79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
26.05.2026 Справа № 914/1060/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства «Ідея банк», м. Львів
до відповідача: Кучер Валерії Борисівни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.,
про: стягнення 74 159, 51 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Хід розгляду справи.
У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Акціонерного товариства “Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 74 159, 51 грн.
Ухвалою від 16.04.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 13.05.2026.
Ухвалою суду від 13.05.2026 підготовче засідання відкладено на 26.05.2026.
В судове засідання 26.05.2026 представники сторін не з'явилися, причин неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справі, закінчення процесуальних строків, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 15.09.2023 сторони у справі уклали кредитний договір № КБ03.00408.010397317, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти на суму 122 400 грн. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, свої зобов'язання щодо сплати відсотків та повернення суми кредиту не виконав повністю, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 74 159, 51 грн що складається з: прострочений борг - 47 610,59 грн, прострочені проценти - 2,76 грн, прострочена плата за обслуговування кредиту - 26 546,16 грн.
Правова позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Ухвали суду були надіслані за адресою відповідача: АДРЕСА_1 , яка вказана у Єдиному державному демографічному реєстрі.
Окрім того, на адресу суду повернувся поштовий конверт від відповідача з ухвалою від 16.04.2026 про відкриття провадження у справі із зазначенням причин повернення: за закінченням терміну зберігання.
Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвали Господарського суду Львівської області з дотриманням вимог статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за наступною веб-адресою:://reyestr.court.gov.ua/.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом, та не з'явився в судове засідання, суд розглядає справу за наявними доказами у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
15.09.2023 між АТ «Ідея Банк» та Фізичною особою-підприємецем Кучер Валерією Борисівною було укладено кредитний договір № КБ03.00408.010397317, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти на поповнення обігових коштів в сумі 122 400 грн зі сплатою фіксованих процентів 0,01 % річних, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_1 (який відкривається автоматично з підписанням Кредитного договору), зі строком користування по 15.09.2026 включно.
Пунктами 3.1-3.3 Договору встановлено, що комісія за видачу кредитних коштів утримується банком з суми кредиту у день видачі кредитних коштів; комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати надання кредиту та сплачується щомісячно у терміни та в розмірах, вказаних у графіку щомісячних платежів, який наведений в Додатку № 1 до даного Договору. Базою для нарахування комісії є початкова сума кредиту. Проценти нараховуються два рази на місяць за методом факт/факт. Базою для нарахування процентів є залишок заборгованості за кредитом.
Згідно п. 3.4. Графік платежів Позичальника за Договором кредиту в розрізі сум погашення кредиту, процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості є невід'ємною частиною Договору кредиту. Нарахування процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення всієї заборгованості за Договором кредиту, а також у інших випадках, передбачених цим Договором або законом.
Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку і в терміни, передбачені цим Договором.
Згідно п. 4.2. Кредитного договору Позичальник повертає кредит разом з процентами та щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно з Графіком.
Додатком № 1 до Договору є графік щомісячних платежів за кредитним договором.
ФОП Кучер В.Б. отримала кредит на суму 122 400 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4737811 від 15.03.2023.
Згідно виписки по рахунку за період 15.09.2023 по 09.02.2026 ФОП Кучер В.Б. сплатила позивачу 275 140,7 грн заборгованості.
Листом №12.4.2/КБ03.00408.010397317 від 06.01.2026 Банк направив на адресу відповідача вимогу про дострокове розірвання кредитного договору та повернення заборгованості за кредитним договором у 30-тиденний строк.
Однак відповіді на вказану вимогу позивач не отримав.
Згідно із наданими позивачем розрахунками, станом на 09.02.2026, у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором № КБ03.00408.010397317 від 15.092.2023, в розмірі 74 159, 51 грн що складається з: прострочений борг - 47 610,59 грн, прострочені проценти - 2,76 грн, прострочена плата за обслуговування кредиту - 26 546,16 грн.
Оскільки, відповідач не погасив свою заборгованість за Договором у встановлений в повідомленні-вимозі строк (30-денний термін від дня надіслання цієї вимоги) для відновлення порушених прав позивач звернувся із даним позовом до суду з матеріально-правовою вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 74 159, 51 грн, а саме: прострочений борг - 47 610,59 грн, прострочені проценти - 2,76 грн, прострочена плата за обслуговування кредиту - 26 546,16 грн.
Оцінка суду.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до реєстру було внесено запис 26.08.2024 про припинення підприємницької діяльності ФОП Кучер В.Б. за її рішенням.
З огляду на викладене, позов заявлено позивачем до фізичної особи Кучер В.Б.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі №910/8729/18 викладено висновок про те, що вимоги за господарськими зобов'язаннями до фізичної особи, яка втратила статус підприємця, слід розглядати за правилами господарського судочинства.
Згідно положень статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини 1 статті 20, а також статей 4, 45 Господарського процесуального кодексу України, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
За наведених обставин, даний спір належить до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що Акціонерне товариство "Ідея Банк" та ФОП Кучер В.Б. 15.09.2023 уклали кредитний договір № КБ03.00614.010780563.
Судом встановлено, що станом на дату ухвалення рішення у цій справі відповідач не виконав своїх грошових зобов'язань за Договором. У нього існує заборгованість у розмірі 74 159, 51 грн а саме: прострочений борг - 47 610,59 грн, прострочені проценти - 2,76 грн, прострочена плата за обслуговування кредиту - 26 546,16 грн.
Відповідач не повернув отриманий кредит встановлений кредитним договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором.
Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5.2.5 Договору АТ "Ідея Банк" має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, а також у разі невиконання грошових зобов'язань.
Відповідач не виконав обов'язку щодо повернення кредиту. Отже, позивач мав право вимагати дострокового повернення всієї позики та сплати процентів.
Банк 06.01.2026 надіслав відповідачу вимогу про дострокове розірвання кредитного договору та повернення заборгованості за кредитним договором у 30-тиденний строк.
Докази повернення відповідачем заборгованості у матеріалах справи відсутні.
Суд перевіривши розрахунок заборгованості наданий позивачем, дійшов висновку, що такий зроблено арифметично правильно, відтак вимога про стягнення з відповідача 74 159, 51 грн а саме: прострочений борг - 47 610,59 грн, прострочені проценти - 2,76 грн, прострочена плата за обслуговування кредиту - 26 546,16 грн , є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Судові витрати.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 662, 40 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2.Стягнути з Кучер Валерії Борисівни (РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819, 79008, Львівська область, м. Львів, вул. Валова, буд. 11) 74 159, 51 грн та 2 662, 40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2026.
Суддя Запотічняк О.Д.