити. Протягом 2025 року всі підрозділи АТ "Укрзалізниця" працювали по графіку 3 робочих дні на тиждень (загальновідомий факт). Цей факт, керівництво УЗ вагон-сервіс, просило враховувати при плануванні роботи Відповідач;
- твердження позивача про не заявлення відповідачем про обставини форс-мажору постфактум є невірним, з огляду на наявний в матеріалах справи лист №27 від 21.07.2025, направлений відповідачем на електронну адресу, що міститься в договорі, в яких останній повідомляв Позивача про відстрочення поставки у зв'язку форс-мажорними обставинами.
Розпорядженням керівника апарату суду від 17.03.2026 року №78 на підставі п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/199/26 у зв'язку зі звільненням судді з посади.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026 року справу № 917/199/26 розподілено судді Тимощенко О.М.
Ухвалою від 19.03.2026 року суд прийняв справу №917/199/26 до свого провадження та ухвалив здійснювати подальший розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/199/26 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
26.06.2025 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІОН АГРО" (далі - Відповідач, Покупець) було укладено договір купівлі-продажу металобрухту №ВДРД-161/2-25 (далі-Договір, а. с. 14 - 23).
У відповідності до п.1. 1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність, Покупець прийняти та оплатити металобрухт (брухт металів чорних вторинних згідно з ДСТУ 412 :2022 (далі Товар).
Сторони дійшли згоди, що покупець звертається до продавця за наданням послуги щодо організації навантаження товару в обсягах, що визначені Додатком 6 до Договору - Специфікацією (-ями) щодо організації навантаження Товару. Продавець зобов'язаний надати такі послуги, а покупець зобов'язаний оплатити такі послуги. Для надання послуг щодо організації навантаження Товару, Покупець направляє продавцю відповідне звернення на електронну адресу та у строк, які зазначені у п. 3.7 та п. 3.16 цього Договору.
Відповідно до п.1.2 Договору загальна кількість товару становить 200,00 тонн (двісті тонн нуль кілограмів). Допустиме відхилення загальної ваги за договором - до мінус 5 (п'ять) % від загальної кількості товару.
Ціна договору складається з сукупної вартості товару відповідно до Специфікації (Додаток 1 до Договору) та вартості послуг щодо організації навантаження товару відповідно до Специфікації (-й) щодо організації навантаження товару (Додаток 6 до Договору) та становить: вартість товару - 1 800 001,00 (один мільйон вісімсот тисяч одна гривня нуль копійок) без ПДВ, вартість послуг щодо організації навантаження товару - 268 900,80 (двісті шістдесят вісім дев'ятсот гривень вісімдесят копійок), у тому числі ПДВ 44 816,80 грн (сорок чотири тисячі вісімсот шістдесят гривень вісімдесят копійок), загальна ціна договору складає2 068 901,80 (два мільйони шістдесят вісім тисяч дев'ятсот одна гривня вісімдесят копійок) (п. 2.1 договору).
Строк приймання - передачі товару - 90 (дев'яносто) календарних днів з дати укладення договору. Датою передачі кожної відвантажуваної партії товару вважається дата підписання сторонами Акта приймання-передачі металів чорних вторинних (Додаток 2 до Договору) (п. 3.2 Договору).
Продавець зобов'язується здійснити навантаження товару відповідно до Специфікацйії/-ій щодо організації навантаження товару, форма якої/яких погоджена сторонами у Додатку 6 до цього Договору, та яка/які є додатком/-ами до цього Договору та його невід'ємною частиною/-ами (п. 3.6 Договору).
Навантаження товару здійснюється продавцем власними силами на підставі Листа - повідомлення , форма якого погоджена Сторонами у Додатку 7 до цього Договору, скан-копія якого направляється Покупцем не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання цього Договору, на визначену для надсилання такого листа адресу електронної пошти відповідальної особи (Konopada.V.B@uz.gov.ua), та повинен містити в собі кількість товару, що планується до навантаження та строк початку навантаження із зазначенням бажаної години його початку. Оригінал Листа-повідомлення, форма якого погоджена Сторонами у Додатку 7 до цього Договору, направляється Покупцем Продавцю письмово на адресу, зазначену в реквізитах для листування.
Навантаження товару починається Продавцем не пізніше 7 (семи) календарних днів з дня отримання Листа-повідомлення, за умови надходження попередньої оплати відповідно до пунктів 2.4 та 2.5 Договору (п. 3.7 Договору).
Нормативний час навантаження кожного окремого вагона Товаром, який повинен враховуватись Покупцем під час оформлення Листа-погодження, форма якого погоджена Сторонами у Додатку 7 до цього Договору, становить 24 години, що також має враховуватись при визначенні строку у п. 3.2 цього Договору (п. 3.8 Договору).
Покупець зобов'язаний вивезти товар зі складу продавця у строки, передбачені п. 3.2 цього Договору (п.п.4.1.4. п. 4.1 Договору).
Продавець зобов'язаний передати Товар у власність Покупця та надати послуги щодо організації навантаження Товару у разі звернення Покупця в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі (п.п.4.3.1. п. 4.3 Договору).
Пунктом 5.4 Договору передбачено, що за порушення Покупцем строків, передбачених пунктом 3.2, 4.1.4 цього Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 10 (десяти) % від вартості невиконаного та/або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Сторони погодилися, що в разі виникнення обставин непереборної сили або подій надзвичайного характеру (форс-мажорних обставин), вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим Договором (п. 7.1 Договору).
До форс-мажорних обставин належать обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру, такі як: війни, військові дії, блокади, терористичні акти, антитерористичні операції; стихійні лиха чи природні явища; дії чи бездіяльність органів державної влади чи місцевого самоврядування, які виникли після підписання цього Договору та які Сторони не могли передбачити і запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання зобов'язань Сторонами за Договором (п. 7.2 Договору).
У разі виникнення форс-мажоринх обставин сторони протягом 5 (п'яти) календарних днів письмово сповіщають одна одну про наявність вказаних обставин з подальшим наданням підтверджуючих документів протягом 30 (тридцять) робочих днів з дня виникнення таких обставин (п. 7.4 Договору).
Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п. 7.5 Договору).
Неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили, позбавляє Сторону права посилатися на них (п. 7.6 Договору).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.7 Договору).
Відповідно до Додатку 6 до спірного Договору - Специфікації щодо організації навантаження товару Сторони узгодили найменування послуги - Організація навантаження брухт вид №3 згідно ДСТУ 4121 :2022 у кількості 200,00 тонн, ціна за одиницю дез ПДВ - 1 120,42 грн; Загальна вартість без ПДВ - 224 084,00 грн; ПДВ за одиницю - 224,08 грн; Загальна вартість з ПДВ - 268 900,80 грн.
Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, ТОВ "ЛІОН АГРО" 17.09.2025 року направив продавцю листи - повідомлення, а саме: вих. №10 (кількість товару - 67 т.), вих. №9 (кількість товару - 67 т.), вих. №8 (кількість товару - 67 т.) (а. с. 28 - 30).
Відповідно до вказаних листів відповідач просив позивача організувати навантаження та відправку товару з 22 вересня 2025 р.
З матеріалів справи вбачається, що:
- 23.09.2025 року відбулась передача партії товару масою 67,60 тонн на суму 608 400,34 грн, вагон №65139370, що підтверджується актом приймання-передачі металів чорних вторинних №152 (а. с. 31);
- 24.09.2025 року відбулась передача партії товару масою 66,55 тонн на суму 598 950,33 грн, вагон №56104706, що підтверджується актом приймання-передачі металів чорних вторинних №157 (а. с. 32);
- 24.09.2025 року відбулась передача партії товару масою 66,20 тонн на суму 595 800,33 грн, вагон №53165494, що підтверджується актом приймання-передачі металів чорних вторинних №158 (а. с. 33).
Позивач зазначає, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за договором - невчасно вивіз товар зі складу продавця у строки, передбачені п. 3.2 договору, адже відповідач зобов'язаний забрати товар до 23.09.2025 включно.
23.10.2025 р. позивач направив на адресу відповідача претензію №СВРЗ-4/178н з вимогою щодо сплати штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором (порушення строків приймання-передачі товару) (а. с. 34 - 37).
У відповідь на претензію ТОВ "ЛІОН АГРО" заправило на адресу позивача лист (вих. №59 від 29.10.2025 року, а. с. 28), в якому зазначило що товариство 29.10.2025 року звернулось до Полтавської торгово-промислової палати із заявою про розгляд та засвідчення форс-мажорних обставин, які підтверджують неможливість виконання зобов'язань у визначений Договором строк з незалежних від покупця причин.
Сертифікатом №5301-25-2494 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (від 26.11.2025 р. №408/02-06, а. с. 60, 61) Полтавська торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): дії органів державної влади, яке виразилось у зміні структури та розподілу повноважень Міністерств та мали тимчасовий вплив на строки опрацювання заяв суб'єктів господарювання щодо отримання висновків на транскордонне перевезення відходів. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили):
- дата настання: 24 липня 2025 року;
- дата закінчення: 26 серпня 2025 року.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач також вказав, що звертався до позивача з листом (вих. №27 від 21.07.2025 р.) про відтермінування завантаження приватного вагону, зазначеного у листі-повідомленні №3 від 08.07.2025 р. на більш подальший термін у зв'язку з форс-мажорними обставинами (а. с. 63).
Звертаючись до суду з даним позовом АТ "Українська залізниця" в особі філії "УЗ Вагон-сервіс" АТ "Українська залізниця" просить стягнути з Відповідача штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 119 475,07 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Господарський суд Полтавської області дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Суд зазначає, що між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору купівлі-продажу металобрухту ВДРД-161/2-25 від 26.06.2025. Доказів розірвання договорів у або визнання його недійсним матеріали справи не містять.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 ЦК України).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зобов'язанням, в свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Заявляючи вимогу про стягнення пені за невиконання умов договору, позивач вказує, що кінцевий термін відвантаження товару припадає на 23.09.2025 року, в обґрунтування чого зазначає, що відповідач безпідставно посилається на ст. 253 ЦК України. Строк виконання зобов'язання у спірному договорі визначений періодом часу 90 календарних днів з дати укладення Договору, що відповідно до ст. 252 ЦК України є строком, визначеним днями. У такому випадку застосуванню підлягає ст. 254 ЦК України, згідно з якою строк, визначений днями, спливає у відповідне число останнього дня строку.
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З наведеного слідує, що у статті 530 ЦК України охарактеризовані поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" і згідно з приписами її першої частини, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Це узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.09.2025 року по справі №927/1431/23:
"38. Разом з тим строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частини перша, друга статті 251 ЦК України).
39. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
40. Відтак «строк» та «термін» це різні поняття, які не є тотожними.
41. За змістом статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок."
Суд зазначає, що сторони погодили, що Строк приймання - передачі товару - 90 (дев'яносто) календарних днів з дати укладення договору. Датою передачі кожної відвантажуваної партії товару вважається дата підписання сторонами Акта приймання-передачі металів чорних вторинних (Додаток 2 до Договору) (п. 3.2 Договору).
Статтею 253 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже суд зазначає, що саме 27.06.2025 року є початком строку приймання-передачі товару за спірним договором (наступний день після укладення договору купівлі-продажу металобрухту № ВДРД-161/2-25 від 26.06.2025р.).
Відтак, останній (90-ий) день, коли відповідач мав вивезти товар зі складу продавця, припадає на 24.09.2025 року.
Судом встановлено, що відповідач вивіз товар зі складу покупця у строк, передбачений п. 3.2 договору, а саме: 23.09.2025 року та 24.09.2025 року, що підтверджується актами приймання-передачі металів чорних вторинних №152, №157 та №158 (а. с. 31 - 33).
За оцінкою суду матеріали справи не містять та позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для нарахування позивачем відповідачу пені від вартості невиконаного зобов'язання останнім відповідно до умов договору купівлі-продажу.
З огляду на викладені обставини справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "ЛІОН АГРО" 119 475,07 грн пені.
При цьому інші доводи та заперечення сторін судом почуті, проте не оцінюються як обґрунтовані та правомірні, оскільки не впливають на зроблені судом висновки.
Статтею 129 Конституції України та статтею 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад судочинства віднесено рівність і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 також зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи наведене вище, суд відмовляє в задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "УЗ Вагон-сервіс" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОН АГРО" про стягнення 119 475,07 грн пені за договором купівлі-продажу металобрухту №ВДРД-161/2-25 від 26.06.2025.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, сплаченого за подання позову, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В задоволені позову відмовити.
Рішення складено та підписано 28.05.2026 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко